Рішення

від 25.05.2023 по справі 214/1820/22

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/1820/22

2/214/501/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 травня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Прасолова В.М.

при секретарі - Петренко К.І.

за участю представника позивача - Ольховської А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Криворізькоїміської радидо ОСОБА_1 про зобов`язання приведення у придатний стан земельної ділянки, суд

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Криворізької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , уточнивши який просить: зобов`язати ОСОБА_1 привести у придатний для використання стан земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0081 га за кадастровим номером 1211000000:06:040:0107, що знаходиться на АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу розташованих на ній споруд за власний рахунок, та повернути її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради за актом приймання-передачі; судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями представляти територіальну громаду міста Кривого Рогу, та здійснювати від її імені і в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами. Законодавець чітко визначає, що міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами до їх відання, відповідно до ст. 25 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Відповідно до статті 79-1 ЗК України державна реєстрація прав суборенди , сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. На підставі статті 80 ЗК України територіальна громада є суб`єктом права власності на землі комунальної власності та реалізує це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Зазначена норма кореспондується з ч. 5 ст. 16 України «Про місцеве самоврядування в Україні». Закону Згідно зі статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. в Крім того, стаття 12 ЗК України зазначає, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міста належить розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин виключно на пленарних засіданнях міської ради. Окремо необхідно зазначити, що відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Як визначено ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. За змістом статей 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. За змістом частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради сесії. Разом із тим відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Щодо фактичних обставин справи зазначено настпуне. Рішенням Криворізької міської ради від 30.10.2013 № 2276 ОСОБА_1 надано право на обмежене платне строкове користування земельною ділянкою площею 0,0081 га (кадастровий номер 1211000000:06:040:0107) для розміщення тимчасової споруди торговельного павільйону в складі торговельно- зупиночного комплексу № 1 (реєстрація права сервітуарія від 06.12.2013 за №3884625, строком дії до 06.12.2014). На підставі вказаного рішення між Криворізькою міською радою та відповідачем було укладено договір особистого сервітуту від 28.11.2013 № 12013162 (надалі договір) (державна реєстрація права сервітуарія від 06.12.2013 за №3884625). Предметом договору є: встановлення розпорядником (позивачем) межі дії особистого сервітуту щодо частини земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 0,0081 га для розміщення в цих межах сервітуарієм (відповідачем) тимчасової споруди торговельного павільйону по АДРЕСА_1 . Строк дії договору 1 рік. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого розпорядником відповідного рішення. Розділом 8 даного договору особистого сервітуту встановлено обов`язки сервітуарія серед яких: використання частини земельної ділянки, щодо якої встановлений особистий сервітут, за обумовленим цільовим призначенням (п.8.4.2 Договору); після закінчення терміну користування, припинення чи розірвання договору, приведення частини земельної ділянки, щодо якої встановлений особистий сервітут, у належний для подальшого використання стан та повернення її розпоряднику з оформленням акта приймання-передачі (повернення) (п.8.4.12 договору). Розділ 11 відповідного договору особистого сервітуту встановлює, зокрема, що дія договору припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено (п. 11.2.1 Договору); отримання сервітуарієм заперечення розпорядника щодо його поновлення на новий термін. Строк дії договору особистого сервітуту від 28.11.2013 № 12013162, укладеного між Криворізькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , на теперішній час є таким, що скінчився. вимог пунктам 7.1, п. 8.4.12 договору та норм ділянка номер Таким чином, в порушення вимог п. 7.1, п. 8.4.12 договору та норм чинного законодавства, земельна ділянка (кадастровий номер 1211000000:06:040:0107) не повернута до територіальної громади міста за актом прийому-передачі, у зв`язку з чим Криворізька міська рада звертається з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів. На теперішній час даний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 30.12.2021, складений профільним структурним підрозділом виконкому Криворізької міської ради Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради в порядку самоврядного контролю. Згідно даного Акту фактично земельна ділянка використовується під розміщення торгівельного павільйону B складі торгівельно-зупиночного комплексу розміщеного впритул намету та земельна ділянка не огороджена, при візуальному обстеженні встановлено порушення меж за рахунок облаштування намету. Докази наявності у відповідача дозвільних документів на розміщення споруд на землях комунальної власності, що не передавалися у користування, відсутні. Відповідно до частини 1 статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на ст.98 який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу (частина 2 ЗК України). Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (частина 3 статті 98 ЗК України). Згідно зі статтею 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки (частина 2 статті 100 ЗК України). Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту (частина 3 статті 100 ЗК України). Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадку, зокрема, закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; порушення власником сервітуту умов користування сервітутом. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Положеннями статті 34 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі 5 припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. На виконання частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 21.10.2011 №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі Порядок), який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження За змістом цього порядку замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди (пункт 2.2.); підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, який оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункти 2.1., 2.7); паспорт прив`язки тимчасової споруди це комплект документів, у яких визначено місце встановлення тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою території (пункт 1.4), типова форма якого поряд з іншими документами затверджено додатком 1 до Порядку, який містить, зокрема, форму схеми розміщення тимчасової споруди із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. підприємницької діяльності. Отже, цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, реалізація якого передбачає наявність документів на землекористування, та не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб`єктами господарювання прав на земельні ділянки у зв`язку з розміщенням тимчасової споруди. Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з положеннями статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. За встановлених обставин, можна дійти до висновку, що за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення відповідачем тимчасової споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції позивача, не можна визнати законним. Наполягає, що позовні вимоги Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання приведення у придатний для використання стан земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0081 га з кадастровим номером 1211000000:06:040:0107, що знаходиться на АДРЕСА_1 в особі Криворізької міської ради за актом приймання-передачі, підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не подавала, відзиву на позов не подавала, у зв`язку з чим на підставі ст. ст. 223, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: детальна інформація про фізичну особу підприємця (а.с. 8-11), витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 13), розрахунок річної плати на землю (а.с. 14), договір особистого сервітуту (а.с. 15-18), рішення (а.с. 19), аерофотозйомка (а.с. 20), акт встановлення меж частини земельної ділянки (а.с. 21), акт приймання передачі земельної ділянки (а.с. 22), обстеження земельної ділянки (а.с. 23,24), фото (а.с.25).

Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належним доказом: детальну інформацію про фізичну особу підприємця (а.с. 8-11), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме, що відповідачка є фізичною особою підприємцем.

Суд вважаєналежними доказами: витяг здержавного реєструречових правна нерухомемайно (а.с.13),розрахунок річноїплати наземлю (а.с.14),договір особистогосервітуту (а.с.15-18),рішення (а.с.19),аерофотозйомка (а.с.20),акт встановленнямеж частиниземельної ділянки(а.с.21),акт прийманняпередачі земельноїділянки (а.с.22),обстеження земельноїділянки (а.с.23,24),фото (а.с.25), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме, що відповідачці надано право на обмежене платне строкове користування земельною ділянкою, укладено договір особистого сервітуту, строк дії договору скінчився, земельна ділянка не повернута до територіальної громади.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Судом встановлено, що рішенням Криворізької міської ради від 30.10.2013 № 2276 ОСОБА_1 надано право на обмежене платне строкове користування земельною ділянкою площею 0,0081 га. (кадастровий номер 1211000000:06:040:0107) для розміщення тимчасової споруди торговельного павільйону в складі торговельно- зупиночного комплексу № 1 (реєстрація права сервітуарія від 06.12.2013 за №3884625, строком дії до 06.12.2014). (а.с. 19)

На підставірішення від 30.10.2013 № 2276 між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір особистого сервітуту від 28.11.2013 № 12013162 (державна реєстрація права сервітуарія від 06.12.2013 за №3884625) (а.с.13, 15-18).

Предметом договору є: встановлення розпорядником (позивачем) межі дії особистого сервітуту щодо частини земельної ділянки житлової та громадської забудови площею 0,0081 га для розміщення в цих межах сервітуарієм (відповідачем) тимчасової споруди торговельного павільйону по АДРЕСА_1 . Строк дії договору 1 рік. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого розпорядником відповідного рішення.

Розділом 8 даного договору особистого сервітуту встановлено обов`язки сервітуарія серед яких: використання частини земельної ділянки, щодо якої встановлений особистий сервітут, за обумовленим цільовим призначенням (п.8.4.2 Договору); після закінчення терміну користування, припинення чи розірвання договору, приведення частини земельної ділянки, щодо якої встановлений особистий сервітут, у належний для подальшого використання стан та повернення її розпоряднику з оформленням акта приймання-передачі (повернення) (п.8.4.12 договору). Розділ 11 відповідного договору особистого сервітуту встановлює, зокрема, що дія договору припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено (п. 11.2.1 Договору); отримання сервітуарієм заперечення розпорядника щодо його поновлення на новий термін. Строк дії договору особистого сервітуту від 28.11.2013 № 12013162, укладеного між Криворізькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 , на теперішній час є таким, що скінчився.

В порушення вимог п. 7.1, п. 8.4.12 договору земельна ділянка (кадастровий номер 1211000000:06:040:0107) не повернута до територіальної громади міста за актом прийому-передачі (а.с. 22). Даний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 30.12.2021, складений профільним структурним підрозділом виконкому Криворізької міської ради Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради в порядку самоврядного контролю. Згідно даного Акту фактично земельна ділянка використовується під розміщення торгівельного павільйону B складі торгівельно-зупиночного комплексу розміщеного впритул намету та земельна ділянка не огороджена, при візуальному обстеженні встановлено порушення меж за рахунок облаштування намету (а.с. 20, 21, 23,24).

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЗУ «Про оренду землі», ЗУ «Про місцеве самоврядування», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 ЗУ "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 Земельного кодексу України).

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У ст.60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю та інше.

Згідно з ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст.16 ЗУ "Про місцеве самоврядування").

Враховуючи викладене, Криворізька міська рада наділена повноваженнями представляти територіальну громаду міста Кривого Рогу та здійснювати від її імені і в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, у тому числі вирішувати відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (ст.144 Конституції України). Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 ЗУ "Про місцеве самоврядування"). Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пп.34 ч.1 ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування").

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 73 ЗУ "Про місцеве самоврядування").

Таким чином, Криворізька міська рада має виключне право вирішувати питання встановлення земельних сервітутів щодо земель, які є власністю територіальної громади м. Кривого Рогу, із винесенням відповідних рішень.

Відповідно до ст.395, ч.1 ст.401 ЦК України, сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно ст.ст.98, 100 Земельного кодексу України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.34 ЗУ «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Вказаний обов`язок орендаря передбачено і умовами договору, зокрема у п.8.4.12 договору зазначено, що після закінчення терміну користування, припинення чи розірвання договору, сервітуарій зобов`язаний привести частину земельної ділянки, щодо якої встановлений особистий сервітут, у належний для подальшого використання стан та повернути її розпоряднику з оформленням акта приймання-передачі (повернення).

Судовим розглядом встановлено, що в порушення ЗУ «Про оренду землі», рішення Криворізької міської ради №2276 від 30.10.2013 року, умов договору особистого сервітуту №12013162 від 28.11.2013 року, ОСОБА_1 земельну ділянку Криворізькій міській раді не повернуто. Доказів наявності у відповідачки дозвільних документів на розміщення споруд на землях комунальної власності , що не передавались у користування у справі відсутні.

Згідно інформації з витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 0,0081 га., призначена для розміщення тимчасової споруди торгівельного павільйону в складі торгівельно- зупиночного комплексу №1 (а.с. 13).

З акту обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0081 га, кадастровий номер 1211000000:06:040:0107 від 30 грудня 2021 року встановлено, що на момент обстеження, земельна ділянка використовується фактично для розміщення торгівельного павільйону та розміщеного впритул намету. Ділянка не огороджена. При візуальному обстеженні встановлено порушення меж за рахунок облаштування намету. Санітарний стан задовільний.

Таким чином, вказані обставини, на переконання суду, є свідченням того, що відповідачка після закінчення терміну дії договору особистого сервітуту №12013162 від 28.11.2013 року, продовжувала користуватись об`єктом оренди, а відтак допустила умисне невиконання умов договору в частині повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі у відповідності до договірних зобов`язань.

Враховуючи, що договір особистого сервітуту №12013162 від 28.11.2013 року припинив свою дію, в порушення вимог договору та норм чинного законодавства, земельна ділянка площею 0,0081 га. (кадастровий номер 1211000000:06:040:0107) не повернута до територіальної громади міста за актом прийому передачі, тому суд вважає позовні вимоги Криворізької міської ради обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. (а.с.7).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273-274, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Криворізькоїміської ради(ЄДРПОУ 33874388, місцезнаходження: м. Кривий Ріг) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресо: АДРЕСА_2 ) - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 привести у придатний для використання стан земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0081 га, кадастровий номер 1211000000:06:040:0107, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу за власний рахунок розташованих на ній споруд.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради за актом приймання-передачі земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0081 га, кадастровий номер 1211000000:06:040:0107, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресо: АДРЕСА_2 , на користь Криворізької міської ради в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2481,00 грн.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов