Ухвала

від 27.06.2023 по справі 279/538/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

Справа № 279/538/22

27 червня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2022 року позов задоволено.

Постанови інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті серії ВМ №00007234 від 11.01.2022 року; ВМ №00007367 від 11.01.2022 року; ВМ№00007824 від 12.01.2022 року; ВМ №00007825 від 12.01.2022 року; ВМ №00007364 від 11.01.2022 року; ВМ №00007383 від 11.01.2022 року; ВМ №00007587 від 12.01.2022 року; ВМ №00007361 від 11.01.2022 року; ВМ №00007826 від 12.01.2022 року; ВМ №00007793 від 12.01.2022 року; ВМ №00007828 від 12.01.2022 року; ВМ №00007366 від 11.01.2022 року; ВМ №00007227 від 11.01.2022 року; ВМ №00007214 від 11.01.2022 року; ВМ №00008030 від 12.01.2022 року; ВМ №00008015 від 12.01.2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.132 -1 ч.2 КУпАП скасовано.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7939, 20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Не погодившись із судовим рішенням, заступник Генерального прокурора звернувся до суду із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Розглянувши подану апеляційну скаргу колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 та 4 ст. 52 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справа № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як слідує з апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора, Укртрансбезпека звернулася до Офісу Генерального прокурора з листом від 12.06.2023 №4464/55.4/14-23 про здійснення представництва в інтересах держави шляхом апеляційного оскарження рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2022 року справі №279/538/22. Крім того апелянтом вказано, що листом від 15.06.2023 року Укртрансбезпека направила до Офісу Генерального прокурора документи, що підтверджують обставини притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, та повідомила щодо усунення порушень щодо сплати судового збору.

Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідно до матеріалів справи, після ухвалення рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2022 року 05 липня 2022 року відповідачем у справі - Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, втім, ухвалою Сьомго апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року вказану апеляційну скаргу повернуто апелянту, з огляду на несплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Вдруге з апеляційною скаргою Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду 14 жовтня 2023 року, та з огляду на пропуск строку на апеляційне оскарження рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2022 року ухвалою суду від 22 листопада 2022 року апелянту було відмовлено у відкриті апеляційного провадження.

Отже, фактично відповідачем вчинялись дії щодо оскарження рішення суду першої інстанції, однак з огляду несплати судового збору (вперше) та пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою(вдруге) Державній службі України з безпеки на транспорті було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Крім того, відповідно до матеріалів справи Державною службою України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до суду першої інстанції також подавався відзив на позовну заяву (підписаний представником 19.05.2022, зареєстрований судом 23.05.2022), що в сукупності, на переконання колегії суддів свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов`язків, а отже й безпідставність звернення прокурора із відповідною апеляційної скаргою (позаяк в межах спірних правовідносин наявний уповноважений державою орган здійснювати відповідні функції).

Згідно п.7 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Керуючись ст.ст.296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про адміністративні правопорушення повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.