Рішення

від 14.06.2023 по справі 908/481/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/60/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023 Справа № 908/481/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Райффайзен Банк (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА (72205 Запорізька область, Мелітопольський район, Веселівська ТГ, вул. Б.Хмельницького, буд. 73, ідентифікаційний код юридичної особи 30802514)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-3: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 886 919 грн 51 коп.

представники сторін

представника позивача: не прибув

представник відповідача-1: не прибув

представник відповідача-2: не прибув

представник відповідача-3: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Райффайзен Банк звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 789 968 грн 08 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 87 951 грн 43 коп. простроченої заборгованості за відсотками.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 15.02.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/481/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/481/23, присвоєно справі номер провадження 27/60/23.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 20.03.2023.

Ухвалою суду від 20.03.2023відкладено розгляд справи на 17.04.2023.

Ухвалою суду від 17.04.2023 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/481/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження призначено на 15.05.2023.

Ухвалою суду від 15.05.2023 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 14.06.2023.

В судове засідання 14.06.2023 представники сторін не з`явились, судом було здійснено всі заходи для повідомлення відповідачів про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Так, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан 24 лютого 2022 року.

Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідачів є: Запорізька область, Мелітопольський район, Веселівська ТГ, що є тимчасово окупована територія.

Так, пунктом 21 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідачі повідомлялись про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що підтверджується матеріалами справи.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12 щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (названу правову позицію висловлено в численних постановах Верховного Суду, у тому числі від 28.01.2019 у справі №915/1015/16 та від 12.03.2019 у справі №923/1432/15).

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи № 908/481/23.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

12 лютого 2021 року Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деметра» (Позичальник) укладено Договір про надання овердрафту № 015/10892/0979930 (Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, Кредитор надає Позичальнику протягом строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах Поточного ліміту, а Позичальник зобов`язався використати Овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.9 Договору, з дотриманням вимог Законодавства України, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені Договором, у строки, передбачені Договором, але не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту.

Максимальний ліміт за Договором складає 2400000 грн у межах якого встановлений поточний ліміт (п. 1.3 Договору).

Відповідно до змісту п. 1.4 Договору Овердрафту, на дату укладання Договору Поточний ліміт складає 800 000грн.

Згідно з п.п. 4.1 та 4.2 Договору встановлено, що проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14,45 % річних. З дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2 та 8.3 (крім підпункту 8.3.4) Договору, проценти за користування Кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних.

Приписами п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору передбачено, що протягом строку Овердрафту Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення Овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо та не пізніше дати закінчення строку овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше. Погашення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на Поточний рахунок Позичальника. Повним погашенням овердрафту вважається відсутність на Поточному рахунку дебетового сальдо на кінець Банківського дня. Підписанням Договору Позичальник надає право Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків Позичальника, зокрема, з поточного рахунку, в тому числі за рахунок не використання Поточного ліміту, а також з рахунків, що будуть відкриті Позичальнику у Кредитора протягом дії Договору та реквізити яких Кредитор визначить самостійно.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що виконання зобов`язань Позичальника, що виникають за Договором забезпечуються, зокрема, порукою відповідно до договору поруки, що повинен бути укладений одразу ж після укладення Договору між Кредитором і Поручителями ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ).

12.02.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Договором між Банком та ОСОБА_1 (Поручитель 1) укладено Договір поруки № 015/10892/0979930/П2 (Договір поруки 1), за яким Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Основного договору. Порукою за Договором поруки забезпечується виконання Забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

12.02.2021 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Договором між Банком та ОСОБА_2 (Поручитель 2) укладено Договір поруки № 015/10892/0979930/П1 (Договір поруки 2), за яким Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, утому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Основного договору. Порукою за Договором поруки забезпечується виконання Забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

Пунктом 1.2 Договорів поруки 1, 2 передбачено, що Поручителі відповідають перед Кредитором за виконання Забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п. 2.1 Договорів поруки 1, 2 встановлено, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань Кредитор набуває право вимагати від Поручителів виконанням ним як солідарними боржниками Забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за Забезпеченими зобов`язаннями, а Поручитель - зобов`язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання Забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за Забезпеченими зобов`язаннями.

Згідно п. 2.2 Договорів поруки, Поручитель зобов`язується здійснити виконання Забезпечених зобов`язань протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Єдиною підставою для визначення Кредитором у Вимозі розміру Забезпечених зобов`язань, що підлягають виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою Кредитора для визначення грошових зобов`язань Позичальника перед Кредитором за Основним договором. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному Кредитором у Вимозі. Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання Забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п. 5.1 Договорів поруки, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених Договором, Сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень Договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані Договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.

Позивач вказував, що 03.10.2022 на адресу ТОВ «Деметра» Банком направлено вимогу № 188/2/350 від 30.09.2022 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка залишена без виконання.

26.10.2022 на адресу ОСОБА_2 . Банком було направлено вимогу № 188/2/414 від 26.10.2022 про погашення заборгованості, яка залишена без реагування.

28.10.2022 на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу № 188/2/415 від 26.10.2022, яка залишена без реагування.

Позивач посилався на те, що ТОВ «Деметра» порушено умови Договору в частині своєчасного та належного виконання зобов`язань внаслідок чого за Позичальником виникла прострочена заборгованість. У зв`язку з чим Кредитор має право вимагати повного виконання Позичальником та Поручителями своїх зобов`язань за вказаним Договором.

Невиконання відповідачами 1, 2 3 взятих на себе зобов`язань за Договором в частині погашення заборгованості за кредитом та відсотків стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 798968 грн 08 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 87951 грн 43 коп. простроченої заборгованості за відсотками.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором про надання овердрафту № 015/10892/0979930 від 12.02.2021 виконав належним чином, що підтверджується виписками по рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи слідує, що свої зобов`язання позивач виконав належним чином, надавши відповідачу 1 грошові кошти, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку. Проте, відповідач 1 свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконав, в зв`язку з чим сума заборгованості за кредитом склала 798968 грн 08 коп.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, Договорами поруки 1, 2 забезпечено виконання відповідача 1 зобов`язання за Договором про надання овердрафту.

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договорів поруки 1, 2 , визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

На момент розгляду справи ні Позичальник, ні Поручителі заборгованість перед Кредитором не сплатили.

Так само ні відповідач 1, ні відповідачі 2, 3 не надали свого контррозрахунку суми заборгованості по Договору, заявленої до стягнення.

При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне врахувати, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 та Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18.

Судом встановлено, що позивач пред`являв вимоги до відповідачів 1, 2, 3, - 03.10.2022, 26.10.2022, 28.10.2022 відповідно.

Таким чином, з урахуванням положень вище наведених, позивач втратив право на нарахування відсотків після пред`явлення вимоги відповідачам 1, 2, 3.

Враховуючи зазначене, стягненню солідарно з відповідачів 1, 2, 3 на користь позивача підлягає сума заборгованості по в розмірі 798968 грн 08 коп. та простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 57902 грн 57 коп.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі 1, 2, 3 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню судом частково, в частині стягнення солідарно з відповідачів 1, 2, 3 на користь позивача 798968 грн 08 коп. простроченої заборгованості за кредитом та 57902 грн 57 коп. простроченої заборгованості по відсоткам. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства Райффайзен Банк підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1, 2, 3 порівну пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з їх вини.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Райффайзен Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА (72205 Запорізька область, Мелітопольський район, Веселівська ТГ, вул. Б.Хмельницького, буд. 73, ідентифікаційний код юридичної особи 30802514), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 798968 (сімсот дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 08 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 57902 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот дві) грн. 57 коп. простроченої заборгованості за відсотками Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЕТРА (72205 Запорізька область, Мелітопольський район, Веселівська ТГ, вул. Б.Хмельницького, буд. 73, ідентифікаційний код юридичної особи 30802514) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 4284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 35 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 4284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 35 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 4284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 35 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 26.06.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.