Ухвала

від 22.10.2007 по справі 34/345-07-7663

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" жовтня 2007 р.

Справа № 34/345-07-7663

За позовом   Ізмаїльської об'єднаної державної податкової

інспекції Одеської області 

до відповідача   Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної

особи

                            ОСОБА_1

про

припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники:

від позивача: Запорщенко О.М.

-головний державний податковий інспектор юридичного відділу Ізмаїльської ОДПІ,

діючий на підставі довіреності від 10.05.07р. №104/9/1;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області звернулася

до суду з позовною заявою від 11.09.2007р. вих№12490/9/10-103 (вх№9800 від

20.09.2007р.), в якій просить припинити підприємницьку діяльність суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1.

З 1 вересня 2005 року набрав

чинності Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно ст.1 Господарського

процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші

юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку

діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули

статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та

організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з

встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття

передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених

законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися

державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької

діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.12

Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні

господарських договорів у тому числі щодо приватизації майна, та з інших

підстав, крім: спорів про приватизацію державного  житлового фонду; спорів, що виникають при

погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на

продукцію  ( товари), а також тарифів на

послуги ( виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства

не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових

відносин та віднесені до компетенції Конституційного суду України та

адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів

України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів,

справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету

України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх

компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між

господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому

числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами)

господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та

припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9

ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у

якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної

влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або

інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на  основі законодавства, в тому числі на

виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції

(адміністративною справою).

Справою адміністративної

юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір,

що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у

правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений

здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а

ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого

суб'єкта владних повноважень.

Зокрема, згідно з п.4 ч.1 ст.17

Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних

судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у

випадках, встановлених законом.

В даному випадку, позивач, подавши

позов про застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції у

вигляді припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця,

реалізував свої визначенні чинним законодавством функції суб'єкта владних

повноважень.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6

розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу

адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та

апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі

господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України

1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та

апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства

України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що

спір по цій справі не підлягає вирішенню у господарських судах України,

оскільки з 03.07.2007р. почав діяти Одеський окружний адміністративний

суд,  який розглядає спори адміністративної

юрисдикції.

Дана позиція суду викладена з

врахуванням змісту постанови Вищого господарського суду України від 02.10.07 р.

по справі №5/304-05-10138.

Пунктом 1 частини першої статті 80

Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд

припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських

судах України.

 Керуючись п.1 ст. 80, ст. 86 Господарського

процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Провадження

у  справі №34/345-07-7663 припинити.

Суддя                                                                                      

Фаєр Ю.Г.