Постанова

від 27.06.2023 по справі 497/590/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4951/23

Справа № 497/590/22

Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Коновалова В.А., Карташов О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Сільськогосподарський виробничий кооператив «Криничне»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу голови СВК «Криничне» Самунжи П.Г. на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 01 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Кравцової А. В., у приміщенні того ж суду

по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до СВК «Криничне» про розірвання договору оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СВК «Криничне», в якому просила розірвати договори оренди землі від 03.07.2018, укладені між позивачем та СВК «Криничне»; витребувати у відповідача документи, які містять інформацію стосовно розміру отриманої і не отриманої позивачкою в 2018-2021 році натуроплати чи грошової компенсанції за натуроплату, як орендної плати по договорам оренди.

Рух справи в суді першої інстанції

Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 01 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СВК «Криничне» про про розірвання договору оренди задоволено. Розірвано договори оренди землі від 3 липня 2018 року, що були укладені між позивачем ОСОБА_1 та СВК «Криничне» в особі голови Самунжи П. Г., - стосовно трьох земельних ділянок: першої - площею 1,00га з кадастровим номером 5121484700:01:003:0051, другої - площею 1,2263га з кадастровим номером 5121484700:01:003:1973 та третьої - площею 1,0703га з з кадастровим номером 5121484700:01:005:1871, - що розташовані на території Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Обґрунтовуючи своєрішення судпершої інстанціївиходив зтого,що Відповідачне довівсуду фактувиконання нимумов договорупротягом двохроків -2019-2020р.р.-щодо сплатиорендної платипозивачу задоговорами орендиземлі від03.07.2018у строкта вобсязі,що визначенідоговором оренди. Таким чином суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про розірвання договору оренди є обґрунтованою, наявні підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку з грубим порушенням його умов.

У вересні 2022 року від СВК «Криничне» надійшла заява про перегляд заочного рішення Болградського районного суду Одеської області від 01 серпня 2022 року, в якій відповідач просив скасувати вказане заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 20 грудня 2022 року про розгляд заяви щодо перегляду заочного рішення суду залишено без задоволення заяву представника відповідача СВК "Криничне" про перегляд заочного рішенняу цивільній справі №497/590/2022 (провадження 2/497/326/2022) за позовом ОСОБА_1 до СВК "Криничне" про розірвання договору оренди.

Обґрунтовуючи свою ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що підставами скасування заочного рішення не є поважність неявки у судове засідання відповідача та його представника, а наявність істотних доказів у заяві в обґрунтування заперечень проти вимог позивача були відсутні, тому, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не мав законних підстав для скасування заочного рішення, отже, заява про скасування та перегляд судового рішення, ухваленого заочно задоволенню не підлягала.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, 19 січня 2023 року СВК "Криничне" звернувся поштою з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 01 серпня 2022 року, винести нове рішення, яким відмовити позивачу, в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що суд першої інстанції не задовольнив прохання про вікладення справи, не врахував зведену довідку про отримання позивачкою орендної плати за 2018-2021 роки по всіх договорах, також вважає, що порушення договору не є суттєвими або істотними. На думку скаржника в своєму рішенні суд виходив лише з тверджень сторони позивача, не надавши можливості СВК «Криничне» в повній мірі відстояти свою позицію про те, що були відсутні підстави для розірвання договору, оскільки орендарем було виплачено в натуральній оплаті, а також в грошовій за всі роки згідно з договорами, окрім 2020 і лише крім одного з договорів, а не всіх трьох, тому таке порушення не є істотним, адже в наступному 2021 році на думку відповідача ОСОБА_1 було виплачено більше ніж в 4 рази, ніж вказано у договорах.

Явка сторін

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, від голови СВК «Криничне» надійшла заява, про розгляд апеляційної скарги без його участі, від ОСОБА_1 повернулось рекомендоване повідомлення про вручення їй судової повістки-повідомлення 23.05.2023 року, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило. В судове засідання сторони у справі не з`явилися, тому судова колегія відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України вирішила розглядати апеляційну скаргу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3ст. 12 ЦПК України).

В силу ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегією суддів вивчивши матеріали цивільної справи, встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ОД №9070190, виданого Болградською районною державною адміністрацією Болградського району Одеської області 08 липня 2004 року та згідно з витягами з держреєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачка є власником трьох земельних ділянок - одна - площею 1,00га з кадастровим номером 5121484700:01:003:0051, друга - площею 1,2263га з кадастровим номером 5121484700:01:003:1973 та третя - площею 1,0703га з кадастровим номером 5121484700:01:005:1871 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області (а.с.7-12).

Згідно копій договорів оренди земельних ділянок від 03 липня 2018 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та відповідачем Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Криничне» в особі голови Самунжи П.Г. - як орендарем, - було укладено договори оренди землі, за умовами яких позивач надала відповідачу в оренду вказані земельні ділянки строком на 10 (десять) років зі сплатою орендної плати в розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки один раз на рік. Грошова оцінка земельних ділянок відповідно до цих договорів склала: щодо ділянки 5121484700:01:003:0051 розміром 1,00га 32797,13грн., № 5121484700:01:005:1871 розміром 1,0703га - 35102,77грн, №5121484700:01:003:1973, розміром 1,2263га - 40219,12грн. (а.с. 13-15).

Згідно копії заяви від 27.02.2020 року позивачка просила відповідача розірвати договір оренди землі і повернути земельні ділянки. Також просила видати довідку про виплачену плату за оренду землі за 2018-2019рр.(а.с. 6)

З метою досудового врегулювання даного спору, 24 червня 2022 року позивачем на юридичну адресу відповідача (Одеська обл., Болградський район, с. Криничне, вул. Інзовська 146), була направлена заява про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Зазначені заяви отримані відповідачем 06 липня 2022 року, однак, відповіді від відповідача позивачем не отримано.(а.с. 36-37).

Згідно пункту 15 договору оренди землі, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до пунктів 9,11,12 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі (передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами), обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 01.12 поточного року. П.38 вказаного договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін в разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, договором передбачено можливість його розірвання внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Характер правовідносин у всіх договорах єдиний, всі договори укладено одними і тими ж сторонами, тому в якійсь мірі, ці договори можуть розглядатися як один договір, так як в них все ідентично за виключенням розміру земельної ділянки, яка здається в оренду.

Загальна нормативно-грошова оцінка землі по цім трьом договорам складає майже 110 000 грн., звідси розмір орендної плати, який відповідно до п.9 договорів складає не менше 3% від нормативно-грошової оцінки землі, складає 3 300 грн.. Це загальний розмір орендної плати по трьох договорах.

Згідно відомостей про отримання орендної плати та зведеної довідки, в грошовому еквіваленті позивачка мала отримати та отримала орендну плату: у 2018 році мала отримати за договорами 3 300, а отримала 8600,70; у 2019 році мала отримати за договорами 3 300, а отримала 5110,15; у 2020 році мала отримати за договорами 3 300, а отримала 2784,90; у 2021 році мала отримати за договорами 3 300, а отримала 14 437,50.

Судовою колегією встановлено, що позивачка отримала орендної плати: за 2018 рік більш ніж в 2 рази, ніж мінімально передбачено договорами, за 2019 рік більше ніж мінімально передбачено договорами, за 2021 рік більш ніж в 4 рази, ніж мінімально передбачено договорами. За договорами за 2020 рік дійсно мала місце не повна сплата орендної плати, але якщо брати загалом ці договори, то позивачка отримала оренду плату в повному обсязі.

Таким чином, якщо і мало місце порушення договору, то це порушення не є суттєвим, так як в рамках усіх договорів такого порушення не має.

Те що, це порушення не є суттєвим, свідчить і наступна виплата орендної плати за 2021 рік, яка більше ніж в 4 рази перевищує мінімальний розмір, передбачений договорами.

Отже, підстав для розірвання договорів не має, тому що відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, на яку посилається позивачка, як на підставу для розірвання договорів:

«Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом».

Згідно цієї норми закону, вирішуючи питання про розірвання договорів, суд має застосовувати критерій істотності порушення договору.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.

Позивачка подала позов про розірвання договорів не в 2021 році, тобто не одразу після того, коли мала місце не повна сплата орендної плати за 2020 рік по одному з договорів, а подала позов про розірвання договорів в 2022 році, в той час, коли в попередньому 2021 році вона отримала орендної плати більш ніж в 4 рази від мінімально передбаченої договором. Це свідчить про те, що в 2021 році позивачка не вважала, що їй спричинена якась шкода в 2020 році.

Вирішальне значення для розірвання договору, у зв?язку з істотними порушенням договору, є спричинення шкоди кредитору. Якщо в результаті порушення договору, шкода мінімальна або взагалі відсутня, то відсутні і підстави для розірвання.

Судовою колегією також встановлено те, що мало місце невиконання одного з договорів, а суд розірвав всі три договори.

Відповідно до ст.ст.319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до положень ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю усупереч договору або призначенню речі.

Згідно з ч.1ст.24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Нормами ст.25 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до ч.3 ст.31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.1ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Суд першоїінстанції помилковозастосував нормицивільного тацивільно-процесуальногозаконодавства,не зважаючина позиціївисловлені усвої практиціі ВерховнимСудом України,який упостановах від18вересня 2013року усправі №6-75цс13,від 14жовтня 2014року усправі №3-143гс14зробив такіправові висновки:у кожномуконкретному випадкупитання проістотність порушенняповинне вирішуватисяз урахуваннямусіх обставинсправи,що маютьзначення.Так,суди повиннівстановити нелише наявністьістотного порушеннядоговору,а йнаявність шкоди,завданої цимпорушенням другійстороні,яка можебути вираженау виглядіреальних збитківта (або)упущеної вигоди,її розмір,який недозволяє потерпілійстороні отриматиочікуване приукладенні договору;а такожустановити,чи єдійсно істотноюрізниця міжтим,на щомає праворозраховувати сторона,укладаючи договір,і тим,що вдійсності воназмогла отримати.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Згідно із статтею 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Одним із проявів добросовісності в зобов`язальних правовідносинах є те, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому ґрунтується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язків (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Така правовапозиція знайшласвоє підтвердженняв постановахВС усправі №295/3792/16 від 15березня 2023року тау справі№ 722/1297/21від 26 квітня 2023 року .

Cудова колегія приходить висновку, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Враховуючи вищевикладене судова колегія доходить висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а також зазначає, що дійсно відповідачем на протязі чотирьох років виплачувалось значно більшу суму, яку було передбачено спірним договором, а порушення відповідачем умов спірного договору є незначними, та ураховуючи співмірність та баланс принципи цивільно-процесуального законодавства , судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не відповідають вищевказаним договірним відносинам сторін.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи що висновки суду не відповідають обставинам по справі судова колегія приходить до висновку про те, що рішення Болградського районного суду Одеської області від 01 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до СВК «Криничне» про розірвання договорів оренди землі від 3 липня 2018 року, стосовно трьох земельних ділянок: першої - площею 1,00га з кадастровим номером 5121484700:01:003:0051, другої - площею 1,2263га з кадастровим номером 5121484700:01:003:1973 та третьої - площею 1,0703га з з кадастровим номером 5121484700:01:005:1871.

Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Криничне» Самунжи П.Г. задовольнити .

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 01 серпня 2022 року скасувати .

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до СВК «Криничне» про розірвання договорів оренди землі від 3 липня 2018 року, стосовно трьох земельних ділянок: першої - площею 1,00га з кадастровим номером 5121484700:01:003:0051, другої - площею 1,2263га з кадастровим номером 5121484700:01:003:1973 та третьої - площею 1,0703га з з кадастровим номером 5121484700:01:005:1871.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 червня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді В.А. Коновалова

О.Ю. Карташов