Рішення

від 13.12.2021 по справі 760/13204/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/13204/20

Провадження №2-а/760/367/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді - Козленко Г.О., при секретарі Колеснік Г.Р., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною, в якому просив:

- скасувати постанову від 28 травня 2020 року в справі про порушення митних правил № 0794/10000/20;

- закрити провадження в справі про порушення митних правил № 0794/10000/20 за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.06.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Станом на 30.09.2020 року недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що постановою про порушення митних правил №0794/10000/20 від 28.05.2020 позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 56 423,08 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач стверджує, що зазначена постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона складу правопорушення, а висновки, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що жодної зазначеної у диспозиції ст. 485 МК України дії він не вчиняв. Безпосередньо у протоколі про порушення митних правил № 0794/10000/20 не зазначено, у який спосіб було вчинено правопорушення.

Позивач зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06.06.2018 у справі № 607/1866/17 та у справі № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно ст.485 МК України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.12.2018 у справі №759/360/17 зазначив, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТЗЕД не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до ст.485 МК України.

Посилається на те, що заявлення відомостей про товар у ЕМД від 24.03.2020 №UA100180/2020/053087 та подання вказаної декларації до Київської митниці Держмитслужби здійснював на підставі Договору-доручення про надання послуг з митного оформлення товарів і транспортних засобів № 35/19 від 31.07.2019, укладеного ТОВ «Сервіс-Експерт» (ЄДРПОУ 42700571) з отримувачем товару - ТОВ «СІНТРОЛ» (ЄДРПОУ 38150767), в особі директора Тхоренка С.С. Відомості про характеристики товару вносились ним до ЕМД №UA100180/2020/053087 від 24.03.2020 на підставі опису, наданого йому отримувачем товару, та наявної у товаросупровідних документах інформації про характеристики товару. Додатково ним було використано інформацію щодо класифікації товару за кодом «9027500000», яка містилась у експортній декларації від 19.03.2020 та інвойсі від 10.03.2020.

Позивач зазначає, що замовлення на декларування товару «Аналізатор вологості AQUAVOLT+ для встановлення в шафу 19» та відповідні документи ТОВ «Сервіс Експерт» отримало від директора ТОВ «СІНТРОЛ» ОСОБА_2 24.03.2020, що підтверджується роздруківками листування з офіційної електронної скриньки підприємства. Відповідно до наявного на інвойсі № 2002 від 10.03.2020 відтиску штампу «Під митним контролем» товар переміщено через митний кордон України 20.03.2020. За таких обставин він не міг отримати попереднє рішення з питання класифікації товару згідно з УКТЗЕД, як це стверджує Київська митниця Держмитслужби у постанові від 28.05.2020 в справі про порушення митних правил №0794/10000/20, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.23 МК України такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України.

У грудні 2020 року представником відповідача Київської митниці Держмитслужби - Панкіним Д.В. подано відзив на позовну заяву, в якому просив позовну заяву залишити без задоволення, а постанову Київської митниці Держмитслужби від 28.05.2020 р. № 0794/10000/20 без змін.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що позивач відповідно до ст.23 МК України до митного органу за попереднім рішенням щодо класифікації товару згідно з УКТЗЕД не звертався.

Представник відповідача стверджує, що позивач на вимогу митного органу надав технічну документацію з описом принципу роботи товару, а отже, володів інформацією щодо технічних характеристик товару, та мав змогу заявити правдиві відомості в графі 31 ЕМД, які б дали змогу вірно ідентифікувати та класифікувати товар.

У наданому відзиві на позов представник відповідача зазначає, що позивач не виконав всіх вимог, передбачених ст.257 та ст.266 МК України, заявив в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, чим учинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД від 25.03.2020 №КТ-UA100180-0002-2020, відповідно до якого код УКТЗЕД «9027500000», зі ставкою мита у розмірі 0% заявлений позивачем в митній декларації №UA100180/2020/053087 змінено на код згідно УКТЗЕД «9025804090» зі ставкою мита у розмірі 5% є чинним, до цього часу не скасовано.

Представником позивача - адвокатом Корольовою С.В., надано до суду відповідь на відзив Київської митниці Держмитслужби.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що станом на момент отримання ТОВ «Сервіс Експерт» заявки від імпортера - ТОВ «СІНТРОЛ», на здійснення митного оформлення товарів, а саме станом на 24.03.2020, товар був переміщений на митну територію України, отже, позивач не мав права та підстав на отримання попереднього рішення з питання класифікації згідно з УКТ ЗЕД, що передбачено ч.1 ст.23 МК України.

Стосовно подання додаткових документів представник позивача зазначає, що технічну документацію було надано на вимогу митного органу у процесі здійснення митних формальностей після фактичного подання Київській митниці Держмитслужби ЕМД від 24.03.2020 року №UA100180/2020/053087. Технічну документацію ТОВ «Сервіс Експерт» отримало від директора підприємства - отримувача товару у ході опрацювання вимоги митного органу, що підтверджується роздруківкою листування з офіційної електронної скриньки ТОВ «Сервіс Експерт», долученою до позовної заяви. Отже, станом на момент подання ЕМД від 24.03.2020 року №UA100180/2020/053087 позивач не володів інформацією, зазначеною у технічній документації.

Крім того, зазначає, що у відзиві відповідачем не наведено обґрунтування стосовно відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, зокрема особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06.06.2018 у справі № 607/1866/17, у справі № 607/2391/17 та постанові від 13.12.2018 у справі №759/360/17.

12.03.2021 року представником позивача - адвокатом Корольовою С.В., подано до суду заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, в якій просила стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у загальному розмірі 9340,00 грн, які складаються з судового збору в розмірі 840,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00грн.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори і фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (в тому числі актів індивідуальної дії).

При цьому, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії стосовно конкретної особи вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання цієї особи (позивача по справі) або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача (ч.2 ст.19 КАС України).

Судом встановлено, що 24.03.2020 у відділі митного оформлення № 3 митного поста «Київ-спеціалізований» Київської митниці Держмитслужби на території центральної сортувальної станції ДП МЕП «Юкрейнієн Парсел Сервіс» (м. Київ, вул. Молодогвардійська, 20а) декларантом ТОВ «Сервіс Експерт» (код ЄДРПОУ 42700571) громадянином України ОСОБА_1 задекларовано в митному режимі імпорту за електронною митною декларацією № UA100180/2020/053087 (далі - МД) товар - «Прилади та апаратура, що використовують оптичне випромінювання: Аналізатор вологості AQUAVOLT+ для встановлення в шафу 19" / Moisture analyzer aquavolt + for installation in 19" shelter, в кількості 1 шт. Призначений для вимірювання вологості в інертних газах за допомогою оптичного випромінювання в видимому спектрі. Використовується для вимірювання вологості в технологічних газах. Торговельна марка: AQUA VOLT. Виробник: Meeco Ink.». Зазначений товар класифіковано громадянином ОСОБА_1 за кодом 9027500000 згідно з УКТ ЗЕД зі ставкою мита у розмірі 0%.

За результатами застосування автоматизованої системи управління ризиками під час виконання митних формальностей з перевірки правильності класифікації товарів Київською митницею Держмитслужби, відповідно до частини третьої статті 69 Кодексу, повідомлено про необхідність надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявленого коду товару, поданого до митного оформлення, зокрема - техніко-технічну документацію на нього. З урахуванням наданих додаткових документів Київською митницею Держмитслужби винесено Рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД від 25.03.2020 року № KT-UA100180-0002-2020 (далі - Рішення). Відповідно до Рішення товари являють собою: «Електронний аналізатор вологості (гігрометр) AQUAVOLT+, робота якого основана на вимірюванні водяної пари, присутньої в пробі газу, шляхом точного вимірювання, пропорційного кількості вологи, струму, згенерованого методом електролізу молекул води, поглинених плівкою фосфору пентоксиду (Р2О5), яка покриває два спірально намотані електроди, вбудовані в порожнисту скляну трубку. Виробник: Meeco Ink. Країна виробництва: US.» та відповідає коду згідно УКТЗЕД 9025804090 зі ставкою мита у розмірі 5%.

Різниця між митними платежами заявленими в МД та платежами, які повинні сплачуватись з урахуванням ставок мита за кодами товарів згідно з УКТ ЗЕД відповідно до Рішення становить 18 808,36 грн.

Згідно зі ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозиція ст. 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Отже, з об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної у формі умислу.

Відповідно до ст.262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 5 ст.265 МК України передбачено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Відповідно до ч.1 ст.266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Частиною 8 ст.257 МК України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом.

Зокрема, відповідно до п.п. а, г п.5 ч.8 ст.257 МК України, до декларації декларантом вносяться відомості про найменування, код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, графа 31 МД повинна містити такі відомості про товар: опис товару відповідно до товаросупровідних документів в обсязі, достатньому для його розпізнання та віднесення до коду згідно з УКТЗЕД.

Позивачем в митній декларації у графі 31 вказаний опис товару, в тому числі згідно із товаросупровідними документами.

Згідно ч.2 ст.69 МК України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Тому, здійснення такого контрою є прямим обов`язком відповідача.

За змістом ст.485 МК України передбачено, що склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов`язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинене тільки з умисною формою вини.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 13.12.2018 у справі № 759/360/1, за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТЗЕД не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до ст.485 МК України.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що відповідачем не доведено, що заявлення в митній декларації відомостей щодо коду товару за УКТ ЗЕД, було здійснено з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру та/або на підставі документів, які є недостовірними та/або містили недостовірну інформацію. Відтак, у діях позивача відсутній умисел на вчинення протиправних дій, що є обов`язковим елементом порушення митних правил, за що передбачена визначена у ст.485 МК України відповідальність.

Крім того, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України. Тобто, у позивача був відсутній умисел на внесення неправдивих відомостей щодо коду товару за УКТ ЗЕД, зазначеного в декларації, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.485 МК України.

Законодавством встановлено, що адміністративне стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Дана норма кореспондується із нормами ст.62 Конституції відповідно до ч.3 якої обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України)

Так, відповідачем не були спростовані вищенаведені доводи позивача, а за таких обставин, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з того, що висновки оскаржуваної постанови не відповідають нормам діючого законодавства, не забезпечені належними та допустимими доказами, які б давали підстави для притягнення громадянина України ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, в тому числі, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення. Підставами для скасування постанови про накладання адміністративного стягнення за порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законом обставини.

Таким чином, за вказаних обставин викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому оскаржувана постанова має бути скасована з закриттям провадження у справі про порушення митних правил за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат у справі, суд вказує на таке.

Згідно зі ст.244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача - адвокатом Корольовою С.В., надано додаткову угоду № 1 від 21.04.2020 року до договору про надання правової допомоги від 21.04.2020 № 21/04/2020, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 11.03.2021, рахунок-фактуру №15/10/2020 від 15.10.2020, акт наданих послуг від 15.10.2020, меморіальний ордер №@2PL669911 від 23.11.2020 на суму 5000 грн, рахунок-фактуру № 15/11/2020 від 15.11.2020, акт наданих послуг від 15.11.2020, рахунок-фактуру № 12/01/2021 від 12.01.2021, акт наданих послуг від 12.01.2021.

В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Суду не надано підтверджень сплати позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн, а тому в даній частині вимог слід відмовити.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн, які мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 840,80 грн, сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції банку від 25.09.2020 № 0.0.1849787387.1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 485, 529-531 МК України, ст.ст. 2, 7, 9, 11, 69-87, 132, 134, 139, 158-163, 171-2, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Постанову Київської митниці Держмитслужби від 28 травня 2020 року в справі про порушення митних правил № 0794/10000/20, якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України - скасувати.

Провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, Бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, Бульвар Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Г.О. Козленко