Рішення

від 27.06.2023 по справі 910/1952/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2023Справа № 910/1952/23Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕМАКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танко"

про стягнення 210 143,67 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕМАКС" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танко" про стягнення заборгованості у сумі 210 143, 67 грн. за договором поставки № 804/19-К від 02.11.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.02.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

07.03.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на неможливість виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та в установлені строки у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Також вказав, що згідно з акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 06.03.2023 має заборгованість перед позивачем у розмірі 139 997,05 грн.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 804/19-К, за умовами якого постачальник зобов`язався передавати у зумовлені сторонами строки системи кріплення, метисні вироби, витратні матеріали, електроінструмент, інструментальне оснащення та ручний інструмент у власність покупця, а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 1.2 договору найменування, кількість, асортимент та ціна товару узгоджуються сторонами на підставі замовлень (заявок) покупця і відображаються у видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.4 договору Оплата Товару за даним Договором, крім випадів передбачених п. 2.5. цього Договору, здійснюється Покупцем на підставі виставленого рахунку-фактури в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100 % вартості партії товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі, на поточний банківський рахунок постачальника, в строк не пізніше 21 календарного дня від дати, вказаної у відповідній видатковій накладній. Покупець має право достроково оплатити рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. У випадку, якщо жодна за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити його дію, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік. Доказів припинення договору в установленому порядку не подано.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач на підставі видаткових накладних №№ 8134, 8138, 8145 від 16.02.2022, 9328 від 22.02.2022 копії яких додані до матеріалів справи, та які підписані представниками сторін без зауважень, поставлено товар на загальну суму 152 193,14 грн.

Відповідно до пояснень позивача, викладених в позовній заяві, копії платіжного доручення № 18823 від 31.08.2022 відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 5 835,61 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар, про що сторонами без зауважень підписано видаткові накладні, копії яких додані до позову, всього на загальну суму 152 193,14 грн., часткову оплату у розмірі 5 835,61грн.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за поставлений товар склала 146 357,53 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів повної оплати та з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, вимоги про стягнення 146 357,53 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про наявну у нього заборгованість перед позивачем у розмірі 139 997,05 грн. необґрунтовані, оскільки доказами не підтвердженні. Посилання на акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 06.03.2023 є безпідставним, оскільки вказаний акт не є первинним документом господарської операції, крім того, він не підписаний зі сторони позивача.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно умов п. 8.3 договору у випадку порушення строків оплати п. 2.4 даного договору) покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати до моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 25 871,30 грн. пені суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Також за прострочення виконання зобов`язання із оплати товару позивачем нараховано до стягнення з відповідача 14 435,24 грн. 20% річних та 23 479,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно умов п. 8.4 договору у випадку порушення строків оплати передбачених п. 2.4 даного більше ніж на 10 календарних днів, покупець додатково сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% річних від суми заборгованості за весь час прострочення до моменту погашення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 14 435,24 грн. 20% річних та 23 479,60 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танко" (01013, місто Київ, вул. Промислова, будинок 7, код 23717670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс" (01054, місто Київ, вул. Хмельницького Богдана, будинок 55, код 40212649) 146 357 (сто сорок шість тисяч триста п`ятдесят сім) грн. 53 коп. основного боргу, 25 871 (двадцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 30 коп. пені, 14 435 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять п`ять) грн. 20% річних, 23 479 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 3 152 (три тисячі сто п`ятдесят дві) грн. 16 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак