Постанова

від 20.06.2023 по справі 752/699/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/6532/2023

справа №752/699/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Нежури В.А., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Скорік Юлії Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Ольшевської І.О.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року до суду звернулась ОСОБА_2 із позовом про поділ спільного майна подружжя, у якому просить суд:

- визнати трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що набувалась 27 вересня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу № 273, посвідченого ПН КМНО Негрич О. М., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628816780000, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- визнати транспортний засіб «Audi», 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1984 см3, тип палива - бензин, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

o корпоративні права ТОВ «ТРАНСПОРТНИЙ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ СЕРВІС УКРАЇНИ», код ЄДРПОУ: 33935356 у розмірі 150 000 гривень, що становить 100% розміру статутного капіталу;

o корпоративні права ТОВ "ДП "ЖИТОМИРСТАНДАРТ", код ЄДРПОУ: 37107747 у розмірі 450 гривень, що становить 50 % розміру статутного капіталу;

o корпоративні права ТОВ "ЄВРОЦЕНТР АВТО", код ЄДРПОУ: 38620642 у розмірі 500 гривень, що становить 50 % розміру статутного капіталу;

o корпоративні права ТОВ "УКР-АГРО-ТЕСТ", код ЄДРПОУ: 38664302 у розмірі 600 гривень, що становить 50 % розміру статутного капіталу;

o корпоративні права ТОВ "ЦЕНТР АВТО", код ЄДРПОУ: 38683765 у розмірі 500 гривень, що становить 50% розміру статутного капіталу;

o корпоративні права ТОВ "ЗАХІД-ТЕСТ", код ЄДРПОУ: 38889315 у розмірі 1000 гривень, що становить 100% розміру статутного капіталу;

o корпоративні права ТОВ "УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР АВТО", код ЄДРПОУ: 44206762 у розмірі 2 500 гривень, що становить 50 % розміру статутного капіталу;

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності ОСОБА_2 на 2/3 частини трикімнатної квартири, загальною площею 91,8 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка набувалася 27 вересня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу № 273, посвідченого ПН КМНО Негрич О.М., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628816780000;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію половини вартості внесеного майна до статутних капіталів:

o ТОВ "ТРАНСПОРТНИЙ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ СЕРВІС УКРАЇНИ", ЄДРПОУ: 33935356 у розмірі 75 000-(сімдесят п`ять тисяч) гривень;

o ТОВ "ДП "ЖИТОМИРСТАНДАРТ", ЄДРПОУ: 37107747 у розмірі 225 гривень;

o ТОВ "ЄВРОЦЕНТР АВТО", ЄДРПОУ: 38620642 у розмірі 250 гривень;

o ТОВ "УКР-АГРО-ТЕСТ", ЄДРПОУ: 38664302 у розмірі 300 гривень;

o ТОВ "ЦЕНТР АВТО", ЄДРПОУ: 38683765 у розмірі 250 гривень;

o ТОВ "ЗАХІД-ТЕСТ", ЄДРПОУ: 38889315 у розмірі 500 гривень;

o ТОВ "УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ "ЦЕНТР АВТО", ЄДРПОУ: 44206762 у розмірі 1 250;

- виділити ОСОБА_1 автомобіль марки "Audi", 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1984 см3 , тип палива - бензин;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію на належну ОСОБА_2 частку транспортного засобу "Audi", 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1984 см3, тип палива - бензин, в спільному майні подружжя у розмірі 420 538,50 гривень;

- розподілити судові витрати.

27 січня 2023 року на адресу Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви вказує, що 03 червня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року шлюб розірвано. Вказує, що за період шлюбу сторонами набуто майно, яке є спільною сумісною власністю та щодо якого між сторонами не було досягнуто згоди з приводу його поділу.

Вказує, що предметом позову про поділ майна є майно, що зареєстровано на праві власності за відповідачем, відтак у випадку відчуження такого майна на користь третіх осіб, виконати потенційне судове рішення про поділ такого майна буде не можливо, оскільки право власності може перейти до третіх осіб.

Зазначає, що предметом позову є поділ всього майна, окрім: машиномісця № НОМЕР_3 (цокольний поверх), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке набувалось 08 червня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу машиномісця №438 посвідченого ПН КМНО Шкрібляком К.П.; машиномісця 4а (цокольний поверх літ А-15), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , яке набувалось 08 червня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_4 ; однокімнатної квартири АДРЕСА_4 .

Вказує, що вищезазначене майно не є предметом позову, оскільки вказана нерухомість незаконно відчужена відповідачем своїй сестрі з метою ухилення від поділу вказаного майна після розірвання шлюбу і зазначене майно буде предметом окремого спору.

Вказує, що має цілком обґрунтовані підстави уважати, що відповідач у справі і надалі буде шукати шляхи відчуження майна, оскільки вже відчужив майно, яке є спільною сумісною власністю з тією метою, щоб вивести його з категорії майна, яке є спільною сумісною власністю.

Мотивуючи наведеним, просить суд накласти арешт та заборонити органам та суб`єктам, що здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключено, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення на підставі заяви ОСОБА_2 ), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 31 січня 2023 року заяву ОСОБА_2 задовольнив.

Наклав арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка набута 27 вересня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу №273, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Негрич О.М., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1628816780000, та заборонив вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого об`єкту нерухомого майна.

Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Скорік Ю.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивачкою при зверненні до суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що на сьогодні існує реальна загроза невиконання ймовірного рішення суду про задоволення позову.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження трикімнатної квартири.

Вказує, що посилання позивачки на те, що однокімнатна квартира АДРЕСА_5 , машиномісце № НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , гараж НОМЕР_3 та машиномісце 4а незаконно відчужені відповідачем на користь своєї сестри з метою ухилення від поділу вказаного майна, не заслуговує на увагу.

Стверджує, що вказане майно було придбане за кошти сестри відповідача - ОСОБА_3 та для неї. Оскільки під час придбання вказаного майна остання знаходилась за межами України, тому таке оформлене на ім`я ОСОБА_1 .

Вказує, що будучи обізнаною про цю ситуацію, ОСОБА_2 надала згоду ОСОБА_1 на розпорядження будь-яким майном подружжя.

На підставі вказаної згоди ОСОБА_2 . 21 липня 2022 року ОСОБА_1 було відчужено, а саме, подаровано своїй сестрі ОСОБА_3 по суті її ж майно.

Мотивуючи наведеним, просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року по справі №752/699/23, у вигляді накладення арешту на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого об`єкту нерухомого майна.

У судовому засіданні адвокат Скорік Ю.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Скорік Ю.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольнивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що із наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань убачається, що предмет позову у цій справі є взаємопов`язаний із способом забезпечення позову, а саме - накладення арешту на майно та заборона вчиняти дії, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Також суд вказав, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист їх порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивачів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вказує про таке.

Установлено, що у січні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя.

Зокрема, предметом спору є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Згідно даних інформаційної довідки №320542023 від 18 січня 2023 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2018 року (том 1 а.с. 242).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З матеріалів справи установлено, що предметом позовних вимог у справі є нерухоме майно, зокрема трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що арешт майна має стосуватись саме майна, що належить до предмета спору. Тобто, в цьому випадку обраний позивачем захід забезпечення позову є обґрунтованим.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане із спірним майном, що перебуває у власності відповідача.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що у випадку подання позову про поділ майна, можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися майном, в тому числі і відчужити його, призведе в майбутньому до утруднення виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.

За таких умов вимога скаржника надання доказів щодо очевидних речей (право відповідача у будь-який момент відчужити майно, що є предметом спору) свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Скорік Юлії Борисівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 червня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді В.А. Нежура

В.В. Соколова