Рішення

від 28.06.2023 по справі 420/4433/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4433/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Дробченко К.С.,

представника позивача: Бичека В.А.,

представників відповідача: Коперсака М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙН ПАУЕР (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; код ЄДРПОУ 40427580) до Південно міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 15/1; код ЄДРПОУ 44104032) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №28334000706 та №28434000706 від 22.12.2022 року,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙН ПАУЕР (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; код ЄДРПОУ 40427580) до Південно міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 15/1; код ЄДРПОУ 44104032) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №28334000706 та №28434000706 від 22.12.2022 року.

Ухвалою від 07.03.2023 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

20.03.2023 року (вх. №ЕС/2307/23) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

20.03.2023 року (вх. №ЕС/2319/23) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

23.03.2023 року (вх. №ЕС/2442/23) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

Ухвалою від 24.03.2023 року заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

27.03.2023 року (вх. №ЕС/2513/23) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

Ухвалою від 12.05.2023 року продовжень строк підготовчого провадження.

23.05.2023 року (вх. №ЕП/18666/23) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про викладення розгляду справи.

23.05.2023 року (вх. №ЕС/5068/23) представником позивача до канцелярії суду подані додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 02.06.2023 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

20.06.2023 року (вх. №19961/23) представником відповідача до канцелярії суду подані письмові пояснення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙН ПАУЕР Одеському окружному адміністративному суду.

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі пп. 19-1.1.6, п. 19-1.1., пп. 20.1.4, п. 20.1, ст.20, пп. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, пп. 78.1.8, п. 78.1, ст. 78, ст. 79, пп. 69.2, п. 69 під. 10р. ХХ «Перехідні положення» ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу від 19.10.2022 року № 127 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грейн Пауер», виданого Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Грейн Пауер» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень, липень, серпень 2022 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету.

За наслідками перевірки складено акт № 344/34-00-07-06/40427580 від 18.11.2022р. , відповідно до висновків якого встановлено:

п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 ст. 200 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19-рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.1.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку податкової декларації з ПДВ за серпень 2022 року на суму 3395660,89 грн.;

п. 200.1 ст. 200 Кодексу та пп. 4. п.5 розд. V наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», платники додатку, які відповідно до ст. 200 ПКУ мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації додаток 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» (Д2), оскільки завищено суму від`ємного значення суми ПДВ у декларації за серпень 2022 року на суму 548461,12 грн.

За результатами перевірки Головним управління ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: №28334000706 та №28434000706 від 22.12.2022 року.

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Зокрема, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Перевіряючи правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від №28334000706 та №28434000706 від 22.12.2022 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

ТОВ «Грейн Пауер» подало до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року (вх. від 20.07.2022 №9133184246), за липень 2022 року (вх. від 19.08.2022 №9163023258), за серпень 2022 року (вх. від 19.09.2022 №9187134832).

Відповідно Додаткової угоди від 30.11.2021 №5, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти і оплатити пшеницю 2, 3, 4-го класу, українського походження, врожаю 2021 року. Партія товару на умовах: СРТ «НІКАТЕРА» МСП ТОВ, 54052, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Корабельний район, вулиця Айвазовського, будинок 23 (ідентифікаційний код юридичної особи :41027144). На підтвердження здійснених операцій платником податків надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні де в графі вантажовідправник значиться Фірма "ТРАНСФЕРРИ" у вигляді ТОВ. ФІРМА "ТРАНСФЕРРИ" У ВИГЛЯДІ ТОВ не є виробником реалізованої на адресу ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» сільськогосподарської продукції. Відповідно до інформації, наданої підприємством та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що придбання зазначеної продукції (пшениця врожаю 2021р) було здійснено у контрагента ФГ "ВІКТОРІЯ-АСКАНІЯ", код ЄДРПОУ 31775367. На підтвердження здійснення господарської операції надані наступні документи: Договір поставки сільськогосподарської продукції від 10.11.2021 №190 укладений між ТОВ ФІРМА "ТРАНСФЕРРИ" та ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "ВІКТОРІЯ- АСКАНІЯ" з додатками. Транспортування товару для ФІРМА "ТРАНСФЕРРИ" У ВИГЛЯДІ ТОВ здійснювали ТОВ "Котляревський елеватор", код 40092359 відповідно ТТН від 29.11.2021 № 57473, 157475, а відповідно ТТН від 06.12.2021 №150643 не встановлено, надана копія документа заповнена нерозбірливо. За результатами проведеного аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 ТОВ «Котляревський елеватор» встановлено надання послуг «Автотранспортні послуги перевезення за маршрутом Херсонська обл., Чаплинський р-н., смт. Асканія Нова м. Миколаїв» для Фірма "ТРАНСФЕРРИ" у вигляді ТОВ. За даними АІС «Автомобіль», НАІС «Головний сервісний центр МВС України» (сайт: workstation/cars/car/docs/analyth/search) транспортний засіб зазначений у ТТН від 06.12.2021 №150643 зареєстровано за ФО ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), яка в свою чергу не мала взаємовідносин з Фірма "ТРАНСФЕРРИ" у вигляді ТОВ. З наведеного вище з врахуванням розбіжностей встановлених перевіркою, можливо дійти висновку про нереальність проведення господарської операції з постачання продукції (пшениця) від Фірма "ТРАНСФЕРРИ" у вигляді ТОВ на адресу ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР». Контролюючим органом було направлено запит до Держпродспоживслужби в м. Києві від 05.10.2022 року №541/5/34-00-07-06 про отримання інформації щодо наявності у використанні та права використання спеціальної техніки ФІРМА "ТРАНСФЕРРИ" У ВИГЛЯДІ ТОВ. Листом від 18.10.2022 №21.6-10/15513 (вх від 26.10.2022 року №1506/5/34-00- 01) повідомлено, що згідно з даними автоматизованої електронно-облікової системи трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарська техніка та інші механізми за ФІРМА "ТРАНСФЕРРИ" У ВИГЛЯДІ ТОВ не зареєстровано.

Отже, сукупність факторів свідчать про те, що ФІРМА "ТРАНСФЕРРИ" У ВИГЛЯДІ ТОВ не мала можливості щодо реального здійснення господарських операцій з реалізації та перевезення ТМЦ (пшениця) на адресу ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР». Перевіркою встановлено, що у лютому 2022 року ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» мало взаємовідносини з ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" (код ЄДРПОУ 40387906) щодо придбання пшениці 2, 3 кл. врожаю 2021 року на загальну суму 23694575,64 грн. у тому числі ПДВ 3317240,59 гривень. Відповідно договору поставки № 107 від 30.07.2021 (із додатковими угодами до нього), укладеного між ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" та ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР», Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар, згідно умов договору. Товаром за даним Договором є пшениця 2,3,4 класу врожаю 2021 року. Постачальник здійснює поставку Товару на умовах CPT (Carnage Paid То (... named place of destination) згідно «Інкотермс» 2020 року. Місце поставки визначається у Додаткових угодах до даного Договору. ( «Склад Покупця» або «Пункт накопичення»). Постачальник заявляє та гарантує, що Товар має українське походження, цілком вирощений та зібраний на території України, крім тимчасово окупованих територій.

ТОВ «МСП «Ніка-ТЕРА» листом від 15.11.2022 №419-15/11 повідомлено, що квоту ТОВ "ГРЕЙН ПАУЕР" прийнято та вивантажено пшеницю 2, 3 кл. врожаю 2021р.: Транспортні засоби зазначені у листі ТОВ « МСП «Ніка -ТЕРА» належать ТОВ ФІРМА "АДВЕРС", крім транспортних засобів: Номер ТЗ Номера причепа НОМЕР_2 НОМЕР_3 НОМЕР_4 BE0508XF НОМЕР_5 НОМЕР_6 НОМЕР_7 BE0847XF НОМЕР_8 НОМЕР_9 AA3490XF Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.03.2023 7 НОМЕР_10 НОМЕР_11 НОМЕР_12 НОМЕР_13 НОМЕР_14 НОМЕР_15 НОМЕР_16 За даними АІС «Автомобіль», НАІС «Головний сервісний центр МВС України» (сайт: workstation/cars/car/docs/analyth/seaгch) вказані транспортні засоби та напівпричепи належать: ТОВ "ВФС УКРАЇНА" (код 37164056, податкова адреса: м. Київ Святошинський вул. Кільцева дорога буд. 20 /1-А ,вид діяльності: фінансовий лізинг), ФО ОСОБА_2 (код НОМЕР_17 ), ФО ОСОБА_3 (код НОМЕР_18 ), ФО ОСОБА_4 (код НОМЕР_19 ), ФО ОСОБА_5 (код НОМЕР_20 ), які в свою чергу не мали взаємовідносин з ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" за даними ЄРПН. З даних, наведених у таблиці (лист ТОВ «МСП «Ніка -ТЕРА» від 15.11.2022 №419- 15/11): вантажовідправник: Фірма "ТРАНСФЕРРИ" у вигляді ТОВ, вантажоодержувач: ТОВ МСП «НІКА -ТЕГА» в квоту ТОВ "ГРЕЙН ПАУЕР". Пункт навантаження: с. Гречані Поди, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл. (адреса здійснення діяльності ТОВ "АЛСО ІНГУЛЕЦЬ УКРАЇНА"), пункт розвантаження: ТОВ МСП «НІКА -ТЕРА», місто Миколаїв, вул. Айвазовського, будинок 23.

Відповідно до інформації, наданої підприємством та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що підприємством ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" (40387906) придбання зазначеної продукції (пшениця врожаю 2021р) у TOB "АЛСО ІНГУЛЕЦЬ УКРАЇНА" (36729451), у якого протягом січня - серпня 2022 року було придбано у кількості 941,2 тон (Пшениця 3 класу). На підтвердження здійснення господарської операції надані наступні документи: Договір поставки сільськогосподарської продукції від 26.01.2022 №26/01/1 ІНГ-ПШ укладений між ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" (40387906) та ТОВ "АЛСО ІНГУЛЕЦЬ УКРАЇНА" (36729451) з додатком (специфікація); Додаток 1 до договору від 26.01.2022 №26/01/1 ІНГ-ПШ: Специфікація №1 від 26.01.2022 на поставку товару пшениця Зкласу врожаю 2021 року, 14,74 т, ціна без ПДВ 7982,46 грн; Договір поставки сільськогосподарської продукції від 26.01.2022 №26/01/2 ІНГ-ПШ укладений між ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" (40387906) та ТОВ "АЛСО ІНГУЛЕЦЬ УКРАЇНА" (36729451) з додатком (специфікація); Додаток 1 до договору від 26.01.2022 №26/01/2 ІНГ-ПШ: Специфікація №1 від 26.01.2022 на поставку товару пшениця 4класу врожаю 2021 року, 653,74 т, ціна без ПДВ 7456,14 грн; Договір поставки сільськогосподарської продукції від 26.01.2022 №26/01/3 ІНГ-ПШ укладений між ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" (40387906) та ТОВ "АЛСО ІНГУЛЕЦЬ УКРАЇНА" (36729451) з додатком (специфікація); Додаток 1 до договору від 26.01.2022 №26/01/3 ІНГ-ПШ: Специфікація №1 від 26.01.2022 на поставку товару пшениця врожаю 2021 року, 926,52 т, ціна без ПДВ 7192,98 грн; Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році (форма №29- сг (річна), (вх. до Центру обробки електронних звітів Держстату України №9003660864 від 04.01.2022), респондент ТОВ "АЛСО ІНГУЛЕЦЬ УКРАЇНА" (36729451). Згідно Звіту про площі (форма №29- сг (річна) з 587,0га зібрано пшениці озимої 2537,9 ц (після доробки 2507,18ц), ячменя з 593,0 га зібрано 2224,94 ц (після доробки 2220,1 ц), соняшника з 107,78 га зібрано 1567,20 ц. Відповідно до інформації, наданої підприємством та даних Єдиного реєстру податкових наклг них встановлено, що підприємством ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" (40387906) придбано пшениця врожаю 2021р у ТОВ "АЛСО ІНГУЛЕЦЬ УКРАЇНА" (36729451) у кількості 1595тон, який згідно Звіту про площі (форма №29- сг (річна) виростив пшениці озимої 253,79 тони. Виходячи з усього вищенаведеного, неможливо встановити виробників товару пшениця врожаю 2021 року та відповідно підтвердити фактичний рух товару від виробників до ТОВ ФІРМА Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.03.2023 9 "АДВЕРС" та подальшої реалізації ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» товару з номенклатурою «пшениця» у кількості 2701,16 тон.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За приписами п. 44.6 ст. 46 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За змістом п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження обєкту оподаткування, визначеного згідно ізстаттею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Однак, згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, позивачем неправомірно включено до складу адміністративних витрат суми витрат, які повинні відноситись до складу собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг, чим завищено адміністративні витрати.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при йх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно ст. 134 цього Кодексу з урахуванням його положень.

Відповідно п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.п. 16.1.6 п. 16.1 Податкового кодексу України, платник податків зобовязується подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).

Відповідно п. 47.1 ст. 47 Податкового кодексу України, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, зокрема несе юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Згідно п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або, які оподаткування за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішення, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Первинними документами обліку, відповідно до яких здійснюється нарахування і виплата найманим особам доходів (зарплата, інші види доходів), були: табеля обліку використання робочого часу, відомості нарахування заробітної плати, платіжні відомості на виплату коштів, видаткові касові ордери, чекова книжка, виписка з банку з розрахункових рахунків та відомості по рахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі».

Згідно пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, передбачено, що, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу Украни, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. А саме, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем місяця, за який нараховано, але не виплачено заробітну плату (пп. 49.18.1, п. 57.1 та пп. 168.1.5 Податкового кодексу України).

Підпунктом 168.1.6 п. 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Також, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), встановлено порушення податкового законодавства п. 200.1 ст. 200 ПК України та пп. 4 п. 5 розд. V наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», платники податку, які відповідно до ст. 200 ПК України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації додаток 2 "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" (Д2), оскільки завищено суму від`ємного значення суми ПДВ у декларації за серпень 2022 на суму 548461,12 грн., де враховано від`ємне значення січня 2022 у сумі 27788,4 грн., грудня 2021 у сумі 83149,37 грн., листопада 2021 у сумі 16565,56 грн., жовтня 2021 у сумі 33465,08 грн., вересня 2021 у сумі 1999,08 грн., серпня 2021 у сумі 9542,77 грн., липня 2021 у сумі 375950,86 грн., які не декларувались підприємством у попередньому звітному періоді.

При цьому, слід зазначати, що Комісією регіонального рівня прийнято рішення про відповідність ТОВ ФІРМА «АДВЕРС» критеріям ризиковості платника податку на додану вартість від 17.08.2022 року відповідно до п.8 Критеріїв ризиковості: встановлено операції з реалізації товарів (послуг) платникам податків з ознаками ризиковості, а саме: ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ СПІВДРУЖНІСТЬ УКРАЇНА", ТОВ "САНДЕРО", ТОВ "Приморський", ТОВ "АГРІКОЛЬ-САМАРА", ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС "СПАСЬКИЙ", ПП "АГРОХОЛДИНГ "НАДІЙНИЙ". ТОВ ФІРМА "АДВЕРС" не є виробником реалізованої на адресу ТОВ "ГРЕЙН ПАУЕР" сільськогосподарської продукції.

Серед іншого суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутні жодні сертифікати якості продукції, тобто позивачем не доведено суду, якої якості придбалась їх продукція, що прямо впливає на її ціноутворення, а також не надано складські документи, документи навантаження, розвантаження, зберігання товару. За таких обставин, в порушення п.п. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 ст. 200 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19-рядок 19.1), яка: підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.1.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку податкової декларації з ПДВ за серпень 2022 року на суму 3395660,89 грн.

Відповідно висновків, викладених в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №440/1390/20 від 22.09.2022 року, суд касаційної інстанції враховує, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, однак у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 №П/811/2247/14 (касаційне провадження №К/9901/7235/18), дійшла висновку з приводу товарно-транспортної накладної у разі поставки товарів, і зазначила, що товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності, як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов`язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Також вказаним рішення колегія суддів Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 №П/811/2247/14 (касаційне провадження №К/9901/7235/18) зазначено, що сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Враховуючи зазначене в сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №28334000706 та №28434000706 від 22.12.2022 року є правомірними та відсутні підстави для їх скасування.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015р. по справі №21-15а15: "… для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів …".

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017р. по справі №21-1513а16: "… господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. (…) Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій …".

Крім того, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017р. по справі №21-2239а16 дійшла до такого висновку: "… недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди …".

Як зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06.12.2016р. по справі №21-1440а16: "… Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. (…) недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди …".

При цьому, відповідно висновків, викладених в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №440/1390/20 від 22.09.2022 року, суд зазначив, що перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність первинних документів не є підставою для висновків про здійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів не відбувався.

Колегія суддів зазначає, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та на формування податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суд зазначає, що перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність первинних документів не є підставою для висновків про здійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів не відбувався.

Приймаючи до уваги встановлення судами відсутність руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на правомірність формування витрат за наведеними вище господарськими операціями.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваних рішень діяв правомірно, а отже у задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №28334000706 та №28434000706 від 22.12.2022 року необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙН ПАУЕР (місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; код ЄДРПОУ 40427580) до Південно міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 65015, м. Одеса, пр. Шевченка, буд. 15/1; код ЄДРПОУ 44104032) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №28334000706 та №28434000706 від 22.12.2022 року - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.06.2023 р.

СуддяО.М. Тарасишина

.