Рішення
від 27.06.2023 по справі 907/658/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2023м. ДніпроСправа № 907/658/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від прокуратури: Мусієнко А.О.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міжгірської селищної ради (смт. Міжгір`я Хустського району Закарпатської області) та в особі Західного офісу Держаудитслужби (м. Львів)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імморталл 2022" (м. Дніпро)

про визнання додаткових угод до договору про закупівлю товару недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 34 467 грн. 14 коп.

Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2022 року Хустська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Міжгірської селищної ради (далі - позивач-1) та в особі Західного офісу Держаудитслужби (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" (далі - відповідач), в якій просила суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 16.10.2020 до договору про постачання природного газу № Г26/2020 від 08.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" та Міжгірською селищною радою про постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим;

- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 19.10.2020 до договору про постачання природного газу № Г26/2020 від 08.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" та Міжгірською селищною радою про постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" на користь Міжгірської селищної ради грошові кошти у розмірі 34 467 грн. 14 коп.

Також прокуратура просила суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у сумі 7 443 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- Хустською окружною прокуратурою у ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді здійснено моніторинг офіційного веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель ("ProZorro") на предмет виявлення порушень законодавства при проведенні публічних закупівель та незаконного використання при цьому бюджетних коштів Міжгірською селищною радою (далі - замовник), за результатами чого встановлено порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі". Аналіз закупівель здійснено за інформацією, яка розміщена в офіційній електронній системі публічних закупівель "ProZorro" за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-12-02-001862-b, та встановлено, що 02.12.2019 на вєб-сайті "ProZorro" замовник оприлюднив оголошення № UA-2019-12-02-001862-b про проведення закупівлі за процедурою відкритих торгів за предметом "ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо (природний газ)" обсягом 69 200 куб. м з терміном постачання до 31.12.2020 та очікуваною вартістю 816 200 грн. 00 коп. У відкритих торгах взяли участь два учасники, які надали наступні остаточні тендерні пропозиції, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" з остаточною ціновою пропозицією 361 295 грн. 00 коп. (з ПДВ) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" з остаточною ціновою пропозицією 361 987 грн. 00 коп. (з ПДВ);

- відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі від 02.12.2019 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" (далі - постачальник) з остаточною пропозицією 361 295 грн. 00 коп., з яким 08.01.2020 укладено договір № Г26/2020 про постачання природного газу (далі договір);

- предметом договору є природний газ з річним плановим обсягом постачання 69 200 куб. м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: у січні -13 390 куб. м; у лютому - 13 100 куб. м, у березні - 10 219 куб. м; у квітні - 5 124 куб. м; у травні - 982 куб. м, у червні - 164 куб. м, у липні 130 куб. м, у серпні 118 куб. м, у вересні 103 куб. м, у жовтні - 3644 куб. м, у листопаді - 7851 куб. м, у грудні - 14 375 куб. м (пункти 1.2, 1.3. договору);

- відповідно до пункту 1.1 договору № Г26/2020 постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках та порядку, що визначені договором;

- пунктом 3.2 договору № Г26/2020 визначено, що ціна за 1000 куб. м газу є договірною і становить 5 032 грн. 39 коп., у тому числі ПДВ 20 % - 838 грн. 73 коп. До вартості природного газу додається компенсація вартості послуги замовленої потужності, яка становить 157 грн. 19 коп. за 1000 куб. м без урахування податку на додану вартість (відповідно до Постанови НКРЕКП № 2001 від 21.12.218), крім того ПДВ -34 грн. 44 коп., разом з ПДВ - 188 грн. 63 коп.;

- згідно з пунктом 3.6 договору № Г26-2020 загальна сума договору становить 361 295 грн. 00 коп. з ПДВ.;

- станом на момент підписання договору сторонами були узгоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за даним договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, сторони домовилися щодо ціни, при цьому ТОВ "Газпромпостач" володіло Інформацією про ціну на ринку природного газу. Тендерна пропозиція ТОВ "Газпромпостач" у розмірі 5 221 грн. 03 коп. за 1 000 куб. м природного газу з самого початку була нижчою за офіційну ціну НАК "Нафтогаз Україна", розміщену на офіційному сайті, яка станом на 01.01.2020 становила 5 320 грн. 67 коп.за 1000 куб. м природного газу. Крім того, за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа", середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) складала: - ресурс грудня 2019 року - 5 313 грн. 19 коп. за 1000 куб. м. Таким чином, постачальнику з початку участі у відкритих торгах було відомо про можливу економічну невигідність укладення договору згідно зі змісту поданої тендерної пропозиції, проте товариство не скористалось правом відмови від укладення договору про закупівлю, а підписало договір;

- після укладення основного договору, між ТОВ "Газпромпостач" та Міжгірською селищною радою укладено низку додаткових угод, серед яких, зокрема: 1) додаткова угода № 6 від 16.10.2020, якою збільшено ціну за 1 000 куб. м газу до 6 012 грн. 85 коп. з ПДВ (на 5,77%), а обсяг природного газу зменшено до 57,45144 тис. куб. м; 2) додаткова угода № 7 від 19.10.2021, якою збільшено ціну за 1 000 куб. м газу до 6 599 грн. 23 коп. з ПДВ (на 9,75%), а обсяг природного газу зменшено до 53,96833 куб. м.;

- внаслідок укладення вказаних двох додаткових угод, суттєво збільшено первісну ціну товару в договорі, визначену за результатами відкритих торгів, зокрема додатковою угодою № 6 від 16.10.2020 та додатковою угодою № 7 від 19.10.2020;

- так, за договором від 08.01.2020 первісна ціна закупівлі товару складала 5 032 грн. 39 коп. (з ПДВ) за 1000 куб. м природного газу;

- додатковою угодою до договору № 6 від 16.10.2020 визначено ціну природного газу за 1000 куб. м у розмірі 6 012 грн. 85 коп. (з ПДВ);

- додатковою угодою № 7 від 19.10.2020 визначено ціну природного газу за 1000 куб. м у розмірі 6 599 грн. 23 коп. (з ПДВ);

- тобто, внаслідок укладення вищезазначених угод, ціна природного газу за 1000 куб. м зросла порівняно із закупівельною на 1 566 грн. 84 коп. (з ПДВ) за 1 тис. м3 природного газу;

- вищевказане підтверджується Актом перевірки закупівлі природного газу (код за ДК 09120000-6 - Газове паливо) у Міжгірській селищній раді під час застосування процедури відкритих торгів за номером ID: UA-2019-12-02-001862-b № 13-07-19/04 від 20.12.2021, здійсненої Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області в результаті опрацювання листа окружної прокуратури щодо виявлених порушень від 28.09.2021 № 07.54-3472 вих-21. Перевіркою встановлено, що згідно з даними офіційного сайту Товарної біржі "УЕБ" за адресою https://www.ueex.com.ua середньозважена ціна по всіх умовах оплати на 15.10.2020 (дата укладення додаткової угоди № 5) становила 5 466 грн. 31 коп. з ПДВ за 1000 куб. м газу, а станом на 16.10.2020 (дата укладення додаткової угоди № 6) ціна за 1000 куб. м газу не змінювалась та становила 5 466 грн. 31 коп. Тобто, в періоді між датою укладення додаткової угоди № 5 та датою укладення додаткової угоди № 6 зростання ціни на природній газ не відбувалось. Отже, враховуючи відсутність коливання середньозваженої ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ "УЕБ" в період між 15.10.2020 та 16.10.2020 додаткова угода № 6, якою встановлена вартість природного газу - 6 012 грн. 85 грн/тис. куб. м укладена між Міжгірською селищною радою та ТОВ "Газпромпостач" в порушення вимоги частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого дозволяється вносити зміни до ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку;

- додатковою угодою № 7 від 19.10.2020 сторони збільшили ціну за 1000 куб. м газу до 6 599 грн. 23 коп. з ПДВ (на 9,75%), а обсяг природного газу зменшили до 53,96833 тис. куб. м. Перевіркою встановлено, що згідно з даними офіційного сайту Товарної біржі "УЕБ" за адресою https://www.ueex.com.ua середньозважена ціна по всіх умовах оплати на 16.10.2020 (дата укладення додаткової угоди № 6) становила 5 466 грн. 31 коп. з ПДВ за 1000 куб. м газу та не змінювалась до 19.10.2020 (дата укладання додаткової угоди № 7). Отже, враховуючи відсутність коливання середньозваженої ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ "УЕБ" в період між 16.10.2020 та 19.10.2020, додаткова угода № 7, якою встановлена вартість природного газу - 6 599 грн. 23 коп./тис. куб. м, укладена між Міжгірською селищною радою та ТОВ "Газпромпостач" в порушення вимоги частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якого дозволяється вносити зміни до ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку;

- таким чином, додаткові угоди № 6 від 16.10.2020 та № 7 від 19.10.2020 до договору №Г26-2020, які укладені в порушення вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", на момент укладення додаткових угод, підлягають недійсними;

- необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально, а укладення оспорюваних додаткових угод призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону України "Про публічні закупівлі" та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі;

- відповідно до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, додаткові угоди № 6,7 до договору про постачання природного газу № Г26-2020 від 08.01.2020, підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені в порушення вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені Міжгірською селищною радою за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають до стягнення з відповідача;

- так, укладення додаткових угод призвело до зайвої сплати у сумі 34 467 грн. 14 коп., а саме: за спожитий газ у жовтні 2020 року зайво оплачено коштів в сумі 5 215 грн. 69 коп.; за спожитий газ у листопаді 2020 року зайво оплачено коштів в сумі 7 609 грн. 05 коп.; за спожитий газ у грудні 2020 року зайво оплачено коштів в сумі 13 582 грн. 78 коп.; за спожитий газ у січні 2021 року зайво оплачено коштів в сумі 8 059 грн. 62 коп.;

- сума зайво сплачених коштів підтверджується розрахунком вартості природного газу та суми оплачених коштів за спожитий природний газ (в тому числі зайво оплачених коштів) Міжгірською селищною радою за 2020 рік - січень 2021 року, відповідно до договору від 08.01.2020 № Г26-2020 укладеного із ТОВ "Газпромпостач", здійсненим Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області. Згідно з актом перевірки закупівлі природного газу сума зайво сплачених коштів - 34 467 грн. 14 коп.

Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: про виявленні порушення при укладенні додаткових угод між Міжгірською селищною радою та ТОВ "Газпромпостач" до договору поставки природного газу, Хустською окружною прокуратурою 19.07.2022 скеровано запит № 07.54-3120 вих-22, в тому числі і щодо вжитих селищною радою виявлених порушень та встановлено достатній термін для відповіді в межах розумних строків. Відповідно до інформації Міжгірської селищної ради від 01.08.2022 № 02-11/659 на вищевказаний лист окружної прокуратури органом заходи до усунення порушень не вживались і не має можливості стягнути кошти в судовому порядку у зв`язку з обмеженою можливістю бюджетних призначень на оплату судового збору. Також, у цьому ж листі, Міжгірська селищна рада просить Хустську окружну прокуратуру звернутись з відповідною позовною заявою в інтересах держави в особі Міжгірської селищної ради до ТОВ "Газпромпостач" про стягнення коштів. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. У даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави, у зв`язку з тим, що захист цих інтересів не здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Разом з тим, відповідний позов самостійно не заявлено уповноваженим органами у порядку господарського судочинства, незважаючи на те, що зазначений суб`єкт владних повноважень усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Крім того, прокурор зазначає, що Західний офіс Держаудислужби є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Про виявленні порушення при укладенні додаткових угод між Міжгірською селищною радою та ТОВ "Газпромпостач" до договору поставки природного газу, Хустською окружною прокуратурою 19.07.2022 вих. № 07.54-3118 вих-22 та 21.07.2022 вих. № 07.54-3170вих-22 рекомендованими листами скеровано запити до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області та Західного офісу Держаудитслужби щодо вжитих виявлених порушень та встановлено достатній термін для відповіді в межах розумних строків. Таким чином, станом на час подання позову вказані компетентні органи упродовж тривалого часу не вжили відповідних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду про визнання недійсними відповідних додаткових угод та стягнення коштів. Крім цього, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області листом № 130713-17/1875-2022 від 12.08.2022 повідомило окружну прокуратуру, зважаючи на те, що порушення не усунуто, а також у зв`язку з введенням воєнного стану та відсутністю асигнувань на сплату судового збору, в Управлінні немає можливості подати позовну заяву до суду, а тому просить окружну прокуратуру подати позовну заяву в інтересах держави в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Закарпатській області.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2022 матеріали справи №907/658/22 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва у зв`язку із місцезнаходженням підприємства відповідача у м. Києві.

У подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 матеріали справи № 907/658/22 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області, у зв`язку із зміною реквізитів відповідача, а саме: зміною найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Імморталл 2022", а також, зміною місцезнаходження з: "вулиця Червоноармійська, 9/2, офіс 22, м. Київ, 01024" на "проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 матеріали справи № 907/658/22 передано для розгляду судді Фещенко Ю.В.

Ухвалою суду від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.05.2023.

Від позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №21768/23 від 04.05.2023), в якій він просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника, за наявними у справі матеріалами (а.с.24 у томі 3).

У підготовче засідання 23.05.2023 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому, судом враховано наявність заяви позивача-1 про розгляд справи без участі його представника, яку було задоволено судом.

Позивач-2 повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання належним чином, шляхом направлення в його Електронний кабінет в системі "Електронний суд" ухвали суду від 01.05.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 01.05.2023 доставлена до електронного кабінету позивача-2 - 01.05.2023 (а.с. 21 у томі 3).

Судом відзначено, що відповідач також повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання належним чином. Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 01.05.2023 була доставлена відповідачу на електронну пошту eybrwjedboh@dropmail.com, яку зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - 01.05.2023 (а.с. 22 у томі 3).

Разом з тим, судом було відзначено, що станом на 23.05.2023 матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву, а також пояснень позивача-2.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.05.2023 підготовче засідання було відкладено на 14.06.2023.

У підготовче засідання 14.06.2023 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому, судом враховано наявність раніше поданої заяви позивача-1 про розгляд справи без участі його представника, яку було задоволено судом (а.с.24 у томі 3).

Крім того, позивач-1 повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання належним чином, шляхом направлення в його Електронний кабінет в системі "Електронний суд" ухвали суду від 23.05.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 23.05.2023 доставлена до електронного кабінету позивача-1 - 23.05.2023 (а.с. 34 у томі 3).

Позивач-2 також повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання належним чином, шляхом направлення в його Електронний кабінет в системі "Електронний суд" ухвали суду від 23.05.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 23.05.2023 доставлена до електронного кабінету позивача-2 - 23.05.2023 (а.с. 35 у томі 3).

Судом відзначено, що відповідач також повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання 14.06.2023 належним чином. Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 23.05.2023 була доставлена відповідачу на електронну пошту eybrwjedboh@dropmail.com, яку зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - 23.05.2023 (а.с. 36 у томі 3).

Слід також зауважити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.05.2023 було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 38-40 у томі 3).

Крім того, у зв`язку з неповерненням до господарського суду поштового повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду від 23.05.2023, судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася вказана ухвала суду, через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясовано, що поштове відправлення не вручене під час доставки (а.с. 42-43 у томі 3). Отже нетримання відповідачем поштової кореспонденції за місцем його офіційного місцезнаходження носить систематичний характер

З приводу виконання завдання підготовчого провадження суд зазначає таке.

Ухвалою суду від 01.05.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як було вказано вище, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 01.05.2023 була доставлена відповідачу на електронну пошту eybrwjedboh@dropmail.com, яку зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - 01.05.2023 (а.с. 22 у томі 3).

Враховуючи зазначене, суд відзначає, що в розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.05.2023 вважається врученою відповідачу 01.05.2023.

Враховуючи встановлену судом дату отримання ухвали суду відповідачем на його офіційну електронну адресу (01.05.2023), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 17.05.2023.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Проте, станом на 14.06.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважав, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

З огляду на викладене, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 14.06.2023 прокурор підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 14.06.2023 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.06.2023 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 27.06.2023.

У судове засідання 27.06.2023 з`явився прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане засідання не з`явились, при цьому, судом враховано наявність раніше поданої заяви позивача-1 про розгляд справи без участі його представника, яку було задоволено судом (а.с.24 у томі 3).

Судом відзначено, що позивач-1 повідомлений про день, час та місце судового засідання 27.06.2023 належним чином, шляхом направлення в його Електронний кабінет в системі "Електронний суд" ухвали суду від 14.06.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 14.06.2023 доставлена до електронного кабінету позивача-1 - 15.06.2023 (а.с. 51 у томі 3).

Позивач-2 також повідомлений про день, час та місце судового засідання 27.06.2023 належним чином, шляхом направлення в його Електронний кабінет в системі "Електронний суд" ухвали суду від 23.05.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 14.06.2023 доставлена до електронного кабінету позивача-2 - 15.06.2023 (а.с. 52 у томі 3).

Судом відзначено, що відповідач також повідомлений про день, час та місце судового засідання 27.06.2023 належним чином. Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 14.06.2023 була доставлена відповідачу на електронну пошту eybrwjedboh@dropmail.com, яку зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - 15.06.2023 (а.с. 53 у томі 3).

Крім того, у зв`язку з неповерненням до господарського суду поштового повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду від 14.06.2023, судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася вказана ухвала суду, через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" та з`ясовано, що поштове відправлення не вручене під час доставки (а.с. 54-55 у томі 3). Отже, нетримання відповідачем поштової кореспонденції за місцем свого офіційного місцезнаходження носить систематичний характер

Судом також відзначено, що у даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 27.06.2023, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити також таке.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань офіційною електронною поштою відповідача є eybrwjedboh@dropmail.com (а.с.16 у томі 3).

Суд відзначає, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна пошта відповідача - eybrwjedboh@dropmail.com є офіційною електронною адресою відповідача у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.

Належних та допустимих доказів того, що вказана електронна адреса не є офіційною електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Як було вказано вище, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 14.06.2023 була доставлена відповідачу на електронну пошту eybrwjedboh@dropmail.com, яку зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, - 15.06.2023 (а.с.53 у томі 3).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 15.06.2023 отримав ухвалу суду від 14.06.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача (а.с.53 у томі 3).

Слід також відзначити, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Слід також відзначити, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 27.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів за договором про постачання природного газу.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:

1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;

2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;

3) наявність/відсутність компетентного суб`єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;

4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб`єктом владних повноважень (у разі його наявності).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів ( далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.

Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).

Крім того, з урахуванням статей1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Правовідносини, пов`язані із використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) укладенням угод до договору закупівлю товарів, на підставі яких витрачаються ці кошти, не відповідає суспільним інтересам.

Виконання зобов`язань за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, може призвести до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідатиме меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими у статті 5 даного Закону.

Вказана позовна заява прокурором була подана в інтересах держави в особі Міжгірської селищної ради (далі-позивач-1) та в особі Західного офісу Держаудитслужби Міжгірської селищної ради (далі - позивач-2), з огляду на наступне.

Як зазначено в преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад.

З наведеного слідує, що потреби територіальної громади у певних товарах, роботах та послугах, реалізуються виключно через правовий механізм публічних закупівель.

Оскільки закупівля замовником послуг для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, тому правильне застосування Закону України "Про публічні закупівлі" входить в поняття "інтерес держави", на захист якого прокурором подано цей позов.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.

Відповідно до статті 142 Конституції України, частини 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 5 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно зі статтею 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень ( пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до частини 3 статті 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до частини 3 статті 140 Конституції України, статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" у свою чергу, унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені у цьому Законі. Дотримуватися цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.

Більше того, неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави. Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства, оскільки пасивна поведінка позивачів такому відновленню не сприяє.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Враховуючи, що укладення неправомірних угод призвело до зайвих виплат із бюджету, шкоду у зв`язку з їх укладенням завдано територіальній громаді, захист інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до законодавства має здійснювати Міжгірська селищна рада, яка є органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Проте, Міжгірською селищною радою не вживаються належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви.

Про виявленні порушення при укладенні додаткових угод між Міжгірською селищною радою та ТОВ "Газпромпостач" до договору поставки природного газу, Хустською окружною прокуратурою 19.07.2022 скеровано запит № 07.54-3120 вих-22, в тому числі і щодо вжитих селищною радою виявлених порушень та встановлено достатній термін для відповіді в межах розумних строків.

Відповідно до інформації Міжгірської селищної ради від 01.08.2022 № 02-11/659 на вищевказаний лист окружної прокуратури органом заходи до усунення порушень не вживались і не має можливості стягнути кошти в судовому порядку у зв`язку з обмеженою можливістю бюджетних призначень на оплату судового збору. Також, у цьому ж листі, Міжгірська селищна рада просить Хустську окружну прокуратуру звернутись з відповідною позовною заявою в інтересах держави в особі Міжгірської селищної ради до ТОВ "Газпромпостач" про стягнення коштів.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до статті 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.

Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено, що, реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного, Західний офіс Держаудислужби є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Про виявленні порушення при укладенні додаткових угод між Міжгірською селищною радою та ТОВ "Газпромпостач" до договору поставки природного газу, Хустською окружною прокуратурою 19.07.2022 вих. № 07.54-3118 вих-22 та 21.07.2022 вих. № 07.54-3170вих-22 рекомендованими листами скеровано запити до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області та Західного офісу Держаудитслужби щодо вжитих виявлених порушень та встановлено достатній термін для відповіді в межах розумних строків.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку окружної прокуратури (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, станом на час подання позову вказані компетентні органи упродовж тривалого часу не вжили відповідних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду про визнання недійсними відповідних додаткових угод та стягнення коштів. Крім цього, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області листом №130713-17/1875-2022 від 12.08.2022 просить окружну прокуратуру подати позовну заяву.

Крім того, Європейський суд з прав людини звертав увагу, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію: "…сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави…".

Враховуючи, що вказані інтереси держави до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Міжгірської селищної ради та в особі Західного офісу Держаудитслужби.

Докази вчинення будь-яких дій на захист порушених інтересів держави вказаними особами відсутні; доказів іншого матеріали справи не містять.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктами владних повноважень заходів щодо захисту економічних інтересів держави, що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень. Вказане підтверджує наявність "виключного випадку" для звернення прокурора з даним позовом до суду з урахуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Зокрема, як вбачається з Огляду судової практики Європейського суду з прав людини, який опубліковано на сайті ЄСПЛ: "Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права" - ЄСПЛ "никає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам статті 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема у справі "Менчинська проти Російської Федерації" 15.01.2009, Суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справ не порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання раціонального витрачання коштів місцевого бюджету, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивачів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Хустською окружною прокуратурою у ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді здійснено моніторинг офіційного веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель ("ProZorro") на предмет виявлення порушень законодавства при проведенні публічних закупівель та незаконного використання при цьому бюджетних коштів Міжгірською селищною радою, (далі - Замовник), за результатами чого встановлено порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Аналіз закупівель здійснено за інформацією, яка розміщена в офіційній електронній системі публічних закупівель "ProZorro" за адресою: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-12-02-001862-b.

Встановлено, що 02.12.2019 на веб-сайті "ProZorro" Замовник оприлюднив оголошення № UA-2019-12-02-001862-b про проведення закупівлі за процедурою відкритих торгів за предметом "ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо (природний газ)" обсягом 69 200 куб. м з терміном постачання до 31.12.2020 та очікуваною вартістю 816 200,00 грн.

У відкритих торгах взяли участь два учасники, які надали наступні остаточні тендерні пропозиції, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" з остаточною ціновою пропозицією 361 295,00 грн (з ПДВ) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз збут" з остаточною ціновою пропозицією 361 987,00 грн (з ПДВ).

Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі від 02.12.2019 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" (далі - Постачальник) з остаточною пропозицією 361 295,00 грн, з яким 08.01.2020 укладено договір № Г26/2020 про постачання природного газу (далі за текстом - договір).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.

Предметом договору є природний газ з річним плановим обсягом постачання 69 200 куб. м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: у січні - 13 390 куб.м; у лютому - 13 100 куб.м, у березні - 10 219 куб.м; у квітні - 5 124 куб.м; у травні - 982 куб.м, у червні - 164 куб.м, у липні 130 куб.м, у серпні 118 куб.м, у вересні 103 куб.м, у жовтні - 3644 куб.м, у листопаді - 7851 куб.м, у грудні - 14 375 куб.м (пункти 1.2, 1.3. договору).

Відповідно до пункту 1.1. договору № Г26/2020 постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (далі газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках та порядку, що визначенi договором.

Пунктом 3.2. договору № Г26/2020 визначено, що ціна за 1000 куб. м газу є договірною і становить 5 032,39 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 838,73 грн.

До вартості природного газу додається компенсація вартості послуги замовленої потужності, яка становить 157,19 грн за 1000 куб.м без урахування податку на додану вартість (відповідно до Постанови НКРЕКП № 2001 від 21.12.218), крім того ПДВ - 34,44 грн, разом з ПДВ - 188,63 грн.

Згідно з пунктом 3.3. договору № Г26/2020 ціна на газ підлягає обов`язковому оприлюдненню постачальником на його офіційному веб-сайті до початку введення її в дію тa повинна зазначатись у платіжних документах (рахунках) про сплату послуг за цим договором.

Пункт 3.1 - 3.3 договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Згідно з пунктом 3.6. договору № Г26-2020 загальна сума договору становить 361 295,00 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 9.1. договiр набув чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє в частині реалізації газу з дати підписання, до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здiйснення.

Станом на момент підписання договору сторонами були узгоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за даним договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Зокрема, сторони домовилися щодо ціни, при цьому ТОВ "Газпромпостач" володіло інформацією про ціну на ринку природного газу. Тендерна пропозиція ТОВ "Газпромпостач" у розмірі 5 221,03 грн за 1 000 куб. м природного газу з самого початку була нижчою за офіційну ціну НАК "Нафтогаз Україна", розміщену на офіційному сайті, яка станом на 01.01.2020 становила 5 320,67 грн за 1000 куб. м природного газу.

Крім того, за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа", iнформацiя яка розміщена на зазначеному веб-сайті, за посиланням www.ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/medium-and-long-term-market/ середньозважена цiна природного газу (по всіх умовах оплати) складала: ресурс грудня 2019 року - 5 313,19 грн за 1000 куб.м.

Таким чином, постачальнику з початку участі у відкритих торгах було відомо про можливу економiчну невигіднiсть укладення договору згідно зі змісту поданої тендерної пропозиції, проте товариство не скористалось правом відмови від укладення договору про закупівлю, а підписало договір.

Після укладення основного договору, між ТОВ "Газпромпостач" та Міжгірською селищною радою укладено низку додаткових угод, а саме:

- Додаткову угоду № 1 від 28.01.2020, якою внесено зміни до пункту 3.2, а саме: ціна за 1000 куб. м газу є договірною і становить 4 193,66 грн, крім того ПДВ 20% - 838,73 грн, разом з ПДВ 5 032,39 грн. До вартості природного газу додається компенсація вартості послуги замовленої потужності, яка становить 124,16 грн за 1000 куб. м без урахування податку на додану вартість, крім того ПДВ - 24,83 грн, разом з ПДВ - 148,99 грн; пункт 3.6 викладено в новій редакції: загальна вартість всього обсягу поставки складає 358 551,50 грн з ПДВ;

- Додаткову угоду № 2 від 29.01.2020, якою збільшено закупівельну ціну за 1 000 куб. м газу до 5 624,23 грн з ПДВ (збільшено на 8,55%) та зменшено обсяг природного газу до 63,75121 тис. куб. м;

- Додаткову угоду № 3 від 31.03.2020, якою внесено зміни до пункту 3.2.1 що з 01.03.2020 коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, на рівні 1,10 умовних одиниць;

- Додаткову угоду № 4 від 29.05.2020, якою зменшено ціну на 1 000 куб. м газу до 5 181,38 грн з ПДВ (на 7,87 %);

- Додаткову угоду № 5 від 15.10.2020, якою збільшено ціну за 1 000 куб. м газу до 5 684,59 грн з ПДВ (на 9,71%), а обсяг природного газу зменшено до 59,71422 тис. куб. м;

- Додаткову угоду № 6 від 16.10.2020, якою збільшено ціну за 1000 куб. м газу до 6 012, 85 грн з ПДВ (на 5,77%), а обсяг природного газу зменшено до 57,45144 тис. куб. м;

- Додаткову угоду № 7 від 19.10.2021, якою збільшено ціну за 1000 куб.м газу до 6 599, 23 грн з ПДВ (на 9,75%), а обсяг природного газу зменшено до 53,96833 куб. м;

-Додаткову угоду № 8 від 13.11.2020, якою збільшено ціну за 1000 куб.м газу до 6,869,47 з ПДВ (на 4,1%), а обсяг природного газу зменшено до 52,06037 тис.куб.м;

- Додаткову угоду № 9 від 18.12.2020, якою збільшено ціну за 1000 куб. м газу до 7 541,47 грн з ПДВ (на 9,78%);

- Додаткову угоду № 10 від 24.12.2020, якою доповнено договір пунктом 1 про пролонгацію договору до 31.03.2021 на час, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року в обсязі, що не перевищує 20% загальної суми, визначеної у договорі, укладеному у попередньому році;

- Додаткову угоду № 11 від 11.01.2021, якою збільшено ціну за 1000 куб. м газу до 8 191,99 грн з ПДВ (на 8,63%);

- Додаткову угоду № 12, якою збільшено ціну за 1000 куб. м газу до 8 672,11 грн з ПДВ (на 5,86 %);

- Додаткову угоду № 13 від 18.01.2021, якою збільшили ціну за 1000 куб. м газу до 9 216,73 грн з ПДВ (на 6,28%).

Згідно рахунків-фактур до Договору № Г26-2020 від 08.01.2020, в період з січня 2020 по січень 2021 року, ТОВ "Газпромпостач" передало, а Міжгірська селищна рада прийняла природний газ, а саме:

- рахунок-фактура № СФ-0000314 від 29.02.2020 обсяг природного газу 10,16217 куб.м загальною вартістю 55 640,32 грн (платіжні доручення № 53 та № 83 від 05.03.2020);

- рахунок-фактура № СФ-0000531 від 31.03.2020 обсяг природного газу 6,73589 куб.м загальною вартістю 36 880,62 грн (платіжні доручення № 131 від 06.04.2020);

- рахунок-фактура № СФ-0000861 від 30.04.2020 обсяг природного газу 1,26527 куб.м загальною вартістю 6 927,66 грн (платіжне доручення № 155 від 08.05.2020);

- рахунок-фактура № СФ-0001810 від 31.10.2020 обсяг природного газу 4,19864 куб.м загальною вартістю 27 066,43 грн (платіжні доручення № 352 від 11.11.2020);

- рахунок-фактура № СФ-0002185 від 30.11.2020 обсяг природного газу 7,99430 куб.м загальною вартістю 53 725,54 грн (платіжні доручення № 273 та № 393 від 09.12.2020);

- рахунок-фактура № СФ-0002433 від 18.12.2020 обсяг природного газу 13,00000 куб.м загальною вартістю 96 102,24 грн (платіжні доручення № 419 від 18.12.2020);

- рахунок-фактура № СФ-0000191 від 31.01.2021 обсяг природного газу 6,31142 куб.м загальною вартістю 55 504,46 грн (платіжне доручення № 55 від 22.02.2021).

Міжгірська селищна рада повністю розрахувалася за природний газ, поставлений на підставі перерахованих вище рахунків-фактур, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Додаткові угоди № 1-5 до Договору № Г26-2020 від 01.09.2020 між ТОВ "Газпромпостач" та Міжгірською селищною радою укладені без порушень законодавства.

Однак, внаслідок укладення двох додаткових угод, суттєво збільшено первісну ціну товару в Договорі, визначену за результатами відкритих торгів, зокрема Додатковою угодою № 6 від 16.10.2020 та Додатковою угодою № 7 від 19.10.2020.

Так, за Договором від 08.01.2020 первісна ціна закупівлі товару складала 5 032,39 грн (з ПДВ) за 1000 куб.м природного газу.

Додатковою угодою до Договору № 6 від 16.10.2020 визначено ціну природного газу за 1000 куб.м у розмірі 6 012,85 грн (з ПДВ).

Додатковою угодою № 7 від 19.10.2020 визначено ціну природного газу за 1000 куб.м у розмірі 6 599,23 грн (з ПДВ).

Тобто, внаслідок укладення вищезазначених угод, ціна природного газу за 1000 куб.м зросла порівняно із закупівельною на 1 566,84 грн (з ПДВ) за 1 тис. м3 природного газу.

Вищевказане також підтверджується Актом перевірки закупівлі природного газу (код за ДК 09120000-6 - Газове паливо) у Міжгірській селищній раді під час застосування процедури відкритих торгів за номером ID: UA-2019-12-02-001862-b № 13-07-19/04 від 20.12.2021 здійсненої Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області в результаті опрацювання листа окружної прокуратури щодо виявлених порушень від 28.09.2021 № 07.54-3472 вих-21.

Так вищевказаним контрольним заходом встановлено наступне:

12.10.2020 ТОВ "Газпромпостач" з метою укладення Додаткової угоди № 6 до договору № Г26-2020 від 08.01.2020 направлено до Міжгірської селищної ради № 2550 лист про те, що з врахуванням листа-повідомлення ДП "Держзовнішінформ" від 09.10.2020 № 122/156, змушений підняти вартість за природний газ з 06.10.2020 та надав додаткову угоду.

16.10.2021 між сторонами договору укладено додаткову угоду № 6, якою збільшили ціну за 1000 куб. м газу до 6 012,85 грн з ПДВ (на 5,77 %), а обсяг природного газу зменшили до 57,45144 тис. куб. м.

Лист ДП "Держзовнішінформ" від 09.10.2020 № 122/156 містить інформацію про коливання цін із Бюлетнів середньозважених цін за результатами електронних біржових торгів № GAS-230920-14 від 23.09.2020 та № GAS-061020-14 від 06.10.2020 на ТБ "Українська енергетична біржа" в сторону збільшення 5,93%, однак не містить інформації чи відбувалося коливання цін (та яке саме, якщо таке коливання відбувалося) в період між укладанням Додаткової угоди від 15.10.2020 № 5 та Додатковою угодою про зміну ціни від 16.10.2020 № 6.

Перевіркою встановлено, що згідно з даними офіційного сайту Товарної біржі "УЕБ" за адресою http://www.ueex.com.ua середньозважена ціна по всіх умовах оплати на 15.10.2020 (дата укладення Додаткової угоди № 5) становила 5 466,31 грн з ПДВ за 1000 куб. м газу, а станом на 16.10.2020 (дата укладення Додаткової угоди № 6) ціна за 1000 куб. м газу не змінювалась та становила 5 466, 31 грн. Тобто, в періоді між датою укладення Додаткової угоди № 5 та датою укладення Додаткової угоди № 6 зростання ціни на природній газ не відбувалось.

Отже, враховуючи відсутність коливання середньозваженої ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ «УЕБ» в період між 15.10.2020 та 16.10.2020 року Додаткова угода № 6, якою встановлена вартість природного газу - 6 012,85 грн/тис. куб. м укладена між Міжгірською селищною радою та ТОВ "Газпромпостач" в порушення вимоги частини п`ятої статті 41 Закону № 922, відповідно до якого дозволяється вносити зміни до ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Додатковою угодою № 7 від 19.10.2020 Сторони збільшили ціну за 1000 куб. м газу до 6 599,23 грн з ПДВ (на 9,75%), а обсяг природного газу зменшили до 53,96833 тис. куб. м.

Листом № 2587 від 13.10.2020 Постачальник повідомив Споживача про те, що з врахуванням листа-повідомлення ДП "Держзовнішінформ" № 122/162 від 13.10.2020 змушений підняти вартість за природній газ з 07.10.2020 та надав Додаткову угоду до Договору № Г26-2020 від 08.01.2020.

Лист ДП "Держзовнішінформ" від 13.10.2020 № 122/162 містить інформацію про коливання цін із Бюлетнів середньозважених цін за результатами електронних біржових торгів № GAS-061029-14 від 06.10.2020 та № GAS-071020-14 від 07.10.2020 на ТБ "Українська енергетична біржа" в сторону збільшення 11,07 %, однак не містить інформації чи відбувалося коливання цін (та яке саме, якщо таке коливання відбувалося) в період між укладанням Додаткової угоди від 16.10.2020 № 6 та Додатковою угодою про зміну ціни від 19.10.2020 № 7.

Перевіркою встановлено, що згідно з даними офіційного сайту Товарної біржі "УЕБ" за адресою http://www.ueex.com.ua середньозважена ціна по всіх умовах оплати на 16.10.2020 (дата укладення Додаткової угоди № 6) становила 5 466,31 грн з ПДВ за 1000 куб. м газу та не змінювалась до 19.10.2020 (дата укладання Додаткової угоди № 7).

Отже, враховуючи відсутність коливання середньозваженої ціни природного газу за результатами електронних біржових торгів на ТБ "УЕБ" в період між 16.10.2020 та 19.10.2020 року Додаткова угода № 7, якою встановлена вартість природного газу - 6 599,23 грн/тис. куб. м укладена між Міжгірською селищною радою та ТОВ "Газпромпостач" в порушення вимоги частини п`ятої статті 41 Закону № 922, відповідно до якого дозволяється вносити зміни до ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Таким чином, Додаткові угоди від 16.10.2020 № 6 та 19.10.2020 № 7 до Договору №Г26-2020, які укладені в порушення вимог частини п`ятої статті 41 Закону № 922 на момент укладення Додаткових угод підлягають визнанню недійсними.

Додатковими угодами від 16.10.2020 № 6 та від 19.10.2020 № 7 підвищено ціну на природний газ в загальному на 16,08 % у порівнянні з ціною встановленою Додатковою угодою № 5 до Договору від 08.01.2020 № Г26-2020, чим порушено вимоги частини п`ятої статті 41 Закону № 922, відповідно до якого дозволяється вносити зміни до ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку, так як підтвердження коливання ціни на ринку між укладанням зазначених додаткових угод відсутнє, що призвело до недоотримання природного газу у кількості 3,73 тис. куб. м.

Додаткові угоди № 6 та № 7 є необґрунтованими, укладеними з порушеннями вимог законодавства та повинні бути визнані судом недійсними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно зі статтями 179, 180 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі у редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

В силу вимог частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" і умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

З укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" та Міжгірською селищною радою додаткових угод до Договору вбачається, що вказаними додатковими угодами перевищено загальну ціну за одиницю товару на 16,08 %.

Документальним обґрунтуванням для укладання оспорюваних додаткових угод стали надані відповідачем документи, зокрема:

- Лист ТОВ "Газпромпостач" № 2550 від 12.10.2020 додатком до якого є лист ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" № 122/156 від 09.10.2020;

- Лист ТОВ "Газпромпостач" № 2587 від 13.10.2020 додатком до якого є лист ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків" № 122/162 від 13.10.2020.

Водночас, документи подані ТОВ "Газпромпостач" не підтверджують коливання ціни природного газу за 1000 куб.м в сторону збільшення, а лише зазначають середню ринкову ціну газу за 1000 куб.м.

Вищевказані довідки не містять відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в них відсутній аналіз вартості ціни газу на дату укладення Договору № Г26-2020 від 08.01.2020 та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому, у вказаних довідках зазначено, що вони носять інформативний характер та не враховують умов договорів та контрактів.

Таким чином, вказані листи за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру та фактично дублюють дані із сайту ТБ "Українська товарна біржа", в якому не міститься точної інформації про коливання цін на газ станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Тобто, подані ТОВ "Газпромпостач" листи на обґрунтування підняття ціни природного газу не підтверджують коливання ціни природного газу у сторону збільшення.

Намір ТОВ "Газпромпостач" на вчинення дій із нівелювання наслідків публічної закупівлі стає зрозумілим із самого факту укладення ним договору про закупівлю природного газу за умови отримання ним достовірних відомостей про підвищення цін на природний газ, у той час, як законодавцем у частині 3 статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинної на день укладення договору) йому надано право відмовитись від укладення договору.

Товариство не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписало договір, маючи на меті подальше спонукання замовника до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.

Так, рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір та надсилає його переможцю. Відповідно до частини другої статті 32 Закону замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше, ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця.

Поряд з цим, частиною 3 статті 32 Закону передбачено, що у разі відмови переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений Законом, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він згідний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Варто зазначити, що між листами № 2550 від 12.10.2020 та № 2587 від 13.10.2020, якими відповідач обґрунтував укладення оспорюваних додаткових угод, один день.

Вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, у них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально, а укладення оспорюваних додаткових угод призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону України "Про публічні закупівлі" та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі.

Крім того, згідно інформації розміщеної офіційному сайті «Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за посиланням: http://www.naftogaz.com/files/Information/Dynamika-cina-2015-2019-Budget.pdf, яка становила 5 320,67 грн за 1000 куб м природного газу.

Аналогічні відомості щодо ціни газу наведені на загальнодоступному ресурсі ТБ "Українська енергетична біржа" за посиланням: https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/Natural+gas/#data-filter відповідно до яких середньозважена ціна природного газу (по всіх умовах оплати) складала:

- ресурс грудня 2019 року (станом на 16.12.2019 - дата подання тендерних пропозицій) - 5 313,19 грн за 1000 куб. м.

Інформація про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа":

Верховний Суд у постанові від 25.06.2019 у справі № 913/308/18 зробив висновок про те, що "Суди попередніх інстанцій не надали оцінки фактам суттєвої зміни ринкової ціни за такий короткий період; обставинам того, що ціна товару у тендерній пропозиції могла бути усвідомлено занижена для отримання замовлення, а після укладення договору закупівлі приведена у відповідність із ринковою.

В таких випадках додаткова угода щодо зміни ціни договору спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання контракту.

Описана вище можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісної конкуренції, зловживань та корупційних дій робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є очевидним порушенням принципів процедури закупівлі, встановленим преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Зважаючи на вищевикладене, додаткові угоди № 6 від 16.10.2020, № 7 від 19.10.2020 до Договору постачання природного газу від 08.01.2020 № Г26-2020 укладено між відповідачем та Міжгірською селищною радою всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим зазначені додаткові угоди підлягають визнанню недійсними.

Слід також зазначити, що Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 зазначив, що "Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим".

Крім цього, Верховний суд у постанові від 23.01.2020 у справі № 907/788/18 зазначив, що надані ТОВ "Укратранссервіс-груп" довідки Асоціації "Газові трейдери України", довідки торгово-промислових палат не є належними доказами коливання ціни на природний газ, оскільки вказані документи лише констатують рівень загальних ринкових цін на газове паливо на певну дату та не доводять її коливання.

Верховний Суд вважає, що метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Згідно з пунктом 134 Постанови Об`єднаної палати Верховного суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

У постанові Верховного Суду від 10.02.2022 справа № 927/284/21 зазначається, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Таким чином, відповідачем всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору про закупівлю за державні кошти, укладено додаткові угоди № 6, 7, якими суттєво підвищено ціни на предмет договору, а також зменшено обсяги природного газу, який планується закупити.

Відповідач, з метою одержати перемогу у відкритих торгах, занизив пропоновану ціну газу, а після укладення договору домігся збільшення ціни шляхом укладення додаткових угод.

Згідно оголошення про проведення відкритих торгів Міжгірська селищна рада планувала закупити 69 200 м3 природного газу, що було погоджено й у договорі постачання природного газу від 08.01.2020. Проте, укладення додаткових угод № 6, 7 призвело до зменшення обсягів постачання газу до 53,96833 м3, що на 15,23167 м3 природного газу менше, ані ж заплановано та в процентному співвідношенні кількість обсягів постачання газу зменшилась на 16,08% відсотки, що жодним чином не узгоджується із загальними принципами, що визначені Законом України "Про публічні закупівлі".

Вказаний факт підтверджується додатковою угодою № 7 від 13.10.2020 до Договору постачання газу № Г26-2020, відповідно до умов якої поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у 2020 році у обсязі до 53,96833 м3.

За аналогічних обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність порушення інтересів держави у разі безпідставного укладення додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару при закупівлі товарів для дітей за кошти бюджетів різних рівнів у постановах від 18.06.2021 у справі № 912/1580/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 18.08.2020 справа № 913/151/19, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17).

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно з частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, відповідно до статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України додаткові угоди №№ 6, 7 до Договору про постачання природного газу № Г26-2020 від 08.01.2020 підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені в порушення вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є всі підстави вважати, що кошти, які сплачені Міжгірською селищною радою за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають до стягнення з відповідача.

При цьому, слід відзначити, що укладення додаткових угод призвело до зайвої сплати у сумі 34 467,14 грн:

- за спожитий газ у жовтні 2020 року зайво оплачено коштів в сумі 5 215,69 гривень;

- спожитий газ у листопаді 2020 року зайво оплачено коштiв в сумі 7 609,05 гривень;

- за спожитий газ у грудні 2020 року зайво оплачено коштів в сумі 13 582,78 гривень;

- за спожитий газ у січні 2021 року зайво оплачено коштів в сумі 8 059,62 гривень;

Сума зайво сплачених коштів підтверджується розрахунком вартості природного газу та суми оплачених коштів за спожитий природний газ (в тому числі зайво оплачених коштів) Міжгірською селищною радою за 2020 рік тa ciчень 2021 року, відповідно до Договору від 08.01.2020 № Г26-2020 укладеного із ТОВ "Газпромпостач" здійсненим Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області.

періодОбсяг споживання, тис. куб. мВартість газу згідно рахунків, грнСплачено за газ, грнСума завищення вартості назу грн/1000 м куб.Сума переплати за спожитий газОбсяг газу згідно укладеного ДоговоруНедоотримано природного газу, 1000/м куб.Обгрунтована вартість газу грн/1000 куб.мЖовтень 20204,196396 449,9327 066,43974,695 215,695,10,95684,59Листопад 20207,994306 720,4853 725,54974,697 609,058,930,935768,67Грудень 202013,07 392,4896 102,24974,6913 582,7814,901,96496,41Січень 20216,311428 794,2955 504,461 276,998 059,62 7 939,74разом31,50211х232 398,67х34 467,1428,933,73х

Згідно Акту перевірки закупівлі природного газу сума зайво сплачених коштів - 34 467,14 грн.

Однак, зі змісту детального розрахунку від 14.06.2022 вбачається, що Міжгірською селищною радою на користь ТОВ "Газпромпостач" за спожитий природний газ за укладеним вищезазначеним Договором переплачено 34 470,14 грн, а тому Хустською окружною прокуратурою 28.06.2022 № 07.54-2775 вих-22 до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області було направлено запит з проханням повідомити точну суму зайво сплачених коштів встановлених перевіркою за спожитий газ згідно з Договором та укладених до нього Додаткових угод, у відповідь на який Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області повідомило, що точна сума зайво сплачених коштів Міжгірською селищною радою на користь ТОВ "Газпромпостач" за спожитий природний газ згідно Договору від 08.01.2020 № Г26-2020 та Додаткових угод до нього встановлена в результаті проведення перевірки закупівель становить 34 467, 14 грн.

Також, виходячи з викладеного вище, варто зазначити, що ціна газу, узгоджена сторонами у вказаному договорі взагалі не застосовувалась.

Слід зауважити, що передбачені Законом процедури закупівель визначені, з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому і базуються на таких принципах (стаття 5 Закону). Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт.

Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм "ціна". Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на газ повністю нівелює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.

Дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення додаткових угод суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, оскільки, якщо пристати на тлумачення сторонами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону при укладенні додаткових угод то ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів без належного обґрунтування та документального підтвердження.

Подання ТОВ "Газпромпостач" при проведенні торгів цінової пропозиції, та після укладення договору надсилання листів з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції. Укладення Споживачем додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності, укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення «каскадних» додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Відповідно до частини 5 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Верховний Суд вважає (постанова від 18.06.2021 у справі № 927/491/19), що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобіганням ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, статтею 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Враховуючи викладене, відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України та пункту 2 частини 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" правомірною є вимога про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імморталл 2022") на користь Міжгірської селищної ради 34 467 гривень 14 копійок, одержаних на виконання недійсного правочину.

Так, відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відступив від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі".

У вказаній постанові від 18.06.2021 Верховний Суд виклав правову позицію про те, що, оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є частина 1 статті 670 Цивільного кодексу України, а стаття 1212 Цивільного кодексу України застосуванню до цих правовідносин не підлягає.

Так, загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно, отримана постачальником зайва оплата у сумі 34 467 грн. 14 коп., за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з Постачальника на підставі частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України. І поставка газу, і його оплата повинна була здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 7 443 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міжгірської селищної ради та в особі Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імморталл 2022" про визнання додаткових угод до договору про закупівлю товару недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 34 467 грн. 14 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 16.10.2020 до договору про постачання природного газу № Г26/2020 від 08.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імморталл 2022" (проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код 36424636) та Міжгірською селищною радою (вулиця Шевченка, будинок 77, смт. Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000; ідентифікаційний код 04350910) про постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим.

Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 19.10.2020 до договору про постачання природного газу № Г26/2020 від 08.01.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромпостач" (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імморталл 2022" (проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код 36424636) та Міжгірською селищною радою (вулиця Шевченка, будинок 77, смт. Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000; ідентифікаційний код 04350910) про постачання природного газу для потреб споживача, що не є побутовим.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імморталл 2022" (проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код 36424636) на користь Міжгірської селищної ради (вулиця Шевченка, будинок 77, смт. Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000; ідентифікаційний код 04350910) 34 467 грн. 14 коп. - надмірно сплачених грошових коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імморталл 2022" (проспект Поля Олександра, будинок 59, м. Дніпро, 49031; ідентифікаційний код 36424636) на користь Закарпатської обласної прокуратури (вулиця Коцюбинського, будинок 2, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, р/р UA228201720343130001000018475, банк ГУДКСУ в Закарпатській області, МФО 820172, КЕКВ - 2800; ідентифікаційний код 02909967) 7 443 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.06.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко

Дата ухвалення рішення27.06.2023
Оприлюднено29.06.2023
Номер документу111832300
СудочинствоГосподарське
Сутьзакупівлю товару недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 34 467 грн. 14 коп. Ю.В

Судовий реєстр по справі —907/658/22

Судовий наказ від 18.07.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Судовий наказ від 18.07.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Рішення від 27.06.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 14.06.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 23.05.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 01.05.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 27.03.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Босий В.П.

Ухвала від 20.03.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Босий В.П.

Ухвала від 27.02.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Босий В.П.

Ухвала від 06.02.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Босий В.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні