Рішення

від 22.06.2023 по справі 902/303/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 рокуСправа № 902/303/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №902/303/23 від 31.03.2023

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-ТРАНС" (далі - ТОВ "С.В.-ТРАНС"), код ЄДР 41170485, вул. Хмельницького, 5, смт. Оратів, Вінницька область, 22600,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДНАФТОПОСТАЧ ПЛЮС"</a> (далі - ТОВ "КІРОВОГРАДНАФТОПОСТАЧ ПЛЮС"), код ЄДР 37426751, вул. Ю.Бутусова, 22а, м. Кропивницький, 25000,

про стягнення 711 627,10 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "С.В.-ТРАНС" до ТОВ "КІРОВОГРАДНАФТОПОСТАЧ ПЛЮС" з вимогами:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопостач плюс"</a> (код ЄДРПОУ 37426751, місцезнаходження: вул. Бутусова, 22а, м. Кропивницький, 25000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Транс" (код ЄДРПОУ 41170485, місцезнаходження: вул. Хмельницького, 5 смт. Оратів, Вінницька обл. 22600) суму боргу за Договором купівлі - продажу № 05/22 від 04 лютого 2022 року в розмірі 543207,60 грн. (п`ятсот сорок три тисячі двісті сім гривень 60 коп.), інфляційні в розмірі 150278,13 грн. (сто п`ятдесят тисяч двісті сімдесят вісім гривень 13 коп.), 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 18141,37 грн. (вісімнадцять тисяч сто сорок одна гривня 37 коп.), а всього 711627,10 грн. (сімсот одинадцять тисяч шістсот двадцять сім гривень 10 коп.)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопостач плюс"</a> (код ЄДРПОУ 37426751, місцезнаходження: вул. Бутусова, 22а, м. Кропивницький, 25000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Транс" (код ЄДРПОУ 41170485, місцезнаходження: вул. Хмельницького, 5 смт. Оратів Вінницька обл. 22600) витрати, пов`язані з розглядом справи: 10674,41 грн судового збору та 30 000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №05/22 від 04.02.2022 в частині оплати за отриманий товар.

При цьому, слід зазначити, що ТОВ "С.В.-ТРАНС" звернулось з вказаним позовом до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою Господарський суд Вінницької області від 03.03.2023 у справі №902/303/23 вказану позовну заяву ТОВ "С.В.-ТРАНС" передав на розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою від 31.03.2023 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №902/303/23, ухвалив справу №902/303/23 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 27.04.2023 - 11:00, встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

Поштовий конверт із вкладенням - копією ухвали від 31.03.2023, що направлявся судом на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий органом поштового зв`язку із довідкою ф. 20 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", дата поштового штемпеля 07.04.2023.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, дата невдалої спроби вручити поштовий конверт з ухвалою 31.03.2023 вважається днем вручення судового рішення відповідачу, внаслідок чого 15-денний строк для подання відзиву на позов сплив 24.04.2023.

19.04.2023 на електронну адресу суду без кваліфікованого електронного підпису від відповідача надійшла заява №05-23 від 19.04.2022 з проханням у відповідності до вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України надати можливість дистанційно ознайомитись з матеріалами справи №902/303/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДНАФТОПОСТАЧ ПЛЮС"</a> про стягнення 711 627,10 грн шляхом надсилання копій на електронну адресу kontaktknp@ukr.net.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до п. 12, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги":

електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис;

кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Отже, за відсутності кваліфікованого електронного підпису документ, що надійшов на електронну адресу суду не вважається підписаним. Тому, правові підстави для розгляду вказаної заяви по суті відсутні.

24.04.2023 на електронну адресу суду (з КЕП) від відповідача надійшла заява №05-23 від 19.04.2022 з проханням у відповідності до вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України надати можливість дистанційно ознайомитись з матеріалами справи №902/303/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДНАФТОПОСТАЧ ПЛЮС"</a> про стягнення 711 627,10 грн шляхом надсилання копій на електронну адресу kontaktknp@ukr.net.

24.04.2023 матеріали справи в електронному вигляді направлені на електронну адресу, зазначену відповідачем.

Проте, враховуючи ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді 24.04.2023, навіть з 24.04.2023 15-денний строк для подання відзиву сплив 09.05.2023.

25.04.2023 на електронну адресу суду (з КЕП) від позивача надійшла заява №б/н від 25.04.2023 з проханням закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду; розглянути справу у відсутність представника позивача, задовільнивши позовні вимоги в повному об`ємі; судові рішення та повідомлення надсилати на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2.

26.04.2023 на електронну адресу суду (з КЕП) від відповідача надійшла заява №06-23 від 25.04.2023 з проханням відкласти розгляд справи за №902/303/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДНАФТОПОСТАЧ ПЛЮС"</a> про стягнення 711 627,10 грн, призначений на 27 квітня 2023 року у зв`язку з терміновим відрядженням для підписання додаткової угоди з іноземними партнерами.

Протокольною ухвалою від 27.04.2023 на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України господарський суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 23.05.2023 - 11:30 год.

23.05.2023 на електронну адресу суду (з КЕП) від позивача надійшла заява №б/н від 23.05.2023, відповідно до змісту якої позивач не отримував від відповідача відзиву на позовну заяву або виконання умов договору; наявні докази, на підтвердження позовних вимог, надані усі; просить закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду; розглянути справу у відсутність представника позивача, задовільнивши позовні вимоги в повному об`ємі.

У судовому засіданні 23.05.2023 представник відповідача надав заяву №б/н від 23.05.2023 з проханням надати можливість ознайомитись з матеріалами справи №902/303/23, та відкласти розгляд справи призначений 23.05.2023 р. на 11 год. 30 хв, на іншу дату.

Протокольною ухвалою від 23.05.2023 на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України господарський суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 25.05.2023 о 10:30 год.

25.05.2023 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання №б/н від б/д про витребування доказів з вимогами:

1. Визнати причини поважними щодо неподання клопотання у встановлений строк.

2. Задовільнити клопотання відповідача про витребовування доказів.

3. Витребувати інформацію від Державної податкової служби України щодо реєстрації оскарження податкових накладних виписаних ТОВ "С.В-Транс" ТОВ "Кіровограднафтопостач-плюс" №33 на загальну суму з ПДВ 449 697 грн та №34 на загальну суму з ПДВ 392 830 грн.

4. Розгляд клопотання провести без участі представника відповідача.

Ухвалою від 25.05.2023 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів; клопотання №б/н від б/д відповідача про витребування доказів залишив без задоволення; закрив підготовче провадження та призначив справу №902/303/23 до судового розгляду по суті на 22.06.2023 - 12:00 год.

Отже відповідач, у встановлений судом строк, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

21.06.2023 на електронну адресу суду (з КЕП) від позивача надійшла заява №б/н від 21.06.2023 з проханням задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДНАФТОПОСТАЧ ПЛЮС"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-Транс":

- суму боргу за Договором купівлі-продажу №02/22 від 04 лютого 2022 року в розмірі 543 207,60 грн;

- інфляційні в розмірі 150 278,13 грн;

- 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 18 141,37 грн.;

- витрати на судовий збір - 10 674,41 грн;

- витрати на правову допомогу - 30 тис. грн.

Просить розглянути справу у відсутність представника позивача.

До такої заяви додано довідку №б/н від 21.06.2023 адвоката Якименка О.О. при наданні професійної правничої допомоги позивачу - ТОВ "С.В.-Транс" (код ЄДРПОУ 41170485) у справі №902/303/23 про стягнення боргу виконано наступне: збирання доказів, підготовка до складання позовної заяви - 10 годин, складання та подання позовної заяви - 15 год., складання письмових заяв - 10 год.

Крім цього, позовна заява містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - 40 674, 41 грн (10 674, 41 грн судовий збір та 30 000, 00 грн витрат на правову допомогу).

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату переказу №0600027790728, яке міститься в матеріалах справи.

У судове засідання уповноважений представник відповідача не з`явився, про наявність поважних причин неможливості прибуття у таке засідання суду не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

04.02.2022 ТОВ "С.В.-ТРАНС" (Постачальник) та ТОВ "КІРОВОГРАДНАФТОПОСТАЧ ПЛЮС" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №05/22 від 04.02.2022 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Сою в загальній кількості 100,00 т (+/- 10%) в подальшому по тексту іменується "Товар", а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Згідно з п. 1.2. Договору залікова ціна однієї тони сої 17000,00 грн (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 2087,72 грн.

Ціна Товару включає в себе вартість навантаження Товару на автотранспорт Покупця. Орієнтовна вартість Товару становить 1700000,00 грн (Один мільйон сімсот тисяч грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 208771,93 грн. (п. 1.3.-1.4. Договору)

Відповідно до п. 1.5. Договору місце передачі Товару: Вінницька область, Оратівський район, смт. Оратів.

Згідно з п. 1.6. Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання представниками Сторін накладної, яка засвідчує факт передачі товару.

Відповідно до п. 1.7. Договору поставка здійснюється автомобільним транспортом Покупця. Термін поставки до 15.02.2022 року.

Порядок визначення кількості Товару: кількість Товару визначається на вагах завода-переробника, з відповідними відмітками в товарно-транспортних накладних. (п. 1.10. Договору)

Разом з товаром Постачальник передає Покупцеві такі документи: рахунок-фактура; видаткова накладна на Товар; податкова накладна реєструється Сторонами Договору в електронному режимі, відповідно до вимог Податкового кодексу України; товарно-транспортна накладна; довідка про виготовлення (вирощування) продукції; копія форми 4-сг та 29-сг з квитанцією або відміткою контролюючого органу про її прийняття; завірені копії реєстраційних документів; податкова декларація платника єдиного податку 4 гр. з додатком "Відомості про наявність земельних ділянок" з квитанцією або відміткою контролюючого органу про її прийняття; довідка на землю з місцевих органів самоврядування; на першу вимогу надати сканкопії заповнених форм державних статистичних спостережень №21-заг (річна) "Звіт про реалізацію продукції сільського господарства" з відміткою органу державної статистики про прийняття цієї форми або з копією квитанції про прийняття та №50-сг "Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств" з відміткою органу державної статистики про прийняття цієї форми або з копією квитанції про прийняття. (п. 1.12. Договору)

Пунктами 2.1.-2.2. Договору встановлено, що оплата товарів покупцем здійснюється за договірною ціною по заліковій вазі шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця в строк не пізніше 28 лютого 2022 року. Датою проведення оплати вважається дата зарахування банком грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Застосування господарських санкцій не звільняє сторону від обов`язку виконання зобов`язання в натурі.

Згідно з п. 7.1.-7.2. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному Договору. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, які виникли в період дії Договору та від відповідальності за порушення цих зобов`язань.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачу сою в кількості 100860 кг (залікова вага) на суму 1 693 207,60 грн, що підтверджується видатковими накладними: №33 від 09.02.2022 р. - 25 300 кг на суму 430 100,00 грн; №35 від 09.02.2022 р. - 24 740 кг на суму 420 580,00 грн; №36 від 09.02.2022 р. - 26 720 кг на суму 449 697,60 грн; №37 від 09.02.2022 р. - 24 100 кг на суму 392 830,00 грн; та товаро-транспортними накладними: №0902/1 від 09.02.2022; №0902/2 від 09.02.2022; №0902/3 від 09.02.2022; №0902/4 від 09.02.2022.

Проте відповідач в порушення умов Договору свої зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати поставленого товару до 28.02.2022 не виконав, здійснивши часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 1 150 000,00 грн, а саме 09.02.2022 - 1 000 000,00 грн, 16.08.2022 - 50 000,00 грн, 07.10.2022 - 50 000,00 грн, 29.12.2022 - 50 000,00 грн.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2022 між сторонами станом на 30.06.2022: зараховано поставки: -№33 від 09.02.2022 р. - 25 300 кг на суму 430 100,00 грн; -№35 від 09.02.2022 р. - 24 740 кг на суму 420 580,00 грн; - №36 від 09.02.2022 р. - 26 720 кг на суму 449 697,60 грн; - №37 від 09.02.2022 р. - 24 100 кг на суму 392 830,00 грн. на загальну суму - 1 693 207,60 грн; сплачено 09.02.2022 - 1 000 000,00 грн; сальдо кінцеве - 693 207,60 грн.

Після звірки взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2022 р. станом на 30.06.2022 року, відповідачем перераховано позивачу кошти на банківський рахунок позивача в розмірі 150 000,00 грн. Отже борг становить 543 207,60 грн.

За вищевказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за Договором купівлі-продажу №05/22 від 04 лютого 2022 року в розмірі 543 207,60 грн, інфляційних втрат в розмірі 150 278,13 грн за період з березня 2022 року по січень 2023 року та 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 18 141,37 грн за період з 01.03.2022 по 10.02.2023.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача також 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 264 ГК України передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1-2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На виконання умов укладеного Договору, Постачальник здійснив поставку Покупцеві Товару на загальну суму 1 693 207,60 грн. Факт поставки Товару підтверджуються підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними:

- №33 від 09.02.2022 - 25 300 кг на суму 430 100,00 грн;

- №35 від 09.02.2022 - 24 740 кг на суму 420 580,00 грн;

- №36 від 09.02.2022 - 26 720 кг на суму 449 697,60 грн;

- №37 від 09.02.2022 - 24 100 кг на суму 392 830,00 грн.

Відповідачем здійснено оплати на загальну суму 1 150 000,00 грн, а саме 09.02.2022 - 1 000 000,00 грн, 16.08.2022 - 50 000,00 грн, 07.10.2022 - 50 000,00 грн, 29.12.2022 - 50 000,00 грн, що підтверджується копіями банківських виписок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 2.1.-2.2. Договору встановлено, що оплата товарів покупцем здійснюється за договірною ціною по заліковій вазі шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця в строк не пізніше 28 лютого 2022 року. Датою проведення оплати вважається дата зарахування банком грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

За таких обставин, відповідач зобов`язаний був сплатити заборгованість за Договором до 28.02.2022.

Доказів сплати заборгованості у повному обсязі відповідачем до суду не надано.

Також в матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків за період: 1 півріччя 2022 р. між ТОВ "С.В.-ТРАНС" та ТОВ "КІРОВОГРАДНАФТОПОСТАЧ ПЛЮС", в якому зафіксовано існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 693 207,60 грн (дебет - 1 693 207,60 грн; кредит - 1 000 000,00 грн), на якому також знаходяться підписи сторін та відбитки печаток.

Господарський суд враховує, що у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 21.12.2020 у справі №916/499/20 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акта звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що Акт звірки взаємних розрахунків за період: 1 півріччя 2022 року, підписано уповноваженими особами сторін Договору та скріплено їх печатками, вказаний акт містить посилання на видаткові накладні, які, як встановлено судом, є самостійними та достатніми доказами здійснення господарської операції - поставки Товару, суд дійшов висновку, що Акт звіряння взаємних розрахунків, як юридичний документ, свідчить про визнання відповідачем боргу.

Також відповідачем після підписання Акту звірки взаємних розрахунків за період: 1 півріччя 2022 року сплачено 150 000,00 грн, а саме: 16.08.2022 - 50 000,00 грн, 07.10.2022 - 50 000,00 грн, 29.12.2022 - 50 000,00 грн.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строк виконання зобов`язання за Договором є таким, що настав, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 543 207,60 грн (693 207,60 грн - 150 000,00 грн) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За положеннями ст. 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 18 141,37 грн за період з 01.03.2022 по 10.02.2023 та 150 278,13 грн інфляційних втрат за вказаний період.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем не враховано, що кінець відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки відповідно до п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то вони визначаються виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого позивачем строку.

На суму заборгованості в розмірі 693 207,60 грн нараховано за період з 01.03.2022 по 15.08.2022 3% річних у розмірі 9 571,96 грн, інфляційні втрати за період березень - липень 2022 року у розмірі 103 129,31 грн.

На суму заборгованості в розмірі 643 207,60 грн (з урахуванням сплати частини боргу 16.08.2022 у розмірі 50 000,00 грн) нараховано за період з 16.08.2022 по 06.10.2022 3% річних у розмірі 2 749,05 грн, інфляційні втрати за період вересень 2022 року у розмірі 12 220,94 грн.

На суму заборгованості в розмірі 593 207,60 грн (з урахуванням сплати частини боргу 07.10.2022 у розмірі 50 000,00 грн) нараховано за період з 07.10.2022 по 28.12.2022 3% річних у розмірі 4 046,81 грн, інфляційні втрати за період жовтень-грудень 2022 року у розмірі 23 372,51 грн.

На суму заборгованості в розмірі 543 207,60 грн (з урахуванням сплати частини боргу 29.12.2022 у розмірі 50 000,00 грн) нараховано за період з 29.12.2022 по 10.02.2023 3% річних у розмірі 1 964,48 грн, інфляційні втрати за період січень 2023 року у розмірі 4 345,66 грн.

Всього: 3% річних 18 332,30 грн, інфляційні втрати 143 068,42 грн.

Отже за перерахунком суду 3% річних за період 01.03.2022 по 10.02.2023 складає 18 332,30 грн, проте суд не виходячи за межі позовних вимог задовольняє досліджувані вимоги у межах заявленої суми - 18 141,37 грн.

Господарський суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат за період березень 2022 року по січень 2023 року становить 143 068,42 грн, отже позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню у розмірі 143 068,42 грн, в іншій частині позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростовують вимоги позивача чи підтверджують виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати основної заборгованості у строки, встановлені договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми боргу за Договором купівлі - продажу №05/22 від 04 лютого 2022 року в розмірі 543 207,60 грн, інфляційних втрат в розмірі 143 068,42 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 18 141,37 грн.

В іншій частині стягнення інфляційних втрат господарський суд відмовляє.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з врахуванням вказаних норм, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 10 566,26 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2023 ТОВ "С.В.-Транс" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та Партнери" в особі президента Якименка Олексія Олексійовича (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого Адвокат приймає на себе доручення від Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме: представлення інтересів Клієнта у справі про стягнення боргу з товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопостач плюс"</a>.

Відповідно до п. 1.2.-1.3. Договору з метою виконання даного Договору, Адвокату надається право: - здійснювати представництво інтересів Клієнта в усіх без винятку судових органах України, в тому числі у Господарському суді, Апеляційному господарському суді, Верховному суді, з усіма правами, наданими сторонам законом, зокрема позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі з правом підписувати та подавати позовні заяви, скарги, відповідні розрахунки та будь-які інші документи, посвідчувати їх копії, оскаржувати рішення судів в апеляційному та касаційному порядку, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, укладення мирової угоди. З цією метою сторони безпосередньо уповноважують на виконання договору адвокатів: Якименко Олексія Олексійовича та/або Якименко-Шевчук Юлію Олексіївну, які діють, як разом, так і окремо.

Згідно з п. 2.1.-2.2. Договору вартість послуг (гонорар) за цим договором становить: тридцять тисяч грн, які сплачуються протягом трьох діб після укладення цього договору. При визначенні розміру послуг (гонорару) сторони керуються наступним: роботи (послуги), виконані (надані) адвокатом, вказуються в довідці адвоката про надання правової допомоги; вартість 1 години часу витраченої на надання послуг становить 1000 грн; загальний розмір вартості послуг не може перевищувати тридцять тисяч грн, незалежно від кількості затраченого часу.

Відповідно до п. 2.3.-2.4. Договору клієнт зобов`язується здійснити окреме відшкодування Адвокату понесених ним фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного доручення (витрати по поїздки, збирання доказів, поштові та канцелярські витрати) на підставі відповідних рахунків. При позитивному вирішенні справи (стягнення боргу) Клієнт зобов`язується здійснити доплату Адвокату в розмірі сплачених сум, передбачених п. 2.1. цього Договору.

Цей Договір набирає чинності із моменту його підписання і діє до повного його виконання. (п. 3.1. Договору)

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

ТОВ "С.В.-ТРАНС" сплатило Адвокатському об`єднанню "Адвокатська компанія "Якименко та Партнери" 33 000,00 грн згідно договору про надання правової допомоги від 10.02.2023 року без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №6538 від 21.02.2023.

Відповідно до довідки №б/н від 21.06.2023 адвоката Якименка О.О. при наданні професійної правничої допомоги позивачу - ТОВ "С.В.-Транс" (код ЄДРПОУ 41170485) у справі №902/303/23 про стягнення боргу виконано наступне: збирання доказів, підготовка до складання позовної заяви - 10 годин; складання та подання позовної заяви - 15 год., складання письмових заяв - 10 год. ТОВ "С.В.-Транс" за професійну правничу допомогу сплатило 33 000 грн (30 тис - безпосередньо за правову допомогу, 3 тис. - витрати, пов`язані із збиранням доказів, поштові витрати тощо).

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складено та підписано позовну заяву №б/н від 27.02.2023 та заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії ордера серія АВ №1075679 від 27.02.2023 та ордера серія ВА №1053553 від 23.05.2023.

Отже суд зазначає, що сторони Договору дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката - 30 000,00 грн.

Поряд з цим у п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження №12-94гс20).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Господарський суд враховує, що клопотання відповідача в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надходило.

У ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

При цьому на предмет відповідності критеріям зазначеним в ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Господарський суд також враховує, що результат вирішення справи не має вплинути на репутацію сторони; справа не викликала суспільного інтересу під час її розгляду; спір у даній справі відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню ним під час складання позовної заяви, такі правовідносини не передбачають.

При цьому господарський суд враховує, що відповідачем під час вирішення даного спору жодних заяв по суті справи (відзив на позовну заяву, заперечення) не подано, отже, у позивача в особі його представника не було потреби у додатковому витрачанні часу на підготовку відповідей на них (відповідь на відзив).

Крім того представник позивача участі в судових засіданнях по справі не приймав, ним подавались заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Отже, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, враховуючи, що категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, господарський суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору з урахуванням обставин справи та які підлягають розподілу є 15 000,00 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з виконаною адвокатом правничою послугою.

Разом з цим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог у справі №902/303/23 наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення на сторін судових витрат понесених на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той час, враховуючи часткове задоволення позову (98,99% задоволених позовних вимог від загальної суми заявлених), з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 848,50 грн, що складає 98,99% від загальної суми.

Решта витрат на правову допомогу позивача покладається на останнього.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДНАФТОПОСТАЧ ПЛЮС"</a> (код ЄДР 37426751, вул. Ю. Бутусова, 22а, м. Кропивницький, 25000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.В.-ТРАНС" (код ЄДР 41170485, вул. Хмельницького, 5 смт. Оратів, Вінницька область, 22600) суму боргу за Договором купівлі - продажу №05/22 від 04 лютого 2022 року в розмірі 543 207,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 143 068,42 грн, 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 18 141,37 грн, а також 10 566,26 грн судового збору та 14 848,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати сторонам засобами поштового зв`язку, позивачу на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідачу на e-mail: kontaktknp@ukr.net, dfs-hello@ukr.net.

Повне рішення складено 29.06.2023.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.