Постанова

від 28.06.2023 по справі 160/11478/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Київ

справа №160/11478/22

адміністративне провадження № К/990/8984/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,

представників позивача - Афоніна О.В., Кононенко О.С.,

представника відповідача - Дерець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Форт.Уна» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року (головуюча суддя Сліпець Н.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Форт.Уна» до Дніпровської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови,

установив:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Форт.Уна» (далі - ТОВ «Компанія Форт.Уна», Товариство) звернулось до суду з позовом до Дніпровської митниці (далі - Митниця), в якому просило: встановити, що позивач станом на день подання 29 червня 2022 року митної декларації №UA110130/2022/009954 мав право на звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість; визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товару від 29 червня 2022 року №UA110130/2022/000249.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство вказувало, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні преференцій зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, вказані у поданій митній декларації відповідно до Закону України від 24 березня 2022 року №2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2142-ІХ).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, Товариству відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Судові рішення обох інстанцій мотивовані тим, що Законом №2142-ІХ доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) підпунктом 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ, за змістом якого тимчасово, з 01 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб`єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу. Враховуючи внесені до законодавства зміни, приписи статті 58 Конституції України щодо зворотної дії Закону в часі, суди дійшли висновку, що позивачем помилково зазначено у митній декларації від 29 червня 2022 року №UA110130/2022/009954 преференції щодо пільги зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, передбачені Законом №2142-ІХ, оскільки такі пільги розповсюджуються на товари, що імпортуються, починаючи з 01 квітня 2022 року, в той час як спірний увезено на митну територію України 10 травня 2021 року.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції Товариство звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Як доводить заявник касаційної скарги, ані Закон №2142-ІХ, ані пояснювальна записка до нього, не містить застережень щодо того, що звільнення від оподаткування ввізним митом застосовується до товарів, що ввезені після набрання чинності Законом №2142-ІХ. Натомість, Закон №2142-ІХ визначає лише початкову дату застосування пільги і не містить вказівки на те, що вона поширюється на товари, переміщені через митний кордон України в напрямку ввезення після цієї дати. Позивач наголошує, що, оскільки товар заявлений Товариством в митному режимі імпорту, то процедура митного оформлення розпочалась із поданням митної декларації позивачем, і завершилась оформленням товару в митному режимі імпорту та випуском товару у вільний обіг відповідачем. Як переконує позивач, судами безпідставно не враховано приписів статті 278 та частини третьої статті 295 Митного кодексу України (далі - МК України), за змістом яких оподаткування та виникнення податкових зобов`язань пов`язується саме із датою отримання митної декларації, а не датою фактичного ввезення товару. На думку позивача, правова конструкція норми підпункту 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України означає, що будь-який заявлений після 01 квітня 2022 року в митному режимі імпорту товар звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

У світлі заявленої підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги просить сформулювати правовий висновок щодо питання застосування положень Закону №2142-ІХ у системному взаємозв`язку з нормами статті 278, частини третьої статті 295 МК України. На думку позивача, такий висновок має звучати таким чином: «положення Закону №2142-ІХ в частині звільнення від оподаткування податком на додану вартість та ввізним митом застосовуються виключно щодо товарів, на які митні декларації подані митному органу в період дії Закону №2142-ІХ для митного оформлення в митному режимі імпорту (випуску для вільного обігу за статтею 74 МК України) незалежно від дати фактичного (фізичного) переміщення товару через митний кордон України».

Також позивачем скеровано до суду додаткові пояснення щодо наявності на рівні судів апеляційної інстанції різної судової практики з ключового в цьому спорі питання.

У відзиві на касаційну скаргу Митниця заперечує проти доводів Товариства, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін як законні й обґрунтовані. Відповідач повною мірою поділяє висновки й мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій при вирішення спору, та вважає, що вони цілком правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали правову позицію, викладену в поданій Товариством касаційній скарзі, наполягали на скасуванні оскаржуваних судових рішень.

Представник Митниці в судовому засіданні змінив свої попередні доводи і наполягав на тому, що ключовою при визначенні правил оподаткування у даному випадку є дата першого декларування товару, а не дата здійснення перетину ним митного кордону України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 березня 2021 між ТОВ «Компанія Форт.Уна» (покупець) та компанією «NAFOODS GROUPS JOINT STOCK COMPANY» (В`єтнам) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №030821 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, що визначені в виставлених постачальником інвойсах.

З метою митного оформлення ввезеного в межах вказаного зовнішньоекономічного контракту товару ТОВ «Компанія Форт.Уна» 06 травня 2021 року подало митну декларацію №UA110050/2021/004400, якою задекларовано до ввезення заморожені тропічні плоди: кубики манго КЕО 10*10 24000кг; кубики маракуйї з насінням 15мм 1кг; бананові слайси 10мм 1 кг.; пюре маракуйї з насінням 1кг.; шматочки ананасу 1/12 1кг.; кокосові кубики 10*10мм 1кг.; лаймові слайси 10мм 1кг.; шматочки червоного драгонфруту 20*20мм 1кг.

За цією поставкою і поданою 12 травня 2021 року митною декларацією Київською митницею Держмитслужби складено протокол про порушення митних правил № 0800/10000/21 та вилучено задекларований товар.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, закрито провадження у справі №760/16501/21 та ухвалено повернути тимчасово вилучений товар власнику після сплати митних платежів.

Далі, 29 червня 2022 року, з метою митного оформлення ввезеного товару шляхом електронного декларування позивач повторно подав митну декларацію від 29 червня 2022 року №UA110130/2022/009954, якою заявлено товар «Заморожені тропічні плоди, кубики манго Кео 10*10 мм - 24000 кг, кубики маракуйї з насінням 15 мм - 1 кг, бананові слайси 10 мм - 1 кг, пюре маракуйї з насінням - 1 кг, шматочки ананасу 1/12-1 кг, кокосові кубики 10*10 мм - 1 кг, лаймові слайси 10 мм - 1 кг, шматочки червоного драгонфруту 20*20 мм - 1 кг (без додання цукру, не для роздрібного продажу, не в первинній упаковці). Торгівельна марка - NAFOODS. Виробник - NAFOODS GROUP JOINT STOCK COMPANY. Країна виробництва - PH».

В графі 36 митної декларації під назвою «преференція» позивачем зазначено цифрові коди податкових пільг відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року №1011 (з урахуванням змін, внесених наказами Міністерства фінансів України від 29 березня 2022 року №108 та від 07 квітня 2022 року №114), а саме: за кодом пільги по ввізному миту « 223» та за кодом пільги по ввізному миту « 224», що безпосередньо впливає на розмір митних платежів та на заповнення графи 47 «нарахування митних платежів» ЕМД.

За відомостями графи 47 митної декларації товар заявлений зі звільненням від сплати митних платежів за кодом пільги по ввізному миту « 223» у розмірі 86030,29 грн та за кодом пільги по податку на додану вартість « 224» у розмірі 189266,65 грн. Пільги застосовані відповідно до положень Закону №2142-ІХ.

За результатами опрацювання митної декларації №UA110130/2022/009954 Дніпровською митницею складено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 29 червня 2022 року №UA110130/2022/000249, в якій зазначено причини відмови: порушення вимоги частини першої статті 257 МК України в частині заявлення декларантом точних відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України; порушено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684 (далі - Порядок №651), у частині зазначення точних відомостей, зокрема, неправильно заповнено графи 36 (преференція) та 47 (нарахування митних платежів).

Одночасно декларанту роз`яснено необхідність подання нової митної декларації, заповненої відповідно до Порядку №651, зі сплатою митних платежів без застосування преференцій 223, 224 на товари.

У рішенні про відмову у митному оформленні №UA110130/2022/000249 наведено наступне обґрунтування: до товарів за поданою митною декларацією не може бути застосовано преференцій 223 та 224 зі сплати ввізного мита та ПДВ, вказані в графі 36 МД, оскільки пропуск через митний кордон України цих товарів за документом контролю доставки (ДКД) №UA110050/2021/004279 від 06 травня 2021 року здійснено 10 травня 2021 року, а Закон №2142-ІХ, який передбачає звільнення від сплати митних платежів, набрав чинності з дня його опублікування (05 квітня 2022 року). Отже, вимоги пункту 69.23 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та пункту 9.11 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України не дотримані.

Таким чином, на думку Митниці, визначальним для наявності у декларанта права на застосування преференцій відповідно до Закону №2142-ІХ є саме факт (обставина) пропуску товару через митний кордон України. Аналогічної думки притримались і суди попередніх інстанцій в цій справі, вирішивши спір не на користь Товариства.

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги у світлі висновків судів попередніх інстанцій та відповідаючи на питання наявності у позивача пільг зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, Верховний Суд виходить з наступного.

Частина першої статті 4 МК України містить визначення основних термінів і понять, які вживаються в даному Кодексі, зокрема:

ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку (пункт 4);

випуск товарів - надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (пункт 5);

митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання (пункт 21);

митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23);

митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24);

пропуск товарів через митний кордон України - надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення (49).

Частиною першою статті 198 МК України обумовлено, що митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.

За приписами частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частинами першою, восьмою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (…) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів та заявленої мети переміщення вносяться відповідні відомості, у тому числі у вигляді кодів (пункти 1 - 10).

За змістом статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

За приписами статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Частина перша статті 281 МК України допускає встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Так, 24 березня 2022 року прийнятий Закон України №2142-IX«Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», який набрав чинності з дня його опублікування (05 квітня 2022 року) і яким, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, внесені зміни до ПК України та МК України, та передбачено пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення товарів на митну територію України і ввізним митом товарів.

Відповідно, ПК України доповнено підпунктом 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», за змістом якого тимчасово, з 01 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту суб`єктами господарювання, які зареєстровані платниками єдиного податку першої, другої та третьої групи, крім фізичних та юридичних осіб, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.

Розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України доповнено пунктом 9-11, згідно з яким, тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», але не раніше 01 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) звільняються від оподаткування ввізним митом: товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу «живого» бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах. Звільнення від оподаткування ввізним митом, передбачене цим підпунктом, не поширюється на товари, які мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом та/або визнаної державою-агресором щодо України згідно із законодавством, або ввозяться з території держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених вище норм, положення підпункту 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в редакції Закону №2142-ІХ, а також пункту 9-11 розділу XXI МК України застосовуються з 01 квітня 2022 року, оскільки про це міститься пряма вказівка у законі.

В подальшому абзаци 1-4 підпункту 1 пункту 9-11 розділу XXI МК України та підпункту 69.23 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України виключені на підставі Закону №2325-IX від 21 червня 2022 року, який набрав чинності 01 липня 2022 року.

Таким чином, звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, запроваджене Законом №2142-IX, діяло в період з 01 квітня по 01 липня 2022 року.

За позицією позивача, оскільки Закон №2142-IX не містить часового (темпорального) обмеження щодо дати ввезення товару, а виникнення податкових зобов`язань закон пов`язує саме з датою подання митної декларації, то визначальним (ключовим) аспектом у його застосуванні є саме дата подання митної декларації. Відтак, на думку позивача, заявлений 29 червня 2022 року до митного оформлення товар за митною декларацією №UA110130/2022/009954 підпадає під дію Закону №2142-ІХ.

Колегія суддів КАС ВС поділяє такі міркування позивача, виходячи при цьому з наступного.

Так, положеннями статті 3 МК України регламентовано особливості застосування законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи.

Частиною першою означеної статті чітко визначено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Частини третя та четверта статті, про яку мовиться, звучать наступним чином: норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Таким чином, сукупність статей 3 та 278 МК України, який є основним кодифікованим актом з питань митної справи, чітко говорить, що визначальним при застосуванні того чи іншого закону (у даному випадку - Закону, яким запроваджено преференції для декларанта), до правовідносин щодо визначення податкових зобов`язань, є саме дата подання митної декларації. Жодна норма не пов`язує вирішення цих питань з датою перетину кордону.

У світлі доводів відповідача про те, що при вирішенні питання про можливість застосування декларантом преференцій, про які йде мова в цій справі, слід відштовхуватись від дати ввезення (пропуску) товару через митний кордон України, слід зазначити наступне.

Як зазначалось вище, під ввезенням товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезенням товарів, транспортних засобів за межі митної території України Митний кодекс України має на увазі сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Статтею 74 МК України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим (частина перша статті 258 МК України).

З наведеного висновується, що ввезення товару на митну територію України як операція, з якою в даному випадку законодавець пов`язує звільнення від обов`язку сплати митних платежів, не обмежується лише фактичним (фізичним) перетином товару через митний кордон України, натомість, така являє собою певний алгоритм дій, який складається з виконання низки необхідних митних формальностей.

Таким чином, враховуючи, що подана позивачем з метою митного оформлення ввезеного товару митна декларація №UA110130/2022/009954 датована 29 червня 2022 року (тобто, у період з 01 квітня по 01 липня 2022 року), задекларований за цією митною декларацією товар підпадає під дію Закону №2142-IX, оскільки в даному випадку виконуються законодавчо встановлені умови для звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Відтак, картка відмови у митному оформленні (випуску) товару від 29 червня 2022 року №UA110130/2022/000249 за митною декларацією №UA110130/2022/009954 прийнята Дніпровською митницею не на підставі Закону, отже є протиправною.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки обставини у справі встановлені з достатньою повнотою і відсутні заперечення сторін щодо таких, але судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною і скасування прийнятої Дніпровською митницею картки відмови у митному оформленні (випуску) товару від 29 червня 2022 року №UA110130/2022/000249.

Заявлені у позовній заяві вимоги позивача щодо встановлення факту наявності у Товариства станом на день подання 29 червня 2022 року митної декларації пільги від сплати ввізного мита та податку на додану вартість, виходять за межі повноважень суду при вирішенні справи (стаття 245 КАС України), тому задоволенню не підлягають. Варто додати, що у ході розгляду цієї справи такий факт установлено, що й мало наслідком скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень у встановлений КАС України спосіб.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір в загальній сумі 11164,50 грн, а саме: за подання позовної заяви - 2481 грн згідно з квитанцією від 04 серпня 2022 року №9280-9396-4745-5550; за подання апеляційної скарги - 3721,50 згідно з квитанцією від 24 грудня 2022 року №6783-4289-9129-2792; за подання касаційної скарги - 4962,00 грн згідно з квитанцією від 31 березня 2023 року №94433.

Відповідно, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору у вказаній вище сумі.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Форт.Уна» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2023 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товару від 29 червня 2022 року №UA110130/2022/000249, складену Дніпровською митницею.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Форт.Уна» (49108, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Янтарна, будинок 79, корпус 5, квартира 3, код ЄДРПОУ 35269033) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22, код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 11164 (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири) гривні 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська