Рішення

від 28.06.2023 по справі 320/2140/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року №320/2140/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України з вимогами:

- визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо порушення вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», при розгляді запиту ОСОБА_1 від 23.12.2022 в зв`язку з не пересиланням його в термін не більше п`яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі, та не повідомлення запитувача;

- зобов`язати Державну податкову службу України повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 23.12.2022 у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати Чорному запитувану інформацію, викладену у запиті від 23.12.2022, а саме: надати інформацію щодо алгоритму виготовлення довідки на ім`я ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії від 08.06.2021 №294/ч/15-97-07-09 про розмір мого грошового забезпечення та вказати чому не включені в довідку надбавки, доплати, підвищення; якщо в довідці зазначене грошове забезпечення прирівняної посади, то вказати якої та на підставі якого наказу, постанови і т.п.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним надіслано до розпорядника публічної інформації Державної податкової служби України запит про надання публічної інформації, проте надаючи відповідь на запит, відповідачем порушено вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідач позов не визнав, звернувся до суду із відзивом, в якому зазначив, що відповідь на запит позивача відповідає вимогам чинного законодавства, є повною, змістовною та містить відповідні роз`яснення стосовно суті звернення позивача.

Ухвалою суду від 08.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, судом встановлено наступне.

23 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової служби України із запитом на інформацію, в якому просив:

1. Надати інформацію щодо алгоритму виготовлення довідки на ім`я ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії від 08.06.2021 №294/ч/15-97-07-09 про розмір мого грошового забезпечення та вказати чому не включені в довідку надбавки, доплати, підвищення.

2. Якщо в довідці зазначене грошове забезпечення прирівняної посади, то вказати якої та на підставі якого наказу, постанови і т.п.

За результатами розгляду запиту, листом від 28.12.2022 №17636/6/99-00-10-04-01-06, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що він не працював та не працює в Державній податковій службі України, тому надати йому запитувану довідку не є можливим. Повідомлено позивача, що з приводу запитуваної інформації можна звернутися до Голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України.

Не погодившись зі змістом наданої відповіді, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Право кожного на інформацію передбачене статтею 5 Закону України "Про інформацію", відповідно до якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до статті 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлюється із матеріалів справи, запит позивача від 23.12.2022 надісланий на адресу відповідача та відповідь на нього надана 28.12.2022, тобто не пізніше 5 робочих днів.

При цьому, оцінюючи відповідь на запит по суті, суд звертає увагу на наступне.

Закон України «Про звернення громадян» передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У той же час, Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Тобто, під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Особливістю ж цього Закону є те, що він не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Варто підкреслити, що право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов`язані між собою. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону № 393/96-ВР) до суб`єктів владних повноважень, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.

Як запит на інформацію розуміють прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону № 2939-VI). Тобто мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховної палати Верховного суду від 02 лютого 2022 року у справі 9901/390/21.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).

До того ж Закон № 2939-VI не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо.

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях (тобто відповідала критеріям «відображеності та задокументованості») і знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

З аналізу змісту запиту суд формує висновок, про те, що позивач просить надати інформацію, яка не відображена чи задокументована будь-якими засобами інформації та не становить суспільного інтересу, а потребує створення нової, здійснення аналітичної роботи та аналізу і є персоніфікованою щодо позивача.

Між тим, суд зазначає, що стаття 22 Закону № 2939-VI визначає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

У відповіді на запит, датованій 28.12.2022, відповідач ані вказав, що відмовляє у наданні інформації на запит, ані надав відповідь по суті. Державна податкова служба Ураїни лише процитувала нормативно - правові акти та зазначила про неможливість надання довідки, яку позивач не запитутвав. Також у відповіді не визначено порядок її оскарження.

За наведених обставин справи та норм права, які їх регулюють, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині зобов`язання Державної податкової служби України повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 23.12.2022 у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надати відповідь на запит з урахуванням висновків суду.

Інші заявлені позивачем вимоги, на переконання суду, задоволенню не підлягають у зв`язку із їх правовою необґрунтованістю, при цьому суд звертає увагу на їх взаємовиключність.

Так, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не пересилання його запиту за належністю відповідному органу чи посадовій особі та у той же час, заявляє позовну вимогу, якою просить зобов`язати відповідача надати запитувану у запиті інформацію.

Щодо клопотання про стягнення судових витрат за використання правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 4 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 2-5 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження обсягу наданих послуг та понесених позивачем витрат суду надано копію договору про надання професійної допомоги від 09.03.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та акт виконаних робіт.

Суд зазначає, що предмет договору не є конкретизованим та не визначений предметом справи, що розглядається, в межах якої заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу за сумою гонорару, визначеного даним договором.

Доказів на підтвердження обсягу фактично наданих послуг за договором та їх вартості, зокрема, квитанцій або інших платіжних документів до матеріалів справи не надано.

Суд наголошує, що саме по собі укладення договору не є підтвердженням фактичного виконання сторонами зобов`язань, які визначені у такому договорі, у повному обсязі та належним чином, а відтак договір не може вважатися документом, який підтверджує фактичне надання зазначених у ньому послуг в якості та об`ємі, про яких домовилися сторони договору.

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 23.12.2022.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.12.2022 у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надати відповідь на запит з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.