Постанова

від 27.06.2023 по справі 640/34943/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/34943/21 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

Губської Л.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМКО LTD" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМКО LTD" про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

26 листопада 2021 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМКО LTD" (далі - відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 181932, 85 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з урахуванням вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, але не працевлаштував жодної особи з інвалідністю, тобто свій обов`язок не виконав. Отже, відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70, відповідач зобов`язаний був до 15 квітня 2021 року сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 170 764,71 грн, однак у зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій йому нарахована пеня у сумі 11 168, 14 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року адміністративний позов - задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, а саме не працевлаштовано одну особу. Отже, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайнятого ним, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 170 764,71 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарським санкціям підтверджується звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік за формою 10-ПІ №8/3123 від 15 листопада 2021 року та розрахунком суми позову. Крім того, розрахунком суми позову за порушення строків сплати санкцій підтверджується розмір пені у сумі 11 168, 14 грн. Оскільки вищевказані суми відповідачем не сплачено, утворилась заборгованість в загальному розмірі 181932, 85 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМКО LTD" про стягнення адміністративно-господарський санкцій та пені залишити без розгляду.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення було прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, а саме - позивачем пропущено строк на звернення до суду з позовом.

Товариство зазначає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, законодавчо визначено, що відповідач мав самостійно до 15 квітня 2021 року сплатити адміністративно-господарські санкції. Таким чином, за твердженням апелянта, після вказаної дати у позивача виникли підстави для стягнення несплачених санкцій та відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб`єкта владних повноважень, почався не з моменту, коли він дізнався про порушення, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто з 16 квітня 2021 року.

Апелянт стверджує, що в даному випадку позивачем було порушено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки відлік такого строку розпочався 16 квітня 2021 року та закінчився 16 липня 2021 року, тоді як позовну заяву позивачем було подано до суду лише 26 листопада 2021 року без пояснення причин пропуску строку звернення до суду. В той же час, відповідно до змісту оскаржуваного рішення з клопотанням про поновлення строку позивач до суду не звертався.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, виходячи з таких доводів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМКО LTD" перебуває на обліку в Київському міському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

15 листопада 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМКО LTD" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 23700160) подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2020 рік (річна) за формою №10-ПІ №8/3123, Міністерства соціальної політики України від 27 серпня 2020 року № 591.

Відповідно до цього Звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 17 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - становить 1 особа, однак відповідачем не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Це стало підставою для нарахування Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відповідачу адміністративно-господарських санкцій у розмірі 170764,71 грн та пені у розмірі 11168, 14 грн, що разом складає суму у розмірі 181932, 85 грн.

Позивач, з метою стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №875-XII підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Положеннями частини 3 статті 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частин 1-2 статті 19 Закону №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Нормами частини 5 статті 19 Закону №875-XII визначено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно частин 1-2 статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 4 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI передбачено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Так, пунктами 5 та 6 розділу І Порядку №316 встановлено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Таким чином, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство (фізичну особу) здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 820/2132/17.

Отже, аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Однак, відповідачем не подано до суду доказів на підтвердження наміру працевлаштування особи з інвалідністю. Зокрема, відповідачем вчасно не подавалась ані форма звітності №3-ПН, затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року, ані форма звітності 10-ПІ затверджена наказом Міністерства соціальної політики України №591 від 27 серпня 2020 року.

Як зазначено позивачем в адміністративному позові, про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМКО LTD" нормативу Фонд дізнався зі звіту № 10-ПОІ, поданого відповідачем до позивача 15 листопада 2021 року.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Згідно частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте, як зазначено Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 813/1897/17, річний звіт за формою № 10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01 березня та відповідно розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів - до 15 квітня включно.

На підставі наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб`єкта владних повноважень, почався не з моменту, коли він дізнався про порушення, як він помилково вважає, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто з 16 квітня.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 08 серпня 2019 року у справі № 809/1931/16, від 06 листопада 2020 року у справі № 160/8707/19, ухвалі від 03 березня 2021 року у справі № 280/5341/20, постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 статті 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, відлік строку на звернення до адміністративного суду для позивача у даній адміністративній справі почався з 16 квітня 2021 року.

Проте, адміністративний позов Фондом було подано до суду першої інстанції лише 26 листопада 2021 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (а.с. 11).

Враховуючи вищевикладене, перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що задоволені судом першої інстанції позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду на підставі частини 3 статті 123 КАС України, та про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків, встановлених пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України.

Отже, розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМКО LTD", викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а адміністративний позов - залишенню без розгляду.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст. 240, 243, 246, 315, 317, 319, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМКО LTD" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМКО LTD" про зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 27 червня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев