Рішення

від 16.06.2023 по справі 160/8496/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року Справа № 160/8496/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСЕРВІС ГРУП" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000017/2 від 12.04.2023 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці №UA110130/2023/000166 від 12.04.2023 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним (першим) методом. Однак, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000017/2 від 12.04.2023 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000166 від 12.04.2023 року. На думку позивача митниця витребувавши у ТОВ "УКРСЕРВІС ГРУП" додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні підстави для скасування спірних рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання ухвали суду 19.05.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що посадовими особою Дніпровської митниці відповідно до п.4.1. ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності, розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, а також відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, про що зазначено у ході проведення консультацій шляхом направлення електронних повідомлень митниці, заявлений декларантом метод визначення митної вартості товарів, не може бути застосованим, відповідно до ч.6 ст.54 та ч.2 ст.58 Кодексу. Загальна скоригована митна вартість оцінюваного товару становить 10,4 дол.США/кг та складає 2900*10,4 = 30160 дол.США. З урахуванням положень ст.64 МК України рівень митної вартості ґрунтується на митних вартостях за ЕМД від 04.06.2020 р. №UA500070/2020/212432, від 04.01.2021 р. №UA500500/2021/000130 та становить 10,4 дол.США/кг та складає 2900*10,4 = 30 160 дол.США з урахуванням всіх складових. У зв`язку з тим, що митна вартість товару за ЕМД від 04.06.2020 р. №UA500070/2020/212432 та від 04.01.2021 р. №UA500500/2021/000130 розрахована за другорядним методом (не за ціною угоди) застосування методів, зазначених у ст.59-60 МК України неможливе.

Крім того відповідач зазначає, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення видана відповідачем виключно у зв`язку з тим, що заявлену митну вартість товару скориговано за рішенням про коригування митної вартості товарів, що вказує на процедурну неможливість митного оформлення товару за заявленою декларантом у МД митною вартістю. Таким чином, прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є індивідуальними актами, які лише у сукупності позбавляють права позивача оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Отже, скасування зазначених актів відповідача є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити товар за заявленою ним митною вартістю товару, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості №UA110000/2023/000017/2 від 12.04.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000166 діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 23.03.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "УКРСЕРВІС ГРУП" (код ЄДРОПУ 43198711) зареєстроване як юридична особа з 29.08.2019 р., за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Виконкомівська, буд.11, офіс 3, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12241020000091718.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "УКРСЕРВІС ГРУП" (покупець) та CAMELLIA SCINENSIS (PRIVAT) LIMITED, Шрі-Ланка (постачальник) укладено договір поставки №SF/SL/UKR від 24.11.2022 року, відповідно до пункту 1.2 якого продавець продає, а покупець купує товар (обладнання для пакування чаю та нефасованого чаю, сировини). Кожна поставка в межах договору поставки оформлюється шляхом підписання інвойсу (пункт 1.3 договору). Контрактом встановлено загальні умови поставки, які є невід`ємною частиною всіх підписаних сторонами інвойсів, в тій мірі, в якій вони не суперечать спеціально узгодженим умовам кожного інвойсу (пункт 1.4 договору). Пунктом 1.5 договору поставки передбачено, що в кожному конкретному інвойсі сторони можуть змінювати дані та загальні умови поставки. Загальна вартість Контракту становить 1 000 000 доларів США. Пунктом 3.1 Договору поставки передбачено, що ціна контракту складається із суми цін всіх інвойсів щодо нього. Ціна за одиницю товару та ціна партії товару зазначаються сторонами в інвойсі у доларах США. Ціна товарів, що постачаються за контрактом, розуміється відповідними умовами, зазначеними в інвойсі, як це викладається у міжнародних правилах тлумачення комерційних термінів "Інкотермс-2020". Ціна включає: упаковку, маркування та доставку до порту покупця відповідно до умов постачання (пункт 3.3 договору). Пунктом 5 договору поставки передбачено умови оплати, не менш ніж 50% від вартості поставки за 15 днів до відвантаження вантажу в порту Шрі-Ланки. 50% від вартості поставка протягом 15 днів після розвантаження вантажу на складі покупця. Датою відвантаження вважається дата коносаменту (пункт 5.1 договору). Відповідно до пункту 5.3 Договору поставки сторони домовились, що при здійснені відвантаження продавець зобов`язується відправити, нижче вказані документи кур`єрською доставкою: коносамент (оригінал та 3 копії); інвойс (оригінал та 3 копії); пакувальний лист (оригінал та 2 копії); сертифікат походження форми А (оригінал та 2 копії); фіто-санітарний сертифікат (оригінал та 2 копії); технічну документацію (оригінал та 2 копії).

Постачальником на виконання вимог договору поставки №SF/SL/UKR 2022 від 24.11.2022 року було складено інвойс №62 від 25.11.2022 року на загальну суму 6 000 дол.США. Вказаним інвойсом передбачено: умови оплати поставки - СРТ - Constanta, Romania; передоплата 100%, товар упакований в дерев`яний бокс (Wooden box). На виконання умов договору поставки постачальником було надано покупцю документи, передбачені пунктом 5.3 Договору поставки. Покупець на виконання умов, передбачених інвойсом №62 від 25.11.2022 року здійснив 100% передплати, відповідно до платіжної інструкції №36 від 06.12.2022 року. Відповідно до коносаменту MAEU225613270 від 05.03.2023 року місцем навантаження товару визначено порт навантаження (Port of Loading): Colombo, Sri-Lanka; місце розвантаження товару пункт призначення (Port of Discharge) визначено: CONSTANTA, Romania, 1 контейнер. На підставі контракту №№SF/SL/UKR 2022 від 24.11.2022 року та інвойсу №62 від року ТОВ "УКРСЕРВІС ГРУП" було ввезено на митну територію України придбаний товар на загальну суму 6 000 дол.США.

10.04.2023 року позивачем до Дніпровської митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №23UA110130006892U6 на придбаний товар. Митна вартість, визначена декларантом за ціною договору (контракту), яка була вказана у інвойсі №62 від 25.11.2022 року в розмірі 6 000 дол.США відповідно. Відповідно до гр.32 товар №1 - обладнання бувше у використанні для пакування чаю у фільтр-пакети: бувша у використанні IMA С-21 пакувальна машина для чаю - 1 шт. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом митному органу були надані: договір поставки №SF/SL/UKR 2022 від 24.11.2022 року; пакувальний лист від 25.11.2022 року; інвойс (рахунок-фактури) №62 від 25.11.2022 року; декларацію про походження товару №62 від 25.11.2022 року; технічний опис б/н від 25.11.2022 року; технічну специфікацію б/н від 25.11.2022 року; банківську платіжну інструкцію №36 від 06.12.2022 року; коносамент №MAEU225613270 від 05.03.2023 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ЕО-258/1 від 10.04.2023 року.

Позивачем на повідомлення митниці від 12.04.2023 р. №1 за ЕМД від 10.04.2023 р. №2311А110130006892116 надано копії наступних документів: рахунок на оплату транспортних послуг від 03.04.2023 р. №171; договір про організацію перевезення від 21.12.2020 р. №АВТО/2020-2112/1; прайс-лист від 24.11.2022 р. б/н.; заяву від 12.04.2023 р. №02, яким повідомлено, що інших документів, в т.ч. передбачених ч.6 ст.53 МК України на даний час надати немає можливості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000017/2 від 12.04.2023 року.

Так, рівень митної вартості ґрунтується на митних вартостях за ЕМД від 04.06.2020 р. №UA500070/2020/212432, від 04.01.2021 р. №UA500500/2021/000130 та становить 10,4 дол.США/кг та складає 2900*10,4 = 30 160 дол.США з урахуванням всіх складових.

Також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000166.

Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 247 051,61 грн.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією №23UA110130007196115 від 13.04.2023 року, відповідно до п.2 ч.3 ст.52 МК України

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із частиною другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу положень частин другої - восьмої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. у справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Оскаржуване рішення №UA110000/2023/000017/2 від 12.04.2023 року обґрунтовано тим, що нібито відповідно до п.3 ст.53 МК України документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, місять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару та на підтвердження понесених транспортних витрат до митного оформлення надані всі необідні документі для визначення митної вартості товарів за основним (першим) методом, відповідно до ч.2 ст.53 МК України.

В свою чергу встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

У спірному рішенні №UA110000/2023/000017/2 від 12.04.2023 року відповідач вказує, що підставою для здійснення коригування митної вартості товарів в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (2-ґ - резервного методу) стали висновки митного органу про те, що декларантом не подані всі документи згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 МК України.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Щодо твердження митного органу, що згідно із графою 70 "Призначення платежу" наданого до митного контролю платіжного доручення від 24.03.2023 року №36 наявне посилання на документ proforma-invoice №62 від 25.11.2022 року, який до митного оформлення не надано.

Так, до митного органу позивачем для підтвердження митної вартості товару було надано платіжну інструкцію від 06.12.2022 року на суму 6 000 дол.США, з якого вбачається, графи 70 "призначення платежу" дана сума була сплачена з передоплати (prepayment) по договору поставки №SF/SL/UKR 2022 від 24.11.2022 року та proforma-invoice №62 від 25.11.2022 року.

Позивач у позов зазначив, що банківською установою помилково було зазначено: "proforma-invoice" замість "invoice". Крім того, з наданого до митного оформлення інвойсу №62 від 25.11.2022 року та платіжної інструкції від 24.03.2023 року №36 видно до сума оплати повністю співпадають.

В свою чергу платіжний документ не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, оскільки банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного банківського документа та митною вартістю товару немає.

Також, даний висновок закріплений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові від 22.10.2020 року у справі №320/2455/19.

Щодо ненадання сертифікат походження до митного контролю.

Так сертифікат походження товару відповідно до приписів ч.1 ст.53 МК України, не є документам, який підтверджує митну вартість товару. Отже, ненадання позивачем сертифікату походження товару не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки надання сертифікату походження товару не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару. Також, відповідно до приписів ч.1 ст.53 МК України, не є документом, який підтверджує митну вартість товару, зокрема, прайс-лист, тому вказані зауваження митного органу стосовно цих документів є безпідставними.

Щодо зауваження відповідача про не підтвердження позивачем транспортних витрат, суд зазначає наступне.

На підтвердження понесений транспортних витрат позивачем до митного оформлення було надано: договір про транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполучені №030622/3 від 03.06.2022 року; довідку про транспортні витрати №03042023/7 від 03.04.2023 року; рахунок на оплату №171 від 03.04.2023 року; договір про транспортно-експедиційне обслуговування №ТЕО/20220606/1 від 06.06.2022 року; автотранспортну накладну (CRM) №105268 від 05.04.2023 року.

Надані до митного органу документи на підтвердження транспортних витрат підтверджують транспортні витрати, відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України та Правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599.

Щодо посилання відповідача, що в наданій до митного контролю накладній CMR від 05.04.2023 року №105268 наявний відтиск перевізника ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), однак довідку про транспортні витрати від 03.04.2023 року №03042023/7 надано підприємством ТОВ "АККАД" (ЄДРПОУ 24232459), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між "УКРСЕРВІС ГРУП" та ТОВ "АККАД" укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполучені №030622/3 від 03.06.2022 року, відповідно до п.3.4.1 якого експедитор має право для виконання своїх зобов`язань, за цим договором, залучати третіх осіб. При цьому експедитор несе відповідальність за дії осіб, що залучаються ним до виконання обов`язків, як за свої власні. Пунктом 4.3 передбачено, що платежі експедитору за надані за цим договором послуги включають в себе винагороду (плату) експедитора і вартість перевезення. Вартість послуг експедитора вказуються в заявці замовника на виконання робіт, а також у рахунку, і включає в себе компенсацію витрат експедитора, а так саме винагороду експедитора з урахуванням ПДВ (пункт 4.4 договору №030622/3 від 03.06.2022 року).

На підтвердження вказаного, позивачем, до митного оформлення також було надано договір укладений між ТОВ "АККАД" (клієнт) та ТОВ "ЛУРКО" (експедитор) про транспортно-експедиційне обслуговування №ТЕО/20220606/1 від 06.06.2022 року. Предметом якого є надання експедитором клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених сторонами послуг (п.1.1 Договору №ТЕО/20220606/1 від 06.06.2022 року). Надавачем транспортно-експедиційних послуг є ТОВ "АККАД", а відповідно до договору №030622/3 від 03.06.2022 року ТОВ "АККАД" має право для виконання своїх зобов`язань, за цим договором, залучати третіх осіб, що в свою чергу не забороняється жодним законом чи нормативно-правовими актами України.

Отже, доводи митниці про ненадання заявки безпідставні, оскільки така заявка не є транспортним (перевізним) документом та не містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а її подання не визначено ст.53 МК України.

Також безпідставні доводи відповідача про ненадання акту виконаних робіт (наданих послуг). Такий акт складається після виконання робіт, які завершуються передаванням товару замовнику. Поки товар знаходиться на митниці фізично неможливо визначити вартість перевезення, оскільки невідомо кількість днів митного оформлення (простою автотранспорту на митниці). Більш того, надані до митного оформлення транспортних документи, а саме: довідки про транспортні витрати №№03042023/7 від 03.04.2023 року та рахунки на оплату №171 від 03.04.2023 року повною мірою підтверджують понесені витрати позивача на транспортування оцінюваного товару.

Щодо обрання відповідачем методу для визначення митної вартості, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 МК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесені рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000017/2 від 12.04.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000166, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, що є підставою для їх скасування.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, слід задовольнити дану позовну заяву з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому сплачений судовий збір у розмірі 5 619,35 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000017/2 від 12.04.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000166, винесену Дніпровською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ УКРСЕРВІС ГРУП (вул.Виконкомівська, 11/3, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43198711) судові витрати по справі у розмірі 5619,35 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма