Рішення

від 29.06.2023 по справі 910/10196/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2023 р.,

м. Київ,

Справа № 910/10196/22

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДеКа» (79040, Львівська обл., місто Львів, вул.Курмановича В. генерала, будинок 2, код ЄДРПОУ 44597150)

до Дочірнього підприємства «ФМ Ложістік Дніпро» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, село Дударків, вулиця Незалежності, будинок 2/2, Код ЄДРПОУ 20071893)

про стягнення боргу, відсотків річних та інфляційних,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «ЮДеКа» до ДП «ФМ Ложістік Дніпро» про стягнення боргу, відсотків річних та інфляційних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області. Матеріали позовної заяви разом із заявою про закриття провадження були надіслані листом Господарського суду міста Києва. Лист отримано Господарським судом Київської області 29.12.2022.

Суд, перевіривши позовну заяву встановив, що остання не відповідає вимогам розділу ІІІ ГПК України та залишив позов без руху.

Оскільки Господарським судом міста Києва до Господарського суду Київської області передано також і заяву відповідача про закриття провадження з огляду на відсутність предмету спору, до якої додано електронні копії дебетових повідомлень про проведення 05.10.2022 транзакцій на суму 15000,00 грн та 13000,00 грн - суд запропонував позивачу надати пояснення з приводу цих обставин.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Враховуючи те, що основний борг було сплачено відповідачем лише після пред`явлення позову, позивач зазначив про те, що між сторонами залишилися неврегульованими питання санкцій, які виникли внаслідок прострочення виконання зобов`язання та витрат, що пов`язані з розглядом справи (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу). Зважаючи на це позивач вказував, що у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження слід відмовити, оскільки зі сплатою основного боргу після пред`явлення позову, предмет спору не припиняється.

Ухвалою суду від 30.01.2023 суд відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Суд встановив строк для подання відзиву на позов (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження), відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач отримав ухвалу суду 03.02.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням № 0103282964280. Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов. Строк на подання відзиву на позов сплив, в той же час відповідач також не звертався з заявами про поновлення строку на подання відзиву, не подавав жодних письмових пояснень щодо позову.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Передумови звернення до суду та зміст позовних вимог

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 28000,00 грн основного боргу, 1389,85 грн інфляційних та 266,96 грн за договором про надання транспортних послуг.

ТОВ «ЮДеКа» запевняло суд, що ним було здійснено надання відповідачу транспортних послуг, що пов`язані з перевезенням вантажів, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами надання послуг на загальну суму 28000,00 грн. В момент подання позову вказана сума боргу залишалась не сплаченою.

У позовній заяві вказано, що строк виконання грошового зобов`язання сплив 03.06.2022, а отже існує обставина прострочення виконання такого зобов`язання та підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних. Період на який позивач нараховує відповідачу інфляційні та відсотки становить з 03.06.2022 по 26.09.2022.

Висновки господарського суду

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 22д22 від 19.01.2022 про надання транспортних послуг, відповідно до якого позивач (виконавець) зобов`язувався доставити ввірений йому згідно з замовленням відповідача (замовника) вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу).

Пунктом 6.3 договору узгоджено, що Замовник повинен сплатити Виконавцю плату за надані послуги протягом 20 (двадцяти) календарних днів, якщо інше не узгоджено в заявці та після виконання виконавцем всіх наступних умов:

(і) наявність оригіналу підписаного обома сторонами цього договору та підписання обома сторонами акту виконаних робіт;

(іі) вчинення виконавцем усіх дій, передбачених чинним законодавством України, щодо оформлення та реєстрації податкових накладних впродовж двох робочих днів від дати здійснення операції (дати первинних документів);

(ііі) замовником отримано на наступний робочий день після перевезення на електронну поштову адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 в електронному форматі: ТТН з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, Акт виконаних робіт, рахунок-фактуру виконавця, заявку з підписом та печаткою виконавця та інші документи, які підтверджують додаткові витрати виконавця, при цьому, які були попередньо узгоджені з замовником, якщо інші додаткові документи не зазначено у заявці за відповідні надані послуги та, направлені з електронних поштових адрес виконавця: ІНФОРМАЦІЯ_1

(iv) замовник отримав оригінали вище перелічених документів у пп. ііі п.6.3. цього договору;

В цьому ж пункті договору узгоджено, що невиконання хоча б однієї з умов, що визначені вище за 5 (п`ять) робочих днів, що передують даті оплаті є підставою для перенесення (збільшення) строку оплати за послуги за даним договором на новий строк для можливості опрацювання повного пакету документів в порядку черги, без застосування проти замовника будь-яких штрафних санкцій.

До матеріалів справи долучено паперові копії електронних документів актів надання послуг № 15 від 21.01.2022 на суму 15000,00 грн та №21 від 28.01.2022 на суму 13000,00. В кожному з зазначених актів вказано, що вони складені відповідно до договору № 191Д20 від 16.03.2020 про надання транспортних послуг по Україні.

Суд зауважує, що до поданої відповідачем заяви про закриття провадження у справі долучені дебетові повідомлення від 05.10.2022 на суму 15000,00 грн та на суму 13000,00 грн, що підтверджують перерахунок відповідачем вказаних коштів на рахунок ТОВ «ЮДеКа», який зазначено в договорі № 22д22. Таким чином, сума основного боргу за перевезення здійснені відповідно до актів надання послуг № 15 та № 21 на момент прийняття рішення вважається погашеною.

З приводу поданих позивачем товарно-транспортних накладних від 20.01.2022 та 27.01.2022, суд зазначає, що в них не міститься жодних відсилок до договору № 22д22, а вантажовідправником, вантажоодержувачем та замовником (платником) вказано ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет". В той же час суд констатує, що автомобільним перевізником вказано ДП «ФМ Ложістік Дніпро», а маршрут перевезення відповідає маршруту, що вказаний у актах надання послуг.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В контексті наведених положень ГПК України суд вважає за можливе прийняти доводи позивача щодо того, що ним було надано послуги перевезення саме за договором № 22д22 і для вирішення цього спору потрібно застосовувати положення саме цього договору, а не договору №191д20, копії якого суду не додано про існування якого суду не доведено і який міг би бути вказаний в актах помилково. Відповідач до суду не надав жодних заперечень щодо необхідності застосування інших умов при вирішенні спору, аніж ті, що узгоджені між сторонами в договорі № 22д22, а відтак суд вважає за правомірне при розгляді вимог позивача про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних вираховувати момент настання обов`язку оплатити надані послуги у порядку, що узгоджено договором, копія якого надана до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отож, суд бере до уваги твердження позивача, що ним було виконано всі зобов`язання, які породили у відповідача необхідність оплатити послуги. Суд перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи доказів пункту 6.3 договору № 22д22, яким визначено момент настання обов`язку з оплати послуг констатує, що матеріали справи містять підписані обома сторонами акти виконання робіт, відповідно дотримано положення підпункту "і" пункту 6.3 договору. На підставі цього можна зробити висновок, що оскільки акти виконаних робіт є підписаними, вважає за можливе прийняти твердження позивача, що замовником (відповідачем) було отримано вказані акти.

На товарно-транспортних накладних містяться відмітки вантажоодержувача про отримання вантажу. В той же час, переконуючи суд, що оригінали накладних були направлені на адресу відповідача кур`єрським відправленням за номером експрес-накладної № 59000841404497, яке було доставлено та вручено 19.07.2022, позивач не надає доказів цього. Отож, суд не може стверджувати, що позивачем виконано підпункт "ііі" та "іv" пункту 6.3 договору.

Також суд зазначає, що позивачем не додано доказів виконання підпункту "іі" пункту 6.3 договору що стосується оформлення та реєстрації податкових накладних впродовж двох робочих днів від дати здійснення операції (дати первинних документів).

Зважаючи на це, суд вважає за можливе зосередити увагу позивача на тому, що абзацом два пункту 6.3 узгоджено, що невиконання хоча б однієї з умов, що визначені в цьому пункті за 5 (п`ять) робочих днів, що передують даті оплаті є підставою для перенесення (збільшення) строку оплати за послуги за даним договором на новий строк для можливості опрацювання повного пакету документів в порядку черги, без застосування проти замовника будь-яких штрафних санкцій. Отож, за переконанням суду наявні підстави для перенесення строку оплати за послуги за договором.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В позові вказано, що позивач звертався до відповідача з вимогою № 15/07/22-1 від 15.07.2022 про виконання грошового зобов`язання, однак така претензія залишена без відповіді та виконання відповідачем. Суд знову ж таки констатує, що матеріали справи не містять ані копії претензії, ані доказів направлення чи отримання такої претензії, ані підтвердження того, що зазначена претензія позивача стосувалася саме визначеного в позові основного зобов`язання. Таким чином за наявних умов суд не має можливості застосувати наведені вище положення статті 530 ЦК України та визначати момент настання обов`язку виконати грошове зобов`язання відраховуючи семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Зважаючи на викладене суд відхиляє твердження позивача, що строк для виконання обов`язку з оплати настав 04.06.2022. За наявних у справі доказів, суд не може стверджувати, що строк для оплати основного боргу настав і в момент пред`явлення позову.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Тож, враховуючи неможливість суду з власної ініціативи витребовувати докази, суд вказує про повну недоведеність позивачем порушення відповідачем свого грошового зобов`язання в строк, що визначається договором та національним законодавством, відсутність у матеріалах справи достатньо доказів, що б підтвердили твердження позивача про дотримання ним умов договору, які б породили за відповідачем зобов`язання оплатити надані йому послуги в певний момент. Також з огляду на відсутність підтверджень зверенення до відповідача з вимогою провести оплату за надані послуги, яка б в свою чергу призвела до можливості застосування положень ЦК України, що б переважали над визначеними в договорі умовами - суд відмовляє у задоволенні позову.

Також суд відзначає, що за наявних обставин позов розцінюється судом як передчасний, зважаючи також на те, що після його пред`явлення відповідач, переконавшись в намірі позивача отримати кошти за надані послуги, одразу ж здійснив оплату та подав до суду відповідну заяву про закриття провадження.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі - витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз