Рішення

від 20.06.2023 по справі 617/1852/19

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1852/19

Номер провадження 2/948/297/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Косик С.М.,

за участю секретаря Ткач Н.М.,

прокурора Одинець А.М.,

представника відповідача-2 Жовновач А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 20.06.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частину Рішення,-

в с т а н о в и в :

у листопаді 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2 Прокуратури Харківської області звернувся до Вовчанського районного суду Харківської області зі вказаним позовом (а.с.2-18 т.1), посилаючись на те, що за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 наказом ГУ Держгеокадастру від 27.04.2017 № 7071-СГ та від 27.09.2017 №141-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою та затверджено проєкт землеустрою, надано в оренду земельну ділянку, площою 4 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0066, сільськогосподарського призначення державної власності, для сінокосіння та випасання худоби, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району.

02.02.2018 між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельнрої ділянки строком на 7 років, який 15.02.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 39697641 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1486576563216).

Проте, за результатами вивчення Харківською місцевою прокуратурою №2 матеріалів кримінального провадження №42018220000001514 від 23.11.2018 за ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.2 ст.364-1 КК України встановлено, що ГУ Держгеокадастру прийняло накази №№7071-СГ та 141-СГ усупереч вимогам ст.ст. 19-21,58-62,122-124,186-1 ЗК України, ст.ст. 4,88,89,93 ВК України, ст.50 ЗУ «Про землеустрій», ст.ст. 33-38 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», п.п.1,4,6 Праоввого режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 18.12.1998 №2024, за відсутності обов`язкового позитивного висновку Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, у зв`язку з чим останні є незаконними та підлягають скасуванню, а договір оренди від 02.02.2018 визнанню недійсним, оскільки відповідно до даних Публічної кадастрової карти України запроєктована до відведення ОСОБА_1 земельна ділянка повністю розташована в межах прибрежної захисної смуги Печенізького водосховища. Також в матеріалах ГУ Держгеокадастру відсутні відомості про надання Старосалтівською об`єднаною територіальною громадою інформації щодо можливості надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

Зазначає, що до відведення у користування ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0066 в межах цієї ділянки уже була сформована земельна ділянка площею 3,6974 га з кадастровим номером 6321655800:01:004:0069, яка також розташована в межах прибрежної захисної смуги Печенізького водосховища, цільове призначення землі рекреаційного призначення, та яку 05.10.2017 перенесено до архіву Державного земельного кадастру. Найближчі до спірної земельної ділянки ділянки площею 3,043 га та 9,8676 га з кадастровими номерами 6321655800:01:004:0011 та 6321655800:03:001:0005 відносяться до земель рекреаційного призначення.

При проведенні у 2016 році ГУ Держгеокадастру інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Вовчанського району, у т.ч. Старосалтівської селищної ради площею 441,7782 га, яка затверджена розпорядженням голови Врвчанської районної державної адмінстрації від 10.12.2013 №363, спірна земельна ділянка не ввійшла до земель державної власності сільськогосподарського призначення та відомості про неї у Державний земельний кадастр не вносилися, її формування не відбулося.

Прокурор уважає що категорія земельної ділянки, що у подальшому була передана в оренду відповідачці ОСОБА_1 , не булла визначена як землі сільськогосподарського призначення, а порушення порядку встанвлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст.21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсними тощо.

Враховуючи місцезнаходження спірної земельної ділянки, тобто її розташування на березі Печенізького водосховища та в межах його прибрежної смуги (100 метрів від урізу води), категорія земельної ділянки могла бути віднесена лише до земель водного фонду або рекреаційного призначення, розпорядження якою відповідно до ст.122 ЗК України належить до компетенції Харківської обласної державної адміністрації.

У зв`язку з вищевказаними доводами прокурор просить визнати назаконими та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.04.2017 № 7071-СГ та від 06.01.2018 №141-СГ; визнати недійсним договір оренди, укладений 02.02.2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 4 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0066 та скасувати його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прав та їх обтяжень за № 39697641 від 15.02.2018 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Старосалтівської селищної ради Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області земельну ділянку площею 4 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0066 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1486576563216); судові витрати покласти на відповідачів.

17.02.2023 року Решетилівській окружній прокатурі Полтавської області було доручено забезпечити участь у цій справі (а.с.57,58 т.3).

У відзиві на позов представник відповідача-1 (а.с.161-164 т.1) просить у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що саме лише посилання прокурора на розпочате досудове розслідування кримінального провадження не може бути доказом наявності порушення вимог закону, а є лише припущенням. Доказів того, що спірна земельна ділянка віднесена у встановленому чиним земельним законодавством порядку до земель водного фонду або земель рекреаційного призначення та відповідних рішень з цього приводу прокурором не надано, а тому прокурором помилково визначено позивача в цій справі.

Також зазначає, що спірний догвоір оренди укладений Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області у межах наданої компетенціх та у відповідності з вимогами чинного законодавства, натомість вимога про повернення майна переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

В письмових поясненнях представник відповідача-1 також зазначає, що позов пред`явлений державою (в особі прокурора) фактично до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області) та відповідно задоволенню не підлягає (а.с.24-26 т.3).

Представник відповідача-2 подав відзив на позов (а.с.195-204 т.1), в якому з позовом не погоджується та посилається на те, що прокурором не дотримано порядку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», що є підставою для залишення позову без розгляду. Зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів, в т.ч. за межами с.Металівка Старосалтівської об`єднаної територіальної громади, до комунальної власності Старосалтівської ОТГ не передавалася, належить до земель державної форми власності, категорія землі - землі сільськогосподарського призначення, то розпорядження вказаною земельною ділянкою з боку ГУ Держгеокадастру у Харківській області є законним та відповідає положенням Земельного кодексу України. Крім того, за змістом положень КПК України для огляду земельної ділянки ОСОБА_1 необхідним був дозвіл слідчого судді, а тому технічний звіт з інженерно-геодезичних вишукувань, складений ТОВІ «Земсервіс-Б» є недопустимим доказом, який також не містить обов`язкуву інформацію, передбачену законодавством. Уважає що витребувати земельну ділянку на користь Старосалтівської селищної ради, яка ніколи не була її власником, неможливо та це є доказом того, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду.

Також представник відповідача-2 посилається на практику Європейського суду з прав людини стосовно презумпції доведення «поза розумним сумнівом», яку на його думку слід застосовувати в цій справі.

В письмових поясненнях від 01.02.2021 представник відповідача-2 зазначає, що згідно звітності за формою 6-зем спірна земельна ділянка на момент відведення належали до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення та будь-які рішення органів державної влади про віднесення земельної ділянки до земель історико-культурного призначення або до земель водного фонду у Відділ відсутнє. Спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Радгоспу «Салтівський», а потім КСП «Салтівський» як земля сільськогосподарського призначення (категорія угідь пасовище), натомість орган земельних ресурсів не має інформації про приянття будь-яким компетентним органом рішення про зміну категорї землі з існуючого на землі історико-культурного призначення або землі водного фонду, то відповідні доводи прокурора безпідставні. Також зазначає, що станом на 01.02.2021 в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України немає відомостей про пам`ятку місцевого або національного значення з назвою Селище, що розташовувалось на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківсьткої області (а.с.18-20 т.12).

Також в письмових поясненнях від 10.02.2021 представник відповідача-2 (а.с.33-40 т.2) вказує на те, що згідно листа Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 24.02.2021 спірна земельна ділянка Офісом водних ресурсів не використовується, проєкт землеустрою, що визначає межі зон санітарної охорони відсутній, натомість проєктом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 враховані усі обмеження у використанні земельної дліянки, в т.ч. і прибрежна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на острвах і перенесено в натуру. Відповідач не отримувала жодних повідомлень від органу охорони культурної спадщини стосовно виявлення об`єкта культурної спадщини на належній їй земельній ділянці та законодавство України не забороняє надання земельних ділянок, на яких знаходяться такі об`єкти, встановлює імперативне застереження, що вказані обставини не можуть бути підставою для примусового вилучення з володіння (ористування) земельних ділянок у фізичних осіб.

Ухвалою від 28.07.2020 Вовчанський районний суд Харківської області закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 228-229 т. 1).

У жовтні 2022 року ця справа надійшла з Вовчанського районного суду Харківської області до Машівського районного суду Полтавської області, на виконання ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розпорядження Голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22, та ухвалою від 24.10.2022 Машівський районний суд прийняв справу до свого провадження, призначив судовий розгляд по суті (а.с.192 т.2).

У судовому засіданні прокурор позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові, представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, зокрема покликався на те, що поданий прокурором як докзаз технічний звіт є недопустимим доказом, оскільки дані для його складення отримані з порушенням чинного законодавства, спірна земельна ділянка є ділянкою сільскогосподарського призначення та не відноситься до земель водного фонду та не є ділянкою рекреаційного призначення.

Представники Харківської обласної державної адмінстрації та Старосалтівської селищної ради в судове засідання не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с.110 т.1, 206-211 т.2), представник Харківської обласної державної адміністрації просить розглядати справу за наявними матеріалами справи та позовні вимоги підтримав (а.с.206-211 т.2).

Представник відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в судове засідання не з`явився, заступник начальника Саранча В.І. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні у зв`язку з великою навантаженістю (а.с.51-54, 68-73, 82-85 т.3).

Суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача -1, та заслухавши прокурора, представника відповідача -2, з`ясувавши правову позицію відповідачів, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Так, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 наказом ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 27.04.2017 № 7071-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 4,0000 га, цільове призначення для сінокосіння та випасання худоби (а.с.24-26 т.1).

Наказом ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 27.09.2017 №141-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 4,0000 га сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, площою 4 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0066, сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для сінокосіння та випасання худоби (а.с.38-80 т.1).

02.02.2018 між ГУ Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років, який 15.02.2018 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 39697641 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1486576563216) (а.с.81-86 т.1).

21.12.2018 року рішенням №2308 Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області XLVII сесії VII скликання затверджено акт приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність, загальною площею 3441,2260 га, кількістю 291 земельна ділянка, які розташовані за межами населених пунктів Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, згідног з актом прийому передачі (а.с.87 т.1).

За повідомленням Управління культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації від 14.11.2019 № 02-38/3469 (а.с.135-140 т.1) відповідно до матеріалів, наявних в Управлінні культурита туризму, на земельних ділянках, зокрема з кадастровим номером 6321655800:03:001:0066, розташована пам`ятка археології місцевого значення Селище (взята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 25.01.1972 №61, охор. №612).

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 25.01.2021 (а.с.20,21 т.2) земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:03:001:0066, сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району, для сінокосіння та випасання худоби згідно карт внутрішньогосподарського землеустрою колишнього Радгоспу «Салтівський» Вовчанського району Харківської області, знаходилася в постійному користуванні Радгоспу «Салтівський», а потім КСП «Салтівський». При розпаюванні земель КСП «Салтівський», вказаний контур було віднесено до земель запасу державної форми власності. Згідно звітності за формою 6-зем, вказана земельна ділянка на момент відведення, належали до земель сільськогосподарського призначення (категорія угідь пасовище). Будь-які рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про віднесення вазаної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення або земель водного фонду у Відділі відсутні.

За повідомленням Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації від 29.01.2021 № 05-25/248 об`єкт культурної спадщини Селище перебуває на державному обліку, як пам`ятка археології місцевого значення та має охоронний номер 4639-Ха, місцезнаходження с.Металівка, Старосалтівська селищна територіальна громада. Зазначена пам`ятка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.09.2020 №2088 за категорією місцевого значення, паспорт об`єкта культурної спадщини не складено, робота з його виготовлення ведеться (а.с.46-48 т.2).

Як убачається з проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 площею 4,0000 га сільськогосподарського призначення державної власності, для сінокосіння та випасання худоби, розташованої за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної територіальної громади Вовчанського району Харківської області, з кадастровим номером 6321655800:03:001:0066, на а.с.96,97 т.2 зазначено, що через вказану земельну ділянку проходять межі прибережної захисної смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах (код обмеження 05.02, площа 4,0000га (а.с.50-116 т.2).

Згідно зі статтею 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу IIIЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

В постановівід 28.09.2022по справі№ 483/448/20,провадження №14-206цс21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються із постановами Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів. При цьому слід мати на увазі, що вимогу про визнання недійсним договору може заявити як його сторона, так й інша заінтересована особа. Крім того, якщо земельна ділянка має одночасно декілька цільових призначень (наприклад, належить і до земель водного фонду як прибережна захисна смуга, і до земель природно-заповідного фонду, будучи частиною території чи об`єкта такого фонду), то залежно від підстав позову повноваження захищати інтерес держави у використанні такої ділянки за відповідним призначенням може належати різним суб`єктам (як органам державної влади, так і місцевого самоврядування).

Отже, суд уважає що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі, оскільки за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження прибережної захисної смуги, прокурор мав звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 13Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною першою статті 14Конституції України та частиною першою статті 1Земельного кодексуУкраїни (далі - ЗК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Серед земель України за основним цільовим призначенням виділяють, зокрема, таку категорію як землі водного фонду (пункт «є» частини першої статті 19 ЗК України).

До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58ЗК України та стаття 4Водного кодексуУкраїни (далі - ВК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до частини першої статті 60ЗК України та частини першої статті 88ВК України земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Прибрежні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 га - 50м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м ( ч.1 ст.88 ВК України, п.2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173).

Прибрежні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст.61 ЗК України, ст.89 ВК України, абз. 2 п.8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону. Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановленняприбережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст.88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Надання у власність або у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибрежній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст.59 ЗК України, суперечить нормам ст.ст.83,84 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до сьт.21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка як на момент її відведення, так і на час звернення до суду накладається на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу Печенізького водосховища.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплює частина третя статті 85 ВК України).

Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом (частина третя статті 93 ЗК України).

В постановівід 28.09.2022по справі№ 483/448/20,провадження №14-206цс21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність за наявності встановлених законом розміріві невказує направомірність переданняв орендучи увласність земельноїділянки (постанови від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 63.2), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 41)). Ця судова практика є стабільною, тобто відповідне правозастосування є передбачуваним як для органів державної влади та місцевого самоврядування, так і для приватних осіб.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі Печенізького водосховища та належить до земель водного фонду, а тому категорія спірної земельної ділянки могла бути віднесене лише до земель водного фонду, розпорядження якою відповідно до ст.122 ЗК Ураїни належало на час передачі земельної ділянки в оренду Харківській обласній державній адміністрації.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок (пункти «а» і «б» статті 21 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37, 38), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 52)).

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи в отриманні цієї земельної ділянки, за відсутності для цього визначених законом перешкод (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 42)). Наявність таких перешкод унеможливлює реалізацію відповідного інтересу. Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору.

Судовий захист цивільного права та інтересу є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 5 частини першої статті 3 ЦК України). Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Отже, договір оренди землі, укладений 02.02.2018 року між відповідачами, потрібно визнати недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

В той же час, оспорювані рішення (накази) ГУ Держгеокадастру в Харківській області вже були реалізовані та вичерпали дію фактом передачі в оренду спірної земельної ділянки, за наслідками якого сторони уклали відповідний договір оренди землі. З огляду на зазначене оспорювання вказаних рішення не призведе до захисту інтересів держави у визнанні цього договору недійсним і поверненні земельної ділянки територіальній громаді. Тому у задоволенні цих вимог потрібно відмовити. Для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо визнати недійсним договір оренди землі та повернути спірну земельну ділянку її власникові.

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117)).

Суд уважає що немає невідповідності заходу втручання держави у право оренди відповідачки критеріям правомірного втручання у це право, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки територіальній громаді спрямований на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на цю ділянку; у недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду; у збереженні прибережної захисної смуги.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, у пункті 45 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц та у пункті 51 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України та ВК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 ЗК України.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Відтак суд уважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_1 повернути Старосалтівській територіальній громаді спірну земельну ділянку.

Судові витрати згідно з вимогами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь Прокуратури Харківської області пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди, укладений 02.02.2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 4 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0066 та скасувати його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прав та їх обтяжень за № 39697641 від 15.02.2018 року.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі Старосалтівської селищної ради Чугуївського (Вовчанського) району Харківської області земельну ділянку площею 4 га з кадастровим номером 6321655800:03:001:0066 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1486576563216).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Харківської області судовий збір в розмірі 2881,50 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь Прокуратури Харківської області судовий збір в розмірі 960,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач:Харківська місцева прокуратура № 2, вул.Сумська, 76, м.Харків, 61002.

Відповідач 1:Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, місцезнаходження: вул.Космічна, 21, м.Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822.

Відповідач 2:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКОП НОМЕР_1 .

Повний тест Рішення складений 28.06.2023.

Суддя С. М. Косик