Рішення

від 23.06.2023 по справі 357/4238/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/4238/23

Провадження № 2/357/1593/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Пустовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ «Дорбуд Сервіс» на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 72342,95 грн., середній заробіток за час затримки у розмірі 93925,44 грн., компенсацію за 48 днів невикористаної щорічної відпустки та вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 57542,34 грн.

І. Позиція сторін у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 12.11.2020 року по 23.11.2022 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС». 23.11.2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів, за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, згідно наказу № 31-к/тр. Позивач зазначає, що за час перебування у трудових відносинах, позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 72342,95 грн. А також вказує, що 23.11.2022 року при звільненні роботодавець не провів належного розрахунку з позивачем, не здійснив нарахування за невикористану відпустку за 2 роки (з 2021 по 2022 роки). ОСОБА_1 особисто звернувся до ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС» із заявою про надання розрахункових нарахованої та виплаченої заробітної плати за весь період роботи, відомостей про розмір середньомісячної заробітної плати за останні вісім календарних місяців роботи, відомостей про кількість днів використаної відпустки за період праці з 12.11.2020 по 23.11.2022 та копії особової картки. ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС» було надана відповідь про те, що в момент звільнення 23.11.2023 року із ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок по заробітній платі та іншими компенсаційними виплатами. Також відповідач повідомив про те, що заробітна плата протягом 2022 року отримувалась регулярно та заборгованість по заробітній платі відсутня, всі дні щорічної відпустки були використані. Позивач вказує, що в день звільнення відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні йому при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України. Про недоотримані суми, позивачу стало відомо з відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків та відомостей за формою ОК-5. Позивач посилаючись на ст.117 КЗпП, зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, то підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який складає 93 925, 44 грн. А також, позивач вказує, що у зв`язку з невиконанням роботодавцем умов колективного договору, він не зміг бути у щорічній відпустці за весь період роботи за 2021 рік та 2022 рік (48 календарних днів). Позивачем здійснено розрахунок невикористаної щорічної відпустки та вихідної допомоги (згідно ст. 44 КЗпП) в розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 57 542,34 грн.

Заперечуючи позов, ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС» направило відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що всі вказані позивачем суми заробітної плати він власноруч отримав під розпис через касу Товариства згідно відомостей про виплату заробітної плати по вказаних періодах, а саме: за жовтень 2021 року позивачу виплачено 12 240, 03 грн. згідно відомості за жовтень 2021 року; за листопад 2021 року позивачу виплачено 17 880,66 грн. згідно відомості за листопад 2021 року; за грудень 2021 року позивачу виплачено 17 000,79 грн. згідно відомості за грудень 2021 року; за січень 2022 року позивачу виплачено 17 500,70 грн. згідно відомості за січень 2022 року; за лютий 2022 року позивачу виплачено 7 720,76 грн., при цьому згідно відомості про виплату заробітної плати за лютий 2022 року позивачу виплачено 5 520,76 грн. та сума заробітної плати у розмірі 2 200,00 грн. виплачено через банк згідно відомості № 1 від 09.08.2022 року. А тому, зазначають, що станом на дату звільнення, вказана позивачем заборгованість по заробітній платі на загальну суму 72 342,95 грн. йому виплачена підприємством відповідача в повному обсязі, а тому у позивача відсутні жодні правові підстави для нарахування суми середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у самостійно розрахованому ним розмірі 93 925,44 рн, (за 6 календарних місяців). Також, відповідач заперечує доводи позивача стосовно не виплати йому компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, оскільки позивач у період трудової діяльності на підприємстві відповідача перебував у щорічній відпустці в загальній сукупності тривалістю 49 календарних днів згідно наказів № 90-в від 18.10.2021 на 14 календарних днів, наказу № 91-в від 01.11.2021 на 9 календарних днів, наказу № 96-в від 18.11.2021 на 13 календарних днів, наказу № 97-в від 10.12.2021-на 2 календарних дня, наказу № 14-к/тм від 06.01.2022-на 2 календарних дня, наказу № 13-к/тм від 04.01.2022 - на 3 календарних дня, наказу № 16-к/тм від 18.01.2022 на 6 календарних днів. В зв`язку з тим, що на момент звільнення позивача, йому було виплачено заробітну плату та відпускні за дні використаної ним щорічної відпустки, відповідач вказує про відсутність належних правових підстав для виплати позивачу вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 46 966,50 грн. та компенсації за 48 днів невикористаної щорічної відпустки за 48 днів у розмірі 10 575,84 грн. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 12.04.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (а.с. 43-44).

24.04.2023 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 46-47)

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 25.04.2023 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі в порядку спрощеного провадження, призначив справу до розгляду по суті.

23.05.2023 року на електронну адресу суду надійшло клопотання про залучення до справи № 357/4238/23 у якості представника позивача ОСОБА_2 (а.с. 55-57), та надано відповідь на відзив (а.с. 58).

24.05.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС» (а.с. 66-98).

30.05.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі (а.с. 102).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги.

Відповідач ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС» в судове засідання свого представника не направили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.11.2020 року по 23.11.2022 року працював водієм автотранспортних засобів в ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС», що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 11-17).

Згідно наказу № 31-к/тр від 23.11.2022 року, виданого директором ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС» Сергієм Діковим, працівника ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с. 35).

Згідно відомостей на виплату грошей, долучених представником відповідача до відзиву, вбачається, що за жовтень 2021 року позивачу виплачено 12 240, 03 грн. згідно відомості за жовтень 2021 року; за листопад 2021 року позивачу виплачено 17 880,66 грн. згідно відомості за листопад 2021 року; за грудень 2021 року позивачу виплачено 17 000,79 грн. згідно відомості за грудень 2021 року; за січень 2022 року позивачу виплачено 17 500,70 грн. згідно відомості за січень 2022 року; за лютий 2022 року позивачу виплачено 7 720,76 грн., при цьому згідно відомості про виплату заробітної плати за лютий 2022 року позивачу виплачено 5 520,76 грн. та сума заробітної плати у розмірі 2 200,00 грн. виплачено через банк згідно відомості № 1 від 09.08.2022 року (а.с. 72-82).

Встановлено, що ОСОБА_1 надавалась відпустка тривалістю:

- 14 календарних днів з 18.10.2021 року по 31.10.2021 року згідно наказу ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС» № 90-в від 18.10.2021 ;

- 9 календарних днів з 01.11.2021 року по 09.11.2021 року, згідно наказу № 91-в від 01.11.2021;

- 13 календарних днів з 18.11.2021 року по 30.11.2021 року, згідно наказу № 96-в від 18.11.2021

- 2 календарних дня з 11.12.2021 року по 12.12.2021 року, згідно наказу № 97-в від 10.12.2021;

- 2 календарних дня з 08.01.2022 року по 09.01.2022 року, згідно наказу № 14-к/тм від 06.01.2022;

-3 календарних дня з 04.01.2022 року по 06.01.2022 року, згідно наказу № 13-к/тм від 04.01.2022;

- 6 календарних днів з 18.01.2022 року по 23.01.2022 року, згідно наказу № 16-к/тм від 18.01.2022. (а.с. 83-89)

Матеріали справи містять відомості ПФУ про страхувальника ОСОБА_1 (сума заробітку та кількість трудових днів) за період з 1998р. по 2022 р (а.с.24-29).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Статтею 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно із ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. ст. 94, 95КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно із ст.116 Кодексу законів про працю, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно із ст.117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Судом встановлено, що в період з жовтня 2021р. по лютий 2022 року позивач отримував заробітну плату і інші платежі по відомостям. Наведене підтверджено копіями відомостей на виплату грошей, долучених представником відповідача до відзиву.

Видача будь-якої готівки з каси (у т. ч. зарплати) проводиться за видатковими касовими ордерами типової форми № КО-2 або за відомостями на виплату грошей. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це вповноважений керівником (п. 3.4 Положення про касові операції, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637).

Отже, відповідач надав суду докази, що станом на дату звільнення ОСОБА_1 , вказана позивачем сума, як заборгованість по заробітній платі (72342,95грн.), була виплачена роботодавцем в повній мірі. Відомості на виплату грошей за вказаний період містять підпис позивача про отримання коштів. Сторона позивача не спростувала надані відповідачем докази, не заперечили підпис ОСОБА_1 за отримання коштів по відомостях на виплату грошей. Так само, відповідач надав докази дати на номери наказів по підприємству про надання позивачу відпустки та розрахункові відомості по заробітній платі за жовтень 2021р.-січень 2022р. на підтвердження нарахування та виплати суми відпускних позивачу за дні використаної ним щорічної основної відпустки.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно вимог ст.ст.78,79ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В супереч зазначених вище вимог, позивач ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач має перед ним заборгованість із заробітної плати та інших виплат. Натомість, відповідач в належний спосіб спростував позицію позивача, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на відмову у задоволені основних позовних вимог, відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки така вимога є взаємопов`язаною з вимогою про стягнення заробітної плати.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, а позивача звільнено від сплати судового збору за вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі, на підставі Закону України «Про судовий збір», відшкодування судових витрат у в цій частині не здійснюється. За вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги суд відносить судові витрати по сплаті судового збору на рахунок позивача в сплаченому при зверненні до суду розмірі.

Керуючись ст. ст.4, 10-13,81, 258-268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 28.06.2023 року.

Суддя О. Я. Ярмола