Рішення

від 23.06.2023 по справі 755/12401/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12401/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Булгакової Є.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача в режимі відео-конференції - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення способів участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, -

у с т а н о в и в :

02.12.2022 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення способів участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, у якому просить зобов`язати відповідачку не чинити позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною та визначити спосіб участі батька у вихованні неповнолітньої доньки у формі спілкування без присутності відповідачки шляхом передання йому дитини за місцем її проживання згідно наступного графіку:

- понеділок, середа та п`ятниця кожного тижня з 15:00 до 20:00;

- вихідні дні кожного першого, третього та п`ятого тижня місяця - в суботу з 14:00 до 20:00, в неділю з 09:00 до 14:00. Кожного другого та четвертого тижня місяця - щосуботи з 09:00 до 14:00 та щонеділі з 14:00 до 20:00;

- щороку у літній період з 01 по 31 липня включно;

- під час весняних, зимових та осінніх канікул: кожен парний рік - першу половину цих канікул, кожен непарний рік - другу половину цих канікул;

- державні та релігійні свята (відповідно до КЗпП України), особисті (день народження батька, день народження дитини) - кожен парний рік з 09:00 до 14:00, а кожен непарний рік - з 14:00 до 20:00.

Також позивач просить покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач та відповідачка проживали разом без реєстрації шлюбу з 2015 року по грудень 2019 року. За час спільного проживання у сторін народилась дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина зареєстрована за місцем реєстрації батька, але за рішенням суду місце її проживання визначене разом з матір`ю (справа №489/3387/20). Певний час дитина проживала по черзі у батьків, але починаючи з 2019 року відповідачка почала періодично переховувати дитину, змінювати адресу проживання та без погодження з батьком влаштовувати доньку до того чи іншого навчального закладу. Позивач стверджує, що за рішенням суду платив аліменти добровільно, а позивачка не подала виконавчий лист до примусового виконання з метою утворення заборгованості за кілька минулих років, щоб таким чином тиснути на позивача та створювати умови для притягнення його до відповідальності. Позивач неодноразово купляв дитині необхідні їй речі, продукти та іграшки, пропонував повезти дитину на курорт в Україні чи за кордоном, однак відповідачка жодного разу цього не дозволила. Позивач кілька разів особисто та через службу у справах дітей звертався до відповідачки з пропозицією укласти нотаріально посвідчений договір щодо прав та обов`язків батьків, пропонував спілкуватись через медіатора аби владнати непорозуміння, однак на ініціативи позивача відповідачка не відреагувала усе більше посилюючи конфлікт. У 2021 році позивач отримав рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про встановлення порядку участі у вихованні малолітньої дитини: щовівторка з 16:00 до 19:00, кожної першої і третьої суботи місяця з 10:00 до 13:00 та кожної другої у четвертої неділі місяця з 15:00 до 18:00. Відповідачка спочатку наполягала на зустрічах виключно згідно встановленого графіку, обмежуючи спілкування батька з дитиною поза визначений час, а згодом взагалі почала його ігнорувати. Відповідачка впродовж 2020-2022 років організовувала напади на позивача, переховувала дитину та вимагала неправомірну вигоду за зустрічі з дитиною. З приводу нападів відкрите кримінальне провадження за ст. 125 КК України. За весь час з 2018 по 2022 роки позивач багаторазово звертався до органів правопорядку, органів опіки та піклування, закладів освіти, служби у справах дітей та інших державних органів, бажаючи врегулювати ситуацію аби мати можливість виконувати свої батьківські обов`язки. При цьому відповідачка не проявляла ініціативи у досягненні домовленостей задля добробуту дитини та провокувала зрив таких ініціатив позивача. Відповідачка відмовляла позивачу у зустрічах з дитиною під різними приводами та приховувала інформацію про стан здоров`я доньки. Відповідачка також перешкоджала вільному спілкуванню батька з дитиною за допомогою засобів комунікації, створювала умови за яких дитина не могла підтримувати таке спілкування. Відповідачка всіляко противилась намаганням позивача будь-яким чином розвивати, оздоровлювати та заохочувати власну дитину. Позивач вважає, що враховуючи майже шкільний вік дитини, яка вже не є немовлям й тому біологічно не пов`язана з матір`ю, вона може залишатись на ночівлю у позивача, як за власним бажанням, так і за його рішенням - у зв`язку з погіршенням погодних та/або санітарно-епідеміологічних умов чи з метою проведення спільного дозвілля або підготовки до уроків, гуртків, секцій - з виховною метою.

Ухвалою суду від 14.12.2022 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

14.12.2022 року позивач звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду, однак того ж дня свою заяву відкликав.

Ухвалою суду від 13.01.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про проведення засідання суду в режимі відео-конференції.

Ухвалою суду від 22.02.2023 року задоволене клопотання представника позивача про проведення засідання суду в режимі відео-конференції.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року задоволені клопотання представників третьої особи і позивача про витребування від органу опіки та піклування письмового висновку.

Ухвалою суду від 30.03.2023 року задоволене клопотання представника позивача про проведення засідання суду в режимі відео-конференції.

Ухвалою суду від 10.05.2023 року задоволене клопотання представника позивача про проведення засідання суду в режимі відео-конференції.

Ухвалою суду від 11.05.2023 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

11.05.2023 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача у яких зазначено, що в межах розгляду справи 12.04.2023 року було проведене засідання органу опіки та піклування щодо участі батька у вихованні дитини та винесений рекомендаційний висновок. Відповідачка частково погоджується із висновком органу опіки та піклування та просить суд за результатами розгляду справи встановити наступний графік побачень: 1 та 3 тижня місяця середа з 16-00 до 19-00 години; 1 та 3 тижня місяця з 18-00 п`ятниці до 17-00 неділі; 2, 4 та 5 тижня місяця середа та п`ятниця з 16-00 до 19-00; літній період - 2 тижні за попередньою домовленістю між батьками (при цьому виїзд у цей період батька з дитиною поза межі України повинен відбуватися виключно за наявності на те письмової згоди матері, а перебування на території України повинно бути з визначенням конкретної адреси місця перебування дитини, про що матір дитини повинна бути повідомлена заздалегідь); під час весняних, зимових та осінніх канікул - першу половину цих канікул кожен парний рік та другу половину цих канікул кожен непарний рік; державні та релігійні свята (згідно КЗпП України) - з матір`ю; особисті свята - день народження батька з батьком, день народження дитини кожен парний рік з батьком. Представник вказує, що при цьому слід визначити, що батько повинен забирати дитину самостійно з місця проживання/перебування дитини у визначений день та час і повертати дитину до такого місця проживання/перебування дитини не пізніше визначеного графіку спілкування з дитиною. Всі зустрічі батька мають відбуватись виключно за умови наявності попередньої згоди дитини на таку зустріч, а на період дії воєнного стану на території України - за відсутності на час початку зустрічі повітряної тривоги.

22.06.2023 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача у яких представник вказує, що в межах розгляду справи 12.04.2023 року проведене засідання органу опіки та піклування щодо участі батька у вихованні дитини і позивач з визначеним графіком погоджується та просить його задовольнити в повному обсязі, проте визначити перебування доньки з батьком під час літніх канікул не за домовленістю між батьками, оскільки це може призвести знову до численних маніпуляцій та порушень зі сторони відповідачки. Тому, у цьому питанні сторона позивача просить визначити конкретні дати запропоновані у позовній заяві, а саме з 01.07 по 31.07 включно кожного року. Також представник просить всі інші пропозиції у поясненні з боку відповідачки залишити без задоволення як необґрунтовані, або маніпулятивні, які утискають права батька та дитини на спілкування між собою та є дискримінуючими стосовно батька, адже він у тому числі має повне право проводити всі державні і релігійні свята зі своєю дитиною й жодним приписом чи забороною не обмежений у часі, скільки може бачитись з донькою. 12.04.2023 року як позивач, так і відповідач були присутніми на засіданні органу опіки та піклування, приймали у визначенні цього графіку активну участь, відмітились про власну присутність та фактично як батьки затвердили його правомірність та допустимість, погодившись із ним.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що фактично з 2018 року відповідачка систематично порушує його батьківські права, тому позивач бажає щоб саме рішенням суду був встановлений чіткий графік його побачень з дитиною. На теперішній час донька підросла та потребує більшої уваги та розвитку. Позивач вказує, що відповідачка систематично порушувала раніше встановлений графік побачень, тому позивач звертався до правоохоронних органів, стосовно відповідачки складались протоколи про адміністративне правопорушення, було близько 4 судових справ, але провадження по ним закрите за закінченням строків притягнення до відповідальності. У судовому засіданні позивач визнав, що має борг зі сплати аліментів у сумі 232 тис. грн., але він виник у зв`язку з війною, а під час бойових дій позивач був тяжко поранений і знаходився у лікарні. До початку війни позивач на скільки міг сплачував аліменти, а на теперішній час позивач працює адміністратором у будинку кіно і отримує мінімальну заробітну плату. Також позивач вказує, що борг за аліментами виконавцем розрахований не вірно. Позивач став фізичною особою-підприємцем і через кілька місяців зміг отримувати дохід, однак виконавець понакладав арешти, тож тепер доходу немає. Позивач вважає, що можливість його зустрічей з дитиною не можна ставити в залежність від згоди доньки, адже це маніпуляція, з огляду на те, що дитина проживає з мамою, і остання буде налаштовувати дитину проти батька.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити зазначивши, що всі обставини в повному об`ємі викладені у позовній заяві. Представник вважає, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не може мати вирішального значення для розгляду вимог позивача, цей борг є іншою справою і стосується інших правовідносин. Також представник просить стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу, докази понесення якої та розміру цих витрат підтверджені актом і банківською квитанцією, які подані до суду.

Відповідачка в судовому засіданні зазначила, що не чинила позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною і не проти зустрічей батька з донькою, адже психологічний висновок свідчить, що батько не несе загрози дитині. Відповідачка вказує, що коли позивач забирав дитину, він невчасно її повертав, поза межами часу визначеному у графіку. Ураховуючи, що дитина невдовзі приступає до навчання відповідачка пропонує наступний графік побачень: кожної середи з 18:00 год. до 20:00 год.; 1, 3, 5 тиждень місяця у п`ятницю з 18:00 год. до 20:00 год.; 2, 4 тиждень місяця з 18:00 год. п`ятниці до 17:00 год. неділі; літні канікули - 2 тижні за попередньою домовленістю між батьками; канікули зимові - перша половина по парних роках і друга половина по непарних роках; день народження батька з батьком кожного року; день народження дитини по парних роках. Час для спілкування з дитиною під час весняних та осінніх канікул, а також на державні та релігійні свята відповідачка просить не встановлювати. Також відповідачка вказує, що спілкування має відбуватись лише за згодою самої дитини, оскільки на теперішній час дитина виявляє таку згоду, але в подальшому її бажання можуть змінитись. Відповідачка просить не брати до уваги попередньо подані її представником пояснення щодо графіку зустрічей, оскільки з часу засіданні органу опіки та піклування змінились обставини, дитина вступила до ліцею мистецтв і її щоденне навчання закінчуватиметься о 18 год. 00 хв.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що суд має впевнитись у наявності перешкод у спілкуванні з дитиною, але доказів наявності таких обставин суду не надано. До відповідальності відповідачка не притягувалась, а провадження у адміністративних справах було закрите за закінченням строків, тобто не встановлено наявності чи відсутності вини. При визначенні способів участі батька у вихованні дитини слід враховувати ступінь виконання батьком своїх обов`язків, а позивач має великий борг зі сплати аліментів. Офіційно позивач не працює, і якщо б він дійсно добровільно сплачував аліменти, то такого боргу не було б. Вбачається, що позивач себе забезпечує, а дитину ні. Сторона відповідача не заперечує проти спілкування батька та дитини згідно із запропонованим відповідачкою у судовому засіданні графіком, оскільки з часу засідання органу опіки та піклування дещо змінились обставини, дитина вступила до ліцею мистецтв і з 1 вересня буде навчатись у ньому. У цьому ліцеї навчання відбуваються з 08 год. 30 хв. до 18 год. 00 хв., тому графік запропонований органом опіки та піклування слід скорегувати з урахування режиму навчання дитини. Крім того, цілий літній місяць дитина не може проживати разом з позивачем, це дуже багато і представник має сумнів, що позивач зможе постійно піклуватись про дитину протягом місяця. Стосовно стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу представник зазначила, що відсутні підстави для стягнення, оскільки докази понесених витрат стороні відповідача не направлялись, у відповідача цих доказів немає, що в них невідомо. Тим більше не розумно стягувати витрати при наявності у позивача великого боргу зі сплати аліментів.

Представник третьої особи в судове засіданні не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач та відповідачка є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 13).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.01.2021 року у справі №489/3387/20 визначене місце проживання дитини з матір`ю та стягнуто з батька аліменти на утримання його малолітньої доньки (а.с. 33-36).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №802 від 06.10.2021 року встановлений порядок участі позивача у вихованні малолітньої доньки шляхом спілкування: щовівторка тижня з 16.00 до 19.00; перша, третя субота місяця з 10.00 до 13.00; друга четверта неділя місяця з 15.00 до 18.00. Батько обов`язково забирає дитину з місця її постійного проживання та повертає до місця її постійного проживання після завершення зазначеного часу. Попередити матір дитини, що перешкоджаючи зустрічам батька з малолітньою дочкою, вона порушує права дитини та батька (а.с. 14).

Згідно відповіді ГУ НП в Харківській області від 22.11.2021 року, з 2019 року по 18.11.2021 року ОСОБА_1 звертався зі зверненнями до територіальних органів ГУ НП в Харківській області з приводу порушення прав дитини ОСОБА_5 9 разів (а.с. 15).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово протягом 2021-2022 років звертався до правоохоронних органів з приводу порушення його батьківських прав на спілкування з дитиною (а.с. 16-20, 31).

Також упродовж 2021-2022 років позивач неодноразово звертався до органів опіки та піклування з приводу порушення його прав на спілкування з донькою (а.с. 37-40).

На підтвердження чинення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною позивач додав до своєї позовної заяви викопіювання із мобільних месенджерів переписки (а.с. 29, 44-46).

За змістом відповіді ГУ НП у м. Києві від 09.08.2022 року, за результатами проведеної перевірки встановлене місцезнаходження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , але ОСОБА_3 відмовилась повідомляти ОСОБА_1 місце свого фактичного проживання. Позивачу рекомендовано звернутись за допомогою до спеціалістів Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді м. Києва, які в рамках наданих їм повноважень нададуть позивачу роз`яснення щодо норм СК України (а.с. 21).

Згідно відповіді Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 31.10.2022 року, заявника поінформовано, що в нього із колишньою дружиною склалися цивільно-правові відносини, вирішення яких, з огляду на приписи СК України, до компетенції органів поліції не відноситься та вирішується у судовому порядку. Крім того, у відповіді вказано, що колишній дружині позивача було роз`яснено права та обов`язки, та наголошено на сумлінному виконанні батьківських обов`язків (а.с. 22).

Згідно відповіді Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу КМР (КМДА) від 19.07.2022 року, службою в межах компетенції розглянуті звернення позивача від 29.06.2022, 07.07.2022, 12.07.2022 щодо розшуку доньки та усунення перешкод у спілкуванні з нею. Служба повідомила, що розшук дітей не належить до її компетенції, тому позивачу слід звернутись з цього приводу до правоохоронних органів для встановлення фактичного місця перебування дитини і після встановлення місця перебування дитини звернутись до відповідного органу опіки та піклування за місцем перебування дитини. Працівники Служби намагались зв`язатись з гр. ОСОБА_3 , за вказаним у зверненні номером телефону, проте на телефонні дзвінки вона не відповідає (а.с. 23).

Згідно відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.11.2022 року, спеціалістами служби з гр. ОСОБА_3 повторно проведено профілактично-роз`яснювальну роботу щодо дотримання нею прав дитини та ознайомлено її з відповідальністю, передбаченою законодавством України в разі порушення прав малолітньої. Зі слів ОСОБА_3 , вона не заперечує проти спілкування батька з дитиною, але якщо це буде безпечно і ніщо не буде загрожувати життю та здоров`ю дитини. Службою надіслане клопотання до Міського центру дитини щодо психологічного обстеження дитини та проведення медіації з метою вирішення конфлікту між батьками дитини (а.с. 24).

За змістом звернення Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА до Міського центру дитини служби у справах дітей та сім`ї КМДА від 06.10.2022 року, на даний час між батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існує конфлікт щодо вирішення питання участі батька у спілкуванні з малолітньою донькою, тому служба просить провести психологічну роботу з малолітньою дитиною, з метою встановлення прихильності дитини до батьків. Крім того, просили провести медіацію між батьками дитини з метою вирішення конфлікту між ними (а.с. 30).

На підтвердження прийняття позивачем участі в грошовому утриманні дитини та купівлі для неї товарів, позивачем додано до свого позову копії банківських квитанцій, чеків та накладних (а.с. 25-29, 43).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2022 року зареєстроване кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України за такими обставинами: 09.10.2022 року близько 14 год. 15 хв., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , невстановлена досудовим розслідування особа, нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 , чим завдала фізичного болю (а.с. 32).

Згідно висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.04.2023 року, на даний час між батьками дитини існує спір щодо визначення годин спілкування батька з донькою. Орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити участь батька у вихованні малолітньої дитини у формі спілкування з малолітньою донькою: першого та третього тижня місяця середа - з 15.00 години до 20.00 години, п`ятниця - з 18.00 години до неділі 20.00 години; другого, четвертого та п`ятого тижня місяця середа, п`ятниця - з 15.00 години до 20.00 години. Літній період місяць за домовленістю між батьками, під час весняних, зимових та осінніх канікул: кожен парний рік - першу половину цих канікул, кожен непарний рік - другу половину цих канікул. Державні та релігійні свята (відповідно до КЗпП), особисті (день народження батька, день народження дитини) - кожен парний рік - з 09.00 години до 14.00 години дитина перебуває з батьком, а кожен непарний рік - з 14.00 години до 20.00 години (а.с. 132-133).

Оскільки під час розгляду справи обидві сторони посилались на наявність складених відносно відповідачки протоколів про адміністративне правопорушення та постанов про закриття провадження без визначення наявності вини відповідачки у вчинення адміністративного правопорушення, суд ознайомився з даними Єдиного державного реєстру судових рішень та встановив, що: постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.01.2023 року у справі №755/3/23 справу про адміністративне правопорушення відносно відповідачки за ч. 5 ст. 184 КУпАП повернуто для усунення виявлених недоліків; постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.01.2023 року у справі №755/4/23 справу про адміністративне правопорушення відносно відповідачки за ч. 5 ст. 184 КУпАП повернуто для усунення виявлених недоліків; постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.01.2023 року у справі №755/5/23 справу про адміністративне правопорушення відносно відповідачки за ч. 5 ст. 184 КУпАП повернуто для усунення виявлених недоліків; постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.02.2023 року у справі №755/3/23 закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно відповідачки за ч. 5 ст. 184 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП; постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.02.2023 року у справі №755/4/23 закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно відповідачки за ч. 5 ст. 184 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП; постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.02.2023 року у справі №755/5/23 закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно відповідачки за ч. 5 ст. 184 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Отже, стосовно відповідачки було складено три протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 184 КУпАП (невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини), однак провадження у справах про адміністративні правопорушення були закриті на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції).

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення; зміна правовідношення.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Поряд із цим, згідно ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 151, 152 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 142 СК України, діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За змістом положень ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити; контакт з дитиною - реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»,).

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Сторона відповідача у судовому засіданні зазначала, що відповідачка не чинить позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною, однак такі твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема наявністю численних звернень позивача до правоохоронних органів (у відповідях яких містяться і посилання на не, що відповідачка не хоче повідомити позивачу місце свого проживання), до органів опіки та піклування (які встановлювали наявність конфлікту між сторонами щодо участі батька у вихованні дитини), роздруківками переписок сторін (достовірність яких стороною відповідача не спростовувалась), а також і наведеними вище постановами Дніпровського районного суду м. Києва, оскільки закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує фактичні дані викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, а сторона відповідача під час розгляду справи не надала доказів на підтвердження відсутності обставин, подій та фактів, які були викладені у протоколах про адміністративні правопорушення.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дитини є обґрунтованими.

Визначаючи графік спілкування дитини з батьком суд урахував всі обставини справи, вік, стать дитини, необхідність початку дитиною навчання, і не може в повній мірі погодитись із висновком органу опіки та піклування.

По-перше за наявності конфліктної ситуації між батьками, у літній період часу слід визначити для позивача конкретні дати, а не за домовленістю між батьками, і такий період суд визначає з 01 липня по 21 липня кожного року, адже це період для спільного відпочинку та оздоровлення дитини, який має забезпечити батько, і такий період у загальному визнаному періоді становить 21 день.

Крім того, визначаючи саме такий період суд ураховує і інші вимоги висунуті позивачем щодо способів його спілкування з дитиною та необхідність у зв`язку із цим не прийти до нівелювання рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір`ю, а також суд ураховує, що дитина має бути забезпечена і власним, особистим простором, який є від`ємним від батьків та забезпечує дитині можливість й іншого спілкування з однокласниками, друзями, іншими родичами, проведення часу із ними для належного розвитку і соціалізації.

Ураховуючи, що дитина передшкільного віку і вже вступила до ліцею суд вважає за можливе визначити позивачу час спілкування з донькою: кожної середи з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; кожен перший, третій та п`ятий тиждень місяця у п`ятницю з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., аби була забезпечена можливість дитини адаптуватись до навчання, освітнього закладу, графіку навчання та не переобтяжувати дитину на початковому етапі навчання, коли їй доведеться вже виконувати домашні завдання, розвивати своє мислення і саме на цьому зосередити свою увагу.

Виходячи з якнайкращих інтересів дитини суд дійшов висновку про визначення спілкування дитини з батьком: кожен другий та четвертий тиждень місяця з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 17 год. 00 хв. неділі; у День народження батька 30 квітня кожного року; у День народження дитини 08 грудня кожного парного року, аби ці дні не ділити по годинах, чим забезпечується можливість дитини бути у спокійному стані протягом дня із розумінням з ким вона проводить свої дні народження, дні народження батька та вихідні дні протягом місяця.

Також позивачу слід визначити час спілкування у період зимових канікул: першу половину цих зимових канікул кожного парного року та другу половину цих канікул кожного непарного року, а також у період весняних та осінніх канікул: перші три дні кожного парного року та останні три дні кожного непарного року.

З приводу визначення часу спілкування в період зимових канікул сторони заперечень не мають і таке визначення, на переконання суду, відповідатиме найкращим інтересам дитини, забезпечить стійкий зв`язок батька з донькою і у ситуації окремого проживання батьків надасть змогу дитині відчувати належну участь у її житті того з батьків, який проживає окремо.

Стосовно весняних, осінніх канікул та святкових днів (ст. 73 КЗпП України) суд не може погодитись з позицією сторони відповідача про те, що під час цих канікул та святкових днів не потрібно визначати для позивача період спілкування з дитиною, адже у якнайкращих інтересах дитини мати якомога більше контактів з батьками, а тим більше з тим із них який проживає окремо, аби дитина якнайменше відчувала негативні соціальні та психологічні наслідки від ситуації окремого проживання її рідних батьків. Разом з тим, ураховуючи, що період весняних та осінніх канікул є досить не тривалим (в межах семи днів), суд дійшов висновку про визначення періоду спілкування для батька саме протягом трьох днів, залишаючи при цьому час дитині і для її власних потреб.

Стосовно святкових днів, передбачених ст. 73 КЗпП України, суд визначає наступний період спілкування: 1 січня - Новий рік, 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України кожного парного року; 8 травня - День пам`яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, 28 липня - День Української Державності, 14 жовтня - День захисників і захисниць України кожного непарного року.

Визначаючи саме такий графік спілкування у святкові дні суд виходить із того, що рівність прав батьків щодо дитини не означає, що суд має поділити життя дитини 50/50 між батьками, оскільки суд має в першу чергу виходити з інтересів самої дитини, які безумовно переважають над побажаннями її батьків. Тож, суд залишає частину свят згідно ст. 73 КЗпП України для власних потреб дитини, яка вже вступила до начального закладу і безсумнівно набуде нове коло спілкування, що вимагає наявності у неї вільного від батьків часу для здійснення контактів з іншими людьми об`єднаними за інтересами навчання, дружби, захоплень тощо.

Здійснюючи розподіл судових витрат між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказана ставка судового збору станом на 01.01.2022 року дорівнювала 992,40 грн.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 1984,80 грн., що відповідно становить оплату за двома вимогами немайнового характеру.

Натомість суд вважає, що позов містить одну позовну вимогу, оскільки вимога про зобов`язання відповідача не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною, як передумова застосування інших способів захисту порушеного права (зокрема, шляхом визначення графіку спілкування батька з його донькою), тобто як спосіб усунення наслідків протиправної поведінки відповідача, є однією вимогою.

Подібний підхід застосовано Верховним Судом при ухваленні постанов від 28.03.2019 року у справі №160/7601/18, від 12.11.2019 у справі №640/21330/18, від 05.06.2020 року у справі №280/5161/19, від 05.02.2021 року у справі №400/2863/19 та від 06.10.2020 року у справі №826/11984/16.

Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір у сумі 992,40 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, поскільки позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в більшому розмірі, ніж встановлено законом, він має право звернутись до суду з клопотанням про повернення йому сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн., адже надміру сплачені суми судового збору не підлягають стягненню з відповідача і повертаються позивачу з державного бюджету за ухвалою суду.

Щодо стягнення з відповідачки витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У матеріалах справи міститься копія договору №12 від 01.11.2022 року про надання правової допомоги укладений між адвокатом Рогозіним С.Л. та позивачем у справі, а також копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1470 видане на ім`я Рогозіна С.Л.

22.06.2023 року, безпосередньо перед початком судового засідання, до суду наданий акт №1 від 22.06.2023 року до договору про надання правової допомоги б/н від 01.11.2022 року, у якому сторони договору погодили, що відповідно умов договору та акту прийняття робіт по Договору надання правової допомоги Клієнт передав Адвокату суму грошей, обумовлену договором, у розмірі 33500,00 грн. 00 коп., а Адвокат прийняв гроші в рахунок оплати на день складання даного акту.

Також разом з актом було подану банківську квитанцію про оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн.

Докази направлення цих документів іншим учасникам справи в матеріалах судового провадження відсутні.

За змістом ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В судовому засіданні сторона відповідача не заявляла клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, натомість висловила свою позицію проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цілому, посилаючись на неотримання відповідачем доказів понесення позивачем судових витрат.

Згідно ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом із позовною заявою не подавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат щодо витрат на професійну правничу допомогу, а у самому позові прохав стягнути з відповідачки судові витрати - суму судового збору.

Аналіз положень ст. 134 ЦПК України вказує на те, що неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом з першою заявою по суті справи не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд має дискреційні повноваження на прийняття рішення про відмову, повне або часткове задоволення заяви з урахуванням інших встановлених обставин.

Разом з тим, загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При цьому, як зазначалось вище, у матеріалах справи відсутнє підтвердження надсилання (надання) копій Акту №1 від 22.06.2023 року та банківської квитанції, тобто доказів щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, іншим учасникам справи.

Отже, на виконання вимог ч. 9 ст. 83 ЦПК України, при здійсненні розподілу судових витрат суд не приймає до уваги подані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у вигляді копій Акту №1 від 22.06.2023 року та банківської квитанції, і відповідно приходить до висновку, що вимоги сторони позивача про стягнення цих витрат не мають доказовості, а тому витрати позивача на отримання професійної правничої допомоги не можуть бути стягнені з відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 134, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 7, 18, 19, 121, 141, 142, 150, 151, 152, 153, 155, 157, 158, 159 СК України, Конвенцією про права дитини, Законами України «Про охорону дитинства», «Про судовий збір», суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення способів участі батька у спілкуванні та вихованні дитини - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з їх спільною дитиною - донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити спосіб участі батька - ОСОБА_1 , у вихованні його малолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі спілкування батька з малолітньою донькою, яку він має самостійно забирати з місця її проживання, без присутності при спілкуванні матері дитини:

- у літній період з 01 липня по 21 липня включно кожного року;

- у День народження батька 30 квітня кожного року;

- у День народження дитини 08 грудня кожного парного року;

- у період зимових канікул: першу половину цих зимових канікул кожного парного року та другу половину цих канікул кожного непарного року;

- у період весняних та осінніх канікул: перші три дні кожного парного року та останні три дні кожного непарного року;

- кожну середу з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.;

- кожен перший, третій та п`ятий тиждень місяця у п`ятницю з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.;

- кожен другий та четвертий тиждень місяця з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 17 год. 00 хв. неділі;

- у святкові дні, передбачені ст. 73 КЗпП України, а саме: 1 січня - Новий рік, 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України кожного парного року; 8 травня - День пам`яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, 28 липня - День Української Державності, 14 жовтня - День захисників і захисниць України кожного непарного року.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 992 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 29.06.2023 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харківське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237).

Суддя -