Постанова

від 22.06.2023 по справі 520/18320/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 р.Справа № 520/18320/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Яковини В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 17.10.22 по справі № 520/18320/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Утківське відгодівельне господарство" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00047050710 від 06.04.2021 р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00047150710 від 06.04.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкові повідомлення-рішення №00047050710 від 06.04.2021 р. та №00047150710 від 06.04.2021 р., на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 позов Приватного акціонерного товариства «УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» (код ЄДРПОУ 00450223, 62471, Харківська обл., Харківський р-н., смт. Утківка, вул. Слобожанська, буд. 78) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495, 61075, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00047050710 від 06.04.2021 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00047150710 від 06.04.2021 р.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495, 61075, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» (код ЄДРПОУ 00450223, 62471, Харківська обл., Харківський р-н., смт. Утківка, вул. Слобожанська, буд. 78) сплачений судовий збір в сумі 7515 (сім тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 30 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що правовою підставою для складання та вручення позивачу запиту про надання документів від 27.09.2021 слугував п. 85,2 ст. 85 ПК України. Тобто податковий орган під час проведення перевірки мало беззаперечне право запитувати у платника податків для вивчення документи, пов`язані з виконанням вимог законодавства, контролю за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Направлення на перевірку містять усі реквізити контролюючого органу, вони підписанні уповноваженою особою та скріплені печаткою. Запит про надання документів був підписаний тими ж посадовими особами, які зазначені у направленні. Тому апелянт вважає, що твердження суду першої інстанції про те, що посадові особи контролюючого органу не можуть бути ідентифіковані як уповноважені на підписання запиту на отримання документів, не можна вважати обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі документів , які є в наявності у матеріалах справи. Тобто податковим органом було правомірно застосувано до платника податків заходи фінансової відповідальності шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення №00047150710 від 06.04.2021 р. Крім того зазначено, що перевіркою встановлено факт зберігання позивачем пального за адресою : вул. Леніна, 78, смт. Утківка, Х/О без отримання відповідної ліцензії, чим порушено ч. 8 ст.15 Закону № 481.Так у всіх акцизних накладних вказана адреса місця зберігання пального: смт. Утківка, Х/О, Тобто зазначає, що позиція позивача суперечить даним акцизних накладних складених при реалізації пального з пересувного акцизного складу. Тобто податковим органом було правомірно застосувано до платника податків заходи фінансової відповідальності шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення №00047050710 від 06.04.2021 р.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу де викладено свій погляд на обставини справи та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а апеляційну скаргу без змін.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Головним управлінням ДПС у Харківській області видано наказ від 25.01.2021 р. № 351-п «Про проведення фактичної перевірки Приватного акціонерного товариства «УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» відповідно до якого передбачалось провести з 25.01.2021 р. фактичну перевірку позивача за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Леніна , буд. 78, смт. Утківка, Харківський район, Харківська область. Перевірку було заплановано провести за період діяльності з 01.04.2020 р. по день закінчення перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону №481/95, ПК України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизних товарів.

Головним управлінням ДПС у Харківській області була проведена фактична перевірка Приватного акціонерного товариства «УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО».

За результатом перевірки складено акт №1619/20/23/РРО/00450223 від 03.02.2021 року, згідно якого під час перевірки встановлено, що:

- здійснення суб`єктом господарювання зберігання пального (для власного споживання) без наявної відповідної ліцензії, а саме: отримано від ТОВ «ОВІС ТРЕЙД» палива дизельного ДП-3-Євро5-ВО (УКТ ЗЕД 2710194300) на підставі акцизних накладних № 4310 від 28.04.2020, № 4000 від 15.05.2020, та на підставі видаткових накладних № 4384 від 28.04.2020, № 5048 від 15.05.2020.;

- надання документів до перевірки не в повному обсязі;

- не подання відомостей за формою 20-ОПП до податкового органу щодо інформації про рухоме та нерухоме майно, об`єктів оподаткування через які провадиться діяльність.

Також, згідно акту перевірки встановлено порушення:

- ст.15 закону України від 19.12.95 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями);

- п.п.16.1.3, п.44.1, п.44.3, п.44.6, п.63.3, п.85.2 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ (із змінами та доповненнями).

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення №00047050710 від 06.04.2021 р. та податкове повідомлення-рішення №00047150710 від 06.04.2021 р.

Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00047150710 від 06.04.2021 р., суд першої інстанції виходив з того, що запит про надання документів податкового органу не містив жодних реквізитів контролюючого органу, та не скріплений печаткою, а тому особи, які підписали запит, не можуть бути ідентифіковані, як посадові особи контролюючого органу, уповноважені на підписання запиту на отримання документів, у зв`язку з викладеним, у позивача не виникло обов`язку надавати документи на вищезазначений запит, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00047150710 від 06.04.2021 р. винесене всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, вищевказане податкове повідомлення-рішення складено за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 85.2. статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 16 Податкового кодексу України, визначено обов`язки платника податків, так платник податків зокрема зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Таким чином, у платника податків під час проведення фактичної перевірки виникає обов`язок надавати документи посадовим особам контролюючого органу, у разі отримання від такого контролюючого органу відповідного запиту.

Під час проведення фактичної перевірки до позивача надійшов документ з назвою «запит про надання документів», правовою підставою слугував п. 85.2. статті 85 Податкового кодексу України.

Тобто Головним управлінням ДПС у Харківській області під час проведення фактичної перевірки мало беззаперечне право запитати у платника податків для вивчення документи, пов`язанні з виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючи органи.

Перед початком перевірки наказ від 25.01.2021 № 351-п та направлення на перевірку від 25.01.2021 № 402,404 були врученні головному бухгалтеру Приватного акціонерного товариства «УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» під підпис. У направленях на перевірку зазначено прізвище, ім`я та посада посадової особи Головного управління ДПС у Харківській області, що здійснює перевірку.

Вказані направлення містять усі реквізити контролюючого органу, вони підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою Головного управління ДПС у Харківській області, запит про надання документів був підписаний тими ж посадовими особами, які зазначені у направленнях на перевірку.

Тому твердження суду першої інстанції про те, що посадові особи контролюючого органу не можуть бути ідентифіковані, як уповноважені на підписання запиту на отримання документів не можуть вважатися обґрунтованими.

Колегія судів зазначає, що позивач не виконав вимоги Податкового кодексу України та не надав у повному обсязі запитувані документи.

Відповідно до п. 121.1 ст 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Харківській області правомірно застосувало до позивача заходи фінансової відповідальністю шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення №00047150710 від 06.04.2021 р., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Разом з цим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00047050710 від 06.04.2021 р., виходив з того, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області не встановлено факт фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт придбання пального, а тому суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем ч. 1 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так оскаржуваним рішенням №00047050710 від 06.04.2021 р. про застосування фінансових санкцій, до позивача було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 500000грн. за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: АДРЕСА_1 .

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, то використовуються в електронних сигаретах та пального» (далі Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до абзацу п`ятдесят першого статті 1 Закону № 481 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Абзацем 55 статті 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Частиною 1 статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до частини восьмої статті 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною шістнадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

У підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено визначення акцизного складу, а саме:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального, є акцизним складом.

Однак, не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Отже, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Це у повній мірі узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними в постанові від 15.03.2023 у справі № 440/12628/21.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом доказування в цій справі є обставини, які підтверджують або спростовують висновки контролюючого органу про наявність в діях позивача складу правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності на підставі статті 17 Закону № 481/95-ВР, за фактом зберігання дизельного пального без ліцензії на право зберігання пального.

Так, між ПрАТ «УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» (Покупець) та ТОВ «ОВІС ТРЕЙД» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 198 від 12.02.2018 р.

На підставі зазначеного договору, позивачем 28.04.2020 р. та 15.05.2020 р. було придбано дизельне пальне у кількості 2 335 л, та 2288 л відповідно, що підтверджується видатковими накладними № 4384 від 28.04.2020 р. та № 5048 від 15.05.2020 р., а також товарно-транспортними накладними № 4384 від 28.04.2020 р. та № 5048 від 15.05.2020 р.

Також, між ПрАТ «УТКІВСЬКЕ ВІДГОДІВЕЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» (Замовник) та ТОВ «АЛЮР-АГРО» (Виконавець) укладено договір про виконання сільськогосподарських робіт № 03/03-20 від 31.03.2020 р.

Згідно п. 1.1. зазначеного договору ТОВ «АЛЮР-АГРО» зобов`язується в порядку та на умовах даного договору, на території сільськогосподарських угідь позивача виконувати останньому сільськогосподарські роботи по обробці земель, внесенню засобів захисту рослин, а також інші допоміжні роботи по вирощуванню врожаю зернових та технічних культур у 2020 році.

Пунктом 2.3. зазначеного договору визначено, що роботи (за узгодженням Сторін) можуть виконуватись на пальному, що закуплене як Замовником так і Виконавцем. Контроль за використанням пального здійснює Замовник.

З метою виконання сільськогосподарських робіт на підставі договору № 03/03-20 від 21.03.2020 р., пальне придбане позивачем 28.04.2020 р. у кількості 2335 л. та 15.05.2020 р. у кількості 2288 л. було заправлено техніку виконавця робіт ТОВ «АЛЮР-АГРО» у дні придбання пального, про що свідчать відповідні накладні-вимоги на відпуск матеріалів від 28.04.2020 р. № 1 та від 15.05.2020 р. № 2.

Таким чином, оскільки придбане пальне у день надходження було заправлено у техніку підрядника для виконання сільськогосподарських робіт за договором № 03/03-20 від 21.03.2020 р.

Крім того, позивачем були проведено обстеження технічного стану ємностей, які можуть використовуватись для зберігання пального і за наслідком чого було встановлено, що наявні на підприємстві ємності не придатні для зберігання пального, про що було складено акт від 27.12.2019 р. № 1/1.

При цьому, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів не здійснення або нереальності вищевказаних господарських операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для висновку про те, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Відтак, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у виді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки посадові особи відповідача за період який перевірявся не врахували об`єми паливних баків використовуваних позивачем транспортних засобів, і не перевірили ні наявності пального в паливних баках, ні його витрат (списання), крім того, перевіркою не виявлено у позивача споруд та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, із залишками пального в них.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону №481/95-ВР ґрунтуються на аналізі акцизних накладних, згідно з якими позивачем було придбано пальне.

Також, як зазначено вище, не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу (підпункт 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з матеріалами справи зазначене в ході перевірки пальне позивач придбав з метою використання у своїй діяльності, а за зазначеними вище критеріями, визначеними підпунктами 14.1.6 та 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, місце зберігання такого пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», відсутні підстави вважати, що діяльність позивача за період який перевірявся відповідачем підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону № 481/95-ВР, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 31 травня 2022 року в справі № 540/4291/20.

Враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області не встановлено факт фізичного зберігання позивачем пального, яка підлягає ліцензуванню у розумінні Закону України №481/95-ВР, з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт придбання пального, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 15 Закону № 481/95-ВР, за зберігання пального без наявності ліцензії, є помилковими, що тягне за собою неправомірність застосування штрафу відповідно до статті 17 Закону № 481/95-ВР, а відтак і протиправність оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій №00047050710 від 06.04.2021 р., прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00047050710 від 06.04.2021 р. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення №00047050710 від 06.04.2021 р., вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 року по справі № 520/18320/21 підлягає скасуванню частково в частині скасування податкового повідомлення-рішення №00047150710 від 06.04.2021 р., а в іншій частині прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 по справі № 520/18320/21 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00047150710 від 06.04.2021 р. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 по справі № 520/18320/21залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя І.С. ЧалийСудді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 29.06.2023 року