Постанова

від 17.05.2023 по справі 757/48577/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/48577/21-ц

головуючий у суді І інстанції Хайнацький Є.С.

провадження № 22-ц/824/5940/2023

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.С.,

за участі секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Генеза» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Генеза» про стягнення компенсації за порушення авторських прав та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернуся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Видавництво Генеза», у якому, уточнивши позовні вимоги (а.с. 35-42), просить суд:

стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за порушення його майнових авторських прав на твори образотворчого мистецтва (картини) з назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ІНФОРМАЦІЯ_2» у розмірі 162 090 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача 90 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок порушення його майнових авторських прав на твори образотворчого мистецтва (картини) з назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ІНФОРМАЦІЯ_2»;

судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є заслуженим художником України, членом Національної спілки художників країни, автором багатьох відомих в Україні і у світі творів образотворчого мистецтва, серед яких одними з найпопулярніших є картини з назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ІНФОРМАЦІЯ_2».

У грудні 2020 року відповідач за державним замовленням згідно з договором від 01 грудня 2020 року № 17/31-2020, укладеним з Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти», здійснив видання підручника для 6 класу закладів загальної середньої освіти «Українська мова»; код 9789661111546, автори: О. Заболотний, В. Заболотний, 2-е видання (далі - підручник), тираж якого становив 37 739 примірників, а також здійснив видання комерційного тиражу підручника в обсязі 4 020 примірників.

На титульній та зворотній обкладинках підручника, виданого за державним замовленням, відтворено примірники картин з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» відповідно, а на титульній та зворотній обкладинках комерційного тиражу підручника відтворено примірники картин з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Позивач вважає, що порушення його авторських прав при виданні підручника вчинено відповідачем умисно, тому компенсація за ці порушення має бути стягнута у потроєній сумі винагороди, а саме: 54 030 грн х 3 = 162 090 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що йому завдано діями відповідача моральну шкоду, що полягає у приниженні ділової репутації позивача та у душевних переживаннях та стражданнях автора, наслідком чого стало суттєве підвищення його артеріального тиску, головні болі та безсоння, у зв`язку з чим позивач звернувся за медичною допомогою.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Видавництво Генеза» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення його майнових авторських прав на твори образотворчого мистецтва (картини) з назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ІНФОРМАЦІЯ_2» в розмірі 162 090 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Видавництво Генеза» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 626 грн та 20 576 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем використано без відповідного дозволу позивача картини з назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором яких є позивач, при виданні підручника «Українська мова: підручник для 6 класу закладів загальної середньої освіти. 2-е видання, перероблене» (автори: Заболотний О.В. , Заболотний В.В. ), ISBN 978-966-11-1154-6 (УДК 811.161.2 (075.3), зокрема, на титульній та зворотній обкладинках підручника, виданого за державним замовленням, відтворено примірники картин з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» відповідно, а на титульній та зворотній обкладинках комерційного тиражу підручника відтворено примірники картин з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Обставини використання відповідачем картин з назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором яких є позивач, без відповідного дозволу автора при виданні підручника визнані відповідачем у відзиві та визнані судом першої інстанції доведеними.

Зображення, які знаходяться на обкладинках підручника, та на яких відтворено примірники картин з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», не є ілюстраціями у розумінні пункту 1 частини 1 статті 444 ЦК України, пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а тому відповідачем при виданні підручника використано картини з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором яких є позивач, без відповідного дозволу автора з порушенням вимог ЦК України та Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав у розмірі 162 090 грн визнані судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У задоволенні цих позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 90 000 грн судом першої інстанції відмовлено у зв`язку із недоведеністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Видавництво Генеза» подало апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в частині стягнення на користь позивача компенсації за порушення авторських прав, відповідач вважає необґрунтованим, з огляду на неправильне застосування судом матеріальних норм (пункту 1 частини 1 статті 444 ЦК України, пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Підручник «Українська мова: підручник для 6 класу закладів загальної середньої освіти. 2-ге видання, перероблене» є виданням навчального характеру, рекомендоване Міністерством освіти і науки України, містить систематизований виклад навчального матеріалу з української мови для учнів 6 класу, що відповідає Державному стандарту базової та повної загальної середньої освіти та чинній освітній програмі з цього навчального предмета.

Тобто картини використано як ілюстрації у виданні навчального характеру та із зазначенням імені автора/джерела запозичення: на титульній та зворотній обкладинках підручника, виданого за державним замовленням, відтворено примірники картин з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1» і «ІНФОРМАЦІЯ_2» відповідно, а на титульній та зворотній обкладинках комерційного тиражу підручника відтворено примірники картин з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Картини позивача обрано серед інших малюнків випадково, через спорідненість тематики картин із загальною концепцією ілюстрації підручника («українська мова як ознака національної ідентичності», «українська мова - Берегиня нації», «образ України», «Україна-мати», «Україна-берегиня»).

При використанні картин позивача дотримано головної мети підручника з вивчення української мови у поєднанні з культурологічним компонентом (український фольклор, мистецтво, приклади традиційної української культури).

Також відповідачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права: пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про видавничу справу», пункт 3.1, пункт 4.4.1.1 ДСТУ 3017:2015, пункт 3.1 розділу З ДСТУ ГОСТ 7.84:2008, оскільки малюнок на обкладинці видання є ілюстрацією видання.

У рішенні суду першої інстанції не обґрунтовано, чому з відповідача має бути стягнена сума у розмірі 162 090 грн, а не 33 930 грн та 20 100 грн, тому рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, а тому є незаконним та необґрунтованим.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Ховхуна Ю.Е. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що в апеляційній скарзі не зазначено, у чому полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, тому такі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

В абзацах 6-7 на сторінці 7/12 рішення суду наявне належне обґрунтування позиції суду щодо стягнення з відповідача 162 090 грн, у тому числі щодо того, що ця сума є потроєною сумою паушальних сум, визначених позивачем у позовній заяві (33 930 грн + 20 100 грн) х 3 = 162 090 грн).

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року не оскаржується у частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині задоволених позовних вимог.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла висновку про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є автором картин з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2».

ТОВ «Видавництво Генеза» за державним замовленням згідно з договором від 01 грудня 2020 року № 17/31-2020, укладеним з Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти», здійснило видання підручника «Українська мова: підручник для 6 класу закладів загальної середньої освіти. 2-е видання, перероблене» (автори: Заболотний О.В. , Заболотний В.В. ), ISBN 978-966-11-1154-6 (УДК 811.161.2 (075.3).

На титульній та зворотній обкладинках підручника, виданого за державним замовленням, відтворено примірники картин з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором яких є позивач, відповідно, а на титульній та зворотній обкладинках комерційного тиражу підручника відтворено примірники картин з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », автором якої є позивач.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, зокрема фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектури або наукам.

У частинах 1, 2 статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Пункт 8 частина 1 статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (тут і далі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відносить до об`єктів авторського права твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема твори образотворчого мистецтва.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Частиною 3 статті 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права», та їх майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 Закону.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (статті 50, 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Тобто використання твору без дозволу суб`єкта авторського права є порушенням авторського права, за яке згідно з пунктом «г» частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена можливість стягнення з порушника авторських прав компенсації.

Порушником авторських прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав.

Вирішуючи справи щодо захисту авторських прав, врахуванню підлягає те, що за закріпленим у цивільному процесуальному законодавстві принципом доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права, факт його порушення відповідачем або загрозу такого порушення, розмір шкоди (за винятком вимоги щодо виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача; відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести відсутність порушень авторський прав, дотримання ним вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні об`єкта авторського права, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди.

Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав і не залежить від розміру заподіяних збитків.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що він є автором картин з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», які без його дозволу відтворено відповідачем на титульній та зворотній обкладинках комерційного тиражу підручника, чим порушено авторські права позивача.

Відповідач, не заперечуючи авторство позивача відносно указаних картин, зазначає, що правомірно використав картини позивача без дозволу останнього у якості ілюстрацій у виданні навчального характеру та із зазначенням імені автора/джерела запозичення: на титульній та зворотній обкладинках підручника, на підставі пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Так, пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права визначено, що без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов`язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях навчального характеру.

Загальні вимоги та правила оформлення видання, обкладинок та палітурок визначені ДСТУ ГОСТ 7.84:2008, у якому зазначено, що цей стандарт видано на підставі «Угоди про проведення узгодженої політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації», який є ідентичним ГОСТ 7.84-2002.

Указаним стандартом визначено, що обкладинка - це покриття видання, яке містить ряд його вихідних відомостей і є елементом зовнішнього оформлення видання.

Ілюстрацією є зображення, що розкриває текст літературного твору, або є його супроводом, з метою полегшення для читача візуалізації змісту, зокрема, це графічне зображення, що пояснює або доповнює основний текст, вміщений на сторінках (аркушах), включених в пагінацію (позначки на сторінках книг, які містяться збоку сторінки) або фоліацію (нумерація аркуша) документа.

Так, «Словник української мови» в 11 томах (1970-1980) - том 4, 1973 - стор. 17) містить, зокрема, таке тлумачення слова «ілюстрація»: зображення в книжці або журналі, що пояснює, відтворює зміст тексту; малюнок.

Книжкова ілюстрація - елемент книжки, що або пояснює текст наочними образами, або активно тлумачить текст, даючи можливість читачеві по-новому зрозуміти і відчути цінність літературного змісту і форми.

За місцем розташування в книзі ілюстрації містяться: у заставці (на початку тексту книги або розділу у верхній частині сторінки); у кінцівці (наприкінці книги або розділу); в ініціалі (заголовна орнаментована літера, з якої починається книга чи розділ). Ілюстрації за способом розташування в тексті бувають: сторінковими (на всю сторінку); напівсмуговими (на дві сторінки); розворотними (на двох суміжних сторінках); середтекстовими (в оборку, коли текст оточує ілюстрацію с трьох або чотирьох боків).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що картини з назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ІНФОРМАЦІЯ_2», які знаходяться на обкладинках підручника, не є ілюстраціями, що розкривають відповідний текст літературного твору, а є умовним та декоративним зображенням з метою привабити читача та надати інформацію про наповнення підручника.

Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача на Закон України «Про освіту», які зазначені в апеляційній скарзі, оскільки до сфери регулювання указаного закону не відноситься використання творів образотворчого мистецтва у якості ілюстрацій підручників.

У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що картини позивача використані відповідачем правомірно без дозволу автора на підставі пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Також апеляційний суд враховує, що відповідачем не надано доказів на спростування авторства ОСОБА_1 чи доказів, які б свідчили про правомірне використання ним картин з назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині суми компенсації за порушені авторські права позивача спростовуються самим змістом оскаржуваного рішення, у якому суд першої інстанції належним чином обґрунтував свої висновки, що сума, яка підлягає до стягнення - 162 090 грн є потроєною сумою паушальних сум, визначених позивачем у позовній заяві (33 930 грн + 20 100 грн) х 3 = 162 090 грн) з урахуванням того, що відповідач умисно порушив майнові авторські права на твори.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішення щодо порушення авторських прав позивача та розміру компенсації, які підлягає до стягнення з відповідача на його користь, ґрунтуються на вимогах закону та відповідають обставинам справи.

Отже, відповідно до статті 375 ЦПК України заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Щодо судових витрат позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача зазначено попередній розрахунок очікуваних позивачем судових витрат на правову допомогу адвоката у зв`язку із апеляційним розглядом цієї справи у розмірі 16 125 грн.

У день судового розгляду справи апеляційним судом 17 травня 2023 року представником позивача - адвокатом Ховтун Ю.Е. подано акт приймання-передачі правової допомоги на загальний розмір 16 125 грн за договором від 27 липня 2021 року № 022/21, який долучений до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції.

Згідно з частинами 3-5 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не подані будь-які заперечення щодо розміру судових витрат позивача та відсутність у суду підстав з власної ініціативи зменшувати розмір заявлених судових витрат, які підтверджені належними доказами, які наявні у матеріалах справи, а тому з ТОВ «Видавництво Генеза» на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката у заявленому розмірі.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Генеза» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2022 року про стягнення компенсації за порушення авторських прав - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Генеза» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 16 125 грн.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Генеза», код ЄДРПОУ 19138238, юридична адреса: пл. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01133.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 26 червня 2023 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська