Рішення

від 26.05.2023 по справі 911/2770/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2023 р.,

м. Київ,

Справа № 911/2770/22

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Кудінової В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Компост» (08628, Київська обл., Васильківський р-н, село Червоне (Застугнянська с/р), вулиця Васильківська, будинок 1, код ЄДРПОУ 32277675)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-стоун» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка(з), вул.Соборна, будинок 10-Б, приміщення 110, код ЄДРПОУ 37602732)

про стягнення 789999,08 грн за договором оренди №01/01/2020,

за участю представників:

позивача: Тоцький Броніслав Артурович;

відповідача: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «Укр-Компост» до ТОВ «Альтком-стоун» про стягнення 789999,08 грн за договором оренди №01/01/2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали суду подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви та ухвалою від 17.01.2023 відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 13.02.2023. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні 13.02.2023 був присутній представник позивача. Суд, задля надання відповідачу належного доступу до правосуддя в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 13.03.2023 на 15:00.

13.03.2023 у судовому засіданні був присутній представник позивача. З огляду на відсутність повідомлення про вручення поштової кореспонденції суду відповідачу, суд в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України відклав підготовче засідання на 10.04.2023 на 15:15. Також, суд, з метою додержання процесуальних строків, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

До суду 10.04.2023 з`явився представник позивача. Суд враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про слухання справи закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 02.05.2023.

У судовому засіданні 02.05.2023 був присутній представник позивача. Суд у порядку ч.4 ст.74 ГПК України, витребував у позивача докази, що підтверджують розміри комунальних послуг, які заявляються до стягнення у позові та їх детальний розрахунок. Встановлено строк на виконання ухвали суду до 17.05.2023.

У порядку статті 216 ГПК України суд оголосив перерву у засіданні до 26.05.2023.

Заслухавши у судовому засіданні виступ представника позивача, суд прийняв рішення у справі.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до правової позиції, що викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області № 0103281799014 (ухвала про відкриття провадження від 17.01.2023) № 0103283106962, 0103283105710, з відмітками поштового оператора про причини повернення «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвала суду від 13.03.2023 про відкладення підготовчого провадження у справі була вручена відповідачу 29.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням №0103283420713, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи. Також відповідачу були вручені наступні ухвали, що надсилалися йому 19.04.2023 та 10.05.2023 доказом чого є рекомендовані повідомлення про вручення за номерами 060026748450, 0103283626192.

Оскільки, судом надсилались ухвали на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі судові рішення по справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливість доступу до правосуддя.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Передумови звернення до суду та зміст позовних вимог

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Судом встановлено, що між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, 01.01.2020 було укладено договір оренди № 01/01/2020 за яким орендодавець зобов`язувався передати частину нежитлового приміщення орендарю в тимчасове платне користування.

З наявного у справі акту приймання-передачі вбачається передання об`єкта оренди 01.01.2020.

Звертаючись з позовом позивач акцентував увагу суду на тому, що відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 23.03.2021), загальний розмір місячної орендної плати становить 50000,00 гривень (41666,65 гривень та ПДВ по ставці 20% 8333,33 гривень).

Відповідно до пункту 3.4 договору орендар сплачує орендну плату орендодавцю в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця на підставі цього договору та отриманого окремо рахунку орендодавця за кожний поточний календарний місяць користування об`єктом оренди в термін до 10 (десятого) числа поточного календарного місяця.

Позивач стверджував, що відповідач не повністю сплатив орендну плату за жовтень 2021 року, а починаючи з листопада 2021 року по жовтень 2022 року зовсім не вносив орендних платежів. Тож, за переконанням позивача, орендар має сплатити орендну плату в період з жовтня 2021 року по жовтень 2022 року, тобто за період використання об`єкта оренди в розмірі 562 519,04 грн.

У позовній заяві ТОВ «Укр-Компост» посилалося також на невиконання відповідачем обов`язку щодо компенсації витрат на комунальні послуги. Зокрема позивач акцентував увагу суду на пунктах 3.7.1, 3.7.2 та 3.7.4 договору.

Позивач вказав, що він виставив орендарю рахунки №№ УК0000040 від 31.10.2021, УК-0000045 від 30.11.2021, УК-0000048 від 01.12.2021, УК - 0000004 від 31.01.2022, на загальну суму 16 814,41 гривень. Також позивач стверджував, що він оформляв і неодноразово направляв на електронну пошту так і на адресу місцезнаходження ТОВ «Альтком-стоун» разом з оригіналами рахунків Акти здачі-прийняття робіт за зазначений період щодо компенсації комунальних послуг за договором, надаючи до суду копію супровідного листа, а також копії актів наданих послуг і документів на підтвердження відправлення оригіналів документів відповідачу. На підтвердження отримання відповідачем зазначених рахунків позивач надав засвідчені копії документів з відділення АТ "Укрпошта".

Таким чином позивач заявив вимогу про стягнення з орендаря: заборгованість по оплаті орендної плати за період з 01.10.2021 по 30.10.2022 у розмірі 562 519,04 грн, три проценти річних за несплату орендної плати за період з 11.10.2021 по 16.12.2022 у розмірі 11 725,30 грн, пеня - 95 886,70 грн., компенсація інфляційних втрат - 96196,99 гри., заборгованість по оплаті компенсації за комунальні послуги за період з 10.11.2021 по 16.12.2022 - 16 814,41 грн, три проценти річних за компенсацію за комунальні послуги за період з 10.11.2021 по 16.12.2022 у розмірі 494,21 грн, пеня у розмірі 2004,80 грн, компенсація інфляційних втрат - 4357,63 грн.

Висновки господарського суду

Розглянувши детально наявні у матеріалах справи документи та додатки, прийнявши до уваги позиції та аргументи по суті справи, оцінивши надані докази у відповідності до чинних положень процесуального закону, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Статтею 11 ЦК України закріплено цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ч.5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За наданими до справи доказами судом встановлено наявність між сторонами договірних зобов`язань, що виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення. Відповідач будучи орендарем за договором отримав у користування нерухоме майно та обов`язок сплачувати орендні платежі, а позивач право отримувати відповідні платежі.

З поданого позивачем акту від 01.01.2020 приймання-передачі, що є додатком 1 до договору оренди, вбачається передання ТОВ «Альтком-стоун» об`єкта оренди частини комплексу 1А, площею: 1070,0 кв.м.

Судом враховано, що відповідно до наданої до справи додаткової угоди № 2 від 23.03.2021, загальний розмір місячної орендної плати за цим договором починаючи з 01.04.2021 становив 50 000,00 гривень. Інших відомостей про зміну орендної плати або відхилення від порядку її нарахування та сплати до суду не подано.

Сторони, керуючись умовами договору відповідно до додаткової угоди № 01/01/2020 прийшли до взаємної згоди продовжити строк його дії до 31.12.2022, що засвідчується копією додаткової угоди, що міститься у матеріалах справи, яка підписана та скріплена печатками сторін договору.

Першочерговою підставою для звернення до суду постало невиконання своїх обов`язків за договором оренди в частині сплати орендної плати.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як зазначено вище, у пункті 3.4 договору оренди сторони узгодили, що орендар сплачує орендну плату за кожен поточний місяць користування в термін до 10 числа поточного календарного місяця.

Суд констатує, що оскільки позов датовано 20.12.2022 то на момент звернення до суду у орендаря на підставі цього пункту договору виник обов`язок з оплати орендних платежів за користування наданим йому майном щодо усього заявленого позивачем до стягнення періоду (з жовтня 2021 року по жовтень 2022 року), починаючи з 11 числа щомісяця за орендарем вже обліковувалось прострочення виконання зобов`язання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наведених обставин, враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача, відсутність тверджень щодо здійснення ним платежів про які позивач не повідомляв суд чи ті, які позивачем було хибно не обліковані, враховуючи також відсутність будь-яких заяв з боку відповідача про наявність підстав для звільнення його від орендної плати суд приходить до висновку про можливість задоволення вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 562519,04 грн, яка відповідно до розрахунку позивача визнана судом арифметично правильною.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Судом перевірено визначений позивачем розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання обов`язку з оплати орендних платежів та констатовано, що він є арифметично правильним та таким що може бути задоволеним у повному обсязі. Тож суд стягує інфляційні втрати у розмірі 96196,99 грн та три відсотки річних у розмірі 11725,30 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання свого грошового зобов`язання.

Пунктом 6.3 договору оренди визначено якщо орендар допустить прострочення під час сплати орендної плати, перерахування сум компенсацій за комунальні послуги чи оплаті додаткових послуг, він зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тож здійснивши перевірку у межах заявлених вимог нарахування пені за прострочення виконання обов`язку щодо сплати орендних платежів суд вбачає за можливе стягнути з відповідача також 95886,70 грн пені у розмірі подвійної облікової ставки НБ України на кожен день прострочення в межах визначених статтею 232 ГК України.

Суд констатує, що до матеріалів справи не долучено доказів відшкодування орендарем витрат орендодавця на утримання об`єкту оренди (комунальні послуги), що передбачені пунктом 3.7 договору. В цьому пункті вказано, що крім орендної плати зазначеної у п. 3.1. цього Договору, орендар компенсує орендодавцю витрати, пов`язані із забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією, обслуговуванням інженерних комунікацій, а також інші витрати понесені орендодавцем та пов`язані з обслуговуванням об`єкта оренди. Підпунктом 3.7.4 договору визначено, що орендар компенсує комунальні послуги на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, від дати одержання рахунку протягом 10 (десяти) днів. Орендар повинен самостійно отримати від орендодавця оформлений рахунок.

Орендодавець вказував, що у період з 31.10.2021 по 31.01.2022 виставив рахунки на загальну суму 16 814,41 гривень (копії долучені до позову). Позивач оформляв і неодноразово направляв на електронну пошту так і на адресу місцезнаходження відповідача разом з оригіналами рахунків Акти здачі-прийняття робіт послуг за зазначений вище період щодо компенсації комунальних послуг по договору. За словами позивача орендар отримував зазначені листи, але з невідомої причини не повертав на адресу позивачу підписані примірники актів.

Враховуючи те, що обов`язок отримання вказаних рахунків та їх оплати виникає за орендарем відповідно до наведених умов договору, суд розцінює пасивну поведінку орендаря, як ухиляння від виконання ним своїх зобов`язань та вважає за можливе стягнути заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 16814,41 грн.

Разом з тим, суд перевірив нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох відсотків річних у порядку вже вказаної вище статті 625 ЦК України, що нараховані на суму несплачених комунальних платежів, а також пені у відповідності до пункту 6.3 договору оренди та встановив, що підставний до стягнення розмір визначених у позові нарахувань за прострочення сплати комунальних платежів становить: 1849,38 грн пеня, 4357,63 грн інфляційні втрати, 494,21 грн три відсотки річних. Відтак, суд констатує можливість часткового задоволення позову у визначених судом сумах.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 11847,65 грн.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-стоун» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка(з), вул.Соборна, будинок 10-Б, приміщення 110, код ЄДРПОУ 37602732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Компост» (08628, Київська обл., Васильківський р-н, село Червоне (Застугнянська с/р), вулиця Васильківська, будинок 1, код ЄДРПОУ 32277675) заборгованість з орендної плати у розмірі 562519,04 грн, 95886,70 грн пені на заборгованість з орендної плати, інфляційні втрати у розмірі 96196,99 грн та три відсотки річних у розмірі 11725,30 грн, а також заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 16814,41 грн, нарахованих на неї 1849,38 грн пені, 4357,63 грн інфляційних, 494,21 грн трьох відсотків річних та 11847,65 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз