Рішення

від 06.09.2010 по справі 2-2578-1/10

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 2-2578-1/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року Печерськ ий районний суд м. Києва у скла ді

Головуючого судді Вовк С .В.

при секретарі Кірсік С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариств а з обмеженою відповідальніс тю «Науково-виробнича фірма «Українські національні інф ормаційні системи» до ОСОБ А_1 про визнання інформації недостовірної та про її спро стування, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 р. позивач ТОВ « НВФ «Українські національні інформаційні системи» зверн увся до суду із зазначеним по зовом до ОСОБА_2, в якому пр осить:

1. визнати недостовірною ін формацію, поширену відповіда чем у зверненні:

1) в абзаці другому зверненн я - про те, що «...TOB «УНІС» своїм и діями наносить шкоду інтер есам держави»;

2) в абзаці другому зверненн я - про те, що «З метою забезп ечення ЦСК «УНІС» привілейов аного становища після акреди тації в ЦЗОУ були внесені змі ни до нормативних документів України, а саме - «Правил пос иленої сертифікації»;

3) в абзаці третьому звернен ня - про те, що внесення змін до нормативних документів Ук раїни з метою забезпечення Ц СК «УНІС» привілейованого ст ановища «стало можливим в ре зультаті корупційних дій та зловживання службовим стано вищем Першого віце-прем' єр міністра ОСОБА_3 та народн ого депутата України ОСОБА _4;

4) в абзаці третьому звернен ня - про те, що «Неодноразові спроби фахівців державних о рганів України, підприємств в подальшому впорядкувати ін фраструктуру електронного ц ифрового підпису, а саме - те хнічних специфікацій, які ви значають формати та структур и даних інфраструктури елект ронного цифрового підпису - неодноразово блокувалися на користь TOB «УНІС» на вимоги ОСОБА_3»;

5) в абзаці п' ятому звернен ня - про те, що «тендер на укл адання цього Договору ... не пр оводився» (йдеться про закуп івлю за державні кошти Держа вним підприємством «Українс ький державний центр радіоча стот» товарів та послуг, що по ставляються та надаються поз ивачем);

6) в абзаці п' ятому звернен ня - про те, що «Безпосередню участь в забезпеченні випла т по цьому Договору на корист ь TOB «УНІС» брав Перший віце-пр ем' єр міністр ОСОБА_3, та кі його дії підпадають під ст . 364 КК України»;

7) в абзаці сьомому зверненн я - про те, що «в подібних дія х Першого віце-прем' єр Міні стра ОСОБА_3, Голови НКРЗ ОСОБА_6, народного депутата України ОСОБА_4 вбачаєтьс я спроба надання переваги пр иватній структурі перед держ авною, підтримка TOB «УНІС» в мо нополізації цього виду діяль ності, зокрема, «цифрового пі дпису».

2. зобов' язати відповідача спростувати зазначену недос товірну інформацію шляхом на правлення відповідних листі в зі спростуванням на адресу Генеральної прокуратури Укр аїни та Національної комісії регулювання зв' язку Україн и.

Позивач мотивує позов тим, 2 8.03.2010 р. на адресу позивача надій шов лист Голови Національної комісії з питань регулюванн я зв' язку України від 26.03.2010 р. з а № 01-1212/151 з проханням надати інф ормацію відповідно до запиту Генеральної прокуратури Укр аїни від 19.03.2010 р. за № 07/2/1-14479.

Видання Генеральною проку ратурою України згаданого за питу було зумовлене зверненн ям відповідача від 09.03.2010 р. за № 93 -10, копія якого була додана до з азначеного вище листа Голови Національної комісії з пита нь регулювання зв' язку Укра їни.

Звернення містить інформа цію, яка безпосередньо стосу ється позивача, була оприлюд нена шляхом викладення в пис ьмовому документі, належному до поширення серед невизнач еного кола осіб, і не відповід ає дійсності.

У судовому засіданні предс тавники позивача підтримали позовні вимоги, просять їх за довольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, ви кладені в позовній заяві.

Представник відповідача п роти позову заперечував в по вному обсязі, вказуючи на нео бґрунтованість позовних вим ог. Представник ОСОБА_1 за значив, що народний депутат У країни відповідно до чинного законодавства має право зве ртатися з депутатським зверн енням до відповідних посадов их осіб правоохоронних орган ів чи органів виконавчої вла ди, що здійснюють державний к онтроль у відповідній галузі . Також пояснив, що звернення н ародного депутата не є звича йним письмовим документом, п ризначеним для розповсюджен ня інформації серед невизнач еного кола осіб.

Суд, вислухавши пояснення п редставників позивача, предс тавника відповідача, оголоси вши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступног о.

Судом встановлено, що 09.03.2010 р. н ародний депутат України ОС ОБА_1 звернувся до Генераль ного прокурора України ОСО БА_7 зі зверненням № 93-10 наступ ного змісту:

«В ході здійснення депутат ських повноважень мені стало відомо про окремі факти пору шень та зловживань у сфері за хисту інформації та, зокрема , «цифрового підпису».

Товариство з обмеженою інф ормацією «Науково-виробнича фірма «Українські національ ні інформаційні системи», да лі ТОВ «УНІС», своїми діями на носить шкоду інтересам держа ви. Центр сертифікації ключі в (ЦСК) ТОВ «УНІС», власником я кого є гр-ка ОСОБА_8, дружин а екс-міністра юстиції, а нині народного депутата України ОСОБА_4 першим був акредит ований в Центральному засвід чувальному органі України (Ц ЗОУ). З метою забезпечення ЦСК «УНІС» привілейованого стан овища після акредитації в ЦЗ ОУ були внесені зміни до норм ативних документів України, а саме - «Правил посиленої с ертифікації».

Це стало можливим в результ аті корупційних дій та зловж ивання службовим становищем Першого віце-прем' єр мініс тра ОСОБА_3 та народного д епутата України ОСОБА_4. Н еодноразові спроби фахівців державних органів України, п ідприємств в подальшому впор ядкувати інфраструктуру еле ктронного цифрового підпису , а саме - технічних специфік ацій, які визначають формати та структури даних інфрастр уктури електронного цифрово го підпису - неодноразово б локувались на користь ТОВ «У НІС» на вимоги ОСОБА_3.

Як, наслідок, в Україні відс утня чітка та прозора інфрас труктура електронного цифро вого підпису з чітко визначе ними правилами роботи на рин ку, здійснюється спроба моно полізації ринку таких послуг з використанням адмінстрати вного ресурсу на користь одн ієї приватної структури.

Так, в березні 2008 року, за особ истою вказівкою голови НКРЗ ОСОБА_6, був підписаний Дог овір на виконання робіт по ст воренню автоматизованої сис теми обліку ІМЕІ мобільних т елефонів (АІСОМТУ) з компаніє ю «УНІС». Перша черга Договор у вартістю 6,5 млн. грн. виконана , друга черга оцінюється в 32 мл н. грн. Згідно рішення Мінекон оміки, за вказівкою ОСОБА_3 тендер на укладання цього До говору (як першої, так і другої черги) не проводився. Безпосе редню участь в забезпеченні виплат по цьому Договору на к ористь ТОВ «УНІС» брав Перши й віце-прем' єр міністр ОСО БА_3, такі його дії підпадают ь під ст. 364 КК України.

Враховуючи, що важливою скл адовою АІСОМТУ є надання сер тифікату цифрового підпису, Український державний центр радіочастот намагався отрим ати атестат на такий вид посл уг. Проте, Голова НКРЗ ОСОБА _6 категорично заборонив це робити.

В подібних діях Першого віц е-прем' єр міністра ОСОБА_3 , Голови НКРЗ ОСОБА_6, нар одного депутата України ОС ОБА_4 вбачається спроба над ання переваги приватній стру ктурі перед державною, підтр имка ТОВ «УНІС» в монополіза ції цього виду діяльності, зо крема «цифрового підпису».

Далі, зі змісту вказаного зв ернення вбачається, що народ ний депутат України ОСОБА_1 , керуючись ст. 16 Закону Украї ни «Про статус народного деп утата України», просить Гене рального прокурора України ОСОБА_7:

«- перевірити викладені фак ти порушень при закупівлі то варів, робіт та послуг у одног о постачальника (без проведе ння тендеру) та завищення вар тості послуг в укладеному до говорі;

- дати правову оцінку діям Г олови НКРЗ ОСОБА_6 та Перш ого віце-прем' єр міністра ОСОБА_3 у лобіюванні інтере сів приватної компанії, що пр извело до нанесення значної шкоди інтересам бюджету та Д ержави;

- в разі підтвердження викла дених фактів, вжити заходів п рокурорського реагування.

Про результати розгляду зв ернення та прийняте рішення прошу проінформувати мене у строки, визначені законодавс твом.»

В подальшому, листом № 07/2/1-14479-05 в ід 19.03.2010 р. Генеральна прокурату ра України звернулася до Гол ови НКРЗ України ОСОБА_6 з метою отримання грунтовної інформації щодо того, чи пров одився тендер на визначення переможця з надання послуг з і створення автоматизованої системи за державні кошти, як що ні, то чому виконавцем робі т обрано саме ТОВ «УНІС» (а. с. 12 ).

Потім на адресу позивача на дійшов лист Голови НКРЗ Укра їни від 26.03.2010 р. за № 01-1212/151 з проханн ям надати інформацію відпові дно до запиту Генеральної пр окуратури України від 19.03.2010 р. з а № 07/2\1-14479 (а. с. 11).

Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК України, юри дична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов' яз ки (цивільну правоздатність) , як і фізична особа, крім тих, я кі за своєю природою можуть н алежати лише людині.

Так, відповідно до положенн я ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична ос оба, особисті немайнові прав а якої порушено внаслідок по ширення про неї та (або) її сім ' ї недостовірної інформаці ї, має право на відповідь, а та кож на спростування цієї інф ормації.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України, н егативна інформація, поширен а про особу, вважається недос товірною, якщо особа, яка її по ширила, не доведе протилежно го.

Відповідно до роз' яснень п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 в ід 27.02.09 р., при розгляді справ за значеної категорії суди пови нні мати на увазі, що юридич ним складом правопорушення, наявність якого може бути пі дставою для задоволення поз ову, є сукупність таких обст авин:

а) поширення інформації, то бто доведення її до відома хо ча б одній особі у будь-який с посіб;

б) поширена інформація сто сується певної фізичної чи ю ридичної особи, тобто позива ча;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка н е відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові п рава, тобто або завдає шкоди відповідним особистим нема йновим благам, або перешкод жає особі повно і своєчасно з дійснювати своє особисте нем айнове право.

В судовому засіданні було д осліджене звернення народно го депутата України ОСОБА_1 , яке містить інформацію, що є предметом позову.

Згідно з ст. 40 Конституції Ук раїни, усі мають право направ ляти індивідуальні чи колект ивні письмові звернення або особисто звертатися до орган ів державної влади, органів м ісцевого самоврядування та п осадових і службових осіб ци х органів, що зобов'язані розг лянути звернення і дати обґр унтовану відповідь у встанов лений законом строк.

ОСОБА_1, як народний депута т України, діючи у відповідно сті до Конституції України, с т. 16 Закону України «Про стату с народного депутата України », звернувся 19.03.2010 р. зі зверненн ям до Генерального прокурора України ОСОБА_7

Відповідно до ст. 16 Закону Ук раїни «Про статус народного депутата України», народний депутат України має право на звернення до органів держав ної влади та органів місцево го самоврядування, їх посадо вих осіб, керівників підприє мств, установ і організацій, н езалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднан ь громадян з питань, пов'язани х з депутатською діяльністю.

Депутатське звернення - ц е викладена у письмовій форм і пропозиція народного депут ата України зазначеним вище адресатам здійснити певні ді ї, дати офіційне роз' ясненн я чи викласти позицію з питан ь, віднесених до їх компетенц ії (абзац другий ч. 1 ст. 16 Закону України «Про статус народно го депутата України»).

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про статус народно го депутата України», народн ий депутат як представник де ржавної влади у разі порушен ня прав, свобод і інтересів лю дини та громадянина, що охоро няються законом, та інших пор ушень законності має право н а місці вимагати негайного п рипинення порушення або звер татися з вимогою до відповід них органів державної влади, органів місцевого самовряду вання, їх посадових осіб, кері вників підприємств, установ та організацій припинити так і порушення. У разі порушення законності народний депутат може звернутися з депутатсь ким зверненням до відповідни х посадових осіб правоохорон них органів чи органів викон авчої влади, що здійснюють де ржавний контроль у відповідн ій галузі.

Пунктом 16 Постанови ВСУ № 1 ві д 27.02.09 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а так ож ділової репутації фізично ї та юридичної особи», відпов ідно до статті 40 Конституції У країни усі мають право напра вляти індивідуальні чи колек тивні письмові звернення або особисто звертатися до орга нів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб ц их органів, що зобов'язані роз глянути звернення і дати обґ рунтовану відповідь у встано влений законом строк.

Згідно ст. 40 Конституції Укр аїни, усі мають право направл яти індивідуальні чи колекти вні письмові звернення або о собисто звертатися до органі в державної влади, органів мі сцевого самоврядування та по садових і службових осіб цих органів, що зобов' язані роз глянути звернення і дати обґ рунтовану відповідь у встано влений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа зверт ається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, я кщо цей орган компетентний п еревірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ход і перевірки інформація не зн айшла свого підтвердження, в казана обставина не може сам а по собі бути підставою для з адоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце р еалізація особою конституці йного права, передбаченого с таттею 40 Конституції, а не пош ирення недостовірної інформ ації.

З огляду на викладене, суд в важає, що ОСОБА_1, як народн ий депутат України, не тільки мав право, а у відповідності д о вимог ст. 24 Закону України «П ро статус народного депутата України», захищаючи інтерес и держави, зобов' язаний був звернутися до відповідних к омпетентних органів, а тому з вернення ОСОБА_1 не може р озглядатися як поширення нед остовірної інформації.

Крім того, згідно п. 19 Постано ви Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.09 р., вирі шуючи питання про визнання п оширеної інформації недосто вірною, суди повинні визнача ти характер такої інформації та з' ясовувати, чи є вона фак тичним твердженням, чи оціно чним судженням.

Відповідно до частини друг ої статті 47-1 Закону України «П ро інформацію», оціночними с удженнями, за винятком образ и чи наклепу, є висловлювання , які не містять фактичних дан их, зокрема критика, оцінка ді й, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як т акі, що містять фактичні дані , з огляду на характер викорис тання мовних засобів, зокрем а гіпербол, алегорій, сатири. О ціночні судження не підлягаю ть спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до с т. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні су дження, думки, переконання, кр итична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираж енням суб' єктивної думки і поглядів відповідача, не мож на перевірити на предмет їх в ідповідності дійсності (на в ідміну від перевірки істинно сті фактів) і спростувати.

В судовому засіданні було в становлено, що звернення міс тить інформацію, що є оціночн им судженням, оскільки по сут і носить інформаційний харак тер, висловлювання, що не можу ть бути витлумачені як такі, щ о містять фактичні дані. Оцін очні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у згаданому зверненні відпо відач повідомив певну інфор мацію, що є вираженням його су б' єктивної думки, інформаці я, викладена у зверненні, підл ягала перевірці та надання о цінки уповноваженим органом , однак це не можна вважати пош иренням недостовірної інфор мації про позивача, відсутні докази тому, що метою зазначе них дій ОСОБА_1 було свідо ме нанесення шкоди діловій р епутації ТОВ «НВФ «Українськ і національні інформаційні с истеми».

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 209, 212- 215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальніст ю «Науково-виробнича фірма « Українські національні інфо рмаційні системи» до ОСОБА _1 про визнання інформації н едостовірної та про її спрос тування - залишити без задо волення.

Апеляційна скарга на рішен ня суду подається протягом д есяти днів з дня його проголо шення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішен ня, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього р ішення.

Апеляційна скарга подаєть ся Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний с уд м. Києва.

Суддя: