Постанова

від 14.06.2023 по справі 357/8354/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2023 року місто Київ

справа № 357/8354/19

провадження №22-ц/824/356/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин»

відпоідач - Державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського

району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода", подані адвокатом Тетерею Світланою Ігорівною,

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року та додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2020 року, ухвалені у складі судді Кошель Б.І.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року позивач ТОВ «Олійникова Слобода» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке у листопаді 2016 року було перейменовано на ТОВ «Олійникова Слобода» укладено договір оренди землі №б/н, за яким відповідач передав позивачу земельну ділянку площею 2,4056 га з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023, розташованої у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на десять років. 15 вересня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди на підставі рішення за індексним номером 15783477. Протягом усього часу дії договору оренди позивач користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року відповідач ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ «Олійникова Слобода» права користування за договором оренди. За скаргою, поданою ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28 лютого 2018 року, наказом № 727/5 від 15 березня 2018 року скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023 за ТОВ «Олійникова Слобода». 5 березня 2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрокомплекс «Узин» договір оренди №б/н цієї ж земельної ділянки.

ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним. Після звернення позивача до суду, 4 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди від 5 березня 2018 року. Після чого ОСОБА_1 , за власною заявою, що була посвідчена 22 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А., здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023 на дві - площею по 1,208 га. кожна з кадастровими номерами: 3220484400:01:011:0045 та 3220484400:01:011:0044. 12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки №б/н, за яким передав в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин» обидві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0044 та 3220484400:01:011:0045. 13 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за товариством права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023, що виникло на підставі договору оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати недійсними договір оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0044 та 3220484400:01:011:0045; скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на ці земельні ділянки; припинити права оренди ТОВ " Агрокомплекс "Узин" на земельні ділянки 3220484400:01:011:0044 та 3220484400:01:011:0045; витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрокомплекс «Узин» на користь ТОВ «Олійникова Слобода» земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0044 та 3220484400:01:011:0045; внести зміни до договору оренди землі б/н від 17 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода», шляхом його викладення у новій редакції, як зазначено у позовній заяві, в тому числі акт приймання-передачі об`єкта оренди.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2020 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі № 357/8354/19. Стягнуто з ТОВ " Олійникова Слобода" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2020 року задоволено заяву представника відповідача ТОВ Агрокомплекс "Узин" - адвоката Шовкопляса С.П. про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі № 357/8354/19. Стягнуто з ТОВ " Олійникова Слобода" на користь ТОВ Агрокомплекс "Узин" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ТОВ "Олійникова Слобода" - адвокат Тетеря С.І., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт посилається, зокрема, на те, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у ТОВ "Олійникова Слобода" порушених прав чи інтересів зроблено внаслідок неправильного застосування норм ст. ст. 204, 207, 210, 638, 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. ст 6, 17, 24, 31 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 2, 3 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушення норм ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "Олійникова Слобода", суд першої інстанції дійшов висновку, що поділ земельної ділянки на спірні земельні ділянки з подальшою їх передачею ОСОБА_1 в оренду ТОВ Агрокомплекс "Узин" не порушують прав товариства.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що право оренди за Договором оренди землі у позивача відсутнє, а сам Договір оренди землі не набрав чинності у зв`язку з тим, що державна реєстрація права оренди ТОВ "Олійникова Слобода" на земельну ділянку, передану йому в оренду за договором оренди землі, була скасована наказом Міністерства від 15 березня 2018 року № 727/5 за скаргою ОСОБА_1 , і цей наказ на час розгляду справи № 357/8354/19 не скасовано.

Договір оренди землі між ТОВ "Олійникова Слобода" і ОСОБА_1 укладено 17 червня 2013 року, тоді як норми ст. 18 Закону Закону України " Про оренду землі" (№ 161-ХІУ) втратили чинність. Аналогічна ситуація має місце у справі № 357/8110/18, спір стосувався договору оренди землі, укладеного 7 серпня 2014 року, тобто вже після 1 січня 2013 року. Отже, враховуючи приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки Верховного Суду у справах № 532/384/16-ц, № 917/67/18, № 322/1178/17, № 357/8110/18 не підлягають застосуванню у цій справі у зв`язку з втратою нормами ст. 18 Закону № 161-XIV чинності на момент виникнення цих правовідносин.

Водночас, неправильне застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у справі № 357/8110/18 призвело, у свою чергу, до неправильного застосування ним норм ст. ст. 207, 210, 638, 640 ЦК України, ст. ст. 124, 125 ЗК України, ст. ст. 6, 14, 17 Закону № 161-ХІУ, ст. З Закону України від 01.07.2004 року № 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд першої інстанції мав застосувати інші норми матеріального права та врахувати висновки Верховного Суду щодо їхнього застосування.

До 1 січня 2013 року розмежовувався момент укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов`язків у майбутньому після державної реєстрації договору), та момент набрання чинності договором в результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб`єктивні цивільні права та обов`язки сторін. Так і Верховний Суд України вказував, що поняття "момент укладення договору" та "момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки" різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6- 162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про Державний земельний кадастр", згідно з підпунктом "е" п.п. 2 п. 5 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" якого ст. 126 ЗК України викладено у новій редакції та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (№ 1952-ІУ). Цей Закон передбачає, зокрема, державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки, а не державну реєстрацію договору оренди землі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, поняття "державна реєстрація договору оренди землі" та "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" не слід ототожнювати, оскільки це різні правові інститути, які діяли у різні часові проміжки, про що наголосила Велика Палата Верховного Суду під нас розгляду справи № 696/1693/15-ц.

Поняття "державна реєстрація договору оренди землі" застосовується до правовідносин щодо оренди землі, які виникли до 1 січня 2013 року, а поняття "державна реєстрація права оренди на земельну ділянку" застосовується до правовідносин щодо оренди землі, які виникли після 1 січня 2013 року.

Чинна редакція Закону України " Про оренду землі", яка діяла також на момент укладення ТОВ "Олійникова Слобода" і ОСОБА_1 договору оренди землі, не передбачає державної реєстрації договору оренди землі. При цьому,цей же Закон у редакції, що діє з 1 січня 2013 року також не передбачає, що договір оренди землі набирає чинності після державної реєстрації права оренди за цим договором у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому для визначення початку перебігута закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 1 січня 2013 року, мають застосовуватися загальні норми ЦК України, які стосуються договорів, для яких законом встановлена письмова форма.

Крім того, не погоджуючись з додатковими рішеннями представник позивача ТОВ "Олійникова Слобода" - адвокат Тетеря С.І., подала апеляційні скарги, в яких просила скасувати додаткові рішення, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв представників відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс " Узин" про стягнення витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Білоцерківський міськрайонного суд Київської області від 26 жовтня 2020 рокузалишити без змін. Одночасно просила зменшити витрати позивача на правову допомогу. Просила стягнути з ТОВ " Олійникова Слобода" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12500 грн.

Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення залишити без змін. Просила стягнути з ТОВ "Олійникова Слобода" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» - адвокат Косяк В.М. просив апеляційну скаргу ТОВ " Олійникова Слобода" залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ТОВ "Олійникова Слобода" на користь ТОВ Агрокомплекс "Узин" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000 грн.

Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2020 року представник відповідача ТОВ Агрокомплекс «Узин» - адвокат Косяк В.М. просив апеляційну скаргу ТОВ "Олійникова Слобода" залишити без задоволення, додаткове рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ "Олійникова Слобода" - адвокат Кравець О.І. підтримала доводи апеляційних скарг, просила задовольнити апеляційні скарги, рішення Білоцерківського міськрайонного суд Київської області від 26 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скасувати додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв представників відповідачів ОСОБА_1. та ТОВ Агрокомплекс "Узин".

В судовому засіданні представник ТОВ Агрокомплекс "Узин" - адвокат Косяк В.М. заперечував просив апеляційні скарги ТОВ " Олійникова Слобода" залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з ТОВ "Олійникова Слобода" на користь ТОВ Агрокомплекс "Узин" витрати на професійну правничу допомогу. Крім цього, просив зменшити розмір заявлених апелянтом ТОВ " Олійникова Слобода" витрат на правничу допомогу, виходячи з принципу пропорційності.

Державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М.О. в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за її відсутності.

Конверт відправлений на адресу Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. повернувся до суду з довідкою поштового відділення із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" /а.с.181-182/, а тому відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою адресатові.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належала земельна ділянки площею 2,4056 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 3220484400:01:011:0023, розташована у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області /а.с. 16/.

17 червня 2013 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі б/н /а.с. 14-15/, за яким останній передав позивачу в оренду земельну ділянку площею 2,4056 га з кадастровим номером: 3220484400:01:011:0023 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1262,88 грн. Додаткові умови: оранка, культивація, збір зернових на присадибній ділянці орендодавця площею до 0,30 га буде проводитись безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви, в розмірі 200 (двісті) гривень, в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500 (п`ятсот) гривень або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 роки за взаємною згодою сторін.

Згідно п.37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

15 вересня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем за індексним номером 15783477 /а.с.22/

Наказом МЮ України № 727/5 від 15 березня 2018 року задоволена колективна скарга громадян, в тому числі ОСОБА_1 , та серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» на належну ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:011:0023, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 7 червня 2013 року. Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «Олійникова Слобода» стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ТОВ «Олійникова Слобода» були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій та інше /а.с.32-41/.

Скасування іншого речового права ТОВ «Олійникова Слобода» на вищезазначену земельну ділянку здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Чекригіним О.В. 15 березня 2018 року, індексний номер рішення: 40127608 /а.с. 31/

5 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки №б/н строком до 5 березня 2025 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40137454 від 15 березня 2018 року, державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. /а.с. 30/

27 липня 2018 року ТОВ Агрокомплекс «Узин» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 5 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно /а.с. 42-48/

4 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 5 березня 2018 року /а.с. 30 звор. стор./

12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 2,4056 га. з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023, індексний номер рішення: 44574120, підстава: поділ об`єкта нерухомого майна, заява про розподіл земельної ділянки, серія та номер: 3088, виданий 22.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дерун К.А. /а.с. 29 звор. стор./.

ОСОБА_1 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023 на дві - площею по 1,2028 га кожна з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0044 та 3220484400:01:011:0045. 12 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 /а.с. 50-53/

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» було укладено договір оренди землі з кадастровими номерами 3220484400:01:011:0044 та 3220484400:01:011:0045 загальною площею 1,2028; 1,2028 га. /а.с. 205-207/

13 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин» /а.с. 208-209/.

25 квітня 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» направило ОСОБА_1 пропозицію (Оферту) про внесення змін до договору оренди землі №б/н від 17 червня 2013 року, в якій посилаючись на істотні зміни договору оренди вважає, що є підстави для внесення змін в частині, що ідентифікують об`єкт оренди, а саме: кадастрових номерів та площі орендованих земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки, яка була першочергово передана в оренду товариству; документів, які підтверджують право власності орендодавця на такі земельні ділянки; нормативної грошової оцінки кожної із земельних ділянок та залежного від неї розміру орендної плати. /а.с. 55-69/

Однак, представник зазначає, що відповіді на зазначену пропозицію (оферту) підприємство не отримало.

Укладений 17 червня 2013 року між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 договір оренди землі було у встановленому законом порядку зареєстровано, однак наказом МЮ України № 727/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора № 15783477 від 15 вересня 2014 року про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що:

«у частині п`ятій статті 6 Закону України «Про оренду землі» (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

Можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.

Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

05 грудня 2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» абзац другий частини другої статті 25 Закону України «Про оренду землі» доповнено умовою, що орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) зазначено, що:

«Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 зробив такі висновки.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду у встановленій формі.

Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, право оренди виникає з моменту його державної реєстрації.

Однак Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного у цій постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону України «Про оренду землі» вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди та виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що:

«Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.

За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) зазначено, що «згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19 та інші), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що:

«щодо вимоги про витребування земельної ділянки в третьої особи, то первісний орендар може заявити таку вимогу лише в тому разі, якщо він (первісний орендар) зареєстрував своє право оренди. Проте «витребування земельної ділянки» не є наслідком визнання недійсним договору оренди, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем.

У разі укладення договору оренди земельної ділянки в період чинності попереднього договору оренди оскаржуваний договір оренди може бути визнано недійсним, однак у вказаному випадку позивач заявив вимогу про витребування земельної ділянки, задоволення якої повністю поновлює його права орендаря.

Оскільки зареєстроване право оренди землі є речовим правом, то і способи захисту такого права можуть бути такими, що притаманні речовим правам.

У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).

У статті 27 Закону № 161-XIV як у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи у судах передбачалося, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Тобто орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» у своє тимчасове (строкове) володіння.

Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.

У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону № 161-ХIV, на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду розглянула питання про можливість продовження дії договору оренди землі в разі, якщо земельна ділянка в період дії договору була поділена і до Державного земельного кадастру внесено відповідні зміни.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до матеріалів справи, встановлено, що речове право на спірну земельну ділянку за позивачем на підставі договору оренди землі від 17 червня 2013 року № б/н, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора РС Білоцерківського МРУЮ Київської області Матушевич О.В. від 15 вересня 2014 року за індексним номером 15783477. Договір укладено строком на 10 років.

Судом першої інстанції не враховано, що орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами. Тобто орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ «Агрокомплекс «Узин» у своє тимчасове (строкове) володіння. Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди. У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону України «Про оренду землі», на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.

У позивача право оренди земельної ділянки закінчується у червні 2023 року. Власник земельних ділянок - відповідач ОСОБА_1 , не заявляв вимог ні про розірвання договору оренди з ТОВ «Олійникова Слобода», ні про визнання його недійсним. Відповідних судових рішень ним не надано, тому підстави для того, щоб вважати такий договір неукладеним, недійсним чи розірваним відсутні.

Відповідно до договору оренди від 17 червня 2013 року №б/н, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 передав в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023, яка розташована в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 2,4056 га.

7 грудня 2018 року державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області були прийняті рішення: скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0023 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номера цієї земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0045 загальною площею 1,2028 га та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:011:0044 загальною площею 1,2028 га, які утворилися внаслідок поділу, що разом становить 2,4056 га.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки;

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Олійникова Слобода» всю земельну ділянку, яку в подальшому поділив на дві земельні ділянки. Такий поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка була поділена і увійшла у дві сформовані земельні ділянки. Тому договір оренди земельної ділянки не припинив своєї дії.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність правових підстав для витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, таке рішення є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки належить скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги. Судове рішення в частині відмови в задоволенні інших оскаржених позовних вимог належить залишити без змін.

Крім того, підлягають скасуванню додаткові судові рішення, якими вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу на користь ТОВ Агрокомплекс «Узин» та ОСОБА_1 в зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Олійникова Слобода».

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Установлено, що ТОВ "Олійникова Слобода" сплатило 25 073 грн. судового збору, а саме: за подання позовної - 9605 грн., за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову - 960, 50 грн., за подання апеляційної скарги - 14 507,50 грн.

Крім того, ТОВ "Олійникова Слобода" понесла та має понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50443,55 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг, скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо витребування земельних ділянок з незаконного володіння та додаткових рішень Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2020 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, які поніс позивач ТОВ «Олійникова Слобода» та витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» пропорційно до задоволених позовних вимог по 9439,58 грн. з кожного ((25073+50443,55) : 4).

Керуючись ст.ст.259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України,

суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода", подані адвокатом Тетерею Світланою Ігорівною, задовольнити частково.

Рішення Білоцерківський міськрайонного суд Київської області від 26 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" про витребування земельних ділянок скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення наступного змісту.

Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" у його тимчасове (строкове) володіння з тимчасового (строкового володіння) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин" земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0045 загальною площею 1,2028 га розташовану у межах Олійниково- Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, та земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:011:0044 загальною площею 1,2028 га, розташовану у межах Олійниково- Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орендарем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю " Олійникова Слобода" згідно з договором оренди від 17 червня 2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю " Ім.Котовського", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода".

Рішення Білоцерківський міськрайонного суд Київської області від 26 жовтня 2020 року іншій частині залишити без змін.

Додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 листопада 2020 року скасувати.

Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю " Агрокомплекс "Узин" про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин", ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" судові витрати по 9439,58 грн., з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 28 червня 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус