Ухвала

від 26.06.2023 по справі 910/6898/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

26.06.2023Справа № 910/6898/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берлінгер Хаус Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком"

про стягнення заборгованості в розмірі 719 573,67 грн.

Представники учасників судового процесу: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Берлінгер Хаус Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» про стягнення заборгованості в розмірі 719 573,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № NF 4600045389 від 24.07.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.06.2023.

18.05.2023 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

06.06.2023 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

07.06.2023 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.06.2023 представником відповідача подано заперечення проти вирішення спору в господарському суді у порядку п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

12.06.2023 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та пояснення на заяву про заперечення вирішення спору в господарському суді.

У судове засідання 12.06.2023 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 26.06.2023.

16.06.2023 та 22.06.2023 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 26.06.2023 представники сторін з`явились.

За результатами розгляду заперечень відповідача проти вирішення спору в Господарському суді у порядку п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п. 10.1 Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019 в редакції додаткової угоди від 08.10.2020 до Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019 сторони домовились про те, що всі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з правовідносин, встановлених даним Договором, в тому числі, але не обмежуючись, щодо його дійсності, укладення, виконання, зміни та припинення Договору, тлумачення його умов, визначення наслідків недійсності або порушення Договору, стягнення заборгованості, а також збитків сторін, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням Договору, тощо, підлягають розгляду і вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Товарній біржі «Київська Універсальна Біржа» відповідно до його Регламенту та законодавства України. Третейський розгляд справи відбувається за місцезнаходженням Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Київська Універсальна Біржа» за адресою: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, будинок 18/7. Правом, що регулює даний Договір є матеріальне право України.

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) встановлено, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено у ч. 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

За приписами ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ст. 2 цього Закону).

Юридичні та/або фізичні особи а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", мають право згідно ч. 1 ст.5 Закону України "Про третейські суди" передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст.12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Положеннями ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, підписавши Договір, в якому міститься третейське застереження, позивач фактично погодився з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, що виникають за Договором. Отже обставини щодо підписання договору поставки з третейським застереженням свідчать про вільне волевиявлення сторін на розгляд спору саме третейським судом.

Підвідомчість справ третейським судам та визначений вичерпний перелік винятків, коли спір не може бути розглянутий таким судом встановлена ст. 6 Закону України "Про третейські суди".

За приписами цієї статті третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов`язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов`язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб`єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Таким чином, з системного аналізу положень вищевказаної норми закону вбачається, що третейські суди в передбаченому цим Законом порядку можуть розглядати будь-які справи, які виникають із цивільних та господарських правовідносин, за певним винятком. Вищезгадана правова норма носить імперативний характер і встановлює вичерпний перелік справ, не підвідомчих третейському суду.

Оскільки предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки, враховуючи п. 10.1 Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019 в редакції додаткової угоди від 08.10.2020 до Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019, суд вважає, що даний спір підвідомчий третейському суду та може бути розглянутий останнім.

За змістом ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Разом з цим, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З наведеного вбачається, що господарський суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, залишає позов без розгляду у випадку, якщо від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

За матеріалами справи заява відповідача про заперечення проти вирішення спору в господарському суді, в якій він просив суд залишити позов без розгляду з огляду на третейське застереження, яке міститься в договорі поставки, надійшла до початку розгляду справи по суті, до подання першої заяви щодо суті спору.

Суд дійшов висновку, що передбачене п. 10.1. Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019 в редакції додаткової угоди від 08.10.2020 до Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019 третейське застереження відповідає вимогам діючого законодавства, а обставин, з якими закон пов`язує визнання третейської угоди недійсною, судом не встановлено.

Доводи ж позивача про те, що не можливо встановити дійсне місцезнаходження Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Київська універсальна біржа», оскільки в п. 10.2. Договору поставки сторони дійшли згоди, що «…всі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з даного Договору чи у зв`язку з ним, підлягають розгляду і вирішенню в Постійно діючому третейському суді при Товарній біржі «Київська універсальна біржа» за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 57», в той же час, згідно даних з Єдиного реєстру громадських формувань та даних з сайту, на який посилається відповідач адресою місцезнаходження Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Київська універсальна біржа» є: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, що в свою чергу свідчить про створення перешкод у можливості захисту порушених прав та інтересів позивача в такому суді, судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, судом встановлено, що додатковою угодою від 08.10.2020 до Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019 сторони домовилися викласти п. 10.1. Договору поставки у наступній редакції: « 10.1. Сторони домовились про те, що всі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з правовідносин, встановлених даним Договором, в тому числі, але не обмежуючись, щодо його дійсності, укладення, виконання, зміни та припинення Договору, тлумачення його умов, визначення наслідків недійсності або порушення Договору, стягнення заборгованості, а також збитків сторін, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням Договору, тощо, підлягають розгляду і вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Товарній біржі «Київська Універсальна Біржа» відповідно до його Регламенту та законодавства України. Третейський розгляд справи відбувається за місцезнаходженням Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Київська Універсальна Біржа» за адресою: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, будинок 18/7. Правом, що регулює даний Договір є матеріальне право України». П. 10.2. Договору поставки сторони домовилися видалити.

По-друге, відповідно до ст. 7, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру громадських формувань, відомості з якого є відкритими, місцем знаходження Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Київська універсальна біржа» є: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7.

Відтак, угода про передачу даного спору на вирішення третейського суду може бути виконана, а обставини щодо відсутності перешкод у виконанні угоди позивача та відповідача про передачу спорів на вирішення третейського суду (постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Київська Універсальна Біржа") належними і допустимими доказами не спростовані.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2008 від 10.01.2008 в справі №1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) встановлено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (статтею 17 ЦПК України, статтею 12 ГПК України, статтею 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст.55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.2 ст.22, ст.64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

При цьому, рішення третейського суду, який діє відповідно до Закону України "Про третейські суди", можуть бути оскаржені до господарського суду з огляду на підстави, визначені чинним ГПК України.

Правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ (пункт 3 мотивувальної частини ухвали Конституційного Суду України від 14.10.1997 у справі № 44-з).

За приписами ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02.11.2004 у справі № 15-рп/2004). Тому в контексті ст.55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч.5 ст. 55 Конституції України.

При цьому, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) у справі № 1-3/2008 від 10.01.2008, третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування, але жодна особа не може бути позбавлена права на звернення до державного суду за захистом своїх прав.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визначено, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).

Таким чином, укладаючи Договір поставки, сторони вільно обрали спосіб та реалізували за взаємною згодою своє право на захист порушеного права у незаборонений чинним законодавством України спосіб.

З огляду на наведене та те, що відповідач з посиланням на п.10.1. Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019 в редакції додаткової угоди від 08.10.2020 до Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019 наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, про що останнім подано відповідну заяву до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду згідно з п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

З приводу тверджень позивача про втрату чинності третейським застереженням внаслідок припинення дії договору в зв`язку з його розірванням на підставі письмової заяви позивача від 18.01.2023, слід зазначити, що спірні правовідносини мали місце протягом дії Договору та у зв`язку з цим, на них в будь-якому випадку розповсюджується третейська угода сторін, погоджена ними п. 10.1. Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019 в редакції додаткової угоди від 08.10.2020 до Договору поставки № NF4600045389 від 24.07.2019.

У п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Наведений п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачає саме імперативний обов`язок суду залишити позов без розгляду не просто по факту, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду, а саме, якщо будь-яка із сторін цієї угоди, зокрема і відповідач, попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору і не пізніше початку розгляду справи по суті.

Тобто, фактично законодавець дає сторонам можливість як за волевиявленням всіх сторін укласти арбітражу угоду, так і за їх спільним волевиявленням розглядати справу у відповідному господарському суді України, яке виражається в тому, що одна зі сторін угоди передає спір до такого суду і жодна зі сторін вказаної арбітражної угоди не заявляє заперечень проти цього до подання своєї першої заяви щодо суті спору і до початку розгляду справи по суті.

Суд також враховує, що у сторін дійсно існує виключно правова можливість, а не обов`язок на звернення до третейського суду.

Для такого звернення, необхідна наявність волі обох сторін, тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду.

Таким чином, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист.

Враховуючи те, що Договір містить третейське застереження, а від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору, надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Берлінгер Хаус Україна" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудком" про стягнення заборгованості у розмірі 719 573,67 грн. підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Берлінгер Хаус Україна" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудком" про стягнення заборгованості у розмірі 719 573,67 грн. залишити без розгляду.

Згідно з ч.1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено: 28.06.2023.

Суддя О.А. Грєхова