Рішення

від 26.06.2023 по справі 908/1340/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/115/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023 Справа № 908/1340/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлсервіс" (електрона пошта: 31647605rs@gmail.com; вул. Герої Крут, буд. 15, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 31647605)

До відповідача: Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів" (електрона пошта: office@ussi.zp.ua; вул. Патріотична, буд. 74-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 00190414)

про стягнення 51 697,77 грн.

Без участі представників сторін,

СУТЬ СПОРУ:

21.04.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлсервіс" до Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів" про стягнення 51 697,77 грн.

21.04.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 25.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1340/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 18.05.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 15.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлсервіс" та Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів" укладено договір поставки № ПОСТ-ОБ-1506-20 (договір). В рамках укладеного договору, між сторонами погоджено Специфікацію № 1 від 15.06.2020, в якій визначено асортимент та обсяг товару. На виконання умов п.п. 3.1., 3.3. договору, відповідач 03.07.2020 здійснив передоплату за поставлений товар у розмірі 35 700,00 грн. На виконання умов договору з урахуванням специфікації, позивач здійснив на користь відповідача поставку обумовленого товару, що підтверджується видатковою накладною № Б112 від 17.08.2020 на загальну суму 68 670,00 грн. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.1. договору, остаточна оплата у розмірі 32 970,00 грн. за поставлений товар мала бути здійснена відповідачем не пізніше 27.08.2020. В порушення умов договору відповідач здійснив оплату частково, у зв`язку з чим розмір основної заборгованості складає 32 970,00 грн. У зв`язку з порушенням умов договору в частині своєчасної оплати за отриманий товар, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 28.08.2020 по 18.04.2023 на суму 2 611,38 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2020 по березень 2023 включно у розмірі 16 116,39 грн. Просить суд позов задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 25.04.2023 про відкриття провадження у справі № 908/1340/23 отримана 05.04.2023 повноважним представником відповідача за довіреністю - Рябко, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції № 69001 2103876 8 від 27.04.2023.

Станом на 23.06.2023 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 25.04.2023 до суду не направив. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

26.06.2023 судом прийнято рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлсервіс" (постачальник) та Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів" (покупець) укладено договір поставки № ПОСТ-ОБ-1506-20 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, які визначені в цьому договорі, поставити товар (далі - Товар), зазначений в специфікації, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що асортимент, кількість, ціна та строки поставки товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору.

Згідно п. 2.1. договору, постачання товару здійснюється на умовах DPP (Інкотермс - 2010): м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 74-А (майновий комплекс державного підприємства «Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів»).

Пунктом 2.2. договору визначено, що разом із товаром постачальник зобов`язаний передати покупцю наступні документи:

- видаткову накладу;

- сертифікат якості товару;

- товарно-транспортну накладну (у разі здійснення доставки товару окремим суб`єктом господарювання - перевізником).

Підтвердженням факту отримання товару є підпис матеріально-відповідальної особи покупця на супровідних документах: видатковій накладній з проставленням дати фактичного отримання товару (п. 2.3. договору).

Товар передається Покупцеві на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленої відповідно до вимог законодавства (п. 2.4).

Пунктом 3.1. договору сторони визначили порядок розрахунків: 50% передоплата. Остаточна оплата у розмірі 50% відсотків здійснюється протягом 10 (десяти) днів з дати проходження вхідного контролю.

Згідно п. 3.2. договору, загальна вартість договору (ціна договору) визначається сумою всіх поставлених партій товару у відповідності до видаткових накладних на товар та специфікацій, підписаних сторонами протягом дії цього договору.

Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.3).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок виконавця (п. 3.4).

Відповідно до п. 4.1. договору, в разі невиконання або неналежного виконання будь-якою із сторін взятих на себе за даним договором зобов`язань, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до чинного законодавства України та даного договору.

Розділом 5 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 5.1). Закінчення строку цього договору не звільняє сторін від зобов`язань, що виникли під час дії договору (п. 5.2).

В рамках укладеного договору, 15.06.2020 між сторонами погоджено Специфікацію № 1 до договору поставки № ПОСТ-ОБ-1506-20 від 15.06.2020, згідно якої постачальник зобов`язався поставити наступний товар: прутки сталі 65С2ВАО110 мм, довжиною 3500 мм, загальною кількістю 850 кг на суму 71 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11 900,00 грн. Термін постачання: 30 календарних днів від дати здійснення передоплати.

На виконання вищезазначених умов договору, 03.07.2020 Державним підприємством "Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів" здійснено передоплату за замовлений товар у розмірі 35 700,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2020 позивач здійснив на користь відповідача поставку обумовленого Товару на загальну суму 68 670,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Б112 від 17.08.2020 (в т.ч. ПДВ - 11 445,00 грн).

З урахуванням викладеного, остаточна оплата у розмірі 32 970,00 грн. за поставлений за видатковою накладною № Б112 від 17.08.2020 товар мала бути здійснена відповідачем у строк до 27.08.2020.

Проте, в порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого розмір основної заборгованості складає 32 970,00 грн., яку позивач просить суд стягнути.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом за період 2 кварталу 2021, згідно якого станом на 30.06.2021 основна заборгованість ДП "Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів" перед ТОВ "Рейлсервіс" складає 32 970,00 грн. Вказаний акт звіряння підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.

У зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання в частині строків оплати вартості отриманого товару, позивачем 3 % річних за період з 28.08.2020 по 18.04.2023 на суму 2 611,38 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2020 по березень 2023 включно у розмірі 16 116,39 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору з урахуванням специфікації, 17.08.2020 позивач здійснив на користь відповідача поставку обумовленого товару, що підтверджується видатковою накладною № Б112 від 17.08.2020 на загальну суму 68 670,00 грн.

Вказаний товар без жодних зауважень щодо кількості та якості прийнятий відповідачем, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною, яка підписана та скріплена печатками обох сторін. (а.с. 13).

З урахуванням викладеного та п. 3.1. договору, остаточна оплата у розмірі 32 970,00 грн. за поставлений товар мала бути здійснена відповідачем не пізніше 27.08.2020.

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за отриманий товар у передбачений договором строк, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № ПОСТ-ОБ-1506-20 від 15.06.2020 на загальну суму 32 970,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних за період з 28.08.2020 по 18.04.2023 на суму 2 611,38 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2020 по березень 2023 включно у розмірі 16 116,39 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут спеціальних сталей, сплавів та феросплавів" (вул. Патріотична, буд. 74-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 00190414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлсервіс" (вул. Герої Крут, буд. 15, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 31647605) 51 697 (п`ятдесят одна тисяча шістсот дев`яносто сім) грн. 77 коп., в т.ч. основну заборгованість у розмірі 32 970 (тридцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 00 коп., 3 % річних на суму 2 611 (дві тисячі шістсот одинадцять) грн. 38 коп., інфляційні витрати у розмірі 16 116 (шістнадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.