Рішення

від 27.06.2023 по справі 420/8373/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/8373/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР» до Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості товарів, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР», до відповідача, Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2022/000048/2 від 15.11.2022;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2022/000173 від 15.11.2022;

- визнати протиправною та скасувати рішення, оформлене листом № 7.10-4/28.2-04/8.19/2033 від 09.02.2023, про відмову у визнанні митної вартості, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР»;

- зобов`язати Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України прийняти рішення про визнання митної вартості товарів, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР» згідно митної декларації від 14.11.2022 № 22UA500080009167U2.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція позивача

Позивач звертає увагу, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить ані чіткого обґрунтування неправильності здійсненого позивачем розрахунку митної вартості, ані самого розрахунку митної вартості, здійсненого позивачем, чи її складових. Крім того, відповідач не обґрунтував неможливість застосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та за ціною договору щодо ідентичних товарів, а відтак метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосований протиправно та несправедливо. Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення не містить жодних чітких, прямих і ствердних вказівок чи висновків про виявлення неповних чи недостовірних відомостей про митну вартість декларованих позивачем товарів або ж про невірність визначення позивачем митної вартості товарів.

При цьому, позивач зазначає, що отримана ним вимога відповідача про надання додаткових документів не містить їх конкретного переліку, що позбавило позивача можливості її виконати, а відтак не створює для митного органу підстав для застосування таких негативних правових наслідків як невизнання чи коригування заявленої митної вартості товарів.

Крім того, позивач звертає увагу на оскаржувану картку відмови та зазначає, що вона також не містить ані належного обґрунтування її прийняття, ані належних на те підстав. При цьому, сам факт прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів не є підставою для відмови у митному оформленні товарів, оскільки наявність такого рішення не входить до визначеного ч.6 ст.54 МК України переліку.

На думку позивача, оформлене листом рішення відповідача про відмову у визнанні заявленої митної вартості за результатами розгляду додатково наданих у порядку ч.8 ст.55 МК України документів не містить визначених п.п. 1, 2, 3, 4 ч.2 ст.55 МК України відомостей у розрізі факту додаткового надання позивачем документів, а відтак являється необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, у зв`язку із протиправністю оскаржуваних рішень, позивач вважає належним способом захисту своїх прав та законних інтересів зобов`язання відповідача прийняти рішення про визнання митної вартості товарів, заявленої позивачем згідно з митною декларацією № 22UA500080009167U2.

(б) Позиція відповідача

10.05.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача звернув увагу, що оскільки в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією (МД) № 22UA500080009167U2 від 14.11.2022 містились розбіжності, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому, враховуючи, що декларант надіслав електронне повідомлення в якому зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів, то на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями п.1 ст.55 МКУ, - митний орган здійснив коригування митної вартості до рівня митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом 4,3009 євро/кг. (4,4342 дол. США/кг.) до 5,3358 євро/кг. і не менш як 5,51 дол. США/ кг. (з урахуванням вартості операції з товаром : «Іграшки, головоломки: Пазли» PL Виробник TREFL S.A.» за МД UA206020/2022/018297від 03.10.2022 партія товару 8393.256 кг 6,1545 євро/кг. (5,9975 дол. США/кг.) вартість угоди; «Дитячі іграшки - головоломки: Пазли PL т.м.TREFL Виробник TREFL S.A.» за МД UA110130/2022/018146 від 21.10.2022 партія товару 3721 кг. 5,6551 євро/кг. (5,51 дол.США/кг.)).

Відповідач наголошує, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500080/2022/000048/2 від 15.11.2022 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.05.2023 15 комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, митний орган видав картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2022/000173 від 15.11.2022 та роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

(в) Відповідь на відзив

16.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він наголошував, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте з вибірковістю врахування відповідачем наданих позивачем документів під час прийняття оскаржуваного рішення, що наглядно прослідковується при співставленні кількості й переліку врахованих документів, зазначених у ньому та у оскаржуваній картці відмови.

(г) Заперечення на відповідь на відзив

22.05.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначає, що твердження позивача про надання достовірних даних не відповідають дійсним обставинам справи, так як під час митного оформлення було виявлено три розбіжності в наданих ним документах, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів, тому зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Таким чином, митний орган під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

ІІІ. Процедура та рух справи

24.04.2023 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

12.04.2021 між Акціонерним товариством «TREFL S.A.» (продавець) та позивачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу товарів № ТІ-2021, відповідно до п.1.1. якого у відповідності з вказаним договором продавець продає, а покупець купляє на умовах, перелічених нижче, товар дитячі настільні ігри: дидактичні (розвиваючі): типу доміно; пазли; гральні карти різних найменувань у відповідності до Invoicе, який є невід`ємною частиною вказаного договору.

На виконання вказаного договору 26.10.2022 продавець склав та надав позивачу рахунок-проформу з переліком товарів пазлів різного асортименту на загальну суму 11 105,82 Євро.

08.11.2022 позивач SWIFT-платежем сплатив продавцю грошові кошти за вказаним рахунком-проформою згідно з платіжним дорученням № JBKLMB8O6OWK09.

09.11.2022 продавець надав позивачу рахунок-фактуру із зазначенням асортименту, кількості та вартості товарів.

10.11.2022 позивач надав до відповідача попередню декларацію № 22UA500000930088U2 та 14.11.2022 додаткову декларацію № 22UA50008000916U2 щодо товарів в асортименті, кількості та вартості відповідно до рахунку-проформи та рахунку-фактури.

14.11.2022 відповідач направив позивачу вимогу про надання документів, які підтверджують митну вартість товарів.

У відповідь на вказану вимогу позивач протягом 14.11.2022 та 15.11.2022 надав відповідачу додаткові документи, зокрема:

- прайс-лист від 30.06.2022;

- оферту від 25.10.2022;

- рахунок-проформу (Proforma- Invoice) № ZSE/2406/09/22 від 26.10.2022;

- виписку з бухгалтерської документації позивача (оборотно-сальдову відомість) від 14.11.2022;

- інші платіжні та/або бухгалтерські документи. що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а саме: видаткові накладні № 1 від 06.10.2021 та № 1 від 08.02.2022, якими підтверджується вартість товарів під час їх продажу позивачем на митній території України;

-декларацію митної вартості.

15.11.2022 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2022/000048/2, у п.33 якого зазначено, що за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) згідно п.3.1. зовнішньоекономічного контракту покупець здійснює передплату за партію товару після підписання відповідного рахунку-проформи, який відсутній у пакеті наданих до митного оформлення документів;

2) у платіжному доручені від 08.11.2022 № JBKLMB8060WKO9 вказана сума оплати 11196,82 EUR, яка не відповідає сумі інвойсу від 09.11.2022 № FEZR/0005/11/22 - 11105,82 EUR. Також у цьому платіжному доручені не зазначено ні номеру інвойсу ні номеру рахунку-проформи, що не дає можливості ідентифікувати оплату саме з даною заявленою партією товару;

3) згідно до вимог п. 7 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості товарів враховується вартість їх страхування. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.

Також відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2022/000173, яким відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: згідно з ст.55 МКУ від 13.03.2012 № 4496-VI винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 15.11.2022 № UA500080/2022/000048/2. Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку, визначеному главою 4 МКУ. Декларанту роз`яснено права, викладені у п.3 ст.52, ст.55 МКУ щодо випуску товару у вільний обіг за умови надання гарантії відповідно до розділу Х МКУ; глави 4 МКУ щодо оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня.

15.12.2022 позивач оскаржив рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2022/000048/2 від 15.11.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2022/000173 до Державної митної служби України, яка листом від 18.01.2023 № 08-4/15-02/8.19/307 повідомила про прийняття рішення про залишення скарги без задоволення.

03.02.2023 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про надання документів в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України, в якому просив винести письмове рішення щодо визнання заявленої позивачем митної вартості товарів та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2022/000048/2 від 15.11.2022 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2022/000173.

Відповідач листом від 09.02.2023 за № 7.10-4/28.2-04/8.19/2033 повідомив, що відповідно до ч.9 ст.55 Митного кодексу України за результатами розгляду повідомлення про надання документів в порядку ч.8 ст.55 Кодексу митним органом прийнято рішення про надання відмови у визнання заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

V. Джерела права та висновки суду

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують Митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.

Із матеріалів справи суд встановив, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач подав до відповідача повний пакет документів для підтвердження визначеної ним митної вартості товару, передбачений статтею 53 Митного кодексу України.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності.

Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.

Так, щодо посилань відповідача у спірному рішенні на те, що згідно п.3.1. зовнішньоекономічного контракту покупець здійснює передплату за партію товару після підписання відповідного рахунку-проформи, який відсутній у пакеті наданих до митного оформлення документів, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що згідно з п.3 ч.2 ст.53 Митного кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, в тому числі: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Так, позивач надав відповідачу рахунок-фактуру (Invoice) № FEZR/0005/11/22 від 09.11.2022, яким підтверджується заявлена позивачем митна вартість Товарів. Сам факт складення продавцем «TREFL S.A.» рахунку-фактури та його надання позивачу - у розрізі положень Контракту № TI-2021 від 12.04.2021 означає підтвердження продавцем сплати позивачем вказаної у рахунку-фактурі вартості Товарів та їх подальшу передачу від продавця позивачу.

При цьому, в даному випадку, товар являвся об`єктом купівлі-продажу, а відтак в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України саме рахунок-фактура являється визначальним документом на підтвердження митної вартості товарів. Відтак ненадання декларантом рахунку-проформи в той час, коли товар являється об`єктом купівлі-продажу й до митного органу надано рахунок-фактуру, - не свідчить про неповноту наданих документів й не може слугувати підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості товарів.

Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що у платіжному доручені від 08.11.2022 № JBKLMB8060WKO9 вказана сума оплати 11196,82 EUR, яка не відповідає сумі інвойсу від 09.11.2022 № FEZR/0005/11/22 - 11105,82 EUR. Також у цьому платіжному доручені не зазначено ні номеру інвойсу ні номеру рахунку-проформи, що не дає можливості ідентифікувати оплату саме з даною заявленою партією товару, суд зазначає наступне.

Так суд встановив, що за умовами договору купівлі-продажу товарів № ТІ-2021 від 12.04.2021 інвойс складається продавцем не до, а після здійснення покупцем оплати товару. Таким чином, платіжне доручення № JBKLMB8O6OWK09 не містить посилань на номер інвойсу, оскільки його ще не існувало на момент здійснення оплати.

При цьому, вказане платіжне доручення містить інформацію про платника та отримувача грошових коштів, у призначенні платежу наявне посилання на договір (№ ТІ-2021 від 12.04.2021), товар (дитячі настільні ігри) та вид платежу (передоплата).

Таким чином, відсутність у платіжному дорученні посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Щодо різниці у розмірі 91,00 EUR між сумою, зазначеною у платіжному документі та сумою інвойсу, то позивач повідомляв, що вказана різниця не є оплатою за обумовлену рахунком-фактурою № FEZR/0005/11/22 від 09.11.2022 партією товарів, а натомість є оплатою боргу позивача перед продавцем за попередні операції.

Також суд звертає увагу, щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що документів про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано, суд зазначає наступне.

Так, суд встановив, що позивач надав довідку про транспорті витрати вих. № 37 від 09.11.2022 відповідно до якої, в тому числі, зазначено, що страховка вантажу не проводилась.

Крім того, поставка товару відповідно до Контракту проводилась на умовах EXW PL Gdynia, що не передбачає обов`язку покупця забезпечувати страхування товарів чи нести відповідні витрати з їх страхування.

Таким чином, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі № 814/2463/14, від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідач не навів та не надав, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару суд не встановив.

При цьому, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 808/9123/15.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач скористався своїм правом та подав додаткові документи в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України, відповідно до якої передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до ч.9 ст.55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Так як вже суд встановив, відповідач за результатами розгляду наданих позивачем в порядку ч.8 ст.55 МКУ додаткових документів прийняв оскаржуване рішення, оформлене листом № 7.10-4/28.2-04/8.19/2033 від 09.02.2023, про відмову у визнанні митної вартості, заявленої позивачем.

Враховуючи висновки суду щодо надання позивачем ще під час митного оформлення усіх необхідних документів для підтвердження митної вартості, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги і у вказаній частині.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 8052,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1529 від 03.04.2023.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 8052,00 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2022/000048/2 від 15.11.2022.

3.Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2022/000173 від 15.11.2022;

4.Визнати протиправною та скасувати рішення, оформлене листом № 7.10-4/28.2-04/8.19/2033 від 09.02.2023, про відмову у визнанні митної вартості, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР».

5.Зобов`язати Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України прийняти рішення про визнання митної вартості товарів, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР» згідно митної декларації від 14.11.2022 № 22UA500080009167U2.

6.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР» судовий збір в розмірі 8052(вісім тисяч п`ятдесят дві),00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР», адреса: 65085, Одеська обл., м. Одеса, Дальницьке шосе, 2, код ЄДРПОУ 38295176.

Відповідач: Одеська митниця, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд.21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631.

Суддя Оксана БОЙКО