Рішення

від 27.06.2023 по справі 420/7937/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7937/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМІНГО 2017» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМІНГО 2017» (надалі - позивач) до Одеської митниці (надалі - відповідач), в якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2022/000014/1 від 09.11.2022;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500530/2022/000111 від 09.11.2022;

-стягнути з Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМІНГО 2017» судовий збір у розмірі 10 975,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Держмитслужби, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею, як відокремленим підрозділом Держмитслужби, в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару, що стало підставою звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 17.04.2023 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМІНГО 2017» залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 203,00 грн.

До канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 17.04.2023 року.

Ухвалою від 24.04.2023 року суд прийняв до провадження позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 31.05.2023 року.

До канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, були підставою для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Держмитслужби, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМІНГО 2017».

Представник позивача в судове засідання, призначене на 31.05.2023 року, не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

В судове засідання, призначене на 31.05.2023 року, з`явився представник відповідача.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 31.05.2023 року відклав підготовче засідання на 21.06.2023 року.

В судове засідання призначене на 21.06.2023 року з`явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання призначене на 21.06.2023 року не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Суд ухвалою від 21.06.2023 року закрив підготовче провадження у справі та призначив справу №420/7937/23 до розгляду по суті на 21.06.2023 року на 11 год 30 хв.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Суд в судовому засіданні з`ясував думку представника відповідача щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 21.06.2023 року, клопотання представника відповідача задовольнив та на підставі ч.9 ст.205 КАС України здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника відповідача, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" (ідентифікаційний код 41499462), зареєстроване 04.08.2017 як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису: 15881020000016497).

20.05.2020 між фірмою TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство (Продавець) та ТОВ "ФЛАМІНГО 2017" (Покупець) укладений контракт № 27/05/2020, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець продає, а покупець купує м`ясопродукти в асортименті (товарної групи 0203, 0206, 0504 згідно УКТЗ), які надалі називаються "Товар". В пункті 1.2 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 зазначено, що всі терміни і поняття умов постачання, а також платіжні та інші зобов`язання, які випливають з нього приймаються у відповідності до Міжнародних правил і понять термінів "Інкотермс" 2010 року.

Відповідно до пункту 2.1 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 асортимент, кількість і ціна Товару вказуються в інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. Пунктом 2.3 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 обумовлено, що валюта Контракту ЄВРО, валюта платежу по Договору ЄВРО. Згідно з пунктом 2.4 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 вартість тари і упаковки входять в ціну товару. Відповідно до пункту 3.1 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 Продавець постачає Товар на умовах CFR Одеса.

Пунктами 5.1, 5.3 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 визначено, що Покупець оплачує повну вартість інвойсу шляхом прямого банківського переказу коштів на рахунок вказаний в реквізитах Продавця. Оплата здійснюється не пізніше ніж через 90 банківських днів після отримання товару від Продавця. Оплата за товар може здійснюватися як в формі попередньої оплати так і після отримання товару на умовах, що визначаються інвойсом; комісію банків кореспондентів оплачує Покупець.

Додатковою угодою № 1 від 05.06.2020 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 змінені реквізити банка Покупця по контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020. Відповідно до додаткової угоди № 3 від 01.09.2022 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 пункт 3.1 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 викладений в наступній редакції: "3.1 Продавець постачає Товар на умовах CFR Orlivka, Ukraine".

В інвойсі (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 вказані умови поставки товарів CFR Constanta, Romania; умови оплати товарів 90 діб після доставки, найменування товару: "Натуральні солені яловичі оболонки (Natural salted beef casings)", вага нетто товару 22 432,62 кг, ціна за 1 кг ваги нетто товару 1,30 євро за кг, загальна вартість товару за інвойсом 29 162,41 євро.

На виконання умов контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 декларантом та його уповноваженою особою ТОВ "ФОНТАН-ТРАНС" подано до Одеської митниці митну декларацію № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022, в якій декларантом визначено та заявлено митну вартість товару за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 1 116 774,38 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в інвойсі (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 29 162,41 євро (сума в валюті України на день подання митної декларації № 22UA5005300069222U4 від 09.11.2022 за курсом НБУ на 09.11.2022 36,5375 грн. за 1 євро 1 065 521,56 грн.), витрат на перевезення з порту Констанца, Румунія до п/п "Орлівка" у розмірі 29 388,00 грн. за контейнер, витрат на оформлення документів, портових витрат у порту Констанца, Румунія у розмірі 21 864,82 грн.

Разом з митною декларацією (МД) № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 декларантом та його уповноваженою особою до митниці подані наступні документи (копії документів) (графа 44 МД): сертифікат якості № 23/2022 від 05.09.2022, інвойс № 23/2022 від 05.09.2022, коносамент № 1КТ657086 від 21.09.2022, вантажну (автотранспортну) накладну № 0311 від 03.11.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат № NR I0-00178643/СС-ІАІ/22 від 05.09.2022, сертифікат про походження товару № 5189/22 від 05.09.2022, фінансову довідку про транспортні витрати № 22/059 від 04.11.2022, контракт № 27/05/2020 від 20.05.2020, додаткову угоду № 1 від 05.06.2020 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020, додаткову угоду № 3 від 01.09.2022 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020, договір № 1/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу від 18.01.2022.

Одеська митниця надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому повідомила про начебто існуючі на думку митного органу невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та зобов`язала протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення. Також митниця повідомила, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларант надіслав до митниці додаткові документи прайс-лист б/н від 01.06.2022, проформу-рахунок № 23/2022 від 04.09.2022, а також уповноважена особа декларанта (ТОВ "ФОНТАН-ТРАНС") листом № 09.11/01 від 09.11.2022 повідомила про відсутність інших додаткових документів або відомостей.

Проте Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA500530/2022/000014/1 від 09.11.2022, в якому застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів (шостий метод) та визначила митну вартість товару № 1 у митній декларації (МД) № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 4,02 євро за кг нетто, тобто 90 179,13 євро. У зв`язку з вищезазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів Одеська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500530/2022/000111 від 09.11.2022.

Товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією № 22UA500530006968U7 від 09.11.2022 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів про те, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, така складова митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в митній декларації № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 декларантом визначено та заявлено митну вартість товару за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 1 116 774,38 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в інвойсі (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 29 162,41 євро (сума в валюті України на день подання митної декларації № 22UA5005300069222U4 від 09.11.2022 за курсом НБУ на 09.11.2022 36,5375 грн. за 1 євро 1 065 521,56 грн.), витрат на перевезення з порту Констанца, Румунія до п/п "Орлівка" у розмірі 29 388,00 грн. за контейнер, витрат на оформлення документів, портових витрат у порту Констанца, Румунія у розмірі 21 864,82 грн.

Частинами 4, 5, 6, 7, 9, 21 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Підпунктом "в" пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Також, пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відноситься зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Пунктом 2.4 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 передбачено, що вартість тари і упаковки входять в ціну товару.

В інвойсі (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 вказані умови поставки товарів CFR Constanta, Romania (CFR Констанца, Румунія).

Відповідно до пункту 1.2 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 всі терміни і поняття умов постачання, а також платіжні та інші зобов`язання, які випливають з нього приймаються у відповідності до Міжнародних правил і понять термінів "Інкотермс" 2010 року.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 у справі № 815/6984/15 (К/800/16890/16) за позовом ТОВ "Укратлантік" до Одеської митниці ДФС, суд касаційної інстанції зазначив, що Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін. Обрані сторонами зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Підпунктом А.9 "Перевірка, упаковка, маркування" пункту А "Обов`язки продавця" умов поставки CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) визначено: "Продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4, а також витрати по інспектуванню товару перед відвантаженням, що передбачається владою країни ввезення. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Продавець може здійснити пакування товару таки чином як необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до пакування. Маркування упакованого товару повинно бути здійснено належним чином".

Отже, у зв`язку із застосуванням умов поставки товарів CFR Констанца, Румунія, продавець (фірма TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство) зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує.

Таким чином, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням вже включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, яка зазначена в інвойсі № 23/2022 від 05.09.2022, а тому відповідно до положень підпункту "в" пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI у митниці не було необхідності відокремлювати зазначені витрати з ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті та зобов`язувати позивача надавати окремі документи для підтвердження таких витрат.

В пункті 22 Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983) показано в якому порядку можуть вказуватися суми у рахунку, додаткові витрати та вирахування.

Отже, у відповідності до Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983) точний зміст переліку витрат, які наводяться у рахунку залежать від застосовуваних умов поставки товарів, а оскільки умови поставки CFR Констанца, Румунія передбачають, що вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням вже включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, то вищезазначені витрати не підлягали відокремленню у інвойсі (рахунку-фактурі) № 23/2022 від 05.09.2022.

Верховний Суд в постанові від 12.12.2019 у справі № 815/4215/17 (адміністративне провадження № К/9901/47801/18) за позовом ТОВ "Баско" до Одеської митниці ДФС, встановивши що "як зазначає митний орган, у наданому до митного оформлення інвойсі від 6 травня 2017 року № XF170506T1 не зазначено, скільки саме становить вартість упаковки та маркування товару, що був поставлений за контрактом. CFR (абревіатура від Cost and Freight, в перекладі - «вартість і фрахт») - умови поставки, що входять в загальні міжнародні правила Інкотермс 2010. При цьому продавець зобов`язаний повністю оплатити витрати, викликані доставкою вантажу від пункту поставки (місця виробництва, заводу і т.д.), завантаженням товару на борт судна і транспортуванням вантажу в порт призначення, зазначений в договорі. Враховуючи викладене, Верховний Суд у вказаній постанові "погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ціна товару, що поставляється, вже включає в себе вартість упаковки та маркування".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 (адміністративне провадження №К/9901/18495/19) за позовом ТОВ "ВІНДХЕНД ЮКРЕЙН" до Одеської митниці ДФС, в якій Верховний Суд застосовуючи положення підпункту "в" пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, прийшов до висновку про те, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Згідно зі ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відносно твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, стосовно того, що в товаротранспортних документах не співпадають дані щодо об`єму та кількості вантажу, а саме, що в коносаменті від 21.09.2022 № 1КТ657086 зазначено вага брутто 23232,62 кг та об`єм 25,92 м3, а в автотранспортній накладній 03.11.2022 № 0311 зазначено об`єм 6 м3, вага 23232 кг, та у гр. 3 місце розвантаження вказано Україна, суд зазначає наступне.

В інвойсі (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 вказані вага нетто товару 22 432,62 кг, ціна за 1 кг ваги нетто товару 1,30 євро за кг, загальна вартість товару за інвойсом 29 162,41 євро.

В коносаменті № 1КТ657086 від 21.09.2022 зазначена вага брутто товару 23 232,62 кг.

В митній декларації (МД) № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 декларантом та його уповноваженою особою зазначена вага брутто товару 23 232,62 кг (графа 35 "Маса брутто (кг)") та вага нетто товару 22 432,62 кг (графа 38 "Маса нетто (кг)"), що також підтверджується відомостями у графах 23, 24 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500530/2022/000014/1 від 09.11.2022.

Отже, в митній декларації (МД) № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 були зазначені правильні відомості про вагу брутто та вагу нетто товару, на підставі даних вказаних в інвойсі (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 та в коносаменті № 1КТ657086 від 21.09.2022.

Вартість товару, вказана в інвойсі (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 розрахована від ваги нетто товару, а тому відомості щодо ваги брутто товару та об`єму вантажу, вказані вантажній (автотранспортній) накладній № 0311 від 03.11.2022 не вплинули на правильність визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів.

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) (дата приєднання України: 01.08.2006 (із застереженням)) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною 1 статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Частиною 1 статті 7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) обумовлено, що відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6; b) даних, зазначених у пункті 2 статті 6; c) будь-яких інших даних чи інструкцій, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

Таким чином, відповідно до статей 5, 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) одержувач (позивач ТОВ "ФЛАМІНГО 2017") не бере участі в оформленні оригіналів вантажної накладної та не може нести відповідальність за недоліки її заповнення, а має можливість отримати відповідний примірник вантажної (автотранспортної) накладної (CMR) тільки від перевізника в момент доставки товару в місце призначення.

Зазначення в графі 3 країни розвантаження вантажу Україна та не зазначення місця його розвантаження не вплинуло та не могло вплинути на правильність визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів, оскільки у відповідності до пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI витрати на транспортування товару митною територією України не включаються до митної вартості товарів.

В постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 (адміністративне провадження № К/9901/18495/19) за позовом ТОВ "ВІНДХЕНД ЮКРЕЙН" до Одеської митниці ДФС прийшов до висновку про те, що "наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару."

Щодо твердження відповідача, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №/2022/000014/1 від 09.11.2022 про те, що зберігання вантажу повинне включатися в митну вартість товарів зважаючи на тривалий термін доставки, суд зазначає наступне.

10.04.2008 Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (GATT).

Пунктом 1 статті 6 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 передбачено, що митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість складається із суми:

a) ціни або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої під час виробництва імпортних товарів;

b) суми для прибутків та загальних витрат, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які оцінюються та які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту;

c) ціни або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення методу оцінювання, вибраного членом згідно з пунктом 2 статті 8.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається:

a) такі витрати настільки, наскільки вони понесені покупцем, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари:

i) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за покупку;

ii) вартість контейнерів, які для митних цілей уважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

iii) вартість упаковки, чи за оплату праці, чи матеріалів;

b) вартість, розподілена належним чином, таких товарів та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів, якщо такої вартості не включено до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті:

i) матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що включені до імпортних товарів;

ii) інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;

iii) матеріали, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;

iv) технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, які виготовлені в місці, іншому, ніж країна-імпортер, та які необхідні для виробництва імпортних товарів;

c) роялті й ліцензійні платежі, пов`язані з товарами, що оцінюються, які покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті й платежі не включаються до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті;

d) вартість будь-якої частини доходу від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних товарів, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю.

Пунктом 2 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 визначено, що Під час розробки свого законодавства кожний член передбачає цілковите або часткове включення до митної вартості або виключення з неї такого:

a) вартості транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення;

b) витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов`язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення;

c) вартості страхування.

Згідно з пунктом 4 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості не допускається додавань до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за винятком тих, які передбачені в цій статті.

Також в переліку витрат (складових митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що наведений у частині 10 статті 58 МК України відсутні витрати на зберігання вантажу.

Частиною 11 статті 58 МК України від 13.03.2012 передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

В постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 2а-13471/10/0470 (адміністративне провадження №К/9901/4516/18) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод") до Дніпропетровської митниці Міндоходів, суд касаційної інстанції, застосовуючи вищевказані положення міжнародних договорів та законодавства України прийшов до висновків про те, що законодавство України з питань визначення митної вартості товарів повністю відповідає міжнародним вимогам, зокрема, Угоди про застосування статті VII ГАТТ, і не містить такі види витрат, як зберігання товару, що включаються до митної вартості. Коментар Технічного комітету надається на вимогу члену або Комітету на технічному рівні у вигляді консультації з будь-яких справ, що стосуються оцінювання імпортних товарів для митних цілей та не є нормативним актом.

Щодо твердження відповідача, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500530/2022/000014/1 від 09.11.2022 про те, що у наданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір перевезення, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктами 5, 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Також, пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

В інвойсі (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 вказані умови поставки товарів CFR Constanta, Romania (CFR Констанца, Румунія).

В пункті 1.2 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 зазначено, що всі терміни і поняття умов постачання, а також платіжні та інші зобов`язання, які випливають з нього приймаються у відповідності до Міжнародних правил і понять термінів "Інкотермс" 2010 року.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін CFR "Cost and Freight" ("Вартість та фрахт") означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Відповідно до підпункту "а" пункту А3 розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) Продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладання договору перевезення товару від названого пункту поставки, якщо він визначений, від місця поставки до названого порту призначення або, якщо це узгоджено, до будь-якого пункту в такому порту. Договір перевезення повинен бути укладений за рахунок продавця, на звичайних умовах та передбачати перевезення за звичайно прийнятим напрямком на судні такого типу, який звичайно використовується для перевезення проданого товару.

Підпунктом "а" пункту Б3 розділу Б "Обов`язки покупця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачено, що у покупця немає обов`язку перед продавцем по укладенню договору перевезення.

Пунктом А6 "Розподіл витрат" пункту А3 розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачено, що Продавець зобов`язаний оплатити: а) всі витрати, які відносяться до товару до моменту його поставки у відповідності з пунктом А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6; та b) фрахт та інші вказані в пункті А3 а) витрати, включаючи витрати по навантаженню товару на борт судна та буд-які збори у зв`язку з вивантаженням товару в узгодженому порту розвантаження, які за договором перевезення покладені на продавця; та с) якщо наявна потреба, витрати по виконанню митних формальностей, необхідних для вивозу товару, а також мита, податки та збори, що сплачуються при вивезенні, а також витрати по його перевезенню через будь-яку країну, якщо вони за умовами договору перевезення покладені на продавця.

Пунктом А8 "Документ поставки" розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) визначено, що Продавець повинен за власний рахунок своєчасно надати покупцю звичайний транспортний документ до узгодженого порту призначення. Такий транспортний документ повинен охоплювати товар за договором та бути датованим в межах узгодженого періоду відвантаження, надавати покупцю право вимоги вантажу від перевізника в порту призначення та, якщо не погоджено інше, дозволити покупцю продати товар в період транзиту шляхом передачі документа наступного покупцю або шляхом повідомлення перевізника.

Згідно з пунктом Б.8 "Доказ поставки" розділу Б "Обов`язки покупця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) покупець зобов`язаний прийняти транспортний документ, виданий у відповідності з підпунктом А8, якщо він відповідає договору.

У зв`язку із застосуванням відповідно до інвойсу (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 умов поставки товарів CFR Constanta, Romania (CFR Констанца, Румунія) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) продавець фірма TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство, зобов`язаний оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення (Constanta, Romania (Констанца, Румунія) та за власний рахунок своєчасно надати покупцю звичайний транспортний документ до узгодженого порту призначення; а покупець зобов`язаний прийняти транспортний документ, якщо він відповідає договору.

Крім того, відповідно до пункту 7 статті 1 Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 31.03.1978 року (Гамбурзькі правила) "коносамент означає документ, який підтверджує договір морського перевезення та приймання чи навантаження вантажу перевізником та відповідно до якого перевізник зобов`язується здати вантаж проти цього документу".

В коносаменті № 1КТ657086 від 21.09.2022, який був наданий до митниці разом з митною декларацією № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022, в графі "Kind of Packages; Description of goods; Marks and Numbers; Container No./ Seal No." зазначено "Freight prepaid" ("фрахт оплачений завчасно"), що означає вартість фрахту вже оплачена відправником (тобто фірмою TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство).

Отже, згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) та на виконання умов інвойсу (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 продавець фірма TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство оплатив фрахт та доставку товару до порту призначення Констанца, Румунія та надав покупцю коносамент № 1КТ657086 від 21.09.2022.

В постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 820/2147/16 (адміністративне провадження № К/9901/13876/18) за позовом ТОВ "Ресторанснаб" до Харківської митниці ДФС зазначив, що "відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту. Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення".

Крім того, 18.01.2022 між ТОВ "Фонтан-Транс" (Експедитор) (ідентифікаційний код юридичної особи 43644761, 65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Церковна, буд. 19, офіс 523) та ТОВ "ФЛАМІНГО 2017" (Клієнт) укладений договір № 1/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу, пунктом 1.1 якого передбачено, що за цим договором Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта організувати виконання визначених ст. 2 цього договору послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу та митним оформленням вантажу Клієнта.

Пунктом 2.1 договору № 1/22 від 18.01.2022 обумовлено, що згідно з цим договором та письмовою заявкою Клієнта, яка є невід`ємною частиною цього договору, Експедитор надає Клієнту наступні види послуг, серед яких, зокрема, забезпечення отримання вантажу в порту, який прибув на адресу Клієнта морським транспортом та оформлення усіх необхідних документів; організація морського перевезення за кордоном та перевезення по території України імпортного, експортного та/або транзитного вантажу транспортом і за маршрутом обраним Клієнтом згідно з попередньо погодженою з ним заявкою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору № 1/22 від 18.01.2022 ТОВ "Фонтан-Транс" був складений рахунок-фактура № 1-00000290 від 04.11.2022, згідно з яким витрати на оформлення документів, портових витрат у порту Констанца, Румунія становлять 21 864,82 грн., витрати на міжнародне автоперевезення за маршрутом Констанца, Румунія м. Одеса, Україна становлять 76 794,06 грн.

Пунктом 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI передбачено, що до митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню в тому числі і витрати на транспортування після ввезення.

Отже, згідно з пунктом 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI витрати на транспортування товару митною територією України (маршрутом п/п "Орлівка" м. Одеса) не включаються до митної вартості товарів.

Відповідно до фінансової довідки про транспортні витрати ТОВ "Фонтан-Транс" № 22/059 від 04.11.2022 вартість перевезення вантажу у одному двадцятифутовому контейнері № MRKU8827489 згідно коносаменту № 1КТ657086 за маршрутом порт Констанца, Румунія п/п "Орлівка" м. Одеса, Україна складає 76 794,06 гривень, а саме: вартість перевезення з порту Констанца, Румунія до п/п "Орлівка" 29 388,00 грн. за контейнер, вартість перевезення від п/п "Орлівка" до м. Дніпро 47 406,00 грн. за контейнер; оформлення документів, портові витрати у порту Констанца, Румунія 21 864,82 грн.; вантаж не страхувався впродовж всього вищевказаного маршруту.

Договір № 1/22 від 18.01.2022, фінансова довідка про транспортні витрати № 22/059 від 04.11.2022 були надані декларантом та його уповноваженою особою надані до Одеської митниці, що підтверджується відомостями, які зазначені у графі 44 митною декларацією (МД) № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 та у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500530/2022/000111 від 09.11.2022.

Витрати на перевезення з порту Констанца, Румунія до п/п "Орлівка" у розмірі 29 388,00 грн., та витрати на оформлення документів, портові витрати у порту Констанца, Румунія у розмірі 21 864,82 грн. (загальною сумою 51 252,82 грн.) були включені у митну вартість товару, що підтверджується відомостями, зазначеними у графі 17 "Заявлені декларантом складові митної вартості" рішення про коригування митної вартості товарів № UA500530/2022/000014/1 від 09.11.2022.

Отже, в митній декларації № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 декларантом та його уповноваженою особою визначено та заявлено митну вартість товару № 1 за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 1 116 774,38 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в інвойсі (invoice) № 23/2022 від 05.09.2022 29 162,41 євро (сума в валюті України на день подання митної декларації № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 за курсом НБУ на 09.11.2022 36,5375 грн. за 1 євро 1 065 521,56 грн.), витрат на перевезення з порту Констанца, Румунія до п/п "Орлівка" у розмірі 29 388,00 грн. за контейнер, витрат на оформлення документів, портових витрат у порту Констанца, Румунія у розмірі 21 864,82 грн. (графа 28 "Розрахована декларантом митна вартість товару" рішення про коригування митної вартості товарів № UA500530/2022/000014/1 від 09.11.2022).

В коносаменті № 1КТ657086 від 21.09.2022, який був наданий до митниці разом з митною декларацією № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 зазначений номер контейнера, в якому перевозився вантаж MRKU8827489.

У вантажній (автотранспортній) накладній № 0311 від 03.11.2022 міститься номер контейнера, в якому перевозився вантаж MRKU8827489.

В графі 31 митної декларації № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 також вказаний номер контейнера, в якому перевозився вантаж MRKU8827489.

У фінансовій довідці про транспортні витрати № 22/059 від 04.11.2022 навезена інформація щодо вартості перевезення вантажу у одному двадцятифутовому контейнері № MRKU8827489 згідно коносаменту № 1КТ657086.

Наявність у фінансовій довідці про транспортні витрати № 22/059 від 04.11.2022 номеру контейнера № MRKU8827489, у якому перевозився вантаж, дозволяє співвіднести інформацію, зазначену в фінансовій довідці про транспортні витрати № 22/059 від 04.11.2022, з інформацією, наявною в інших документах, поданих під час митного оформлення та, як наслідок, віднести вказану довідку до даної поставки як документ, що підтверджує вартість транспортних витрат.

Крім того, в розділі ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06 2012 за № 984/21296) не наведений вичерпний перелік обов`язкових реквізитів транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі відсутня вимога щодо обов`язкової наявності в них посилання на договір перевезення.

Таким чином, відсутність у наданій до митного оформлення фінансовій довідці про транспортні витрати № 22/059 від 04.11.2022 посилання на договір перевезення не свідчить про наявність розбіжностей у документах, поданих декларантом для підтвердження митної вартості товарів.

В постанові Верховного Суду від 09.04.2021 у справі № 809/119/17 (адміністративне провадження № К/9901/18951/18) за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС наявний правовий висновок про те, що "митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення".

Згідно матеріалів справи разом з митною декларацією № 22UA500530006922U4 від 09.11.2022 декларантом та його уповноваженою особою до митниці подані наступні документи (копії документів) (графа 44 МД): сертифікат якості № 23/2022 від 05.09.2022, інвойс № 23/2022 від 05.09.2022, коносамент № 1КТ657086 від 21.09.2022, вантажну (автотранспортну) накладну № 0311 від 03.11.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат № NR I0-00178643/СС-ІАІ/22 від 05.09.2022, сертифікат про походження товару № 5189/22 від 05.09.2022, фінансову довідку про транспортні витрати № 22/059 від 04.11.2022, контракт № 27/05/2020 від 20.05.2020, додаткову угоду № 1 від 05.06.2020 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020, додаткову угоду № 3 від 01.09.2022 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020, договір № 1/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу від 18.01.2022.

09.11.2022 Одеська митниця надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому зобов`язала протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення. Також митниця повідомила, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Пунктами 5.1, 5.3 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 визначено, що Покупець оплачує повну вартість інвойсу шляхом прямого банківського переказу коштів на рахунок вказаний в реквізитах Продавця. Оплата здійснюється не пізніше ніж через 90 банківських днів після отримання товару від Продавця. Оплата за товар може здійснюватися як в формі попередньої оплати так і після отримання товару на умовах, що визначаються інвойсом; комісію банків кореспондентів оплачує Покупець.

В інвойсі № 23/2022 від 05.09.2022 зазначені умови оплати товарів 90 днів після доставки (90 days after delivery), а тому Одеська митниця необґрунтовано зобов`язала позивача додатково надати для підтвердження митної вартості товарів виписку з бухгалтерської документації.

Разом з тим, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін CFR зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

В підпункті А.2 "Ліцензії, дозволи, контроль безпеки та інші формальності" пункту А "Обов`язки продавця" умов поставки CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) зазначено: "Якщо виникне потреба, продавець зобов`язаний за свій рахунок та на власний ризик отримати експорту ліцензію або інший офіційний дозвіл та виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення товару".

Пунктом 3.2 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 передбачено, що Продавець зобов`язаний отримати на свій ризик, за свій рахунок експортну ліцензію або інший дозвіл державних органів для експорту Товару, ветеринарний сертифікат, сертифікат походження, якості Товару і виконати всі митні процедури, необхідні для вивозу товару.

Згідно з пунктом 4.1 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 Продавець зобов`язаний надати інвойс, ветеринарний сертифікат, сертифікати походження, сертифікат якості, коносамент, інші супроводжуючі документи.

Таким чином, умови поставки товарів CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) та контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 покладають на Продавця (фірму TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство) обов`язок виконання митних процедур, необхідних для вивезення товару та не передбачають надання Продавцем Покупцю копії митної декларації країни відправлення, а тому Одеська митниця необґрунтовано зобов`язала позивача додатково надати для підтвердження митної вартості товарів копію митної декларації країни відправлення.

Разом з тим, ціни на товар "натуральні солені яловичі облонки" не встановлюються на біржах, і тому Одеська митниця необґрунтовано зобов`язала позивача надати для підтвердження митної вартості товару інформацію біржових організацій про вартість товарів.

Листом № 09.11/01 від 09.11.2022 уповноважена особа декларанта ТОВ "Фонтан Транс" надіслала до митниці додаткові документи прайс-лист (прейскурант) від 01.09.2022 б/н, проформу-рахунок від 04.09.2022 № 23/2022 та повідомила про відсутність інших додаткових документів та відомостей.

Одеська митниця не врахувала того, що надана позивачем проформа інвойсу (проформа-рахунок) № 23/2022 від 04.09.2022 підтверджувала заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: як в інвойсі (рахунку-фактурі) № 23/2022 від 05.09.2022 так і в проформі інвойсу (проформі-рахунку) № 23/2022 від 04.09.2022 вказані вага нетто товару товару"Натуральні солені яловичі оболонки (Natural salted beef casings)" 22 432,62 кг, ціна за 1 кг товару 1,30 євро за кг, загальна вартість товару за інвойсом 29 162,41 євро.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, віднесено до загальних засад цивільного законодавства.

Також згідно з частиною 3 статті 189 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1, 2 статті 190 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV обумовлено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Пунктом 6 частини 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI до переліку додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів та подаються на письмову вимогу митного органу віднесені каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Одеська митниця під час прийняття оскаржуваного рішення безпідставно не прийняла до уваги того, що прайс-лист (прейскурант) б/н від 01.09.2022 підтверджував заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: відповідно до прайс-листа (прейскуранта) б/н від 01.09.2022 вартість товару "Natural salted beef casings" (натуральні солені яловичі облонки) становить 1,30 євро за кг, в той час як в рахунку-фактурі (інвойсі) № 23/2022 від 05.09.2022 також зазначена вартість товару 1,30 євро за кг.

Верховний Сул в постанові від 16.07.2020 у справі № 815/324/18 за позовом ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" до Київської міської митниці ДФС (адміністративне провадження № К/9901/55690/18) зазначив, що прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Також Верховний Суд в постанові від 20.04.2018 у справі № 826/10456/16 (адміністративне провадження №К/9901/5250/18) за позовом ТОВ "ТЛ Груп" до Київської міської митниці ДФС прийшов до висновку про те, що "чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів".

Тому необґрунтованим є неприйняття до уваги суб`єктом владних повноважень зазначеного прайс-листа тільки тому, що в ньому зазначені умови поставки товарів CFR Gdynia, Poland (Гдиня, Польща), а не CFR Constanta, Romania (Констанца, Румунія).

Застосовуючи положення статей 53, 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, Верховний Суд в постановах від 24.12.2020 № 810/495/16 (адміністративне провадження № К/9901/6451/18) за позовом ТОВ "Ела Групп" до Київської митниці ДФС, та від 01.04.2021 у справі № 826/10755/16 (адміністративне провадження № К/9901/19619/18) за позовом ТОВ "Лайфселл" до Київської міської митниці ДФС, прийшов до висновків про те, що "митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації".

Відповідно до фактичних обставин справи, надані позивачем до Одеської митниці документи кореспондувалися між собою та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності всі відомості, які підтверджували числові значення митної вартості (її складових), й не давали підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Тобто використані декларантом відомості про визначення митної вартості, базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, а тому існували підстави, передбачені частиною 1 статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI для застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (першого методу).

Таким чином, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не наведено існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості, не зазначено причин, через які не могла бути застосована заявлена декларантом митна вартість товарів.

Враховуючи викладене, у Одеської митниці не було підстав, передбачених нормою частини 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також причин для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні товарів.

Також щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Пунктами 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції 01.06.2012 за № 883/21195) в графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Одеська митниця в оскаржуваному рішенні використала резервний метод визначення митної вартості (шостий метод), зазначивши номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів № 22UA500530005272U2 від 03.10.2022.

Суд погоджується з твердженням позивача, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний Суд в постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 (адміністративне провадження № К/9901/51204/18) за позовом ТОВ "Сумифітофармація" до Сумської митниці ДФС прийшов до висновків про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

В постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 (адміністративне провадження № К/9901/11043/20) за позовом ОСОБА_2 до Слобожанської митниці Держмитслужби зазначено про те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500530/2022/000014/1 від 09.11.2022 Одеською митницею не наведені пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів (тобто не наведене обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування).

Одеська митниця не врахувала того, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що митне оформлення яких здійснювалось у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників ЄАІС Держмитслужби.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Підсумовуючи вищевикладене, можливо зробити висновок про те, що декларант відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України надав до Одеської митниці документи, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товарів, не мали розбіжностей, а тому у Одеської митниці були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54, частиною 1 статті 55 МК України для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500530/2022/000014/1 від 09.11.2022, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2022/000111 від 09.11.2022.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМІНГО 2017» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №/2022/000014/1 від 09.11.2022 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2022/000111 від 09.11.2022 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у загальній сумі 10 975,77 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМІНГО 2017» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску

чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500530/2022/000014/1 від 09.11.2022.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500530/2022/000111 від 09.11.2022.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" (вул. Садова, буд. 3/1, м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 41499462) сплачену суму судового збору в розмірі 10 975,77 грн. (десять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень сімдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ ВП: 44005631).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.06.2023 року.

Суддя Г. В. Лебедєва