Ухвала

від 29.06.2023 по справі 910/7187/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.06.2023Справа № 910/7187/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод» (78135, Івано-Франківська обл., Городенківський р-н, с. Поточище, вул. Шевченка, буд. 23А; ідентифікаційний код: 19400334)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» (01014, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57; ідентифікаційний код: 40982829)

про стягнення 37607,04 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

08.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» про стягнення 37607,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки №4600045324 від 01.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної зави.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 15.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 відкрито провадження у справі №910/7187/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

28.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення щодо розгляду даного спору Господарським судом міста Києва.

У вказаних запереченнях відповідач зазначив, що відповідно до п. 10.1 договору поставки сторони погодили, що всі спори будуть вирішуватися Постійно діючим третейським судом при Товарній біржі «Київська Універсальна Біржа».

З огляду на те, що третейське застереження не визнане недійсним, не втратило чинність та може бути виконане, відповідач просив суд залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» про стягнення 37607,04 грн без розгляду.

Розглянувши подану відповідачем заяву про залишення позову у справі №910/7187/23 без розгляду, суд дійшов висновку щодо її обгрунтованості, зважаючи на наступні обставини.

Як погоджено сторонами у пункті 10.1 Договору поставки №4600045324 від 01.01.2020 (в редакції Додаткової угоди від 29.09.2020), всі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з правовідносин, встановлених даним Договором, в тому числі, але не обмежуючись, щодо його дійсності, укладення, виконання, зміни та припинення Договору, тлумачення його умов, визначення наслідків недійсності або порушення Договору, стягнення заборгованості, а також збитків Сторін, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням Договору, тощо, підлягають розгляду і вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Товарній біржі «Київська Універсальна Біржа» відповідно до його Регламенту та законодавства України. Третейський розгляд справи відбувається за місцезнаходженням Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі «Київська Універсальна Біржа», за адресою: 01133, м. Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7. Правом, що регулює даний Договір є матеріальне право України.

Спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: 1) спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті; 2) спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 - 13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті; 3) інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу (ч. 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Третейською угодою є угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ст. 2 Закону України «Про третейські суди»).

Юридичні та/або фізичні особи мають право згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законодавством. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 9 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, підписавши договір, в якому міститься третейське застереження, позивач фактично погодився з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, що виникають з вказаного договору. Отже обставини щодо підписання договору поставки з третейським застереженням свідчать про вільне волевиявлення сторін на розгляд спору саме третейським судом.

Підвідомчість справ третейським судам та визначений вичерпний перелік винятків, коли спір не може бути розглянутий таким судом, встановлена ст. 6 Закону України «Про третейські суди».

За приписами цієї статті третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов`язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов`язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб`єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Таким чином, з системного аналізу положень вищевказаної норми закону вбачається, що третейські суди в передбаченому цим Законом порядку можуть розглядати будь-які справи, які виникають із цивільних та господарських правовідносин, за певним винятком. Вищезгадана правова норма носить імперативний характер і встановлює вичерпний перелік справ, не підвідомчих третейському суду.

Оскільки предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки №4600045324 від 01.01.2020, суд вважає, що даний спір підвідомчий третейському суду та може бути розглянутий останнім.

За змістом ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Разом з цим, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З наведеного вбачається, що господарський суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, залишає позов без розгляду у випадку, якщо від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

За матеріалами справи клопотання відповідача, в якому він просив суд залишити позов без розгляду з огляду на третейське застереження, яке міститься в договорі поставки, надійшло до початку розгляду справи по суті, до подання першої заяви щодо суті спору.

Суд дійшов висновку, що передбачене п. 10.1 договору третейське застереження відповідає вимогам діючого законодавства, а обставин недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання угоди позивача та відповідача про передачу даного спору на вирішення третейського суду Господарським судом міста Києва не встановлено.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2008 від 10.01.2008 в справі №1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) встановлено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (статтею 17 ЦПК України, статтею 12 ГПК України, статтею 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

При цьому, рішення третейського суду, який діє відповідно до Закону України «Про третейські суди», можуть бути оскаржені до господарського суду з огляду на підстави, визначені чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ (пункт 3 мотивувальної частини ухвали Конституційного Суду України від 14.10.1997 у справі № 44-з).

За приписами ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02.11.2004 у справі № 15-рп/2004). Тому в контексті ст.55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визначено, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).

Таким чином, укладаючи договір поставки, сторони вільно обрали спосіб та реалізували за взаємною згодою своє право на захист порушеного права у незаборонений чинним законодавством України спосіб.

З огляду на наведене та те, що відповідач з посиланням на п.10.1 договору наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, про що останнім подано відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду згідно з п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Крім того суд звертає увагу сторін на те, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поточищенський консервний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» про стягнення 37607,04 грн залишити без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Спичак