Рішення

від 26.06.2023 по справі 910/14956/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.06.2023р. Справа №910/14956/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Кухтик С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок 10; код ЄДРПОУ 24745673; office@pro100.ua, sinykstas@ukr.net ) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КомпаніяАлекс» (87524, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Металургів, будинок 196 «А; код ЄДРПОУ 41002072; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення 1416895,17 грн ,-

Представники сторін у судовому засіданні участь не приймали

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КомпаніяАлекс» про стягнення 1416895,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не погасив заборгованість за Договором №Г/0004/6506031/22 про надання повторної (безпроцентної) фінансової допомоги від 04.01.2022. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 1000000 грн, пені в розмірі 147945,21 грн, інфляційних витрат у розмірі 168949,96 грн та штраф у розмірі 100000,00грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 справу №910/14956/22 за позовом ПАТ «ПРОСТО-страхування» до ТОВ «КомпаніяАлекс» про стягнення 1 416 895,17 грн, з усіма додатками, направлено за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

12.04.2023 матеріали позовної заяви по справі №910/14956/22 надійшли до Господарського суду Донецької області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023 матеріали справи передано на розгляд судді Зекунову Е.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14956/22; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; судове засідання призначено на 08.05.2023 року о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.05.2023 відкладено підготовче засідання на 05.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.06.2023 закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті на 26.06.2023.

31.05.2023 на електронну пошту суду надійшов фактичний розрахунок судових витрат з доданими до нього даказами понесених витрат.

26.06.2023 на електронну пошту суду, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без присутності позивача.

Судове засідання 26.06.2023 відбулось без участи представників сторін. Відзив на позовну заяву, будь-яких заяв та/або клопотань відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч.5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідача зареєстрований за адресою: 87524, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Металургів, буд.196-А.

Згідно Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 жовтня 2022 року, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за №453/37789 із змінами, до таких громад віднесена Маріупольська міська територіальна громада.

Факт тимчасової окупації м.Маріуполь визнається судом загальновідомим, тому згідно приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведення.

Згідно даних офіційного сайту ДП «Укрпошта» поштові відділення, які знаходяться на території м.Маріуполь тимчасово не обслуговуються, як наслідок, направлення поштової кореспонденції є неможливим.

За таких обставин, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, судом було здійснено підписку відповідача на отримання процесуальних документів електронною поштою по справі №905/14956/22 за електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_1.

До того ж, суд вбачає за необхідне зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти.

Як вбачається із автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала суду про відкриття провадження справи від 17.04.2023 доставлена на електронну адресу відповідача 19.04.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (п.18 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на наведені приписи закону, суд приходить до висновку, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «КомпаніяАлекс» - ІНФОРМАЦІЯ_1 є офіційною електронною адресою відповідача у розумінні законодавства, в тому числі ГПК України.

Окрім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було зроблено відповідні оголошення на офіційній сторінці господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України», що підтверджується відповідними роздруківками, які містяться в матеріалах справи.

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Таким чином, відповідача зазначивши певну інформацію щодо здійснення зв`язку з юридичною особою (в тому числі адресу електронної пошти) у Єдиному державному реєстрі, бажав та не заперечував, щоб ці засоби комунікації використовувалися іншими особами, у тому числі й судом. Це, в свою чергу, покладає на відповідача обов`язок отримувати повідомлення та відповідати на них. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав необмеженому колу осіб свої номери, адресу, але не користується чи не стежить за ними.

Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р., сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Також суд зазначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду від 17.04.2023, 08.05.2023 та 05.06.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №910/14956/22, а тому виходячі з принципу "презумпції обізнаності", суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно із ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2022 року між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» (надалі - АТ «ПРОСТО-страхування» або Позивач/Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КомпаніяАлекс» (надалі - ТОВ «КомпаніяАлекс» або Відповідач/Позичальник), укладено договір № Г/0004/6506031/22 про надання поворотної (безпроцентної) фінансової допомоги від 04.01.2022р. (далі - Договір) (копія Договору додається). У відповідності з умовами даного договору Кредитор надає Позичальнику поворотну безпроцентну фінансову допомогу на умовах, встановлених у даному Договорі, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитору таку ж суму грошових коштів в повному обсязі на умовах, встановлених у даному Договорі ( п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Кредитор надає Позичальнику поворотну безпроцентну фінансову допомогу на загальну суму 1 000 000,00 гривень (один мільйон гривень 00 копійок).

Згідно з п. 4.2 Договору, надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги Кредитором Позичальнику, а також повернення поворотної безпроцентної фінансової допомоги Позичальником Кредитору здійснюється відповідно до наступного порядку:

період надання безпроцентної фінансової допомоги Кредитором до 10.01.2022 року в сумі згідно із п. 3.1 Договору;

період повернення безпроцентної фінансової допомоги Позичальником до 31.03.2022 року включно в сумі згідно з п. 3.1 Договору.

Відповідно до п. 4.6. Договору, Позичальник зобов`язується повернути Кредитору безпроцентну фінансову допомогу у строк, вказаний у п. 4.2 даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора, зазначений в п. 9 даного Договору.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками Сторін.

На виконання умов Договору АТ «ПРОСТО-страхування» перерахував ТОВ «КомпаніяАлекс» грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 157 від 05.01.2022р. із призначенням платежу « надання поворотної (безпроцентної) фінансової допомоги, згідно договору №Г/0004/6506031/22 від 04.01.2022р. (сума 1 000 000,00грн.) Без ПДВ.». Вказані кошти були перераховані Позивачем у строк вказаний у п. 4.2 Договору, а саме до 10.01.2022 року.

Відповідач грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 гривень Позивачу, у встановлений Договором строк - до 31 березня 2022 року, не повернув.

У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань з повернення поворотної фінансової позики у строки, встановлені Договором, Позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення з ТОВ «КомпаніяАлекс» заборгованості за договором № Г/0004/6506031/22 від 04.01.2022р. у розмірі 1 416 895, 17 гривень, що складається:

1 000 000,00гривень - сума заборгованості за договором №Г/0004/6506031/22 про надання поворотної (безпроцентної ) фінансової допомоги від 04.01.2022р.,

147 945,21гривень - розмір пені відповідно до п. 5.2 Договору,

168 949,96гривень - Інфляційні,

100 000,00гривень - штраф відповідно до п. 5.3 Договору.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору № Г/0004/6506031/22 від 04.01.2022.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами та є обов`язковою до повернення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на рахунок відповідача перераховані грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн з призначенням платежу: поворотна безпроцентна фінансова допомога згідно договору №Г/0004/6506031/22 від 04.01.2022.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У пункті 4.2 договору сторонами встановлено строк повернення позики - до 31.03.2022 року включно.

Доказів укладення між сторонами додаткової угоди про продовження вказаного строку матеріали справи не містять.

Таким чином, останнім днем виконання відповідачем свого обов`язку з повернення позики, наданої позивачем за вказаним договором у розмірі 1 000 000,00 грн є 31.03.2022.

Згідно до ст.193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На виконання умов Договору Позивач перерахував ТОВ «КомпаніяАлекс» грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 157 від 05.01.2022р. (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи) із призначенням платежу «надання поворотної (безпроцентної) фінансової допомоги, згідно договору №Г/0004/6506031/22 від 04.01.2022р. (сума 1 000 000,00грн.) Без ПДВ.». Вказані кошти були перераховані Позивачем у строк вказаний у п. 4.2 Договору , а саме до 10.01.2022 року.

Відповідач грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 гривень Позивачу, у встановлений Договором строк - до 31 березня 2022 року, не повернув.

Доказів які спростовують доводи Позивача в цій частині, та свідчать про повне чи часткове погашення боргу, відповідач суду не надав.

За змістом статтей 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином та відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом (ч.1).

Боржник який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково наслала після прострочення (ч.2).

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів належного виконання умов договору не надав, суму безвідсоткової фінансової допомоги в строк, передбачений договором, позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ «КомпаніяАлекс» суми боргу за договором №Г/0004/6506031/22 про надання поворотної (безпроцентної ) фінансової допомоги від 04.01.2022 у розмірі 1000 000,00грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 168 949,96 гривень за період з квітня 2022 року по листопад 2022 року.

За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки становить спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку та втрат від інфляції, судом встановлено його арифметичну вірність, отже вимога позивача про стягнення з ТОВ «КомпаніяАлекс» інфляційних втрат у розмірі 168 949,96 гривень підлягає задоволенню.

Також, за порушення строків повернення коштів Позивач просить стягнути з відповідача 147 945,21гривень пені, нарахованої на підставі п. 5.2. договору за період з 01.04.2022 по 26.12.2022 та штраф у сумі 100 000,00 гривень - штраф відповідно до п. 5.3 Договору.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання обов`язків за Договором Сторони несуть одна перед одною майнову відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору, у випадку прострочення Позичальником строку повернення безпроцентної фінансової допомоги Позичальник сплачує на користь Кредитора пеню у вигляді процентів, які нараховуються на суму фінансової допомоги. Розмір процентів, що нараховується становить 20% (двадцять процентів) річних, від суми фінансової допомоги за кожен день прострочення її повернення (повністю та/або частково). Проценти на суму фінансової допомоги нараховуються з 1-го дня виникнення прострочки повернення фінансової допомоги, по день фактичного повернення фінансової допомоги. Нарахування процентів здійснюється щоденно. Базова кількість днів для нарахування процентів становить 365 днів.

Позивач за прострочення виконання Відповідачем обов`язку із повернення поворотної (безпроцентної) фінансової допомоги за Договором № Г/0004/6506031/22 у розмірі 1 000 000,00 гривень нарахував пеню у розмірі визначеному п. 5.2 Договору (20% (двадцять процентів) річних, від суми фінансової допомоги за кожен день прострочення її повернення (повністю та/або частково) з 1-го дня виникнення прострочки повернення фінансової допомоги, по день фактичного повернення фінансової допомоги), а саме у розмірі 147 945,21 гривень (сто сорок сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень 21 копійка) за 270 днів прострочення за період 01.04.2022р. - 26.12.2022р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Строкове обмеження, визначене у ч.6 ст. 232 ГК України не застосовується, коли у договорі наявний або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати) або інший строк (не обмежується 6-місячним строком). (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2019 року по справі №904/1148/19).

Із п. 5.2. договору вбачається, що сторони, керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, погодили, що нарахування неустойки закінчується в день здійснення покупцем повного повернення фінансової допомоги. Відтак, у договорі передбачено інший строк нарахування пені, ніж той, який вказаний у ч. 6 ст. 232 ГК України, що кореспондується із положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України та принципом свободи договору.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним. Отже, вимога про стягнення з ТОВ «КомпаніяАлекс» 147 945,21 грн пені є такою, що заявлена відповідно до чинного законодавства України та підлягає задоволенню.

Також Договором № Г/0004/6506031/22 за прострочення Позичальником строку повернення фінансової допомоги Сторони передбачили оперативно-господарську санкцію у вигляді штрафу, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ТОВ «КомпаніяАлекс» 100 000,00 гривень.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3 Договору, у випадку прострочення Позичальником строку повернення фінансової допомоги більше ніж на 30 днів, та/або ненадходження в строки, визначені цим Договором, Кредитору суми заборгованості за безпроцентної фінансової допомогою, Позичальник, незалежно від наявності його вини (дій та/або бездіяльності) у невиконанні чи в неналежному виконанні зобов`язань за цим Договором, крім пені передбаченої п. 5.2 цього Договору сплачує на користь Кредитора оперативно-господарську санкцію у вигляді штрафу в розмірі 10 (десяти) процентів від суми заборгованості.

Згідно з п. 5.4. Договору, сплата штрафу не звільняє Позичальника від обов`язку повернути отриману від Кредитора поворотну безпроцентну фінансову допомогу в повному обсязі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 вказала, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Водночас щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним. Тому, вимога про стягнення з ТОВ «КомпаніяАлекс» 100 000,00 гривень. штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, ТОВ «КомпаніяАлекс» не надало господарському суду належних та допустимих доказів, які спростовують доводи позивача, отже вимоги АТ «ПРОСТО-страхування» підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на ТОВ «КомпаніяАлекс».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч.2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві ПРАТ "Просто-страхування" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 цього Кодексу).

Як вбачається, позивачем 31.05.2023, в строки встановлені ч.8 ст.129 ГПК Україні, надійшов фактичний розрахунок судових витрат з доданими до нього доказами понесених витрат.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення щодо судових витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.05.2023 у справі №903/64/22 (903/266/22).

Як вбачається зі змісту поданої ПАТ «Просто-страхування» заяви, на підставі договору про надання правової допомоги від 01.01.2020, укладеного між ПАТ «Просто-страхування» та адвокатським бюро «Синюк та партнери» ПАТ було надано наступну правову допомогу:

- консультація - (витрачений час - 4 години, вартість 1 години роботи адвоката - 2000 грн);

- підготовчі дії (витрачений час - 13 годин, вартість 1 години роботи адвоката - 2000 грн);

- підготовка та написання позовної заяви; побудова лінії ведення справи у суді з визначенням лінії правової позиції у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції; підготовка та написання заяв про розгляд справи без участі представника, про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції - (витрачений час - 13 годин, вартість 1 години роботи адвоката - 2000 грн);

Таким чином, загальна вартість наданих Адвокатським бюро «Синюк та партнери» послуг ПАТ «Просто-страхування» склала 50 000 грн (30 годин * 000 грн), що підтверджено в Акті приймання-передачі наданих послуг з правової (професійної правничої) допомоги.

На підтвердження викладеного, суду надано копії наступних документів:

- договір про надання правової допомоги від 01.01.2020, укладений між ПАТ «Просто-страхування» та адвокатським бюро «Синюк та партнери»;

- акт приймання-передачі наданих послуг з правової (професійної правничої) допомоги

- копії рахунку-фактури та платіжного доручення.

Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у Господарському суді Донецької області, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю цієї справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з огляду на наступне.

Суть даного спору й характер спірних правовідносин (стандартний спір, типові правовідносини) свідчать що даний спір не відноситься до категорії складних справ. Лише значна сума позову (сума основного боргу 1000 000 грн.) не означає, що справа є складною.

Критерій «складність справи» є оціночним і суб`єктивним, тому при його оцінці судом враховується обсяг таких робіт адвоката, як аналіз документів і законодавства, збір доказів, складання процесуальних документів.

Так в обґрунтування позовних вимог ПАТ «Просто-страхування» суду було надано лише Договір № Г/0004/6506031/22 про надання поворотної (безпроцентної) фінансової допомоги від 04.01.2022 укладений між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КомпаніяАлекс» та платіжне дорученням № 157 від 05.01.2022 та обґрунтований розрахунок позовних вимог.

Для вирішення спору по суті не залучалася значна кількість учасників, не досліджувався великий обсяг документів і доказів, було проведено тільки 3 судових засідань.

Наявна стала судова практика Верховного Суду з питань одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань та загальна судова практика у справах про примусове стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної (безпроцентної) фінансової допомоги.

Суд вважає, що за своєю категорією дана справа не є складною для адвоката Адвокатського бюро «Синюк та партнери», який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.

Підготовка до подання позову та розгляду цієї справи у суді не вимагала такого значного обсягу юридичної й технічної роботи, вона не містить складного правового аналізу доказів та обставин у справі.

Разом з тим, згідно детального опису виконаних робіт, представником позивача - адвокатом Адвокатського бюро «Синюк та партнери» витрачено 4 години на консультацію; 13 годин на підготовчі дії - з`ясування фактичних обставин та доказів якими вони підтверджуються, визначення правовідносин сторін та правових норм що підлягають застосуванню; а також 13 годин для підготовки та написання позовної заяви; побудова лінії участь у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції; підготовка та написання заяв.

При цьому, представником позивача у даній справі подано 1 заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, 2 заяви про розгляд справи без участь представника позивача, а справа розглянута судом першої інстанції - протягом 3 судових засідань.

Відповідач не надав будь-яких заперечень проти позову, та взагалі не приймав участі у розгляді справи. Суд також приймає до уваги поведінку - бездіяльність відповідача при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За своєю суттю, при даних обставинах обсяг робіт вказаних адвокатом у розділах звіту «Підготовчі дії», «Підготовка та написання позовної заяви» фактично є тотожними та не потребують для виконання такого значного часу, який за даними звіту у сукупності склав 26 годин.

Не потребувала витрата часу фахового юриста така послуга, як «побудова лінії ведення справи у суді з визначенням лінії правової позиції у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції», оскільки доводи, які обґрунтовують вимоги «ПРОСТО-страхування» були викладені у позовній заяві. Доводи й позиція позивача протягом усього часу розгляду справи не змінювалися. Відповідач не затягував розгляду справи, не подавав необґрунтованих заяв і клопотань, не заперечував жодних обставин, які мають значення для вирішення спору по суті.

Звичайна ділова практика також свідчить, що при вказаних правовідносинах консультація Замовника адвокатом триває менше вказаних у звіті 4 годин.

Суд вважає, що обсяг указаних представником відповідача робіт і час у розділах звіту «Консультація», «Підготовчі дії», «Підготовка та написання позовної заяви» витрачений на вчинення процесуальних дій і підготовку документів у справі №910/1456/22, є явно неспівмірними зі складністю виконаних ним робіт, і свідчать про завищення у звіті адвоката вартості й часу, фактично витраченого Адвокатським бюро «Синюк та партнери» на виконання процесуальних дій у цій справі.

Як вже було зазначено судом, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, разом із тим, керуючись положеннями частин 5, 6, 7, 9 статті 129 ГПК України, суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Врахувавши доводи позивача, наведені ним з питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції, господарський суд, дійшов висновку про те, що у даному конкретному випадку наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат є співмірним з обсягом наданих послуг та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. В решті заявлений розмір витрат є необґрунтованим.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КомпаніяАлекс» (87524, Донецька обл., м.Маріуполь, проспект Металургів, буд. 196 "А", код ЄДРПОУ 41002072) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (04050, м.Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) заборгованість за договором №Г/0004/6506031/22 про надання поворотної (безпроцентної ) фінансової допомоги від 04.01.2022 у сумі 1000000,00 грн., 147945,21 грн. пені, 168949,96 грн. інфляційних втрат, 100000,00 грн. штрафу та 15000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2023.

Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов