Ухвала

від 13.09.2010 по справі 39/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №  39/304

13.09.10

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕДУТ"

до   Компанії "Інвесткомтрейд КФТ"    

про повернення суми попередньої оплати товару 3 893 120,00 грн.

                                                                                                                      Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача       не з»явились

Від відповідача   не з»явились

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕДУТ" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Компанії "Інвесткомтрейд КФТ" (відповідача) 3 893 120,00 грн. попередньої оплати товару, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу № 412/1771 від 26.07.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 р. порушено провадження у справі № 39/304 та призначено справу до розгляду на 17.05.2010 р. о 10:00 год., зобов‘язано позивача надати суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на угорську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 р. про порушення провадження у справі № 39/304 у двох примірниках та позовної заяви з додатками в двох примірниках,  в термін до 19.10.2009 р.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 р. обґрунтована тим, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".

Згідно з даним актом, центральним органом, уповноваженим складати підтвердження про вручення документів, отримувати документи, які передаються консульськими каналами тощо, є Міністерство юстиції України та його територіальні управління юстиції.

Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої ст. 5 вказаної Конвенції, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної держави.

Відповідно до ч. 2 п. b) ст. 15 Конвенції кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступна умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість  місяців.  

Вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 р. позивач не виконав в термін, який зазначався в  ухвалі суду від 30.09.2009 р.

Позивач 25.01.2010 р.  через відділ діловодства суду подав супровідний лист про надання належним чином нотаріально завірених копій перекладу на угорську мову  ухвали суду  від 30.09.2009 р. у двох примірниках та позовної заяви  у двох примірниках.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що документи, зазначені в ухвалі суду від 30.09.2009 р., не можуть бути вручені відповідачу  в порядку та в терміни передбачені Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р., на підставі ст. 86 ГПК України, призначено розгляд справи № 39/304 на 13.09.10 р.  о 10:00 год., зобов’язано позивача надати до суду належним чином нотаріально завірені копії перекладу на угорську мову ухвали Господарського суду м. Києва від 26.01.2010 р.  у двох примірниках в термін до 08.02.2010 р. та направити вказані документи до Міністерства юстиції України для належного повідомлення про розгляд справи відповідача.

09.03.2010 р. представник позивача подав через відділ діловодства суду документи на виконання вимог ухвали суду від 26.01.2010 року по справі № 39/304: належним чином нотаріально завірені копії перекладу на англійську мову ухвали Господарського суду м. Києва нотаріально завірені копії перекладу на угорську мову ухвали Господарського суду м. Києва від 26.01.2010 р.  у двох примірниках.

10.03.2010 р. судом направлені відповідні документи до Міністерства юстиції України для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Позивач в судове засідання 13.09.2010 р. не з»явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвал суду від 30.09.2009 р. та від 26.01.2010 р. щодо подання суду відповідних доказів по справі не виконав.

Станом на 13.09.2010 р. від Міністерство юстиції України через відділ діловодства суду не надходили документи на підтвердження виконання судового доручення про вручення документів представнику відповідача.

Відповідач в судове засідання 13.09.2010 р. не з»явився, вимоги ухвал суду щодо подання суду відповідних доказів по справі не виконав.

ВРАХОВУЮЧИ, ЩО:

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва по справі № 39/304 від  30.09.2009 р. та від 26.01.2010 р. були направлені позивачу за поштовою адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, а саме: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, № 40/52. Надсилання копій вищеназваних  ухвал суду позивачу підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці цих ухвал. Отримання позивачем поштових відправлень за наведеною адресою підтверджується, зокрема, направленням позивачем до суду документів на часткове виконання вимог ухвал суду від 30.09.2009 р. та від 26.01.2010 р.   

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/304 позивач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судовому засіданні 13.09.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Станом на 13.09.2010 р. від Міністерство юстиції України через відділ діловодства суду не надходили документи на підтвердження виконання судового доручення про вручення документів представнику відповідача.

Відповідач в судове засідання 13.09.2010 р. не з»явився, вимоги ухвал суду щодо подання суду відповідних доказів по справі не виконав.

Відповідно до Закону України від 19.10.2000 N 2052-III з 26.11.2000 для України набрала чинності Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (далі - Конвенція), яка згідно із статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства. За Конвенцією, зокрема, судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що судовий документ було вручено або доставлено особисто відповідачеві і це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту. У випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може постановити рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців. Наведеної позиції дотримується Вищий господарський суд України (лист  від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

З матеріалів справи вбачається направлення судом відповідних документів до Міністерства юстиції України для належного повідомлення відповідача про розгляд справи 10.03.2010 р., а отже, з дати направлення документів сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становив термін не менший, ніж шість місяців.

Таким чином, судом дотримано вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи № 39/304.

Приписами ст. 77 ГПК України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п.1 ч. 1 названої статті, у разі незЧявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов’язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зЧявився на виклик у засідання господарського суду і його незЧявлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі витребовує від сторін документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи вищезазначені приписи ст. 65 ГПК України, ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 р. та від 26.01.2010 р. на сторони було покладено наступні обовЧязки: висловити у письмовому вигляді свою позицію щодо розгляду справи у відкритому чи закритому судовому засіданні (ст. 4-4 ГПК України); повідомити суд про наявність чи відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції  вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав; повідомити суд чи не вирішувався раніше такий же спір  між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав; визначитися про необхідність участі у розгляді справи посадових осіб та інших працівників підприємств, установ та організацій, державних органів для дачі ними пояснень з питань, пов’язаних з вирішенням цього спору, про що повідомити суд письмово із зазначенням конкретних осіб та організацій; зобов’язати сторони направити у судове засідання своїх повноважних представників (ст. 28 ГПК України).

Крім того, вищезазначеними ухвалами суду позивача було зобов’язано також надати оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, надати довідки про наявність рахунків в банківських установах; надати довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України на дату прийняття ухвали  суду.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 р. та від 26.01.2010 р. відповідача було зобов’язано надати письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини; забезпечити надіслання позивачу копії відзиву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України та документів, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів  справи),  а також надати довідки про наявність рахунків в банківських установах; надати належним чином засвідчені виписки з торгівельного (банківського, судового) реєстру країни (або інші еквівалентні докази правового статусу), де відповідач  має офіційно зареєстровані контори); офіційні документи, що походять з інших держав, надавати після їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України, або оформленими  відповідно   до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (вчиненою в Ґаазі 5 жовтня 1961 року); надавати суду в якості доказів документи, складені мовами іноземної держави лише при умові супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.

Статтями 1, 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами у судовому процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи  (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»№ 755-ІV від 15.05.2003 року з послідуючими змінами та доповненнями (надалі –Закон України), документом, що підтверджує за організацією статус юридичної особи та за громадянином статус субЧєкта підприємницької діяльності, є свідоцтво про державну реєстрацію –документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи –підприємця.

Частина 7 ст. 21 Закону України передбачає чинність Виписки з Єдиного державного реєстру протягом тридцяти календарних днів з дати її видачі. Частиною 9 ст. 21 зазначеного закону встановлено, що Виписка з Єдиного державного реєстру втрачає чинність раніше строку, на який її видано, якщо до Єдиного державного реєстру були внесені зміни щодо відомостей, які зазначаються у виписці з  Єдиного державного реєстру          

Враховуючи викладене та встановивши відсутність у заяві доказів щодо юридичного статусу позивача та відповідача станом на час розгляду справи, а також з метою забезпечення достовірності установчих даних юридичних осіб –сторін в судовому процесі –вищезазначеними ухвалами від позивача (як сторони, що ініціює спір у суді та у відповідності до ст. ст. 33, 38 ГПК України) були витребувані докази його юридичного статусу у вигляді довідки про знаходження у ЄДРПОУ на час винесення відповідної ухвали суду.

Аналогічна вимога щодо підтвердження наявності статусу юридичної особи відповідача  на час винесення відповідної ухвали суду була висунута судом і до відповідача та витребувано від останнього належним чином засвідчену виписку з торгівельного (банківського, судового) реєстру країни (або інші еквівалентні докази правового статусу), де відповідач має офіційно зареєстровані контори.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання 13.09.2010 р. не зЧявився, а також вимоги ухвал суду від 30.09.2009 р. та від 26.01.2010 р., в т.ч. і щодо подання доказів на підтвердження правового статусу, не виконав з огляду на викладене судом вище. А тому, наявна об»єктивна реальність неможливості розгляду судом справи за участю відповідача, докази підтвердження правового статусу якого в матеріалах справи відсутні.

Представник позивача в судове засідання 13.09.2010 р. не з"явився, вимоги ухвал суду від 30.09.2009 р. та від 26.01.2010 р. не виконав, зокрема, не надав та не надіслав суду довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України на дату прийняття ухвали  суду.

За таких обставин, позивач не довів суду ті обставини, які б свідчили про наявність у позивача станом на час розгляду справи статусу юридичної особи і про що позивачем було наголошено у позовній заяві в якості обґрунтування звернення до господарського суду.

Доказів звернення позивача до органів статистики щодо отримання довідки про знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕДУТ" станом на час розгляду справи, а отже здійснення дій, повЧязаних з виконанням ухвал суду, позивачем не надано та не надіслано.

Наявні в матеріалах справи копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕДУТ" (серія А01 № 262891) та довідки АБ № 001393 з ЄДРПОУ щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОРЕДУТ" не приймаються судом у якості виконання його вимог, оскільки останні містять відомості про позивача станом на дату їх видачі (так, згідно наведеної довідки –станом на 08.05.2008 р.).

В порушення вимог ухвал суду позивач не подав і не надіслав суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, що, в свою чергу, також позбавляє суд можливості розгляду справи по суті.

Позивач також не надав та не надіслав суду довідки про наявність рахунків в банківських установах

Крім того, позивачем також не подані і не надіслані витребувані вищезазначеними ухвалами суду письмові повідомлення щодо своєї позиції про розгляду справи у відкритому чи закритому судовому засіданні (ст. 4-4 ГПК України); довідки про наявність рахунків в банківських установах, не повідомлено суд про наявність чи відсутність  у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав; не повідомлено суд чи не вирішувався раніше такий же спір  між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав; позивач також не визначився про необхідність участі у розгляді справи посадових осіб та інших працівників підприємств, установ та організацій, державних органів для дачі ними пояснень з питань, пов’язаних  з вирішенням цього спору.

Суд також звертає увагу, що вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 р. щодо надання позивачем суду належним чином нотаріально завірених копій перекладу на угорську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2009 р. про порушення провадження у справі № 39/304 у двох примірниках та позовної заяви з додатками в двох примірниках,  в термін до 19.10.2009 р. та вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2010 р. щодо надання позивачем суду належним чином нотаріально завірених копій перекладу на угорську мову ухвали Господарського суду м. Києва від 26.01.2010 р.  у двох примірниках в термін до 08.02.2010 р.  позивач виконав з порушенням встановлених судом строків, що підтверджується матеріалами справи та без поважних причин. Зокрема, наведені документи на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2010 р. були подані позивачем до суду тільки 25.01.2010 р., а документи на виконання вимог ухвали суду від 26.01.2010 р. –тільки 09.03.2010 р.

Отже, вищенаведене свідчить, що позивач, свідомо не виконав вимоги вищезазначених ухвал суду, не пояснив суду причин їх невиконання, не довів підставність таких своїх дій, а тому, суд дійшов до висновку про відсутність у позивача поважних причин для невиконання вимог суду.

Ухвалами Господарського суду міста Києва по справі № 39/304 від 30.09.2009 р. та від 26.01.2010 р. сторони зобов’язувались направити у судове засідання своїх повноважних представників (ст. 28 ГПК України), явка представників сторін в судові засідання була визнана обов’язковою, а отже позивач був зобовЧязаний зЧявитись до суду на його виклик. Явка позивача в судове засіданні необхідна для  безпосереднього сповіщення останнім про знані їм відомості та докази по справі, зЧясування наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в їх сукупності, вирішення інших питань, без оцінки яких неможливий всебічний, повний і об’єктивний розгляд справи по суті.

Позивач, як вже вище зазначалось, в судове засідання 13.09.2010 р. не зЧявився, про поважність причин своєї відсутності суд не повідомив.

Факт незЧявлення позивача на виклик у засідання господарського суду позбавляє суд можливості отримання жодних пояснень з боку позивача щодо підставності позову з боку позивача, необхідних для правильного вирішення господарського спору, а отже перешкоджає вирішенню його по суті, на розгляді якого саме позивач і наполягав з огляду на подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи зазначене, суд робить висновок про невиконання позивачем свого процесуального обовЧязку без поважних причин щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами, а рівно невжиття заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд також звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», відповідно до яких зазначено, що у разі нез»явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов»язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 ГПК), або вжити цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.

Отже, незЧявлення позивача в судові засідання 13.09.2010 р. без поважних причин та неподання останнім вищезазначених витребуваних господарським судом доказів та пояснень, необхідних для вирішення спору по суті, перешкоджає вирішенню такого, а тому суд прийшов до висновку, що справа не може бути розглянута по суті і позов належить залишити без розгляду.

Судові витрати в разі залишення позову без розгляду покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, ч. 7 ст. 21 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», ст. ст. 1, 21, 22, 33, 34, 44, 49, 69 п. 5 ч. І ст. 81, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

                                                       УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Суддя                                                                                                                 О.В.Гумега