Рішення

від 28.06.2023 по справі 904/610/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023м. ДніпроСправа № 904/610/23

За позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАРК", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 1 707 грн 83 коп. за договором "Про організацію та експлуатацію службової парковки" від 01.03.2017 № 57 СП в редакції додаткової угоди

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від без номеру та без дати, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАРК" заборгованість в сумі 1 707 грн 83 коп., з яких: 1 457 грн 14 коп. - основний борг, 71 грн 25 коп. - інфляційні втрати, 19 грн 16 коп. - 3% річних, 14 грн 57 коп. - штраф на підставі п. 7.1. договору, 145 грн 71 коп. - штраф на підставі п. 7.2. договору, відповідно до умов договору "Про організацію та експлуатацію службової парковки" від 01.03.2017 № 57 СП в редакції додаткової угоди.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати плати за користування службовою парковкою у період з 01.08.2021 по 01.02.2022.

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд наголошує на тому, що через відсутність належного фінансування, відправлення поштової кореспонденції Господарським судом Дніпропетровської області станом на 07.02.2023 не здійснювалося. За вказаних обставин, ухвала суду від 07.02.2023 направлялася відповідачу на його офіційну електронну адресу shark082011@gmail.com, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 08.02.2023 (а.с. 44).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов, 24.02.2023 надав до суду докази оплати заборгованості, а саме: платіжну інструкцію від 20.02.2023 № 831 на суму 8 357 грн 14 коп., акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 22.02.2023 за договором № 57СП від 02.02.2022 (вул.. Космічна, 53А).

23.06.2023 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що надані відповідачем докази оплати на суму 8 357 грн 14 коп. здійсненні останнім на виконання договору № 57СП від 02.02.2022, який не є має відношення до предмету спору у даній справі. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

19.06.2023 позивач подав до суду пояснення, в яких повідомив суд про сплату відповідачем основного боргу за спірним договором в сумі 1 457 грн 14 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 24.05.2023 № 477, та зазначив, що решта спірного боргу відповідачем не сплачена. Надав докази на підтвердження обставин, викладених у поясненнях.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; передачі майна в користування; користування майном; настання строку оплати; наявності/відсутності доказів повної/часткової оплати; правомірності/неправомірності нарахування пені, штрафів, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Так, судом встановлено, що 01.03.2017 між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШАРК" (оператор) укладено договір про організацію та експлуатацію службової парковки № 57 СП (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору балансоутримувач надає оператору у користування за плату службову парковку, що розташована за адресою:

- м. Дніпро, вул. Космічна, 53А (надалі - службова парковка)

- площа майданчика: 138,0 кв. м.

- кількість машино-місць: 12

- кількість пільгових місць: 1

- дні роботи: щоденно

- час роботи: з 10:00 до 20:00.

Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування 126,5 кв. м. (виключені квадратні метри, які обладнані згідно пункту 2.2.11 цього договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що оператор щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування службовою парковкою плату у розмірі 240,00 грн, в тому числі ПДВ - 40,00 грн за один календарний місяць.

Згідно з п. п. 4.2., 4.3. договору визначена в п. 4.1. договору плата за користування сплачується грошовими коштами на поточний рахунок балансоутримувача, визначений у реквізитах цього договору, щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Відповідно до п. 4.4. договору нарахування плати починається з дня підписання акту передачі службової парковки і закінчується в день підписання акту повернення службової парковки.

Оператор при підписанні акту приймання-передачі службової парковки протягом 3 (трьох) робочих днів вносить на поточний рахунок балансоутримувача плату у розмірі, визначеному п. 4.1. цього договору, яка є оплатою за перший місяць користування службовою парковкою. Плата за кожний наступний місяць користування службовою парковкою здійснюється у строки, встановлені п. 4.3. цього договору (п. 4.5. договору).

У п. 7.1., 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення оператором виконання зобов`язань по сплаті за користування службовою парковкою, сплаті інших платежів, передбачених цим договором, оператор зобов`язаний в кожному випадку сплатити балансоутримувачу за кожен день прострочення пеню у розмірі 1 відсотка від суми заборгованості, а у разі прострочення більш ніж на десять днів, - штраф у розмірі 10% місячного розміру плати за користування службовою парковкою.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з дати підписання сторонами акту приймання-передачі службової парковки, який є невід`ємною частиною цього договору, та має термін дії відповідно до терміну, вказаному у Свідоцтві про облік майданчика для паркування транспортних засобів на території міста Дніпра за адресою, визначеною у п. 1.1 договору.

Датою втрати чинності даного договору вважати дату 08.02.2022 (дата закінчення дії Свідоцтва про облік майданчика для паркування транспортних засобів на території міста Дніпра за адресою, визначеною у п. 1.1 договору).

01.03.2017 сторонами підписаний акт приймання-передачі службової парковки комунальної власності, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Космічна, 53А (а.с. 22).

Як зазначає позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач у період з 01.08.2021 по 01.02.2022 не сплачував своєчасно та у повному обсязі плату за користування службовою парковкою, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 457 грн 14 коп.

На підставі п. п. 7.1., 7.2. договору позивач нарахував додатково до сплати відповідачу штраф в сумі 14 грн 57 коп. та штраф в сумі 145 грн 71 коп. .

Із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 19 грн 16 коп. за період з 26.08.2021 по 01.02.2022 та інфляційні втрати в сумі 71 грн 25 коп. за вказаний період.

На час прийняття рішення позивачем до матеріалів справи надані докази оплати відповідачем основного боргу на суму 1 4579 грн 14 коп. після звернення позивача із даним позовом до суду, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.05.2023 .

Доказів оплати решти спірної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України та ст.ст.283-291 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права (ст. 760 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов`язок передати майно у користування і, водночас, орендар зобов`язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За розрахунком позивача, долученим до позову, відповідач має заборгованість з плати за користування службовою парковкою у загальній сумі 1 457 грн 14 коп., яка утворилася за період з 01.08.2021 по 01.02.2022 включно.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не внесено плату сплачено у повному обсязі за користування службовою парковкою, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 1 457 грн 14 коп. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи надані докази на підтвердження сплати основної заборгованості в сумі 1 457 грн 14 коп. після звернення позивача із даним позовом до суду, тому грошові зобов`язання відповідача у вказаній сумі в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими. Таким чином, між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Надані відповідачем докази оплати заборгованості, а саме: платіжна інструкція від 20.02.2023 № 831 на суму 8 357 грн 14 коп., акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 22.02.2023, судом до уваги не приймаються, оскільки стосуються правовідносин сторін за договором № 57СП від 02.02.2022 (вул.. Космічна, 53А), який не має відношення до предмету спору у даній справі.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що з огляду на тривалість прострочки внесення плати за користування майданчиком для паркування, позивачем правомірно нарахований штраф на підставі п. 7.2 договору.

Як вбачається зі змісту позовних вимог та умов п. п. 7.1., 7.2. договору, позивач просить одночасно стягнути з відповідача за порушення умов договору як штраф, так і пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Враховуючи положення закону, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо одночасного стягнення пені та штрафу.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу в сумі 145 грн 71 коп. на підставі п. 7.2. договору судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені судом встановлено, що розрахунок виконаний невірно, оскільки умовами п. 7.1. договору передбачене нарахування пені за кожен день прострочення, в той час як позивач нараховує пеню за кожен місяць прострочення протягом 6 місяців.

Крім того, судом враховано, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, за розрахунком суду розмір пені, нарахований із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в межах визначеного позивачем періоду у шість місяців, є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем. Проте, господарський суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, у зв`язку із чим до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 14 грн 57 коп.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму заборгованості - 1 457 грн 14 коп. за період з 26.08.2021 по 01.02.2022. Водночас такий розрахунок позивача не є правильним, оскільки станом на 26.08.2021 заборгованість відповідача складала 240 грн 00 коп., яка з кожним місяцем збільшувалась на 240 грн 00 коп. наростаючим підсумком і лише станом на 01.02.2022 склала 1 457 грн 14 коп.

Отже, за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 09 грн 88 коп. та інфляційні втрати у розмірі 34 грн 72 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов`язання перед позивачем з оплати за користування майданчиком для паркування, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 14 грн 57 коп. пені, 145 грн 71 коп. штрафу, 09 грн 88 коп. 3% річних, 34 грн 72 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 457 грн 14 коп. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 457 грн 14 коп.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАРК" (49000, м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 53А, код ЄДРПОУ 32723702) на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 8, код ЄДРПОУ 23357437) 14 грн 57 коп. (чотирнадцять грн 57 коп.) пені, 145 грн 71 коп. (сто сорок п`ять грн 71 коп.) штрафу, 09 грн 88 коп. (дев`ять грн 88 коп.) 3% річних, 34 грн 72 коп. (тридцять чотири грн 72 коп.) інфляційних втрат, 2 612 грн 01 коп. (дві тисячі шістсот дванадцять грн 01 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.06.2023

Суддя І.А. Рудь