Рішення

від 22.06.2023 по справі 342/164/23

ГОРОДЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/164/23

Провадження № 2/342/219/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому майно, до якого входять земельні ділянки (паї) та 1/2 частина будинковолодіння у АДРЕСА_1 . Згідно заяви позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька державним нотаріусом Городенківської ДНК Коломийського району заведено спадкову справу № 398/2016. На частину спадкового майна (4 земельні ділянки, паї) позивачу 21.09.2017 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на половину житлового будинку АДРЕСА_1 позивачу відмовлено у зв`язку із реєстрацією спадкового будинковолодіння як колгоспного двору, що позбавляє нотаріуса можливості визначити конкретну частку спадкодавця.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 3 серпня 1988 року половина житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Друга половина цього ж будинковолодіння належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на буднковолодіння від 3 серпня 1988 року. Дане господарство поділено на два погосподарські обліки: № НОМЕР_1 , де головою сім`ї є ОСОБА_4 , і № 151, де головою сім`ї є ОСОБА_3 .

Заповітом від 31.03.2006 ОСОБА_4 свою частку заповіла правнукові - відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Станом на 15.04.1991 у спадковому господарстві (погосподарський облік № 151) проживали та були зареєстровані: батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рідний брат позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , та позивач.

Позивач бажає реалізувати своє право на спадщину за заповітом і фактично прийняв її, так як з часу свого народження й по сьогодні проживає у спадковому господарстві, виготовив технічну документацію на будинок за власні кошти, обробляє земельну ділянку, сплачує земельний податок тощо, однак реєстрація спадкового господарства, як колгоспного двору, є перешкодою у цьому, та змушує його звернутися до суду з даним позовом. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , немає. Мати позивача - дружина спадкодавця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Провадження у даній справі відкрито 23.02.2023, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.05.2023 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Сторони та представник позивача у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача адвокат Бундзяк У.М. 22.06.2023 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач 07.03.2023 на електронну адресу суду надіслав заяви про розгляд справи без нього та зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Дії представника позивача та відповідача не суперечать вимогамст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

У Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Із копії свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 03 серпня 1988 р., виданого виконкомом Городенківської районної Ради народних депутатів на підставі рішення цього ж виконкому № 134 від 13 липня 1988 р., вбачається, що в половині будинковолодіння, яке складається з житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташоване в АДРЕСА_1 , дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 .

Копія виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське МБТІ» № 68225 від 10.01.2022, видана згідно архівних даних Коломийського МБТІ станом на 31.12.2012, свідчить, що в реєстровій книзі під реєстровим № 49 за ОСОБА_3 , як головою колгоспного двору, зареєстровано право приватної спільної часткової власності на 1/2 частку нерухомого майна по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 03.08.1988 на підставі рішення цього ж виконкому № 134 від 13.07.1988. Крім того, на 1/2 частку нерухомого майна по АДРЕСА_1 право приватної спільної часткової власності зареєстровано за ОСОБА_4 , як головою колгоспного двору, згідно свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 03.08.1988 на підставі рішення цього ж виконкому № 134 від 13.07.1988.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди у період видачі вищезгаданих свідоцтв про право особистої власності на будинковолодіння (з 31.01.1966 по 19.01.1996) регулювалась підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р. і втратила чинність від 19.01.1996 на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 р. № 56.

Зазначена інструкція передбачала державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом ч.1 ст.120, ст.121, ч.1, ч.2 ст.123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності; володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору; частка члена колгоспного двору в майні двору визначається, зокрема, при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Оскільки суспільна група 1/2 частки господарства, розташованого по АДРЕСА_1 , головою якої був ОСОБА_3 , - «колгоспники», право власності на майно колишнього колгоспного двору набуте до 15 квітня 1991 року, тому спір щодо даного майна вирішується за нормами, що регулювали власність цього двору.

Станом на 15.04.1991 у домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали: голова сім`ї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що стверджується копією виписки № 14-59 із погосподарської книги № 4 на 1991-1995 роки, виданої 06.04.2023 Рашківським старостинським округом, та копією довідки № 14-66, виданої 11.04.2023 Рашківським старостинським округом Коломийського району Івано-Франківської області.

З наведеного слідує, що 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на праві сумісної власності в рівних частках по 1/6 кожному від цілого житлового будинку.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_11 у м. вишній волочок тверської області росія, актовий запис № 412 від 11.04.2007, що стверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 11 квітня 2007 р. сектором відділу запису актів громадянського стану адміністрації міста Вишній Волочок Тверської області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Ч.1 ст.1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількафізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, визначено ч.1 ст.1267 ЦК України.

За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Ч.1 ст.1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ) був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним були зареєстровані та проживали: батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та брат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що стверджується копією довідки № 14-166, виданої 11.11.2022 Рашківським старостинським округом Коломийського району Івано-Франківської області.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 09 червня 1975 р. Рашківською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, вбачається, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , запис за № 16 від 09 червня 1975 р. в книзі реєстрації актів про народження.

Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Івано-Франківську, актовий запис № 2 від 15 березня 1989 р., про що свідчить копія повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 10 листопада 2022 р. Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Отже, спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його батько ОСОБА_3 . Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 судом не встановлено.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_5 входить 1/6 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (донабрання чинності постановою ВерховноїРади Українивід 17.07.2020№ 807-ІХ«Про утвореннята ліквідаціюрайонів» -Городенківського) району Івано-Франківської області, що належала йому, як члену колишнього колгоспного двору.

ОСОБА_7 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину після смерті сина ОСОБА_5 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак не звертався до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно сина. Повідомленням завідувача Городенківської державної нотаріальної контори № 204/01-16 від 28 лютого 2023 р. та Інформаційною довідкою № 71633221 зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.02.2023 підтверджується, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_15 , не заводилася.

За заповітом, посвідченим 03.06.2016 секретарем Рашківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 9, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , житель АДРЕСА_1 , в присутності двох свідків, обраних ним особисто, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати і на що він за законом матиме право заповів сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Заповіт чинний, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 59336534 (номер в реєстрі нотаріальних дій 9), що стверджується інформаційною довідкою № 46236329 зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), виданою 20.12.2016 Першою Снятинською державною нотаріальною конторою.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_18 у віці 66 років у с. Рашків Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 11 від 07 червня 2016 р., про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 07 червня 2016 р. виконкомом Рашківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_18 ) був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним був зареєстрований та проживав син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що стверджується копією довідки № 14-165, виданої 11.11.2022 Рашківським старостинським округом Коломийського району Івано-Франківської області.

Те, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є сином ОСОБА_3 свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 25 вересня 1982 р. Рашківською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, запис за № 21 від 25 вересня 1982 р. в книзі реєстрації актів про народження.

ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Спадкоємців, які відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України, мають обов`язкову частку в спадщині ОСОБА_3 та прийняли спадщину, - судом не встановлено. Пережившого подружжя у померлого немає, оскільки його дружина ОСОБА_10 , 1955 року народження (копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , виданого 26 травня 1973 р. Рашківською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області), померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис № 2 від 15 березня 1989 р., що стверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 10 листопада 2022 р.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Із копії спадкової справи № 398/2016, наданої суду Городенківською державною нотаріальною конторою, вбачається, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, який прийняв спадщину, 20.12.2016 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно батька ОСОБА_3 . Йому 01.09.2017 видано чотири свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстровані в реєстрі за № 964, № 965, № 966 та за № 967, на спадкове майно, що складається із земельних ділянок: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Рашківської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, площами: 0,0795 га, кадастровий номер 2621684000:06:001:0206; 1,6694 га, кадастровий номер 2621684000:03:001:0029; для ведення особистого селянського господарства, розташованих у с. Рашків Городенківського району Івано-Франківської області, площами: 0,5057 га, кадастровий номер 2621684001:01:001:0037; 0,2662 га, кадастровий номер 2621684001:01:001:0096, що належали спадкодавцю на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 155957, серії ЯЖ № 156527, серії ЯИ № 204276 та серії ЯИ № 503887.

До складуспадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить також2/6частки житловогобудинку згосподарськими будівлямита спорудамипо АДРЕСА_1 ,1/6 частки якого належала йому, як члену колишнього колгоспного двору, а 1/6 частки успадкована ним після смерті сина ОСОБА_5 , як спадкоємцем першої черги за законом, однак документи на успадковане майно ОСОБА_1 не оформив.

Підставою зверненняпозивача досуду сталоте,що постановою державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області № 1083/02-31 від 11 листопада 2022 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_19 , на половину житлового будинку АДРЕСА_1 з посиланням на те, що половина вищезгаданого господарства, головою якого був ОСОБА_3 , відносилась до колгоспного двору, кожному з членів колгоспного двору, які проживали станом на 15 квітня 1991 року, належить відповідна частка житлового будинку, проте частки в спадковому господарстві між членами бувшого колгоспного двору не визначені.

З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого 05.07.2022, вбачається, що житловий будинок споруджено в 1984, 1991 роках, господарські будівлі та споруди в 1970, 1980, 1984 роках. Ринкова вартість цілого вищезгаданого житлового будинку з господарськими будівлями станом на 27.10.2022 становить 209 738 грн., що стверджується копією звіту про оцінку житлового будинку № 27102022_01053/С, складеного ФОП ОСОБА_11 . Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель по АДРЕСА_1 виділена земельна в розмірі 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства - в розмірі 0,05 га, про що свідчить копія довідки № 14-163, виданої 09.11.2022 Рашківським старостинським округом Коломийського району Івано-Франківської області.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 330403365, сформованої 27.04.2023, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Досліджені судом докази підтверджують, що позивач, як спадкоємець за заповітом, успадкував після смерті батька ОСОБА_3 2/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , 1/6 частки якого належала померлому, як члену колишнього колгоспного двору, а 1/6 частки успадкована нимпісля смертісина ОСОБА_5 ,як спадкоємцемпершої чергиза законом.Однак,через те,що спадковачастка житловогобудинку відносиласядо колгоспногодвору ічастки міжчленами бувшогоколгоспного дворуу ньомуне визначені,немає можливостіотримати свідоцтвопро правона спадщинуза заповітомна спадкову частку нерухомого майна. Крім того, позивачу належить 1/6 частки у даному житловому будинку, як члену колишнього колгоспного двору, що разом становить 3/6 (1/2) частки.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, правомірність набуття позивачем права власності на 1/2 частку спадкового житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.

На підставіст.ст.120,123,563ЦК УРСР(1963р.), ст.ст. 316,317,325,328,392, 1216,1217,1220,1222,1223,1233, 1235,1241,1258,1261,1267-1270,1275,1296-1297ЦК України (2003р.), керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ;

- відповідач ОСОБА_2 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 27.06.2023.

Суддя: Андріюк І.Г.