Рішення

від 28.06.2023 по справі 910/5378/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.06.2023Справа № 910/5378/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрегіон"

2. ОСОБА_1

про стягнення 74 827,20 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрегіон" (далі - відповідач-1, Товариство) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення 74 827,20 грн., з яких: 73 427,20 грн. - основний борг за кредитом, 1 400,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством зобов`язань за кредитним договором від 10.11.2021 року, укладеним шляхом подання відповідачем-1 заяви про приєднання до "Умов та правил надання послуги "КУБ", в частині повернення суми кредиту та нарахованих відсотків. Оскільки виконання зобов`язання за вказаним договором забезпечено порукою за укладеним між позивачем та відповідачем-2 договором поруки № POR1636544538062 від 10.11.2021, позивач просив стягнути суму заборгованості з позичальника (відповідача-1) та поручителя (відповідача-2) солідарно.

На виконання вимог частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру з метою отримання інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача-2, за результатами якого (відповідь від 10.04.2023 року № 24708) встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року відкрито провадження у справі № 910/5378/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 10.04.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/5378/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, з відповідним трек-номером 0105493662178 на зареєстровану адресу місцезнаходження Товариства, а саме: 02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7 Д, корпус Г.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0105493662178 вручене відповідачу-1 не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Слід також зазначити, що копія ухвали від 10.04.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/5378/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, з відповідним трек-номером 0105493662194 на зареєстровану адресу місця проживання відповідача-2 - ОСОБА_1 (який згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є директором Товариства), а саме: 07540, Київська область, місто Березань, вулиця Михайлівська, будинок 48.

Відповідно до вищенаведеного наявного у матеріалах справи поштового повідомлення з трек-номером № 0105493662194, відповідач-2 ухвалу суду отримав 18.04.2023 року.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року, не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами щодо подання вказаних заяв по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 року Товариство (Клієнт) звернулося до позивача (Банк) із Заявою про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ".

За змістом вказаної заяви Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені цим договором терміни.

Відповідно до пункту 1.2 Заяви розмір кредиту складає 100 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3 Заяви строк кредиту - 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.

За умовами пунктів 1.4, 1.5 Заяви у період з дати підписання Заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4 % в місяць від початкового розміру кредиту (у тому числі при достроковому погашенні кредиту).

Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором: 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості.

Пунктом 1.6 Заяви визначено порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Заяви) є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 1.7 Заяви, у випадку порушення строку повернення кредиту, визначеного пунктом 1.3 цієї Заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку; настання обставин, передбачених п. 3.2.2.3.1.3 Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, визначеного у повідомленні Банку; настання обставин, передбачених п. 3.2.2.6.2, п. 3.2.2.6.6 Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту; Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4 % в місяць від простроченої суми заборгованості.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов`язань позивач надав відповідачу-1 кредит, перерахувавши 10.11.2021 року на рахунок Товариства грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою з рахунку цього Клієнта.

Проте, відповідач-1 в порушення взятих на себе зобов`язань суму кредиту повернув лише частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 74 827,20 грн.

З огляду на те, що Товариство так і не погасило наданий позивачем кредитний ліміт, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм, внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, шляхом приєднання Товариства до Умов та правил надання банківських послуг (заява про приєднання до розділів 1.1 та 3.2.2 Умов та правил надання послуги "КУБ") між відповідачем-1 та Банком було укладено договір банківського обслуговування від 10.11.2021, який є змішаним договором, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку (глава 72 ЦК України) та кредитного договору (параграф 2 глави 71 ЦК України).

Як встановлено судом вище, у Заяві про приєднання від 10.11.2021 року позивач та відповідач-1 погодили істоті умови цього договору.

Так, частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.2.2.1 Умов та правил у відповідній редакції визначено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий "Кредит Куб" (далі - Послуга) для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання по Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Згідно з пунктом 3.2.2.3.1 Умов та правил у відповідній редакції повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за Послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту (пункт 3.2.2.3.1.4 Умов та правил у відповідній редакції).

Пунктом 3.2.2.3.2 Умов та правил у відповідній редакції встановлено, що за користування Послугою Клієнт сплачує щомісячно протягом всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з пунктом 3.2.2.6.2).

Пунктами 3.2.2.5.2, 3.2.2.5.3, 3.2.2.5.5 Умов та правил у відповідній редакції на клієнта покладено обов`язок:

- оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з пунктом 3.2.2.3.2;

- повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені Договором, у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.2.3.1, 3.2.2.3.2, 3.2.2.5.14, 3.2.2.6.2, а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку;

- сплатити Банку проценти згідно з пунктами 3.2.2.3.1, 3.2.2.3.2.

За умовами пункту 3.2.2.9.1 Умов та правил у відповідній редакції за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.2.1, 3.2.2.3 цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в пункті 3.2.2.3.2.

Нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (пункт 3.2.2.9.2. Умов та правил у відповідній редакції).

Згідно з пунктом 3.2.2.9.3 Умов та правил у відповідній редакції сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві (пункт 3.2.2.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

Як передбачено пунктом 3.2.2.9.6. Умов та правил у відповідній редакції зобов`язання за цим правочином виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з пунктом 3.2.2.5.14 цього Договору, далі - для погашення неустойки згідно з підрозділом 3.2.2.10 цього Договору, далі - процентів згідно з пунктом 3.2.2.3.4 цього Договору, далі - прострочених процентів згідно з пунктом 3.2.2.3.3 цього Договору, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим Договором проводиться не пізніше дати, зазначеної в пункті 3.2.2.9.3 цього Договору. У разі несплати процентів у відповідні дати сплати, визначені в цьому Договорі, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат Банку згідно з пунктом 3.2.2.5.14 цього Договору за згодою сторін можлива зміна термінів погашення кредиту.

Розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного місяця на наступний день після дня отримання Клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту (пункт 3.2.2.9.7. Умов та правил у відповідній редакції).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - з відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як підтверджено матеріалами справи, позичальник - відповідач-1 неналежним чином виконував покладені на нього зобов`язання, визначені Умовами та правилами надання послуг, в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, у зв`язку з чим заборгував Банку 73 427,20 грн. за кредитом та 1 400,00 грн. за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за кредитом та за відсотками у вигляді щомісячної комісії, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин, вищенаведені позовні вимоги Банку до позичальника підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, пред`явлених Банком до відповідача-2 про солідарне стягнення з нього (як поручителя) вищенаведених сум заборгованості, суд зазначає наступне.

За статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно зі статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Однак, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості та відсотків у вигляді щомісячної комісії з відповідача-2, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами 1, 4 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За частиною 1 статті 207 ЦК України, яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже було зазначено, правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли на підставі договору від 10.11.2021, який є змішаним договором, оскільки містить у собі елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

У той же час 10.11.2021 між Банком (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № POR1636544538062 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємством ТОВ "Укртрансрегіон" (боржником) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.2 "Кредит Куб" Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода-1) по сплаті:

а) процентної ставки за користуванням кредитом:

- за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.2.3.2 Угоди-1 - перші 6 місяців - 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,4 % від початкового розміру кредиту;

- за період користування кредитом згідно з пунктом 3.2.2.3.3 Угоди-1 - 4,0 % в місяць від суми простроченої заборгованості;

б) кредиту в розмірі 100 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до пункту 1.5 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За умовами статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено частиною 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому, водночас, сама має зобов`язальний, договірний характер, а тому на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та договори (розділи І та II книги 5 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, у тому числі реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Як вбачається зі змісту договору поруки № POR1636544538062, порукою забезпечується виконання підприємством ТОВ "Укртрансрегіон" (боржником) зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.2 "Кредит Куб" Умов та правил (Угода-1).

Однак, з аналізу умов вказаного договору неможливо достовірно встановити, яке саме основне зобов`язання (з ідентифікуючими ознаками - дата, номер тощо) було забезпечене порукою. Зокрема, неможливо встановити правочин (основне зобов`язання), виконання якого забезпечено порукою, поточний рахунок, за яким надавалась послуга кредитного ліміту. Разом із тим, у Договорі поруки визначено лише особу та первинні зобов`язання, що забезпечувались порукою.

Будь-яких доказів, які б надали суду можливість встановити, що договір поруки № POR1636544538062 забезпечував виконання поручителем саме основного договору від 10.11.2021, укладеного позивачем із Товариством, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вади укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки № POR1636544538062, у сукупності з відсутністю в матеріалах справи інших належних доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов`язань саме за договором б/н від 10.11.2021 року, спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідачів сплати заборгованості за кредитом у загальному розмірі 74 827,20 грн.

Варто відзначити, що наведені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 року в справі № 922/2913/18, від 12.03.2020 року в справі № 902/447/19, прийнятими за наслідками розгляду подібних справ.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення заборгованості та процентів за користування кредитними коштами з відповідача-2.

Відтак, вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на Товариство як особу, внаслідок неправильних дій якої виник даний спір.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрегіон" та ОСОБА_1 про стягнення 74 827,20 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрегіон" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7 Д, корпус Г; код ЄДРПОУ 41776985) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 73 427 (сімдесят три тисячі чотириста двадцять сім) грн. 20 коп. заборгованості за кредитом, 1 400 (одну тисячу чотириста) грн. 00 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", пред`явлених до ОСОБА_1 , про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 74 827,20 грн., відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.06.2023 року.

Суддя В.С. Ломака