Постанова

від 28.06.2023 по справі 140/1295/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/1295/21 пров. № А/857/3976/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-БАФФАЛО» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі №140/1295/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-БАФФАЛО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя в 1-й інстанції Андрусенко О. О.,

час ухвалення рішення 20.01.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення 24.01.2023 року,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МХП-БАФФАЛО» звернулося в суд з позовом до відповідача- Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001540701 від 15 січня 2021 року, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 4387784,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 15 січня 2021 року №0001540701 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 343712,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в межах здійснення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної наказом від 18 вересня 2020 року №1820 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на рахунок платника у банк контролюючий орган, в силу приписів п.78.1.8. та п.200.11. ПК України, обмежений правом перевірки господарської діяльності позивача та, як наслідок, і правом витребовувати та перевіряти первинні бухгалтерські документи виключно щодо правомірності відображення у бухгалтерському та податковому обліку податку на додану вартість за наслідком господарських операцій за звітний (податковий) період липень 2020 року, зокрема показників, які відображаються у Д-5 «розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому зазначає, що порушення відповідачем порядку проведення перевірки звітних (податкових) періодів декларування податку на додану вартість за листопад 2019 року, січень 2020 року, лютий 2020 року, квітень 2020 року, червень 2020 року об`єктивно прийняті без належних правових підстав у зв`язку з відсутністю рішення контролюючого органу щодо призначення відповідних податкових перевірок за вказані звітні (податкові) періоди та відповідно без проведення відповідної перевірки, що в свою чергу спростовує висновок щодо завищення у рядку 16.1 декларації за липень 2020 року від`ємного значення попередніх періодів, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 4044072,00 грн у поданій позивачем податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2020 року №9205093004 від 19 серпня 2020 року. З врахуванням наведеного вище, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивачем не заперечується, що первинні документи та регістри бухгалтерського обліку за червень 2020 року, квітень 2020 року, лютий 2020 року, січень 2020 року та листопад 2019 року ним не надавались ні під час проведення перевірки, ні до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки. Зазначає, що, оскільки позивачем під час проведення перевірки не надано первинні документів, які підтверджували б показники, відображені ним у податковій декларації, тому податковим органом правомірно вказано про завищення показників у рядку 16 (колонка Б) Декларації від`ємного значення ТОВ «МХП-БАФФАЛО» в сумі 4044072 грн за липень 2020 року. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду в частині відмовлених позовних вимог - без змін.

Представник позивача (апелянта) Лисенко Ю. М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Кузьмич Ю. В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області відповідно до пп.19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 ПК України на підставі направлень від 18 вересня 2020 року №1454, №1455, №1469 та наказу від 17 вересня 2020 року №1820 провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МХП-БАФФАЛО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 19 жовтня 2020 року №14471/03-20-07-01/34649139.

Згідно з висновками акта перевірки позивачем порушено п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44, п.46.1. ст.46, п.189.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 с.200, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого за липень 2020 року встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 4565058,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «МХП-БАФФАЛО» здійснює діяльність з вирощування та розведення великої рогатої худоби. Працівниками ГУ ДПС у Волинській області головному бухгалтеру ТОВ «МХП-БАФФАЛО» було вручено лист від 09 жовтня 2020 року, в якому зазначалося на необхідності надання до перевірки документів щодо визначення справедливої вартості біологічних активів (посівів та тварин), зокрема, але не виключно, документи щодо витрат понесених на вирощування та утримання тварин реалізованих в липні 2020 року (з моменту їх народження до моменту продажу), а також проведених переоцінок вартості таких тварин (з моменту їх народження до моменту продажу), про надання регістрів бухгалтерського обліку по бухгалтерському рахунку 16 Довгострокові біологічні активи в розрізі біологічних активів (по тваринах в розрізі кожної окремої тварини). Однак на даний запит пояснень та перелічених документів і регістрів бухгалтерського обліку не надано. У ході перевірки встановлено, що в ряді випадків ТОВ «МХП-БАФФАЛО» здійснювало реалізацію необоротних активів (ВРХ, які обліковувалися на субрахунку 10 Робоча та продуктивна худоба рахунку 10 Основні засоби) нижче балансової (залишкової) вартості, яка склалася на початок звітного періоду протягом якого відбулася їх реалізація. База оподаткування відображена підприємством в податкових накладних була нижчою за балансову (залишкову) вартість за даними бухгалтерського обліку. Також здійснювалася реалізація поточних біологічних активів (обліковуються на субрахунках 21.2 Молодняк тваринництва на відгодівлі (ремонтний молодняк) та 21.3 Тварини на відгодівлі рахунку 21 Біологічні активи нижче справедливої вартості. При цьому підприємством не складалися податкові накладні з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг, а суми ПДВ з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною не включалися до складу податкових декларацій з податку на додану вартість. Внаслідок вищезазначеного, ТОВ «МХП-БАФФАЛО» занижено у рядку 1 (колонка Б) Декларації зобов`язання на загальну суму 33975,00 грн, в тому числі за липень 2020 року на суму 33975,00 грн.

Також у ході проведення позапланової перевірки встановлено списання запасних частин на ремонт основних засобів, які не є власністю ТОВ «МХП-БАФФАЛО» у загальній сумі 720847,17 грн, крім того ПДВ 144169,00 грн. Згідно з актів про списання запасних частин, запасні частини списані на автомобілі, які не є власністю ТОВ «МХП-БАФФАЛО». Крім того, підприємством до перевірки не надано ряд первинних документів, що підтверджують факт проведення ремонту та його зв`язок з господарською діяльністю. Якщо підприємство проводить ремонт або поліпшення об`єкта власними силами, то після закінчення робіт складається відомість виконаних робіт, яка також не була надана. Таким чином, ТОВ «МХП-БАФФАЛО» документально не підтверджено списання запасних частин як такі, що були використані на ремонт сільськогосподарської техніки, в межах операцій з господарської діяльності платника податків. Враховуючи, що підприємством відповідно до наданих документів під час перевірки не доведено факт списання запасних частин, як такі, що були використані на ремонт орендованого обладнання або приміщень, проте встановлено їх списання (вибуття) відповідно до даних бухгалтерського обліку, такі матеріали рахуються як використанні у не господарській діяльності, а тому платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України. Таким чином, ТОВ «МХП-БАФФАЛО» занижено зобов`язання на загальну суму 144169, грн за липень 2020 року.

Крім того, перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б Декларації) встановлено його завищення на загальну суму 4209640,00 грн, що призвело до завищення показника рядка 19 Декларації. Перевіркою встановлено, що протягом липня 2020 року ТОВ МХП-БАФФАЛО до податкового кредиту віднесено податкові накладні по оренді основних засобів від ПАТ Миронівський хлібопродукт на суму ПДВ 108533,83 грн, від ПАТ Зернопродукт МХП на суму ПДВ 7164,2 грн та ТОВ ЛК Юкрейн Груп на суму ПДВ 49869,9 грн. Загальна сума податкового кредиту за липень 2020 року по оренді основних засобів становить 165568,00 грн ПДВ. Аналізом наданих первинних документів по оренді основних засобів встановлено, що в наданих до перевірки актах здачі-приймання робіт (надання послуг) за липень не вказано по яких саме об`єктах безпосередньо здійснена така оренда. У договорах оренда розписана конкретно в розрізі основних засобів. При цьому суми в актах не завжди сходяться з сумами зазначеними в договорах оренди. Таким чином виходячи з актів виконаних робіт, не можливо ідентифікувати, яка безпосередньо техніка орендувалася підприємством в липні 2020 року. На вимогу ГУ ДПС у Волинській області проводилася інвентаризація основних засобів (власних та орендованих), нематеріальні активи, капітальні інвестиції, запаси, біологічні активи, продукція сільськогосподарського виробництва та інші товарно-матеріальних цінностей, проте в ході даної інвентаризації орендовані основні засоби підприємством не проінвентаризовано. Крім того, до інвентаризації не було надано облік орендованих основних засобів. Таким чином в ході інвентаризації наявність на підприємстві орендованих основних засобів підтверджено не було. На неодноразові вимоги контролюючого органу про надання до перевірки регістрів бухгалтерського обліку на яких ведеться облік орендованих основних засобів, лише станом на останній день перевірки (16.10.2020) до перевірки було надано оборотно-сальдову відомість по позабалансовому рахунку 01 (по об`єктах оренди). При цьому данні такої відомості не співпадають з даними договорів оренди. Аналізом наданих до перевірки документів встановлено розбіжність між вартістю об`єктів оренди зазначеного у актах приймання-передачі майна та вартістю у оборотно-сальдовій відомості по рах. 01. 16.10.2020 головному бухгалтеру ТОВ «МХП-БАФФАЛО» вручено вимогу про надання пояснення та документальне підтвердження розбіжностей між зазначеною вартістю об`єкта оренди в актах приймання-передачі та вартістю в оборотно-сальдовій відомості по позабалансовому рахунку 01, однак пояснень надано не було. Таким чином, факт отримання послуг оренди не підтверджений належним чином оформленими первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку.

Також неможливо підтвердити використання орендованих основних засобів в господарській діяльності в межах оподатковуваних операцій, оскільки для перевірки не надано даних по полях (які поля чим засіяні, їх місце розташування, площа, місця розташування випасів худоби, площа таких випасів), а відповідно не можливо підтвердити фактичний обробіток землі чи використання техніки в утриманні худоби; також, відповідно до подорожніх листів, наданих до перевірки не можливо відслідкувати, чи орендовані основні засоби використовувалися в господарській діяльності ТОВ МХП-БАФФАЛО, так як у подорожніх листах не ідентифікувалися причіпи, культиватори, сівалки, плуги і т.і. Такі об`єкти як сівалки, жниварки, культиватори, вказані в маршрутних листах без конкретної ідентифікації (марки, номери, інвентарні номери) внаслідок чого їх не можливо співставити з об`єктами оренди, а стаціонарні об`єкти як преси, подрібнювачі взагалі ніде в первинних документах не фігурують.

Можливість здійснення оренди по вказаних договорах не підтверджена також відповідно до інформації наявної у базах даних ДПС (ІС Податковий блок), зокрема, у повідомленнях за формою № 20-ОПП Про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність ПАТ Миронівський хлібопродукт, ПАТ Зернопродукт МХП та ТОВ ЛК Юкрейн Груп відсутня інформація про основні засоби, які були передані в оренду ТОВ «МХП-БАФФАЛО».

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «МХП-БАФФАЛО» завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 165568,00 грн, в т.ч, за липень 2020 року 165568,00 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) рядок 21 декларації за липень 2020 року в сумі 165568,00 грн.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ МХП-БАФФАЛО у рядку 16.1 декларації за липень 2020 року задекларовано від`ємне значення попередніх періодів, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 4044072,00 грн. Так, під час перевірки ГУ ДПС у Волинській області було вручено головному бухгалтеру ТзОВ МХП-БАФФАЛО запити від 24 вересня 2020 року, від 25 вересня 2020 року, від 02 жовтня 2020 року про надання до перевірки всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку. Однак, ТОВ «МХП-БАФФАЛО» вважає, що первинні документи та регістри бухгалтерського обліку за період червень 2020 року, квітень 2020 року, лютий 2020 року, січень 2020 року та листопад 2019 року є наслідком декларування податку на додану вартість інших податкових періодів, ніж передбачено наказом від 17 вересня 2020 року №1820, а тому надаватися до перевірки не будуть.

Таким чином, враховуючи ненадання до перевірки первинних документів, які підтверджують виникнення від`ємного значення з податку на додану вартість у липні 2020 року, перевіркою встановлено завищення показників у рядку 16 (колонка Б) Декларації від`ємного значення ТОВ «МХП-БАФФАЛО» у сумі 4044072,00 грн за липень 2020 року.

15 січня 2021 року ГУ ДПС у Волинській області на підставі акту перевірки від 19 жовтня 2020 року №14471/03-20-07-01/34649139 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001540701, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 4387784,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що документально та нормативно не підтверджується заниження ТОВ МХП-БАФФАЛО податкового зобов`язання з ПДВ за період липень 2020 року на загальну суму 33975,00 грн та податкового зобов`язання на загальну суму 144169,00 грн за липень 2020 року, а також документального підтвердження ТОВ «МХП-БАФФАЛО» сум податку на загальну суму 165568,00 грн (108533,83+49869,90+1201,13+2790,16+3172,91) за період липень 2020 року у зв`язку з придбанням послуг до складу податкового кредиту за вказаний період на підставі податкових накладних, тому податкове повідомлення - рішення від 15 січня 2021 року №0001540701 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 343712,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, враховуючи факт ненадання позивачем під час проведення перевірки первинних документів, які б підтверджували показники, відображені ним у податковій декларації, тому в силу вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України такі документи на час проведення перевірки у позивача були відсутніми, відтак висновки відповідача про завищення показників у рядку 16 (колонка Б) Декларації від`ємного значення ТОВ МХП-БАФФАЛО в сумі 4044072,00 грн за липень 2020 року з підстав не підтвердження первинними документами задекларованих показників податкового обліку є правомірними та обґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2021 року №0001540701 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 4044072,00 грн прийнято правомірно та підстави для його скасування відсутні.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2021 року №0001540701 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 4044072,00 грн, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних

Згідно з п.21.1 ст.21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

За змістом пп.20.1.4, 20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пункт 75.1 ст.75 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 ПК України.

П.78.4, 78.5 ст.78 ПК України передбачає, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За змістом пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно зі ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За змістом п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Волинській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МХП-БАФФАЛО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленої на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 19 жовтня 2020 року №14471/03-20-07-01/34649139.

Згідно з висновками акта перевірки позивачем порушено п.44.1, 44.3, 44.6 ст.44, п.46.1. ст.46, п.189.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 с.200, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого за липень 2020 року встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 4565058,00 грн.

Як зазначалося вище, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині правомірності податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2021 року №0001540701 щодо зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 4044072,00 грн, тому колегія суддів зазначає наступне щодо висновків суду першої інстанції в частині правомірності результатів перевірки про завищення показників у рядку 16 (колонка Б) Декларації від`ємного значення ТОВ «МХП-БАФФАЛО» в сумі 4044072,00 грн.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій статті.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (підпункт 85.2 статті 85 ПК України).

За змістом п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Пункт 85.6 статті 85 ПК України передбачає, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, наведені норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Матеріалами справи стверджується, що під час перевірки ГУ ДПС у Волинській області було вручено головному бухгалтеру ТОВ «МХП-БАФФАЛО» запит б/н від 24 вересня 2020 року про надання до перевірки всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку.

При цьому, ТОВ «МХП-БАФФАЛО» на вищевказаний запит надало відповідь від 25 вересня 2020 року №234, зі змісту якого вбачається, що первинні документи та регістри бухгалтерського обліку за період червень 2020 року, квітень 2020 року, лютий 2020 року, січень 2020 року та листопад 2019 року є наслідком декларування податку на додану вартість інших податкових періодів, ніж передбачено наказом від 17 вересня 2020 року №1820, а тому надаватися до перевірки не будуть.

24 вересня 2020 року працівниками, які проводили перевірку, було складено акт від 24 вересня 2020 року №290/07-01/34649139 про те, що станом на 23 вересня 2020 року для перевірки надано лише оборотно-сальдову відомість за липень 2020 року та обороти рахунку по рахунках 36.1, 63, 70, 90 та 27 за липень 2020 року. Дані регістри бухгалтерського обліку надано у виді непридатному для використання, а саме: файли у форматі PDF не можливо прочитати, а станом на 17:00 год. 24 вересня 2020 року до перевірки надано лише видаткові накладні на прихід та реалізацію ТМЦ за липень 2020 року. Інших документів та регістрів бухгалтерського обліку перелічених у листі - вимозі від 24 вересня 2020 року до перевірки не надано.

Крім того, 25 вересня 2020 року та повторно 02 жовтня 2020 року посадовій особі ТОВ «МХП-БАФФАЛО» було вручено запити про надання до перевірки всіх первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку.

Разом з тим, на вищевказані запити податковим органом отримано відповіді від 25 вересня 2020 року №235 та від 05 жовтня 2020 року №242 про те, що документи за червень 2020 року, квітень 2020 року, лютий 2020 року, січень 2020 року та листопад 2019 року до перевірки надаватися не будуть.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, у спірних правовідносинах позивачем фактично не заперечується, що первині документи та регістри бухгалтерського обліку за червень 2020 року, квітень 2020 року, лютий 2020 року, січень 2020 року та листопад 2019 року ним не надавались ні під час проведення перевірки, ні до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки. У свою чергу жодних обґрунтувань неможливості подання зазначених документів позивачем не наведено. При цьому, представник позивача покликається на те, що підприємство не подало при перевірці витребуваних документів, оскільки вони не підпадають під період, який охоплюється перевіркою липень 2020 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, покликання позивача на те, що вимога контролюючого органу про надання первинних документів, що відносяться до інших періодів (червень 2020 року, квітень 2020 року, лютий 2020 року, січень 2020 року та листопад 2019 року), ніж період, який охоплюється перевіркою (липень 2020) є виходом за межі перевірки, судом першої інстанції правильного не взято до уваги, оскільки у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2020 року позивачем було задекларовано суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 16) 4044072,00 грн, значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 16.1) 4044072,00 грн, суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) - 5665807,00 грн. У свою чергу, від`ємне значення з ПДВ, яке заявлене до бюджетного відшкодування, задеклароване у липні 2020 року виникло в інших (попередніх) звітних періодах. Таким чином, перевірка достовірності показника рядка 16.1 такої декларації має проводитися через оцінку показників рядка 21 декларацій з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи із першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою). У даному випадку, період протягом якого було сформоване від`ємне значення з податку на додану вартість, що задекларовано в декларації за липень 2020 року та яке не було охоплене попередніми документальними перевірками, зважаючи на те, що такий показник наявний безперервно, є листопад 2019, січень-липень 2020 року. Дана обставина також підтверджена висновком експерта від 08 липня 2022 року №8758. Отже, посадовими особами контролюючого органу правомірно витребовувались первинні документи та регістри бухгалтерського обліку за період листопад 2019, січень-липень 2020 року на підтвердження показників, відображених у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2020 року.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що камеральна перевірка податкових декларацій з ПДВ ТОВ «МХП-БАФФАЛО» за період листопад 2019 року, січень-липень 2020 року здійснювалась виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податку та без витребування чи дослідження будь-яких первинних документів.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги висновок експерта від 08 липня 2022 року №8758 в частині висновків, що стосуються завищення показників у рядку 16 (колонка Б) декларації від`ємного значення в сумі 4044072,00 грн за липень 2020 року, оскільки у висновку експерта не було досліджено первинних документів щодо господарських операцій, внаслідок яких було сформовано від`ємне значення з податку на додану вартість за липень 2020 року в цій частині.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи факт ненадання позивачем під час проведення перевірки первинних документів, які б підтверджували показники, відображені ним у податковій декларації, тому в силу вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України такі документи на час проведення перевірки у позивача були відсутніми, відтак висновки відповідача про завищення показників у рядку 16 (колонка Б) Декларації від`ємного значення ТОВ МХП-БАФФАЛО в сумі 4044072,00 грн за липень 2020 року з підстав не підтвердження первинними документами задекларованих показників податкового обліку є правомірними, а тому податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2021 року №0001540701 в частині зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 4044072,00 грн прийнято правомірно та підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також зауважує, що, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі №140/1295/21 в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 15 січня 2021 року №0001540701 щодо зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 343712,00 грн не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 195, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-БАФФАЛО» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року у справі №140/1295/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 29 червня 2023 року.