Постанова

від 26.06.2023 по справі 908/3725/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023 року м.Дніпро Справа № 908/3725/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.

секретар судового засідання: Ліпинський М.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 (суддя І. С. Горохов, повне судове рішення складено та підписано 16.03.2023. ) у справі №908/3725/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Енергодарські телевізійні системи", 71502, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 46, оф. 73

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Енергодарські телевізійні системи з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатоам, в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатоам про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 75/9-20/37-121-11-20-08994 від 16.01.2020 в сумі 355 467,54 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 310 635,80 грн, 3% річних в розмірі 11 151,85 грн, інфляційні втрати в розмірі 33 679,89 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Енергодарські телевізійні системи суму основного боргу в розмірі 147 000,00 грн., 3 % річних у розмірі 11 151,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 33 679,89 грн.

На суму основного боргу, яка присуджена до стягнення нараховуються 3% річних з 01.12.2021 до момента виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Нарахування 3% річних здійснюється за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д/365/100, де: С сума основного боргу; Д кількість днів прострочення.

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 150 000,00 грн. закрито за відсутності предмета спору.

У позові в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 635,80 грн відмовлено.

Стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Енергодарські телевізійні системи судовий збір у розмірі 5217,47 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 539,68 грн.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором №75/9 20/37-121-11-20-08994 від 16.01.2020 про надання послуг.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

18.02.2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС частково було виконане добровільно грошове зобов`язання за договором про надання послуг № 75/9-20/37-121-11-20-08994 від 16.01.2020, що підтверджується платіжним дорученням №3895 від 18.02.2022 на суму 10 000,00 грн (за актом № 7 від 31.08.2020).

З 28.02.2022 у регіоні, в якому знаходиться ВП ЗАЕС, розпочались активні бойові дії.

З 04.03.2022 Енергодарська міська територіальна громада Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління Відповідача, перебуває у тимчасовій окупації.

На дату отримання рішення, а також подання апеляційної скарги, місто Енергодар (Запорізька область) продовжує перебувати на тимчасово окупованій території, що підтверджується «Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 (розділ ІІ).

В зв`язку з тимчасовою окупацією були обмежені вільний і безперешкодний доступ до мережі Інтернет, в тому числі і до системи «Електронний суд», і до електронної пошти ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС»; відділення операторів поштового зв`язку в місті Енергодар Запорізької області не працюють, відповідно, не надаються послуги з приймання, обробки, перевезення та доставки, вручення поштових відправлень всіма, без винятку, Відділеннями операторів поштового зв`язку; доставка кореспонденції іншим способом (в тому числі і «нарочним») також унеможливлена, оскільки пов`язана з необхідністю перетину лінії розмежування підконтрольної та окупованої територій України, що зумовлює критичні ризики для здоров`я та життя особи, яка доставлятиме відповідну кореспонденцію.

Відповідно, через зазначені вище об`єктивні причини ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» був позбавлений можливості надіслати відповідні документи щодо виконання зобов`язань за договором суду і учасникам справи №908/3725/21.

Господарський суд Запорізької області задовольнив позовну вимогу про стягнення заборгованості за договором в розмірі 147 000,00 грн. при дійсній сумі заборгованості за договором, з урахуванням часткового добровільного виконання Відповідачем грошового зобов`язання - 137 000,00 грн.

Відповідачем на виконання договору перераховано кошти позивачу в наступному розмірі: 13.12.2021 платіжним дорученням № 21796 на суму 13 635,80 грн; 22.12.2021 платіжним дорученням № 22412 на суму 17 600,00 грн; 22.12.2021 платіжним дорученням на суму 32 400,00 грн; 06.01.2022 платіжним дорученням № 1039 на суму 15 800,00 грн; 06.01.2022 платіжним дорученням № 1052 на суму 1720,00 грн; 06.01.2023 платіжним дорученням № 1053 на суму 32 400,00 грн; 18.01.2022 платіжним дорученням № 1368 на суму 31 760,00 грн; 18.01.2022 платіжним дорученням № 1367 на суму 18 240,00 грн, 18.02.2022 платіжним дорученням № 3895 на суму 10 000,00 грн.

Висновки Суду щодо закриття провадження в частині стягнення коштів у розмірі 150 000,00 грн за відсутністю предмету спору, не відповідають обставинам справи.

18.02.2022 платіжним дорученням №3895 від 18.02.2022 на суму 10 000,00 грн Відповідачем перераховано кошти Позивачу. Тож, провадження у справі №908/3725/21 мало бути закритим за відсутністю предмету спору в частині стягнення коштів у розмірі 160 000,00 грн.

Внаслідок неправильного визначення строку виконання обов`язку зі сплати частини вартості послуг у розмірі ПДВ, не вірно визначений період прострочення зі сплати Відповідачем частини вартості послуг у розмірі ПДВ, а відповідно і суми інфляційних втрат, 3% річних.

Три проценти річних в розмірі 11 151,85 грн були нараховані Позивачем за період з 16.05.2020 по 30.11.2021 (обидві дати включно).

Позивач не вірно розрахував суму трьох процентів річних за вищевказаний період, з якого мав бути виключений день часткового виконання грошового зобов`язання (17.05.2021).

Щодо частини заборгованості у розмірі 11 475,80 грн. за Актом № 2 Позивачем визначено 564 дня прострочення (період з 16.05.2020 по 30.11.2021), що не відповідає дійсним обставинам, оскільки за вказаним Актом така сума заборгованості відсутня.

Стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 539,68 грн є незаконним і не обґрунтованим.

До апеляційної скарги Відповідач надає доказ часткового добровільного виконання грошового зобов`язання за договором: платіжне доручення №3895 від 18.02.2022на суму 10 000,00 грн, яку не міг своєчасно подати господарському суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 у справі №908/3725/21 в частині стягнення з Відповідача (ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС) на користь Позивача (ТОВ Телерадіокомпанія Енергодарські телевізійні системи) трьох процентів річних в розмірі 11 151,85 грн, інфляційних втрат в розмірі 33 679,89 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 11 539,68 грн та заборгованості в розмірі 10 000,00 грн, яка була сплачена Відповідачем 18.02.2022, але не врахована судом та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у стягненні з ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЗАЕС трьох процентів річних в розмірі 11 151,85 грн, інфляційних втрат в розмірі 33 679,89 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 11 539,68 грн, а також основної заборгованості за договором в розмірі 10 000,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), судді Дармін М.О., Березкіна О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.05.2023 колегією суддів у складі головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В. відкрито апеляційне провадження у справі №908/3725/21. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні.

За розпорядженням керівника апарату суду від 05.06.2023, у зв"язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О. відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №908/3725/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., (доповідач), судді - Іванов О.Г., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 зазначеною колегією суддів прийнято справу №908/3725/21 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до свого провадження.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 16.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Енергодарські телевізійні системи (позивач, ТОВ ТРК ЕНТС, виконавець) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (відповідач, ВП ЗАЕС, замовник) укладено договір № 75/9-20/37-121-11-20-08994 про надання послуг (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, за даним договором виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику наступні послуги: код ДК 021:2015 92220000-9 Телевізійні послуги (послуга: Надання комплексу інформаційних послуг для розміщення матеріалів про діяльність ВП ЗАЕС у 3-7 мікрорайонах м. Енергодар).

Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість послуг, надання яких передбачено Договором, складає 361 800,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно з п. 2.2 договору, оплата наданих послуг здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

На виконання умов договору ТОВ ТРК ЕНТС надало на користь ВП ЗАЕС інформаційних послуг на загальну суму 361 800,00 грн, про що свідчать наступні документи: акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 29.02.2020 на суму 31 320,00 грн; акт здачі-приймання наданих послуг № 2 від 31.03.2020 на суму 33 480,00 грн; акт здачі-приймання наданих послуг № 3 від 30.04.2020 на суму 32 400,00 грн; акт здачі-приймання наданих послуг № 4 від 31.05.2020 на суму 33 480,00 грн; акт здачі-приймання наданих послуг № 5 від 30.06.2020 на суму 32 400,00 грн; акт здачі-приймання наданих послуг № 6 від 31.07.2020 на суму 33 480,00 грн; акт здачі-приймання наданих послуг № 7 від 31.08.2020 на суму 33 480,00 грн; акт здачі-приймання наданих послуг № 8 від 30.09.2020 на суму 32 400,00 грн; акт здачі-приймання наданих послуг № 9 від 31.10.2020 на суму 33 480,00 грн; акт здачі-приймання наданих послуг № 10 від 30.11.2020 на суму 32 400,00 грн; акт здачі-приймання наданих послуг № 11 від 31.12.2020 на суму 33 480,00 грн.

Вказані акти здачі-приймання наданих послуг підписані та скріплені печатками замовника та виконавця. Надані послуги прийняті замовником у повному обсязі, заперечень щодо якості та/або кількості наданих послуг на адресу виконавця не надходило.

Позивачем зазначено, що відповідач за надані та прийняті послуги сплатив частково на суму 51 164,20 грн, а саме: 31 320,00 грн сплачено за актом здачі-приймання наданих послуг № 1 від 29.02.2020 платіжним дорученням № 5966 від 23.04.2020; 19 844,20 грн сплачено частково за актом здачі-приймання наданих послуг № 2 від 31.03.2020 платіжним дорученням № 8654 від 17.05.2021.

08.12.2020 позивач направив на адресу відповідача лист-претензію № 48 про сплату суми заборгованості.

Відповідач надіслав відповідь № 28-23/925 від 15.01.2021 зазначивши, що сума заборгованості за чинною у Державному підприємстві НАЕК Енергоатом процедурою заявлена до оплати та за фактом розподілу грошових коштів буде невідкладно оплачена.

У зв`язку з неоплатою заборгованості позивач звернувся з даним позовом до суду.

Під час розгляду справи було встновлено, що відповідачем сплачено 163 635,80 грн., а саме: 13.12.2021 платіжним дорученням № 21796 на суму 13 635,80 грн; 22.12.2021 платіжним дорученням № 22412 на суму 17 600,00 грн; 22.12.2021 платіжним дорученням на суму 32 400,00 грн; 06.01.2022 платіжним дорученням № 1039 на суму 15 800,00 грн; 06.01.2022 платіжним дорученням № 1052 на суму 1720,00 грн; 06.01.2023 платіжним дорученням № 1053 на суму 32 400,00 грн; 18.01.2022 платіжним дорученням № 1368 на суму 31 760,00 грн; 18.01.2022 платіжним дорученням № 1367 нас уму 18 240,00 грн, усього 163 635,80 грн.

Отже заборгованість складає 147 000,00 грн. Доказів погашення відповідачем не було надано.

Оскільки 13 635,80 грн. було сплачено до подачі позову, а 150 000 під час розгляду справи, то суд правільно відмовив в задоволенні позову на 13 635,80 грн. та закрив провадження в сумі 150 000 грн.

Що стосується сплати відповідачем 10 000,00 грн. платіжним дорученням від 18.02.2022, то дана сума не була врахована судом, оскільки відповідач не повідомив суд про цю оплату. Тому суд обгрунтовано стягнув борг в сумі 147 000 грн. і підстави для зміни рішення в частині стягнення основного боргу відсутні. Питання щодо даної суми може бути вирішене під час виконання рішення суду.

Відповідач також зазначає про неправильний розрахунок 3% річних та інфляційних. Однак при цьому контррозрахунок не надає.

Разом з тим, водповідач правильно зазначає, що сума заборгованості в розмірі 11 475,80 грн. за Актом № 2 відсутня отже на неї неправильно нарахована пеня.

Колегія суддів зазначає, що за Актом № 2 річні повинні нараховуватися були на суму 13 635,80 грн., а позивач помилково нарахував на суму 11 475,80 грн. Оскільки сума нарахованих процентві з 11 475,80 грн. є меншою ніж з 13 635,80 грн. то це лише на користь відповідача.

Колегія суддів перевірила періоди нарахування та зазначає, що за Актом№ 3 срок нарахування складає 533 дні, актом №4 503, актом №5 472, актом №6 -442, актом № 7 411, актом № 8 379, актом №9 -350, актом № 10 -320, актом № 11 289. З урахуванням строку порушення загальний розмір процентів складає 11 255,50 грн., що є меншим розміром ніж заявив позивач (11 151,85 грн.).

Інфляційні позивачем розраховані правильно.

Таким чином апеляційна скарга в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних є безпідставною.

Що стосується стягнутих витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11539,68 грн. то колегія суддів вважає, що в цій частині скарга підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат надано такі документи: договір № 22-11/21 від 22.11.2021; додаткова угода № 1 від 06.12.2021; ордер серія ЗП № 041116 від 22.11.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 317; акт надання послуг № 2 від 07.02.2022; платіжне доручення № 953 від 07.02.2022 та до позову додано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат.

У додатковій угоді № 1 визначено наступні види професійної правничої допомоги: аналіз фактичних обставин справи та формування доказової бази по суті спору; надання усних та письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики; складання, оформлення та надсилання позовної заяви; складання, оформлення та надсилання відповіді на відзив та інших процесуальних документів; представництво інтересів клієнта у місцевому господарському суді.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1, загальна ума гонорару (винагороди) за цією додатковою угодою № 1 складає 12 000,00 грн та сплачується протягом 5 робочих днів з моменту оформлення відповідного акта про надання послуг.

Господарський суд дійшов висновку, що оскільки сума 12 000 грн. є незмінною, згідно договору не залежить від часу та обсягу виконаної роботи, то повинна бути присуджена з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Отже висновок суду про те, що якщо в договорі сторони визначили оплату послуг за надання правничої допомоги в твердій сумі (гонорар), то при розподілу така сума не залежить від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу є неправильним. Оскільки сума гонорару, у разі підтвердження наданя послуг, є незмінною та обов`язковою для сторін договору. А при вирішенні питання щодо розподілу понесених ваитрат, підлягають врахуванню вимоги ст.126, 129 ГПК України.

Відповідач заперечував проти заявленої суми витарта, зазначаючи, що вона є завищеною, справа є нескладною, не потребує багато часу на вивчення документів та складання позову.

Колегія суддів відзначає, що дана справа не є складною, не потребує багато часу на для вивчення наданих стороною документів, а також вивчення законодавства та судової практики, результат її вирішення не впливає на репутацію сторін та не має публічного інтересу.

У цьому зв`язку, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 12 000 грн. є непропорційними до предмету позову та неспіврозмірними з виконаною роботою, а тому, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи дійшла висновку розподілити судові витрати, поклавши на відповідача витрати з правничої допомоги в сумі 6 000,00 грн.

Судові витрати за подання апеляційної скраги покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023 у справі №908/3725/21 змінити в частині стягенння судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 539,68 грн., стягнувши з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Енергодарські телевізійні системи", витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29.06.2023р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов