Постанова

від 22.06.2023 по справі 280/1623/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2023 року м. Дніпросправа № 280/1623/22(суддя Бойченко Ю.П., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі №280/1623/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатіка» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіатіка» 28 січня 2022 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 27.08.2021 року податкові повідомлення-рішення: №00118650706, №00118660706.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з товариствами з обмеженою відповідальністю: «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО», «КРІАЛАЙФ ЕВЕРІДЖ», «ГРИФОН ПЛЮС», «ЮСУФ» викладені у акті №6073/08-01-07-06/40876499 від 09.07.2021 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки, зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги наступні обставини: однаковість укладених позивачем господарських договорів, наявність недоліків у ТТН, а саме не зазначення конкретної адреси, відомостей щодо вантажно-розвантажувальних операцій; реалізація товару лише АТ «Мотор СІЧ»; відсутності у контрагентів трудових ресурсів та нерухомого майна.

Також щодо правовідносин з ТОВ: «КРІАЛАЙФ ЕВЕРІДЖ», «ГРИФОН ПЛЮС» зазначає, що у видаткових накладних неправильно зазначено номер договору. Згідно з аналізом Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання послуг перевезення у ФОП ОСОБА_1 .

Первинні документи з ТОВ «КРІАЛАЙФ ЕВЕРІДЖ» оформлені одним днем.

Щодо правовідносин з ТОВ «ЮСУФ» зазначає, що сторонами порушено умови поставки товару транспортом позивача, а здійснено поставку ФОП ОСОБА_1 ТОВ «ЮСУФ» не є виробником поставленої позивачу продукції та не придбавав її у своїх контрагентів.

Щодо правовідносин з ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО» зазначає, що мають місце недолікі у ТТН, а саме не зазначення конкретної адреси, відсутні відомості щодо вантажно-розвантажувальних операцій. За даними контролюючого органу вказане підприємство за своєю податковою адресою не знаходиться.

Зазначає, що позивачем не надано до позову доказів використання придбаного у своїй господарській діяльності.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на законність рішення суду першої інстанції, просить у задоволені апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідачем у період з 30.06.2021 по 06.07.2021 включно проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Авіатіка з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 43034614) у травні, червні, серпні, жовтні, листопаді 2020 року, з ТОВ КРІАЛАЙФ ЕВЕРІДЖ (код ЄДРПОУ 43025128) у вересні 2019 року, з ТОВ ГРИФОН ПЛЮС (код ЄДРПОУ 42991479) у липні 2019 року, з ТОВ ЮСУФ (код ЄДРПОУ 42869513) у квітні, травні 2019 року при визначенні показників декларацій з податку на додану вартість та показників фінансової звітності за 2019 та 2020 роки, з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт від 09.07.2021 №6073/08-01-07-06/40876499 (т.1 а.с.20-59).

У вищевказаному акті відповідачем зроблено, зокрема, висновок про порушення ТОВ «Авіатіка»: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, статей 1, 2, 3, 4, 8, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 5 П(С)БО №15 Дохід, п. 5.3, п. 5.7 П(С)БО №25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств всього у сумі 2252257 грн., в т.ч. по періодам: 2019 рік на суму 582967 грн., 2020 рік на суму 1723290 грн.;

пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, на загальну суму 2502508 грн.

Контролюючий орган посилається на те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ Авіатіка з ТОВ ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО (код ЄДРПОУ 43034614), ТОВ КРІАЛАЙФ ЕВЕРІДЖ (код ЄДРПОУ 43025128), ТОВ ГРИФОН ПЛЮС (код ЄДРПОУ 42991479), ТОВ ЮСУФ (код ЄДРПОУ 42869513).

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 27.08.2021:

№00118650706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3128135 грн, у т.ч.: за податковими зобов`язаннями 2502508 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 625627 грн (т.1 а.с.13-14);

№00118660706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2384498 грн 75 коп, у т.ч.: за податковими зобов`язаннями 2252257 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 132241 грн 75 коп (т.1 а.с. 16-18).

Позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до ДПС України, рішенням якої від 23.11.2021 №26417/6/99-00-06-01-03-06 скаргу залишено без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано наступне.

Позивач у письмовій формі уклав з: ТОВ «КРІАЛАЙФ ЕВЕРІДЖ» договір постачання від 16.09.2019 року № 1619/19 щодо постачання товару (антифрикційних графітових заготовок та виробів з графітових заготовок) (т.1, а.с.237-238).

На підтвердження виконання умов договору та отримання товару позивачем надано копії видаткових накладних, копію товарно-транспортної накладної № 1609 від 16.09.2019 року та копію заявки про надання послуг з організації вантажних перевезень по Україні складені між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с.240-249). На підтвердження оплати товару надано копії платіжних доручень та відомості по рахунку (т.1 а.с. 250, т.2 а.с.1-10).

Проте, зазначений договір постачання від 16.09.2019 року № 1619/19 представником позивача не підписано. Не підписані також представником позивача видаткові накладні, складені на підтвердження виконання умов цього договору (т.1 а.с. 243 249).

Зазначене свідчить про те, що вказані документи за цією господарською операцією складено формально, з метою документування безтоварної господарської операції, оскільки вони не містять такого обов`язкового реквізиту як підпис сторони, а отже не підтверджують її намір на отримання та саме отримання покупцем передбаченого зазначеним договором товару.

Крім того, у товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару, зазначеного в договорі постачання від 16.09.2019 року № 1619/19, відсутній підпис представника ТОВ Авіатіка, відомості щодо вантажно-розвантажувальних операцій не заповнені, точної адреси пункту навантаження не зазначено.

Також, позивач уклад ряд договорів з ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО», а саме:

Договір постачання від 04.05.2020 року № 0520.1 щодо постачання товару (антіфрікційних графітових заготовок та виробів з графітових заготовок) (т.1, а.с.71-72). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, заявки про надання послуг з організації вантажних перевезень по Україні (т.1 а.с.74-80). На підтвердження оплати отриманого товару надано копії платіжних доручень та відомостей по рахунку (т.1 а.с. 81-90).

Договір постачання від 01.06.2020 року № 0620.1 щодо постачання товару (антіфрікційних графітових заготовок та виробів з графітових заготовок) (т.1, а.с.91-92). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, заявки (т.1 а.с.94-97). На підтвердження оплати отриманого товару надано копії платіжних доручень та відомостей по рахунку (т.1 а.с. 98-102).

Договір постачання від 03.08.2020 року № 0820.1 щодо постачання товару (антіфрікційних графітових заготовок та виробів з графітових заготовок) (т.1, а.с.103-104). На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, заявки (т.1 а.с.106-184, 200-220). На підтвердження оплати отриманого товару надано копії платіжних доручень та відомостей по рахунку (т.1 а.с. 135-160, 185-198, 221-236).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Проте, зазначені договори постачання не містить чіткого визначення та індивідуальних характеристик предмета договору, які б дозволяли його відокремити його від інших виробів з графіту, ціну товару. Повна назва товару та його індивідуальні характеристики зазначені лише у рахунках-фактурах які одноособово визначає постачальник (т.1 а.с.73,93,105,110,121,128,161,175). Вказане свідчить про те, що укладаючи цей договір сторони не визначились щодо конкретного предмета поставки за ним.

Крім того, звертає у вагу на себе те, що Постачальник зазначає у всіх зазначених договорах поставки, які було складено з позивачем в різний час з 04.05.2020 по 03.08.2020 року, що свідчить про те, що це не є опискою, що його адресою є м. Київ, вул. Степана Сагайдачного, буд.101, проте в той же час у рахунках-фактурах, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних зазначається інша вулиця, а саме вулиця Степана Сагайдака, хоча вже з 2016 року вона була перейменована та час укладання договорів та на теперішній час носить ім`я ОСОБА_2 .

Отже особам, що складали та підписали ці документи від імені постачальника не було відомо про правильну назву вулиці на якій знаходиться постачальник.

Перелічене свідчить проте, що вказані договори та рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які датовано 2020 роком, складено формально.

Про формальний характер складання документів на підтвердження виконання зазначених договорів є також те, що на видатковій накладній від 18.08.2020 №ТВ-0000339 відсутні печатки підприємств та підписи представників з боку постачальника та отримувача товару, про що зазначено в акті перевірки та у спростування чого позивачем заперечень та доказів суду надано не було .

Також, колегія суддів додатково враховує те, що у заявках про надання послуг з організації вантажних перевезень по Україні місцем навантаження від 2020 року також зазначена не існуюча з 2016 року в АДРЕСА_1 . Водночас у товарно-транспортних накладних відсутній підпис та ПІБ експедитора, відомості щодо вантажно-розвантажувальних операцій не заповнені.

Крім того, в заявках від 03.08.2020 р №0308 та від 18.08.2020 р № 1808.1, від 16.10.2020 №1610.1, від 03.11.2020р №0311.1, від 04.11.2020 №0411 зазначена інша адреса навантаження товару м. Київ вул. Академіка Туполєва, буд 12. Проте товарно-транспортні накладні не містять зазначення вулиці м. Києва де знаходиться пункт навантаження товару, хоча адреса пункту розвантаження вказано повно та правильно. Зазначене свідчить про те, що ці документи не могли надати перевізнику достатньої інформації щодо знаходження пункту навантаження товару для його отримання від ТОВ «Оптдеталь Дніпро».

Тобто їх складено формально, з метою додаткового підтвердження реальності спірної господарської операції.

Також позивач уклав ТОВ «ЮСУФ» договір постачання від 15.04.2019 року № 27-10 щодо постачання товару (антіфрікційних графітових заготовок та виробів з графітових заготовок) (т.2 а.с.11-14).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, заявки про надання послуг з організації вантажних перевезень по Україні (т.2 а.с.11-58). На підтвердження оплати товару надано копії платіжних доручень та відомості по рахунку (т.2 а.с. 33-44).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Однак, зазначений договір постачання від 15.04.2019 року № 150419 не містить чіткого визначення предмета договору, а саме визначення характеристик товару відносно постачання якого сторони уклали цей договір, повна назва товару зазначена лише у рахунках-фактурах (т.2 а.с.15,23,25,27). В договорі також відсутня визначена сторонами ціна придбаваємого товару, що протирічить умовам п.4.1 цього договору.

Зазначене свідчить про те, що умови цього договору не давали змоги його сторонам визначитись на майбутнє як з предметом договору так і з ціною на нього, що свідчить про відсутність наміру у його сторін щодо його виконання, що свідчить про його формальний характер та складання з метою документування безтоварної господарської операції.

Враховуючу перелічені обставини у сукупності суд апеляційної інстанції погоджується з висновками відповідача про відсутність фактичного переміщення товару між позивачем та його контрагентами ТОВ «ОПТДЕТАЛЬ ДНІПРО», ТОВ «КРІАЛАЙФ ЕВЕРІДЖ», ТОВ «ЮСУФ» та як наслідок обґрунтованості та правильності висновку відповідача щодо відсутності факту реального вчинення позивачем спірних господарських операцій з зазначеними контрагентами-постачальниками. Первинні документи позивача щодо придбання товарів не опосередковуються реальним рухом активів, а отже вони не можуть бути підставою для формування показників податкової звітності.

Щодо правовідносин з ТОВ «ГРИФОН ПЛЮС» слід зазначити наступне

Так між позивачем та ТОВ «ГРИФОН ПЛЮС» 22.07.2019 року було укладено договір постачання № 2207/19 щодо постачання товару (антіфрікційних графітових заготовок та виробів з графітових заготовок) (т.2, а.с.45-46).

Згідно з п.1.2 цього договору, одиниця виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображається у видаткових накладних, та рахунках.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, заявки про надання послуг з організації вантажних перевезень по Україні (т.1 а.с.240-249). На підтвердження оплати отриманого товару подано відомості по рахунку (т.1 а.с. 250, т.2 а.с.1-10). Зазначені документи підписано сторонами договору.

Згідно з актом перевірки отриманий товар було у подальшому використано позивачем у своїй господарській діяльності, та реалізовано АТ «МОТОР СІЧ.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність у цього контрагента позивача працівників для здійснення господарської діяльності та матеріальних ресурсів тобто неможливості виконання умов господарського договору, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Крім того, відповідач не зазначає та не надає розрахунків які саме трудові та матеріальні резерви є необхідними для виконання умов зазначеного господарського договору, чому умови зазначеного договору не можуть бути виконані контрагентом наявними трудовими та матеріальними ресурсами та докази в обґрунтування такої позиції.

Щодо доводів відповідача за цією господарською операцією відносно того, що ТОВ ГРИФОН ПЛЮС не є виробником реалізованої продукції та не придбавав її у своїх постачальників; директор контрагента є пов`язаною особою на багатьох інших підприємствах; ТОВ ГРИФОН ПЛЮС фігурує у кримінальному провадженні у справі №752/25956/19 суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 27.08.2021 року: №00118650706 року, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями у розмірі 146750 (сто сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36687 (тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 50 коп та №00118660706 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями у розмірі 132075 (сто тридцять дві тисячі сімдесят п`ять) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 33018 (тридцять три тисячі вісімнадцять) грн 75 коп. діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. В іншій частині підстави для скасування оскаржених рішень відповідача відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що виходячи із аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача №00118650706 від 27.08.2021 року, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями у розмірі 146750 (сто сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36687 (тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 50 коп. та №00118660706 від 27.08.2021 року, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями у розмірі 132075 (сто тридцять дві тисячі сімдесят п`ять) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 33018 (тридцять три тисячі вісімнадцять) грн 75 коп.

В інший частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначений обов`язок відповідач виконав частково.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1567,99 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову пропорційно задоволеній частині позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позову при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову частково.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 2, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі №280/1623/22 скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №00118650706 від 27.08.2021 року, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями у розмірі 146750 (сто сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 36687 (тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №00118660706 від 27.08.2021 року, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями у розмірі 132075 (сто тридцять дві тисячі сімдесят п`ять) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 33018 (тридцять три тисячі вісімнадцять) грн 75 коп.

У задоволені позову в іншій частині вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авіатіка» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1567 (одну тисячу п`ятсот шістдесят сім) грн. 99 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22 червня 2023 року.

Повне судове рішення складено 27 червня 2023 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва