Постанова

від 09.09.2010 по справі 2-а-10873/09/1570

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 вересня 2010 р.

Справа № 2-а-10873/09/1570

Категорія: 2.11.1

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді -  Турецької І.О.

суддів –Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря  –Скоріній Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на  постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтермінал»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройтермінал»(далі по  тексту ТОВ «Стройтермінал»)  у серпні 2009 р. звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі по тексту ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2009р. №0001742301/1, від 22.07.2009р. №0001752301/1, від 22.06.2009р. №0001742301/0, від 22.06.2009р. №0001752301/0, від 25.08.2009р. №0001742301/2 та від 25.08.2009р. №0001752301/2, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначені рішення суперечать Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі по тексту Закон № 334/94), Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181- III (далі по тексту Закон №2181- III) та Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97 ВР (далі по тексту Закон №168/97).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 р. позовні вимоги були  - задоволені.

Задовольняючи позов, суд погодився з правовою позицією позивача про те, що відповідач належним чином не дослідивши всі первинні документи підприємства необґрунтовано дійшов до висновку про завищення валових витрат на суму 163 941 грн., а  також суд погодився з ствердженням позивача про те, що позиція відповідача про заниження зобов’язань по податку на додану вартість не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Оскаржуючи рішення суду ДПІ у Київському районі м. Одеси в апеляційній скарзі зазначила, що воно є незаконним та необґрунтованим так як постановлено з порушенням норм матеріального права.

На думку апелянта, судом неправильно застосовані норми  Законів  № 334/94, №2181- III, №168/97.

Апелянт просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

В суді апеляційної інстанції апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач до суду не з’явився, повідомлений  належним чином  про дату час і місце апеляційного розгляду

Згідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи,  доводи  апеляційної скарги,  перевіривши  законність  і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду  першої інстанції підлягає зміни, виходячи із наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою адміністрацією в Одеській області та ДПІ у Київському районі м. Одеси в період з 19.05.2009р. та по 08.06.2009р. була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання ТОВ «Стройтермінал»вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Перевіркою, зокрема встановлено порушення:          

пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94  в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму – 40 985 грн., у тому числі за II кв. 2008р. у розмірі –40 985 грн;

п.4.1 ст.4, п 4.3 ст.4 Закону №168/97 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму -30144 грн.. у тому числі за вересень 2008р. у розмірі - 30144 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено завищення валових витрат на –163 941 грн. у II кв. 2008р.

На підставі акту перевірки №1782-23-02-25948898/101 від 11.06.2009 року ТОВ «Стройтермінал»направлені податкові повідомлення - рішення №0001742301/0 від 22.06.2009р., №0001752301/0 від 22.06.2009р., №0001742301/1 від 22.06.2009р., №0001752301/1 від 22.07.2009р., №0001742301/2 від 25.08.2009 р. та №0001752301/2 від 25.08.2009 р..

Аналізуючи докази, надані сторонами в суд першої інстанції, суд апеляційної погоджується з доводами апелянта про те, що товариство необгрунтовано віднесло до складу валових витрат суму –163 941 грн.

Даний висновок апеляційного суду базується на тому, що  відповідно до пп.11.2.1.   п.11.2  ст. 11   Закону № 334/94  датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

ТОВ «Стройтермінал»у декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2008 року № 57954 задекларовано у рядку 05 „ коригування валових витрат" суму 163 941 грн., яка повністю складається з суми самостійно виявленої помилки за результатами минулих податкових періодів ( у т.ч. за 1 кв. 2007р –753 грн., 2 кв. 2007р.- 43 767,83 грн., 3 кв. 2007р. – 53 741,64 грн. та 4 кв. 2007р.- 65 678.52 грн.) Податковий період, за який здійснено коригування, перевірений попередньою виїзною плановою перевіркою товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.. За результатами перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси складено акт від 13.03.08 № 569/23-02/25948898/47. Як вбачається з п.п.3.1.2 зазначеного акт}, перевіркою визначення валових витрат за період що перевірявся, не встановлено заниження (завищення ) скоригованих валових витрат, тобто відхилень загальної суми валових витрат між даними декларацій з податку на прибуток платника та даними перевірки.

Також слід зазначити, що в акті перевірки містяться відомості про те, що у процесі її проведення перевіряючими був наданий запит вих. №11732/2302 від 03.06.2009р. з проханням підтвердити суму витрат у розмірі 163941 грн., але підприємство відмовилося від його отримання і на дату реєстрації акту перевірки не підтвердило первинними документами витрати, які відображені у рядку №5 Декларації про прибуток за 1 півріччя 2008 р., коригування валових витрат на 163 941 грн..

Керівником ТОВ «Стройтермінал»не надано пояснень щодо встановлених порушень (т.1 арк. справи 18).

Ознайомившись 12.06.2009 р. із змістом акту перевірки, головний бухгалтер товариства не спростувала відомості щодо не надання первинних документів, зазначивши лише, що з результатами акту перевірки вона не згодна.

Колегія суддів підвергає сумніву ствердження позивача про те, що ним всі первинні документи надавалися податківцям, що здійснювали перевірку, але вони відмовилися їх враховувати у зв’язку з чим, підприємство було вимушено їх надати до канцелярії ДПІ у Київському районі  м. Одеси -  11.06.2009 р..

Даний сумнів спирається на те, що перевірка підприємства проводилася з 19.05.2009 р. по 08.06.2009 р. і за умови відмови особами, які проводили перевірку отримувати первинні документи, у позивача було достатньо часу надати їх за зазначений період до канцелярії ДПІ у Київському районі  м. Одеси, а не після ознайомлення з актом.

Також довід позивача та суду першої інстанції про те, що контролюючий орган не міг визначити суму податкового зобов'язання платника податків за звітний період без дослідження усіх первинних документів при проведенні перевірки за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., не може бути прийняти до уваги, так як  результати попередньої перевірки були узгоджені сторонами.

Переходячи до з’ясування питання правомірності застосування до позивача фінансової санкції за заниження податку на додану вартість у сумі 30 144 грн., апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що позиція податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною не ґрунтується на нормах законодавства України, так як жодною нормою не передбачено, що митна вартість товару, який імпортується на територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

          Із матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2008 р. згідно вантажно-митної декларації №11518 ТОВ "Стройтермінал" отримало від нерезидента фірми «AS ESKARO»Estonia товари на загальну суму 78730,25 грн., митна вартість яких становила 242285.04 грн. (у т.ч. машини для змішування фарб з двох частин в кількості 11шт. на суму 69370.73грн. статистична вартість яких згідно даних ВМД склала 233000,0грн.)

Вказані товари підприємство оприбуткувало на рахунок 28 «Товари»машини для змішування фарб на суму 69370,72грн. по ціні 6306,43 грн. за 1 шт.

19.09.2008р. підприємством відвантажено товар в кількості 11 шт. ТОВ «Єскаро –Україна» код 34252977 на суму 82280,0 грн. без ПДВ по видатковій накладній №РН-0000630 по ціні 7480,0 грн.

ДПІ у Київському районі вважає, що оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства і встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням  витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), що включаються у ціну товарів, згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону, а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної; вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

На думку апелянта, ТОВ "Стройтермінал" не надано доказів, що митна вартість реалізованого товару складає суму, нижчу за 233000,0 грн., з чого слідує, що позивач визначив ціну реалізації імпортного товару нижче митної вартості, а тому підприємством у вересні 2008 року занижено базу оподаткування ПДВ на 150 720 грн. (233 000 грн. –82 280 грн.), сума ПДВ складає 30 144 грн..

Однак, з такими висновками апелянта погодитися неможливо з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону № 334/94 якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридичне та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1.20.8 того ж Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2. Закону № 334/94 в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Суд першої інстанції встановив, що при визначенні звичайних цін на машини для змішування фарб з двох частин, які придбав позивач, податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використав інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах

Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що  відповідачем не доведений той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач, відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону №168/97 правильно визначив базу оподаткування операції з реалізації товарів, виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами.

Як правильно зазначив позивач подальша реалізація товару за ціною нижчою за митну вартість не призвела до ненадходження сум податку до бюджету, а лише вплине на перерозподіл податкового кредиту між продавцем та покупцем.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але з помилковим застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись  ст. ст. 195 - 196, ч.1 п.2 ст. 198, ч. 1. п.1 ст. 201, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, склад колегії суддів, -                               

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на  постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 р. –задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтермінал»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень -  змінити.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтермінал»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень  - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати  податкові повідомлення рішення від 22 липня 2009 р. №0001752301/1 та від 25 серпня 2009 р. №0001752301/2, яким нарахована сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем  - 30 144 грн. та за штрафними санкціями –15072 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач - суддя                                                   І.О.Турецька     

                    суддя                                                   Л.В. Стас                    

                     суддя                                                   І.П. Косцова