Постанова

від 29.06.2023 по справі 819/1330/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року

м. Київ

справа №819/1330/17

адміністративне провадження № К/9901/24740/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.

судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 (суддя - Данилевич Н.А.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 (головуючий суддя - Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа - Литячівська сільська рада Заліщицького району Тернопільської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень виконуючого обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Мартинюка В.А. № К-3382/0-1132/6-17 від 10.05.2017 та № К-5052/0-1714/6-17 від 26.06.2017 про відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,500 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути клопотання позивача та прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,500 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.04.2017 позивач звернувся із клопотанням до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області.

До заяви, зокрема, додано копії паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання із публічної кадастрової карти України.

За результатами розгляду зазначеного клопотання відповідач листом № К-3382/0-1132/6-17 від 10.05.2017 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, віднесена до земель загального користування, а відповідно до статті 83 ЗК України землі загального користування належать до земель, які не можуть передаватися у приватну власність

19.05.2017 позивач повторно звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,5000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області.

За результатами повторного розгляду клопотання позивача листом № К-50520/0-1714/6-17 від 26.06.2017 відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Зазначено, що у листі № К-3382/0-1132/6-17 від 10.05.2017 повідомлено, що земельна ділянка, на яку позивач претендує, віднесена до земель загального користування. Землі загального користування населених пунктів відносяться до земель (державної) комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Не погодившись із вказаними відмовами відповідача, позивач звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконуючого обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Мартинюка В.А. № К-3382/0-1132/6-17 від 10.05.2017 та № К-5052/0-1714/6-17 від 26.06.2017 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,500 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі Заліщицького району Тернопільської області.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,500 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території с. Литячі, Заліщицького району, Тернопільської області.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ЗК України до земель загального користування державної форми власності, які не можуть передаватись у приватну власність, заборон не встановлено. Тому, відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту з тих підстав, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, відноситься до земель загального користування, які не можуть передаватися у приватну власність.

Також, суд першої інстанції зазначив, що не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача про прийняття відповідного рішення, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.09.2017 скасовано та постановлено нову, якою в задоволенні позову - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно матеріалів Проекту визначення земель колективної власності селянської спілки імені Лесі Українки земельна ділянка належала до земель колективної власності загального користування (пасовище) і у подальшому, за рішенням власників земельних часток (паїв), в процесі розпаювання земель селянської спілки вилучена з складу земель, які паювались, внаслідок чого відбулось зменшення розміру земельної частки (паю) кожного члена селянської спілки, що відображено у Проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паї) колишньої селянської спілки ім. Л. Українки с. Литячі на території Литячівської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області, переведена до земель загального користування (під пасовище), тобто є загальнодоступною для всіх суб`єктів.

Згідно статті 5 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року) землі загального користування колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

За результатами проведених на території Заліщицького району Тернопільської області у 2013 році робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, сформовано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Литячівської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області, яка затверджена розпорядженням голови Заліщицької районної державної адміністрації від 15.11.2013 № 468-од і земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, відображена ділянкою під №7 - землі загального користування (пасовище) і перед початком інвентаризації та після її проведення залишилась у землях загального користування, а тому колегія суддів погодилась з твердженнями представника відповідача, що змін щодо категорії земель, угідь та правового статусу земельної ділянки в результат інвентаризації не відбулось і така земельна ділянка виділена для об`єктивної необхідності - загального випасання худоби.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, а суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що право діяти на власний розсуд чітко пов`язано з можливістю самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів конкретного рішення, тобто прийняття одного рішення із декількох його можливих варіантів, а не із двох, можливих рішень. Ці варіанти одного конкретного рішення неодмінно мають бути позитивними, а не «задовольнити» або «відмовити». В такій ситуації втручання суду у дискреційні повноваження (вільний розсуд) немає, а є прямий обов`язок відповідача здійснити певні дії, а відмова в даному випадку буде незаконною.

Також позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано його доводи, що земельна ділянка кадастровий номер 6122085600:01:001:0981 площею 1,9451 га є державної форми власності, а не комунальної. У зв`язку з чим, відповідач помилково застосував положення статті 83 ЗК, відповідно до якої до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів. При цьому, статтею 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність щодо земель загального користування, будь-яких заборон немає.

Також позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги його доводи та не надано їм будь-якої правової оцінки в частині того, що оскаржувані рішення відповідача є упередженими, вибірковими та такими, що суперечать ст. 24 Конституції України та ст. 8 КАС України, оскільки відповідачем 27.02.2017 та 28.02.2017 приймались рішення № 19-1239/14-17-СГ та № 19-1264/14-17-СГ про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Литячівської сільської ради із земель загального користування.

Позивач просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі для ведення особистого селянського господарства (код 01.03) та на землі для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08).

Відповідно до положень статті 34 ЗК України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до статті 118 ЗК України України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6122085600:01:001:0981 площею 1,9451 га, на частину якої претендує позивач, належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення, земель загального користування, пасовище, що в силу приписів статті 34 ЗК України передбачає можливість надання такої земельної ділянки лише у користування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо правомірності відмови відповідача та прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність, є землями державної власності загального користування для якої не встановлено статтею 84 ЗК України заборони передачі у власність є безпідставними, оскільки відсутність заборони у вказаній статті не виключає можливість відмови у наданні земельної ділянки у власність з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України.

Також безпідставним є посилання позивача на передачу земель загального користування іншим особам, оскільки позитивне вирішення питання передачі земельних ділянок іншим особам не може бути безумовною підставою для задоволення позову та надання земельної ділянки позивачу, до того ж за умови, що рішення про надання земельних ділянок іншим особам не були предметом судового розгляду.

Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 352, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді:

Стародуб О.П.

Єзеров А.А.

Кравчук В.М.