Постанова

від 26.06.2023 по справі 344/13287/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/13287/22

Провадження № 22-ц/4808/609/23

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Кузів А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_12 на рішення Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2023 року, ухвалене в складі судді Атаманюка Б.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту смерті особи,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року адвокат Галкін Сергій Анатолійович від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просив встановити факт смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Андріївка Бердянського району Запорізької області, та який загинув у бою при захисті Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Маріуполь Донецької області. Зазначив заінтересованою особою Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 . У травні 2022 року дізналася із джерел в Інтернеті про смерть свого чоловіка на окупованій території. У вересні 2022 року, отримавши сповіщення про його смерть, звернулася до командування військової частини з метою отримання свідоцтва про смерть. Однак у видачі документів було відмовлено, оскільки тіло загиблого ОСОБА_2 знаходиться на окупованій території у м. Маріуполь, та немає можливості евакуювати тіла загиблих. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки смерть відбулася на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який є необхідний для здійснення реєстрації смерті.

Встановлення факту, що має юридичне значення, заявнику необхідно для державної реєстрації смерті померлої особи (чоловіка).

Вказує, що заявник як внутрішньо переміщена особа, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, внаслідок збройної агресії російської федерації була змушена виїхати з малими дітьми від окупації. Маючи лише сповіщення про смерть чоловіка, була позбавлена засобів до існування, адже не мала права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, який загинув під час виконання ним обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, та не мала можливості отримувати грошове забезпечення загиблого чоловіка.

Ухвалами Івано-Франківського міського суду від 27.10.2022 року та від 12.12.2022 року залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб Міністерство оборони України, Військову частину НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, про встановлення факту смерті особи (а.с. 32-33, 60-61).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту смерті особи задоволено Встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Андріївка Бердянського району Запорізької області, громадянина України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в бою при захисті Батьківщини у м. Маріуполь Донецької області, Україна.

Не погодившись із вказаним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_5, від імені та в інтересах якого діє головний спеціаліст командування ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не витребував та не дослідив жодного із документів, вказаних у Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 року №280 (Інструкція №280) (у пункті 6 розділу VI, у пункті 3 розділу Х, у пункті 18 розділу ХІІ, у пункті 4 розділу ХІІІ Інструкції), зокрема: свідоцтво про смерть, іменний список безповоротних втрат особового складу, свідоцтво про смерть, затверджений акт службового розслідування, наказ командира військової частини по стройовій частині про виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку з загибеллю (смертю). Стверджує, що досліджений судом акт про настання смерті у відповідності до Інструкції №280 не є документом, за яким обліковуються безповоротні втрати особового складу військової частини, зокрема, з числа загиблих (померлих) військовослужбовців, тому такий не може бути належним та достатнім доказом смерті військовослужбовця.

Також вважає, що суд першої інстанції не врахував, що у цій справі є спір про право, не з`ясував обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців померлого, які можуть претендувати на отримання одноразової грошової допомоги та пенсії по втраті годувальника, та не перевірив чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду.

Також прийняте судом першої інстанції рішення обумовлює виникнення обов`язку в ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги для членів сім`ї загиблого, однак апелянта не було залучено до участі у справі.

Вважає, що суд першої інстанції порушив правила юрисдикції, що є підставою для скасування рішення, оскільки вимоги ОСОБА_1 не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, адже пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками. Такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою.

Також просить врахувати, що між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, тому не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Вказує, що аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №539/4118/19, постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц.

Просить рішення Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2023 року скасувати.

Представник заявниці подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що представники Військової частини НОМЕР_1 не заперечували факт смерті ОСОБА_2 в м. Маріуполь і просили суд задовольнити таку заяву. Дружині було направлено акт настання смерті за підписом свідків та сповіщення про загибель. Інших документів, які свідчать про смерть чоловіка заявника надати не вбачається можливим, оскільки більша частина документів залишилася в м. Маріуполь. Натомість позицію Міністерства оборони України щодо заперечення такої заяви вважає необґрунтованою. Також незрозуміла і позиція апелянта, адже саме ним було направлено сповіщення про загибель ОСОБА_2 в бою з російськими окупантами.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 05.12.2022 року у справі №490/6057/19-ц, вважає, що даним рішення не порушуються права апелянта, оскільки таке встановлює лише факт смерті захисника України і породжує правові наслідки тільки для заявника, а оформлення виплат не є предметом даної справи.

Вважає, що зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для здійснення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , який загинув в бою при захисті Батьківщини в м. Маріуполі.

Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

В судове засідання апеляційного суду представники апелянта не з`явилися. В апеляційній скарзі міститься клопотання про розгляд справи в їх відсутності.

Заявниця ОСОБА_1 в залі суду та її представник - адвокат Хорунжий Я.В. в режимі відеоконференції щодо задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники інших заінтересованих осіб в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції ухвалив про розгляд справи за відсутності представників заінтересованих осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимога відповідає.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заявниця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 є дружиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджено копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 30.05.2007 року (а.с. 8).

В даному шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти - 13.05.2008 року ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 , про що свідчать копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 04.05.2022 року та серії НОМЕР_4 від 19.11.2009 року відповідно (а.с. 12, 13).

Відповідно до копії Довідки ЦНАП Івано-Франківської міської ради від 05.05.2022 року №2615-7001129318 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Згідно копії відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2022 року №732/88 на звернення №126 від 27.05.2022 року, Військової частини НОМЕР_5 від 14.06.2022 року №724/311/58/1121 на звернення від 15.05.2022 року, Військова частина НОМЕР_1 повідомила заявницю про те, що старший матрос ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебував на посаді командира відділення зв`язку взводу управління мінометної батареї. На ІНФОРМАЦІЯ_9 було надіслано корінець сповіщення про загибель старшого матроса ОСОБА_2 як такого, що героїчно загинув під час ведення бою з російськими окупантами. Отримати документи, а саме лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть не є можливим, так як тіло загиблого знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Маріуполь, з якої немає можливості його евакуювати для підтвердження факту смерті та для зібрання інших документів (а.с. 10, 11).

Сповіщенням сім`ї №13 від 15.09.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено ОСОБА_1 про те, що її чоловік - старший матрос ОСОБА_2 героїчно загинув під час бою з російськими окупантами ІНФОРМАЦІЯ_10 у м. Маріуполь Донецької області (а.с. 9).

Згідно копії витягу з ЄРДР слідчим відділом УСБУ в івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022090000000205 від 13.05.2022 року за фактом загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 18).

Копією Акту Військової частини НОМЕР_1 про настання смерті №732/1193 від 15.09.2022 року, складеного та підписаного ОСОБА_5 (капітаном командиром десантно-штурмової роти), ОСОБА_6 (старшим лейтенантом начальником служби пального і мастильних матеріалів), ОСОБА_7 (капітаном заступником командира Військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальником тилу), ОСОБА_8 (лейтенантом заступником командира десантно-штурмової роти - інструктором з повітряно-десантної підготовки), ОСОБА_9 (старшим сержантом колишнім начальником групи секретного документального забезпечення), засвідчено, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 о 16 год. 00 хв. під час виконання бойового завдання з метою оборони м. Маріуполь. Героїчно загинув внаслідок обстрілу військами російської федерації (а.с. 19).

Згідно копії відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську від 27.09.2022 року №/25.7.5.5-08/2341 на заяву ОСОБА_1 від 21.09.2022 року про державну реєстрацію смерті особи та видачі свідоцтва про смерть видача свідоцтва про смерть неможлива, оскільки за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 відсутній. У проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред`явлених документів відмовлено (а.с. 14).

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її чоловіка, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми та такими, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання з метою оборони м. Маріуполь. При цьому отримати свідоцтво про смерть у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стан». Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви для здійснення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця с. Андріївка Бердянського району Запорізької області, громадянина України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в бою при захисті Батьківщини у м. Маріуполь, Донецької області, Україна.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України). При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України).

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до Переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Мінінтеграції №75 від 25 квітня 2022 року (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) - Маріупольська міська територіальна громада Маріупольського району Донецької області входить до цього переліку.

У відповідності з ч.ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок державної реєстрації смерті регулюється Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України №52/5 18.10.2000 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 року №3307/5).

Ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб. Про державну реєстрацію смерті іноземця відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє Міністерство закордонних справ України. Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на безоплатне одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті громадян.

За приписами п. 1 розділу 5 Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22 (провадження №61-1746св23), підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно Наказу Міністерства охорони здоров`я «Про деякі питання встановлення факту смерті людини» №390 від 01 березня 2022 року на період дії воєнного стану на території України та у разі виконання окремих функцій органів державної влади на окремих адміністративно-територіальних одиницях у зв`язку з триваючими бойовими діями, дозволяється захоронення тіл за умови: обов`язкового огляду трупа на місці його виявлення з оформленням відповідного протоколу (опису трупа із зазначенням трупних явищ та характеру і локалізацій тілесних ушкоджень); проведення фотофіксації ушкоджень у випадку наявності (у випадку наявності ознак насильницької смерті) як обов`язкового доповнення до опису ушкоджень; у випадку невпізнаного (неідентифікованого) трупа та відсутності можливості проведення судово-медичної експертизи, виконати вищезазначені вимоги, а також описати антропометричні дані трупа, описати словесний портрет, зробити портретну фотографію та зазначити особливі прикмети (зубну формулу, наявність татуювань тощо); копії заповнених документів разом з заповненою довідкою про причину смерті зберігати у закладі охорони здоров`я до окремого розпорядження. Якщо смерть настала на тимчасово-окупованій території або в районі бойових дій, де отримати лікарське свідоцтво про смерть неможливо, рекомендується скласти колективний акт про настання смерті та звернутися до суду (за місцем знаходження заявника) про встановлення відповідного юридичного факту.

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який загинув під час ведення бою з російськими окупантами на тимчасово окупованій території України в м. Маріуполь, оскільки вона не має можливості отримати документи про це.

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 надано копії відповідей Військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2022 року №732/88 на звернення №126 від 27.05.2022 року, Військової частини НОМЕР_5 від 14.06.2022 року №724/311/58/1121 на звернення від 15.05.2022 року, з яких вбачається, що старший матрос ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував на посаді командира відділення зв`язку взводу управління мінометної батареї, героїчно загинув під час ведення бою з російськими окупантами. Отримати документи, а саме лікарське свідоцтво про смерть та свідоцтво про смерть не є можливим, так як тіло загиблого знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Маріуполь, з якої немає можливості його евакуювати для підтвердження факту смерті та для зібрання інших документів (а.с. 10, 11); Сповіщенням сім`ї №13 від 15.09.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що старший матрос ОСОБА_2 героїчно загинув під час бою з російськими окупантами ІНФОРМАЦІЯ_10 у м. Маріуполь Донецької області (а.с. 9); копію витягу з ЄРДР про досудове розслідування кримінального провадження №22022090000000205 від 13.05.2022 року за фактом загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 18); копію Акту про настання смерті №732/1193 від 15.09.2022 року, складеного та підписаного військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_1 , які були свідками його смерті (а.с. 19).

Вказані документи відповідають вимогам вищевказаних норм права, містять посилання на конкретні факти та обставини, які дають можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування. В суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність та правдивість. А тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у справі заявником достатньо і належно доведений факт настання смерті ОСОБА_2 в м. Маріуполь Донецької області під час ведення бою з російськими окупантами 29.03.2022 року.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував, що у цій справі є спір про право, не з`ясував обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановив коло спадкоємців померлого, які можуть претендувати на отримання одноразової грошової допомоги та пенсії по втраті годувальника, та не перевірив чи впливатиме на їх права та обов`язки рішення суду, а також порушив правила юрисдикції, то такі є безпідставними. Предметом даної справи є встановлення факту смерті особи в певний час у зв`язку з неможливістю реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті на підставі п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, а не встановлення факту родинних стосунків з метою отримання грошової компенсації у зв`язку зі смертю військовослужбовця, які за предметом і можливими правовими наслідками існують у сфері публічно-правових відносин, а отже не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства (постанови Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі №290/289/22, від 17.05.2023 року у справі №343/1548/22).

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що суд не витребував і не дослідив документи, вказані в Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженій наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 року №280, (свідоцтво про смерть, іменний список безповоротних втрат особового складу, свідоцтво про смерть, затверджений акт службового розслідування, наказ командира військової частини по стройовій частині про виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку з загибеллю (смертю)), оскільки вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 25.11.2022 року.

Крім того, виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини відбувається саме на підставі підтвердних документів про смерть. А згідно пояснень Військової частини НОМЕР_1 більша частина особового складу її знаходилася в м. Маріуполь, після чого потрапили в полон разом з документацією, яка велася в місті, і підтверджуючих документів, а саме свідоцтва про смерть та лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , не було можливості отримати (а.с. 107).

Саме рішення суду про встановлення факту смерті, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану не замінює собою документів, що видаються цим органом, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (ч. 2 ст. 319 ЦПК України).

З огляду на викладене суд не бере до уваги і твердження апелянта про те, що прийняте судом першої інстанції рішення обумовлює виникнення обов`язку в ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги для членів сім`ї загиблого, оскільки заявником не реалізовано таке право.

Як вбачається з матеріалів справи, метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті чоловіка є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для отримання насамперед свідоцтва про смерть, на підставі якого вже можливі звернення за оформленням допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, за оформленням спадщини та інше.

Статтею 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Тому встановлення саме факту смерті військовослужбовця не пов`язується з наступним вирішенням підвідомчого суду спору про будь яке право. Крім того, чинним законодавством не передбачено порядок іншого (позасудового) встановлення такого факту.

Таким чином, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_12 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2023 року залишити без змін.

Поновити дію вказаного рішення.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 29 червня 2023 року.