Постанова

від 20.06.2023 по справі 759/15544/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №759/15544/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9402/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач Слюсар Т.А.

суддів: Білич І.М., Лапчевської О.Ф.

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Карапетяна Акопа Рубеновича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року у складі судді Ул`яновської О.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранспортзв`язок» про встановлення факту трудових відносин та стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранспортзв`язок» (далі - ТОВ «Інтертранспортзв`язок») у якому просив встановити факт перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем протягом періоду з 2019 року по березень 2022 року включно; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 34 080 грн та 6500 грн за березень 2022 року, а також стягнути судові витрати які пов`язані із розглядом справи, включаючи витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом 2019 року по березень 2022 року включно без укладення трудового договору працював на підприємстві відповідача, виконуючи обов`язки спеціаліста технічної підтримки, яка полягала в обробці вхідних викликів, вхідних повідомлень від клієнтів підприємства. Одночасно із працевлаштованими працівниками отримував аванс, заробітну плату, відпустки.

Під введення карантинних обмежень, пов`язаних із COVID-19 виконував роботу дистанційно.

Факт виконання роботи підтверджується перепискою з директором ОСОБА_2 у месенджері Telegram. Протягом всього періоду роботи, відповідач, порушуючи норми трудового законодавства, часто не здійснювало оплату праці, або виплачувала лише частину відповідної плати від домовленого між сторонами розміру такої плати, внаслідок чого і виникла заборгованість.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року заяву ОСОБА_3 поданої в інтересах ТОВ «Інтертранспортзв`язок» про розподіл судових витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн задоволено частково. Доповнено рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтертранспортзв`язок» судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 6000 грн. У решті заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Карапетян А.Р. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зазначено, щооскаржуване рішення суду першої інстанції не було прийнято на підставі повного та всебічного з`ясування обставин, суд проігнорував всі обставини на які посилався позивач на підтвердження своїх позовних вимог, не прийнявши жодний наданий доказ, чим порушив положення ЦПК України та Європейську конвенцію з прав людини.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення адвокат Карапетян А.Р. в інтересах ОСОБА_1 , просить додаткове рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на правову допомогу відмовити.

Вважає додаткове рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права.

Вказано, що 24 березня 2023 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат на правову допомогу, відповідно керуючись ст. 270 ЦПК України - суд першої інстанції повинен був ухвалити додаткове рішення протягом 10 днів із дня надходження відповідної заяви, тобто до 03 квітня 2023 року включно. Пороте, додаткове рішення ухвалено через 28 днів без жодного обґрунтування щодо поважності причин пропущення відповідного строку.

Зазначено, що суд першої інстанції не врахував заперечень позивача, в яких детально та чітко зазначено безпідставність та необґрунтованість заяви відповідача щодо стягнення судових витрат на правову допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року адвокат Сільченко С.О. в інтересах ТОВ «Інтертранспортзв`язок» вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими, що не відповідають нормам чинного законодавства та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року без змін. Просить вирішити питання судових витрат на правову допомогу.

Колегія суддів, вислухавши адвоката Карапетяна А.Р. в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційні скарги й просив їх задовольнити, адвоката Сільченка С.О. в інтересах ТОВ «Інтертранспортзв`язок», який просив апеляційні скарги відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

В контексті вищезазначених статей, спосіб захисту порушеного права повинен відповідати характеру порушеного права.

Зі справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся у суд із вимогами про встановлення факту його перебування у трудових відносинах із ТОВ «Інтертранспортзв`язок» протягом періоду з 2019 року по березень 2022 року (включно), а також просить стягнути 34 080 грн заборгованості по заробітній платі та 6 500 заборгованості по заробітній платі за березень 2022 року, вирішити питання судових витрат.

Як на підтвердження факту виконання роботи в ТОВ «Інтертранспортзв`язок» надано переписку з директором ОСОБА_2 у месенджері Telegram (а.с. 19-35 т.1).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Інтертранспортзв`язок» як юридична особа було зареєстровано 30.11.2018 (а.с. 60, т. 1).

Відповідно до справи, з 02.06.2017 до 31.03.2020 ОСОБА_2 працювала у ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується даними з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом № 1 від 09.11.2020 ОСОБА_2 призначено директором ТОВ «Інтертранспортзв`язок» (а.с. 69, т. 1).

Відповідно до податкових звітностей та квитанцій, остання була єдиним працівником підприємства та не мала доходів та не сплачувала податків, і лише у 4-му кварталі 2020 року почала отримувати доходи (а.с. 70-166, т. 1).

За положеннями статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні контракту; при укладенні трудового договору з фізичною особою.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи (частини друга - четверта статті 24 КЗпП України).

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Отже, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 522/4807/15-ц (провадження №61-13454св18).

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Виконання позивачем трудових функцій районним судом не встановлено та доказів вказаного в суді апеляційної інстанції не здобуто.

Не підтверджує факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «Інтертранспортзв`язок» протягом 2019 по березень 2022 року й долучена до апеляційної скарги інформація про розміщення у мережі Інтернет на веб - порталі Українського фонду стартапів стартапу Fiway, остільки матеріалами справи не доведено належності Fiway до відповідача - ТОВ «Інтертранспортзв`язок».

А тому посилання на інтерв`ю ОСОБА_5 , розміщене у мережі Інтернет, як співзасновниці стартапу Fiway та наявність фото позивача серед членів її команди й їх переписка у месенджері Телеграм по даній справі правового значення не має.

Згідно з даними, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, співзасновниками ТОВ «Інтертранспортзв`язок» є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.60-66 т.1).

Отже, ОСОБА_2 не є співзасновником відповідача.

З долучених до справи доказів убачається, що ОСОБА_2 є єдиним найманим працівником ТОВ «Інтертранспортзв`язок», з яким перебуває у трудових відносинах на посаді директора з 09.11.2020.

Матеріалами справи не доведено виконання ОСОБА_1 обов`язків на користь відповідача.

Окрім цього, підлягає врахуванню і та обставина, що ОСОБА_1 , звертаючись у суд з позовом, свої вимоги не конкретизував, остільки у резолютивній частині позову просить установити факт перебування з відповідачем у трудових відносинах, проте не указує за якою посадою та упродовж якого конкретного періоду.

У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, обставин справи та з підстав вищевказаних норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту перебування його у трудових відносинах з відповідачем та виплату заборгованості по заробітній платі.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року слід залишити без змін.

Крім того, представником позивача оскаржено й додаткове рішення районного суду про стягнення зі ОСОБА_1 6 000 грн судових витрат.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги доводи щодо законності та обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, колегія суддів визнала його правомірним і справедливим з огляду на таке.

Статтею 270 ЦПК України, встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Убачається, що відповідач звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення просив стягнути з позивача на свою користь 20 000 грн.

На підтвердження понесених витрат долучив копію договору про надання правової допомоги № 2022/12/02 від 27.12.2022, копію акту про надання правової допомоги № 20 від 21.03.2022, копії платіжних доручень № 120 від 01.01.2023 на суму 10 000 грн та № 121 від 16.01.2023 на суму 10 000 грн та копії виписок по рахункам.

Позивач подав заперечення на заяву відповідача та вказав, що заявлена сума є недоведеною, а тому не підлягає стягненню.

Враховуючи складність справи, обсяг, якість та характер фактично наданих послуг адвоката, а також вимоги розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підставу до стягнення з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 6 000 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на що додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги адвоката Карапетяна Акопа Рубеновича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 червня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: