Ухвала

від 19.01.2023 по справі 758/7892/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/7892/16-ц

Категорія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Рибалка Ю. В. ,

при секретарі - Войцеховської І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийградсервіс» Орлової Юлії Миколаївни, -

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бандола О.О.. (далі - приватний виконавець) звернувся до Подільського районного суду м. Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийградсервіс» Орлової Юлії Миколаївни без вилучення паспортного документа, до виконання зобов`язань, покладених згідно рішення Подільського районного суду м. Києва по справі № 758/7892/16-ц.

Подання мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, до складу якого входять: виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого документу, виданого 27 травня 2020 року Подільським районним судом м. Києва по справі № 758/7892/16-ц про стягнення з ТОВ «Кийградсервіс» на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 4832 грн. 06 коп. та виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого документу, виданого 27 травня 2020 року Подільським районним судом м. Києва по справі № 758/7892/16-ц про стягнення з ТОВ «Кийградсервіс» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 483205 грн. 19 коп. Копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилались сторонам виконавчого провадження. З метою виконання рішення суду, приватним виконавцем вжито низку заходів, спрямованих на встановлення майна боржника та наявності грошових коштів. Боржник про відкрите щодо нього виконавче провадження обізнаний, однак ухиляється проти добровільного виконання виконавчого листа, у зв`язку з чим, приватний виконавець звернувся до суду з даним поданням.

Приватний виконавець Бандола О.О. в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд подання без його участі.

Дослідивши матеріали подання та додані до нього копії матеріалів виконавчого провадження, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, до складу якого входять: виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого документу, виданого 27 травня 2020 року Подільським районним судом м. Києва по справі № 758/7892/16-ц про стягнення з ТОВ «Кийградсервіс» на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 4832 грн. 06 коп. та виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого документу, виданого 27 травня 2020 року Подільським районним судом м. Києва по справі № 758/7892/16-ц про стягнення з ТОВ «Кийградсервіс» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 483205 грн. 19 коп.

З метою виконання рішення суду, приватним виконавцем вжито низку заходів, спрямованих на встановлення майна боржника та наявності грошових коштів для примусового стягнення.

Відповідно до положень ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у «Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», законом передбачено юридичні санкції у виді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує приватний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України це певного виду санкція, яка може застосуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При цьому згідно ч. 3 вказаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Положеннями статті 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Обмеження на виїзд боржника з України являє собою втручання в його право покидати країну, гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому, Європейський Суд з прав людини розглядає такі питання :

-чи було втручання передбачено законом,

-переслідувало воно одну чи декілька законних цілей і,

-чи було воно необхідним в демократичному суспільстві.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria», рішення від 26.11.2009, заява № 34383/03), Європейський суд визначив ці загальні стандарти щодо права на свободу пересування.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за ухилення від виконання зобов`язань має відповідати трьом критеріям:

- ґрунтуватися на національному законі;

- переслідувати одну або декілька легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції;

- відповідати справедливому балансу між правами людини та публічним інтересом, тобто бути пропорційним меті його застосування.

У цій справі Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 вказаного рішення зазначив, що «…таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. рішення Європейського Суду у справі «Рінер проти Болгарії», § 124 і рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини", § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості та законності процедури (див. рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. у справі «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70.

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, які стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. у справі "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60)...».

У справі «Хлюстов проти Росії» («Кhlyustov v. Russia» від 11.07.2013) Європейський суд з прав людини застосував вказані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. А саме, ЄСПЛ визнав порушення статті 2 Протоколу 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним виконавчим написом, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Суд вважає надуманими доводи приватного виконавця, викладені в поданні, про намір боржника виїхати за межі території України, оскільки будь-якими належними та допустимими доказами це не підтверджено.

Однак, лише невиконання боржником у добровільному порядку зобов`язань протягом строку, наданого державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов`язків.

Аналізуючи матеріали подання та надані суду докази, суд вважає, що в поданні приватного виконавця йдеться лише про наявність боргових зобов`язань товариства та що вони не виконані, а ні доводів, ні доказів, які саме дії свідчать про ухилення боржника від виконання цих зобов`язань та намір керівника товариства вибути за межі України з метою невиконання рішення суду, доведення яких є обов`язковою умовою для встановлення для боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, як в поданні так і в матеріалах справи відсутні.

Отже, у суду відсутні докази, що невиконання боржником зобов`язання викликано його свідомими діями, тобто коли боржник має змогу виконувати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

З урахуванням наведеного, особа, яка має невиконанні зобов`язання, не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведене протилежне.

За таких обставин суд вважає, що подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийградсервіс» Орлової Юлії Миколаївни не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, ст. 441 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли Олександра Олексійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийградсервіс» Орлової Юлії Миколаївни - залишити без задоволення.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Відомості про учасників справи:

-заявник - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бандола Олександр Олексійович, юридична адреса: вул. Коперніка, буд. 3, оф. 255, м. Київ;

-стягувач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

-боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кийградсервіс», код ЄДРПОУ 38518708, юридична адреса: вул. Стеценка, буд. 5, кв. 1, м. Київ, керівник - Орлова Юлія Миколаївна.

Суддя Ю. В. Рибалка