Рішення

від 08.11.2007 по справі 1/571-21/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м.

Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

08.11.07                                                                                          

Справа№ 1/571-21/132

Господарський суд Львівської області у складі:

судді  Масловська Л.З.

          при

секретарі Зубачик Н.

          За позовом: Львівського

міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства

транспорту і зв'язку України в особі авіапідприємства “Львівські авіалінії”, м.

Львів,

         до відповідача: фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1, м. Трускавець, Львівська область,

         за участю третіх осіб на стороні

відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:  товарна біржа “Наша”, м. Львів,

                            ОСОБА_2, м. Львів,

про визнання недійсними біржової

угоди №Н-024-6 від 13.07.2006 р. та договору купівлі-продажу не житлового

приміщення №229 від 03.08.2006 р. і застосування наслідків, передбачених у ст.

208 ГК України.

Представники сторін:

від прокуратури -не з”явився

від позивача  

-не з'явився

від відповідача - ОСОБА_3

-представник

від третьої особи -1 - не з'явився

від третьої особи -2 -ОСОБА_4

-представник

Представникам

сторін роз'яснено їх права згідно зі ст.ст.20, 22 ГПК України.

Суть спору: Позовну

заяву подано Львівським міжрайонним транспортним прокурором в інтересах держави

в особі Міністерства транспорту і зв'язку України в особі авіапідприємства

“Львівські авіалінії”, м. Львів, до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.

Трускавець, Львівська область, за участю третіх осіб на стороні відповідача,

які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -товарна біржа “Наша”, м.

Львів, ОСОБА_2, м. Львів, про визнання недійсними біржової угоди №Н-024-6 від

13.07.2006 р. та договору купівлі-продажу не житлового приміщення №229 від

03.08.2006 р. і застосування наслідків, передбачених у ст. 208 ГК України.

Провадження по справі було порушено

08.06.2007 р. та призначено розгляд справи на 10.07.2007 р.. Розгляд справи неодноразово

відкладався з мотивів, викладених в ухвалах суду від 10.07.2007 р., 11.09.2007

р., 11.10.2007 р.. В судовому засіданні 30.10.2007 р. оголошувалась перерва до

08.11.2007 р.. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за

наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні прокурор позов

підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві і правовій позиції

прокуратури. Ствердив, зокрема, що на підставі листа-дозволу Державіаслужби

№1.18-4603 від 06.07.2006 р. ДАП “Львівські авіалінії” 13.06.2006 р. уклали із

ФОП ОСОБА_1 договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення

Трускавецької агенції повітряних сполучень загальною площею 212,5 кв.м.,

зареєстрований товарною біржею “Наша”. 03.08.2006 р. приватним нотаріусом був

посвідчений аналогічний договір купівлі-продажу цього приміщення №229 між тими

ж сторонами. Вважає ці договори такими, що суперечать законодавству.

Посилається на порушення Інструкції “Про порядок передачі майна підприємств, що

належить до сфери управління Державіаслужби”, затвердженої наказом №961 від

20.12.2005 р., положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних

засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом ФДМ України №1976 від

22.09.2000 р., положення про порядок відчуження основних засобів, що є

державною власністю, затвердженого Наказом ФДМ України №1477 від 30.07.1999 р.

Зазначені порушення прокурор вбачає

у наступному. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №358-Р від 06.07.2006

р. “Про передачу підприємств, установ та організацій до сфери управління

Мінтрансзв'язку”, функції щодо управління майном ДАП “Львівські авіалінії” були

передані зазначеному міністерству. Тим не менш, 06.07.2006 р. голова

Державіаслужби надав згоду на відчуження майна. Мінтрансзв'язку такої згоди не

давав. Ствердив, що фактична площа відчужених відповідачу приміщень на 6 кв.м.

більша, ніж передбачена у договорі, що встановлено проведеними обмірами; а ціна

не відповідає дійсній ринковій вартості, яка приблизно встановлена на

офіційному сайті одного з агентств нерухомості. Вважає оспорювані договори

такими, які завідомо суперечать інтересам держави та просить позов

задовольнити.

Позивач вимог ухвал суду не

виконав, пояснень по справі не надав.

Представник відповідача позов

заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву. Звернув увагу на

те, що відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, на яку посилається прокурор,

передбачена можливість визнання недійсним договору, зміст якого суперечить

закону, хоча жодних посилань на невідповідність змісту договору закону прокурор

не наводить, оспорюючи лише процедуру його укладення. Зазначив, що на спірні

відносини не поширюється положення про порядок відчуження основних засобів, що

є державною власністю від 30.07.1999 р. на підставі п. 2, оскільки функції з

управління проданим майном не передавались до державних органів приватизації.

Визнав, що площа приміщення збільшилась на 6 кв.м. після його продажу, але лише

у зв'язку із знесенням внутрішніх простінків, що не впливає на законність дій

сторін під час укладення договору. Зазначив, що спірне приміщення протягом

2006-2007 років було відчужено на користь ОСОБА_2. Вимоги прокурора вважає

безпідставними та не доведеними. Просить у позові відмовити.

Третя особа -1 на стороні

відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -товарна біржа

“Наша” позов заперечила, зазначивши, що оспорюваний біржовий договір був

укладений у відповідності до законодавства та правил біржової торгівлі.

Третя особа -2 на стороні

відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_2письмових

пояснень по справі не надала.

Розглянувши подані докази в їх

сукупності, заслухавши правову позицію прокурора, пояснення представників

сторін, третіх осіб суд встановив.

Позивач -державне авіапідприємство

“Львівські авіалінії” є юридичною особою, що належить до державної форми

власності, що підтверджується довідкою №3942 з Єдиного державного реєстру

підприємств та організацій України. Позивач належав до сфери управління

Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (державіаслужби).

У відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України №388-р від

06.07.2006 р. “Про передачу підприємств, установ та організацій до сфери

управління Мінтрансзв'язку”, позивач був переданий до сфери управління

зазначеного міністерства.

Відповідач зареєстрований як

фізична особа -підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну

реєстрацію фізичної особи -підприємця №НОМЕР_1.

Третя особа -1 на стороні

відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -товарна біржа

“Наша” зареєстрована як юридична особа, що підтверджується довідкою №2488 з

Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Третя особа -2 на стороні

відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_2не

зареєстрована як фізична особа -підприємець, доказів зворотнього суду не

надано. Згідно із ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору, можуть вступати у справу, якщо рішення з господарського

спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Надаючи

третім особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору права та

обов'язки сторін, ст. 27 ГПК України не встановлює щодо них вимог відповідати

ст. ст. 1, 2 ГПК України.

Позивачу належало нежитлове

приміщення А-1 загальною площею 328 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1, що

підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від

11.07.2006 р., свідоцтвом про право власності на не житлове приміщення

Трускавецької агенції повітряних сполучень площею 335,2 кв.м. від 29.03.2000

р..

Згідно із ч. 2 ст. 75 ГК України,

державне комерційне підприємство вправі відчужувати майнові об'єкти, що

належать до основних фондів, лише за попередньою згодою органу, до сфери

управління якого воно входить і, як правило, на конкурентних засадах. З

матеріалів справи, зокрема, листа №1.18-4603 від 06.07.2006 р. Державної служби

України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (державіаслужба) та

№1.28-926 від 23.02.2007 р. випливає, що відповідним органом було надано дозвіл

на продаж частини вказаного приміщення площею 212,5 кв.м.. Посилання на лист

№1.21-4300 від 08.08.2007 р. державної авіаційної адміністрації Міністерства

транспорту та зв'язку України щодо необхідності, у відповідності до п. 3.8.

Інструкції про порядок списання та відчуження шляхом продажу основних засобів

підприємства, що належать до сфери управління Державіаслужби, затвердженої

наказом Державіаслужби №962 від 20.12.2005 р., оформляти згоду на продаж майна

наказом, не спростовує висновків суду, оскільки листом №1.18-4603 від

06.07.2006 р. ДАП “Львівські авіалінії” було інформовано про надання дозволу на

продаж основних засобів. Законодавство не передбачає обов'язку направляти сам

наказ, а його відсутність у розпорядженні сторони договору, за наявності іншого

документального підтвердження надання такої згоди, не впливає на правомірність

дій по відчуженню такого майна. Сторони договору не несуть відповідальності за

правильність документального оформлення фактично наданої згоди вищестоящої

організації на відчуження майна. Належних доказів вчинення вищестоящою

організацією порушень у процесі надання дозволу на відчуження майна які б

впливали на дійсність договору, притягнення винних осіб до відповідальності

тощо, суду не надано. Не заслуговує на увагу також посилання прокурора на

відсутність згоди на відчуження майна від Міністерства транспорту та зв'язку

України, оскільки, як випливає з матеріалів справи, лист про надану згоду був

адресований позивачу 06.07.2006 р., у той час як в цю дату лише було прийнято

розпорядження Кабінету Міністрів України №388-р “Про передачу підприємств,

установ та організацій до сфери управління Мінтрансзв'язку”. Належних доказів

надання державіаслужбою дозволу на відчуження майна після передачі повноважень

з управління державним авіапідприємством “Львівські авіалінії” зазначеному

міністерству, суду не надано.

19.06.2006 р. між державним

авіапідприємством “Львівські авіалінії” та товарною біржею “Наша” був укладений

договір №11/161 про реалізацію на публічних біржових торгах (аукціонах) майна

ДАП “Львівські авіалінії”, що відповідає вимогам п. 3.12. Інструкції про

порядок списання та відчуження шляхом продажу основних засобів підприємства, що

належать до сфери управління Державіаслужби, затвердженої наказом

Державіаслужби №962 від 20.12.2005 р..

У відповідності до ст. 657 ЦК

України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового

комплексу, житлового будинку (квартири), або іншого нерухомого майна

укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній

реєстрації. Однак, згідно із ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору

купівлі-продажу на біржах застосовуються загальні положення про

купівлю-продажу, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів

купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Відповідно до ст. 15 Закону

України “Про товарну біржу”, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають

нотаріальному посвідченню.

У відповідності до протоколу №024Н

від 13.07.2006 р. проведення -відкритих торгів Товарною біржею “Наша” “13”

липня 2006 р. було проведено торги по реалізації майна ДАП “Львівські

авіалінії” згідно Закону України “Про товарну біржу” та Правил біржової

торгівлі ТБ “Наша” було укладено оспорювану біржову угоду договір

купівлі-продажу №Н-024-6 від 13.07.2006 р., згідно із яким державне авіапідприємство

“Львівські авіалінії (продавець) зобов'язалось передати у власність фізичній

особі -підприємцю ОСОБА_1(покупець) частину нежитлового приміщення з літ. 1 по

літ. 15 загальною площею 212,5 кв.м., яке знаходиться за адресою Львівська

область, АДРЕСА_1 по ціні 480000 грн., при вартості об'єкта оцінки згідно із

висновком про вартість майна, проведеного приватним підприємством “Експерт”

399000 грн. без врахування ПДВ. На суперечність змісту зазначеної угоди вимогам

закону прокурор та позивач не посилались, доказів такої суперечності суду не

надали.

З платіжних доручень № 2 від

26.07.2006 р. та №55 від 01.08.2006 р., пояснень позивача випливає, що

відповідач повністю сплатив вартість придбаного майна.

03.08.2006 р. між тими ж сторонами

був укладений оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення

аналогічного змісту, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом

Трускавецького міського нотаріального округу. Причину повторного укладення

такого договору сторони пояснили необхідністю державної реєстрації  права власності на нерухоме майно, оскільки

згідно із додатком №1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації

прав власності на нерухоме майно, угоди, укладені та зареєстровані на біржі не

передбачені в переліку правовстановлюючих документів. У відповідності до п.

2.3. договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, сума договору повністю

сплачена покупцем до його нотаріального посвідчення, що відповідає матеріалам

справи. На суперечність змісту зазначеного договору вимогам закону прокурор та

позивач не посилались, доказів такої суперечності суду не надали.

Посилання прокурора на суперечність

порядку укладеної угоди вимогам Положення про порядок відчуження основних

засобів, що є державною власністю від 30.07.1999 р., яке діяло на час існування

спірних відносин, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до п. 2 вказаного

Положення, воно визначає порядок відчуження суб'єктами господарювання

державного майна, закріпленого за державними підприємствами, їх структурними

підрозділами, але лише тих, функції з управління майном яких в установленому

порядку передані до державних органів приватизації. Однак, докази передачі

спірного майна до відання державних органів приватизації суду не надані.

Не доведено у встановленому порядку

і невідповідність ціни продажу дійсній ринковій вартості, оскільки навіть своє

посилання на отриману за допомогою мережі Інтернет орієнтовну ціну на

некомерційну нерухомість прокурор не підтвердив у встановленому порядку

належними доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ГК України,

господарське  зобов'язання, що не

відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин

з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного

органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно

із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК

України. Однак, наявність передбачених законом підстав для визнання недійсними

оспорюваних договорів не доведено суду у встановленому порядку належними

доказами. Не доведена також і завідомість стверджуваної суперечності інтересам

держави та суспільства оспорюваних договорів, розбіжності у площі, стверджувані

відповідачем факти здійсненого знесення простінків.

Матеріали справи свідчать, що

станом на дату розгляду справи судом, на підставі договорів купівлі-продажу

44/100 ід. частин нежитлового приміщення від 20.10.2006 р., купівлі-продажу

29/100 ід. частин нежитловго приміщення від 12.06.2007 р., 27/100 ід. частин не

житлового приміщення від 12.10.2006 р., власником придбаного відповідачем майна

стала ОСОБА_2. Зазначені договори сторонами не оскаржувались.

У відповідності до ч. 1 ст. 208 ГК

України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності

наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход

держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у

разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход

держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на

відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе

одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або

належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход

держави.

Однак, за даних обставин зазначені

норми не підлягають застосуванню, доказів зворотнього суду не надано,

добросовісність набуття ОСОБА_2 права власності на спірне майно прокурором та

позивачем  не оспорена у даному судовому

процесі.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку,

що у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.207,208 ГК України,

ст.ст. 203,215,656,657 ЦК України, ст.15 Закону України “Про товарну біржу”,

ст.ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

            У позові відмовити повністю.

Суддя                                                           

                                 Масловська

Л.З.