Ухвала

від 26.06.2023 по справі 757/8802/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8802/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021152310000264 від 04.09.2021, -

В С Т А Н О В И В :

02.03.2023 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021152310000264 від 04.09.2021.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що в рамках досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженню на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , дебуло вилучено грошові кошти, банківську картку, сім картки, що належали ОСОБА_4 .

Проте, адвокат вказує, що вилучене майно не має відношення до кримінального правопорушення та на яке в подальшому арешт накладено не було, а відтак вилучене майно підлягає поверненню його законному володільцю.

Особа, яка подала скаргу - адвокат 15.03.2023 подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

15.06.2023 прокурор направив до суду заперечення, з яких слідує, що майно на поверненні, якого наполягає адвокат не є тимчасово вилученим майном, так як ухвалою про обшук, було надано дозвіл на його вилучення та одночасно на іншу частину було накладено арешт.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність особи, якою подано скаргу та слідчого, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.

Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021152310000264 від 04.09.2021 за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 та ч. 3 ст. 209 КК України.

06.02.2023ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (право власності на зазначену квартиру відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_7 з метою відшукання та вилучення:

-комп`ютерного обладнання (в тому числі носіїв інформації: флеш-накопичувачі, жорсткі диски), за допомогою яких виготовлялися договори купівлі-продажу мінеральних добрив, дизельного пального, генераторів та інших що надавались потерпілим, шляхом зняття копії інформації;

-документів та печаток низки підконтрольних підприємств, реквізити, яких використовувалися для введення в оману потерпілих, а саме: ТОВ «Сенер Груп» (ЄДРПОУ 44360719), ТОВ «АКТИВ ГРУПС ТГ» (ЄДРПОУ 34429318), ТОВ Фірма «Антарі» (ЄДРПОУ 22148507), ТОВ «Гросбіз» (ЄДРПОУ 43175689), ТОВ "ЕВРОТЕХ ЮА" (ЄДРПОУ 44842374), ТОВ «Едера 11» (ЄДРПОУ 37492911), ТОВ «Делпі Про» (ЄДРПОУ 44775764), ТОВ «Металіка України» (ЄДРПОУ 43819082), ТОВ «Крафт Солюшн» (ЄДРПОУ 44176966), ТОВ «МАКССЕЙЛ ЛТД» ( ЄДРПОУ 44509703), ТОВ Фірма «Марвел» (ЄДРПОУ 36449252), ТОВ «ТРЕЙДКОМ ОПТІМА» (ЄДРПОУ 44475821), ТОВ «ВІННЕР ТРЕЙД КОМПАНІ» (ЄДРПОУ 44436274), ТОВ «ПОРТАГРОТРЕЙД» (ЄДРПОУ 44250300);

- статутних, реєстраційних та фінансово-господарських документів і печаток інших підприємств, що не зареєстровані за цією адресою;

- банківських карток, виданих на юридичних та фізичних осіб, які не зареєстровані та не мешкають за вказаною адресою, а також паспортів осіб, що не зареєстровані та не мешкають за вказаною адресою, довідок про присвоєння вказаним особам ідентифікаційних номерів, а також копій зазначених документів;

- мобільних телефонів, планшетів, флеш носіїв, засобів стільникового зв`язку, сім-карток мобільних операторів;

- документів та відомостей, які свідчать про видачу коштів з банківських рахунків;

- чорнових записів та зіпсованих документів, блокнотів, робочих зошитів.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

На підставі вказаної ухвали слідчого судді 01.03.2023 року по вказаному кримінальному провадженню проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (право власності на зазначену квартиру відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_7 .

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що частина вилученого майна (сім-картки та банківська картка), відповідно до протоколу обшуку, на поверненні якого наполягає адвокат, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.03.2023.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

Окрім цього, що стосується повернення вилучених коштів в сумі: 157 800 грн., 14 200 доларів США, 350 євро, то вказані вимоги являються безпідставними, з огляду на те, що під час судового розгляду встановлено, що на вказані кошти ухвалою слідчого судді від 21.03.2023 № 757/8613/23-к накладено арешт та встановлено, що вони належать підозрюваному ОСОБА_6 .

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність та недовденість вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 , яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021152310000264 від 04.09.2021.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1