Рішення

від 28.06.2023 по справі 910/4650/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2023Справа № 910/4650/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогруп Паливна Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто"

про стягнення 74 977,70 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогруп Паливна Компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №199/1 купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів від 04.01.2021, яка складається з 50 968,62 грн - суми основного боргу, 20 867,18 грн - інфляційних втрат та 3 141,90 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 18.04.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач частково визнає позовні вимоги.

25.05.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогруп Паливна Компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" (покупець) було укладено договір №199/1 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, відповідно до умов якого продавець зобов`язується організовувати та забезпечувати безперебійну заправку паливно-мастильними матеріалами автотранспорт покупця за відомостями відпуску нафтопродуктів, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити отримані паливно-мастильні матеріали.

Відповідно до п. 1.5 договору право власності на відвантажений товар переходить до покупця з моменту здійснення запису у відомості на відпуск товару. Обов`язковими для заповнення у відомості є: дата, номер автомобіля, кількість товару, ПІБ водія та його підпис.

Згідно з п. 2.3 договору на підставі записів у відомостях продавець щоденно, але не пізніше, ніж 2 банківських дня з моменту отримання ПММ покупцем та якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього договору, надає покупцю зведені рахунки-фактури та/або видаткові накладні. Рахунки-фактури та/або видаткові накладні передані факсимільним зв`язком мають юридичну силу до моменту отримання оригіналів покупцем.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що відпуск ПММ продавцем здійснюється: при 100% передоплаті на підстави даного договору. У такому випадку покупець повинен забрати товар протягом тижня. Якщо товар не був відвантажений у обговорені строки, продавець залишає за собою право на зміну ціни товару, яка регулюється його внутрішньою маркетинговою політикою; якщо продавець виставив рахунок-фактуру від фактично здійсненого відвантаження товару, то покупець зобов`язаний повністю оплатити рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів.

Згідно з п. 3.3 договору розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок продавця. Датою здійснення оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.1 договору у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (пункт 4.1.1 договору).

Згідно з п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Пунктом 7.2 договору передбачено, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31.12.2023. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонговується (продовжується) ще на 1 рік.

Сторони підтверджують, що цей договір, заявки, специфікації, рахунки, первинні бухгалтерські документи, додатки, додаткові угоди та інші документи за договором можуть складатися в електронній формі та підписуватися сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в сервісі M.E.Doc та інші. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано (пункт 7.8 договору)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов`язання з оплати за поставлений товар за договором №199/1 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем, яку позивач просить стягнути.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що штрафні санкції у вигляді 3% річних та інфляційних втрат не можуть застосовуватись, оскільки з 24.02.2022 діяли обставини непереборної сили.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО на загальну суму 50 968,32 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №ПК00-000563 від 19.02.2021, яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 50 968,32 грн.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.

23.02.2021 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №ПК00-000546 від 19.02.2023 на суму 50 968,32 грн, який отримано відповідачем 24.02.2021, що підтверджується квитанцією про отримання документа.

Згідно з п. 3.2 договору відповідач мав оплатити виставлений рахунок на оплату у строк до 01.03.2021 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки сума заборгованості у розмірі 50 968,32 грн підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості та визнання відповідачем основної суми заборгованості, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 50 968,32 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 3 141,90 грн за період з 03 березня 2021 року по 23 березня 2023 року та інфляційні втрати у розмірі 20 867,18 грн за період з березня 2021 року по лютий 2023 року.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що наданий розрахунок є неправильним, оскільки допущена помилка у сумі боргу.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних у межах заявлених позивачем сум, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних у межах заявленої суми 3 141,90 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично невірним, а відтак здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 19 461,66 грн.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями Російської Федерації на території України, а відтак на безпідставність нарахування позивачем інфляційного збільшення та 3% річних з 24.02.2022 суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022, на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 суд звертав увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Отже, сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Тобто обставини невиконання свого зобов`язання повинні бути саме такими, що об`єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій. У спірному випадку неможливість провести розрахунок за отриманий товар.

Відповідачем усупереч вимогам статей 13,74 ГПК України не доведено суду наявність причинно-наслідкового зв`язку між воєнним станом та невиконанням ним грошового зобов`язання із оплати отриманого ним Товару.

Суд зауважує, що за змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Окрім того, частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед позивачем.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 86, 126, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогруп Паливна Компанія" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері-Авто" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2, код ЄДРПОУ - 33524169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогруп Паливна Компанія" (24800, Вінницька область, смт. Чечельник, вул. Садова, буд. 16, код ЄДРПОУ - 41608667) 50 968 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн 32 коп. - суму основного боргу, 3 141 (три тисячі сто сорок одна) грн 90 коп. - 3% річних, 19 461 (дев`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят одна) грн 66 коп. - інфляційних втрат та 2 633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн 68 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна