Рішення

від 28.06.2023 по справі 914/1317/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023 справа № 914/1317/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкомпонент», м. Жовква Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест», с.Бердихів Яворівського району Львівської області,

про стягнення 326'915,04 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкомпонент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» про стягнення 326'915,04 грн заборгованості за договором №02/09/2020 від 02.09.2020, з яких: 257'229,00 грн основний борг, 61'259,75 грн інфляційних втрат, 8'426,29 грн 3% річних. Також позивач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 5'000,00 грн, а також 98,08 грн сервісний збір при оплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого позивачем за договором № 02/09/2020 від 02.09.2020 товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.04.2023 року справу № 914/1317/23 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

22.05.2023 на електронну адресу суду подав відзив на позовну заяву (вх.№12817/23), у якому інформував суд, що ТОВ «Явір-Інвест» з метою часткового погашення існуючого боргу перед позивачем 10.02.2023 здійснив оплату за договором поставки у розмірі 5'000,00 грн, тобто до моменту видачі Господарським судом Львівської області судового наказу від 14.02.2023 у справі №914/518/23.

13.06.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх.№14612/23). Просив задоволити позовні вимоги.

27.06.2023 позивач подав заяву (вх.№15985/23), у якій підтвердив розмір позовних вимог у справі.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

02 вересня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Промкомпонент» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (покупець) укладено договір №02/09/2020, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати на визначених цим договором умовах підшипники, паси, ремені, мотори, редуктори, фільтра, масла, оливи, ущільнення, муфти, транспортерні стрічки та іншу продукцію технічного призначення партіями, в асортименті, номенклатурі, кількості і за ціною, відповідно до накладних та/або специфікацій, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами п.2.1 договору загальна вартість договору складається із суми товару, який було поставлено упродовж строку дії даного договору та вказано в додатках до нього (специфікаціях або рахунках-фактурах або видаткових накладних).

Оплату товару покупець зобов`язаний здійснити протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару (п.3.1 договору).

Умови постачання товару погоджено сторонами у розділі 4 договору.

На виконання умов договору, позивачем передано у власність відповідача товар, що підтверджується копіями видаткових накладних № 7160 від 25.10.2021 на суму 8'271,60 грн, № 7443 від 04.11.2021 на суму 11'670,00 грн, № 7522 від 08.11.2021 на суму 9'643,08 грн № 7539 від 09.11.2021 на суму 4'122,36 грн, № 7621 від 11.11.2021 на суму 8'568,00 грн, № 7830 від 19.11.2021 на суму 10'164,00 грн, № 8144 від 06.12.2021 на суму 13'735,92 грн, № 8246 від 09.12.2021 на суму 7'740,00 грн, № 8671 від 29.12.2021 на суму 3'540,00 грн, №73 від 06.01.2022 на суму 2'899,20 грн, № 171 від 13.01.2022 на суму 10'128,00 грн, №227 від 17.01.2022 на суму 6'579,60 грн, №269 від 20.01.2022 на суму 4'500,00 грн, №270 від 20.01.2022 на суму 5'936,88 грн, №393 від 27.01.2022 на суму 16'920,00 грн, №503 від 01.02.2022 на суму 4'218,00 грн, №570 від 03.02.2022 на суму 9'306,00 грн, №702 від 09.02.2022 на суму 2'340,00 грн, №703 від 09.02.2022 на суму 32'280,00 грн, №758 від 11.02.2022 на суму 14'283,60 грн, №759 від 11.02.2022 на суму 2'340,00 грн, №760 від 11.02.2022 на суму 249,60 грн, №799 від 14.02.2022 на суму 6'228,00 грн, №1115 від 09.03.2022 на суму 18'442,80 грн, №1158 від 14.03.2022 на суму 25'633,20 грн, №1267 від 21.03.2022 на суму 1'039,20 грн, №1333 від 25.03.2022 на суму 8'825,40 грн, №1490 від 04.04.2022 на суму 9'564,00 грн, №1506 від 04.04.2022 на суму 2'145,60 грн та №1464 від 04.04.2022 на суму 5'769,90 грн. Вказані накладні підписані сторонами без зауважень.

30.10.2022 сторонами підписано акт звірки розрахунків на суму 262229,90 грн. 10.02.2023 відповідач здійснив часткову оплату за договором поставки у розмірі 5'000,00 грн. Заборгованість на суму 257'229,00 грн не заперечується відповідачем.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 61'259,75 грн інфляційних втрат та 8'426,29 грн 3% річних, які також просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору від 02.09.2020.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання з поставки товару, проте обов`язок з оплати вартості товару відповідачем виконано лише частково, решта вартості товару у розмірі 257'229,00 грн не сплачено. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача.

Відповідач підтвердив отримання товару від позивача та не заперечував наявність заборгованості у розмірі 257'229,00 грн.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача заявленого основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена правова викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Сторонами погоджено, що оплату товару покупець зобов`язаний здійснити протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару (п.3.1 договору).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 256 ЦК України). Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

В даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, отже враховуючи факт невиконання відповідачем належним чином обов`язку з оплати товару, отриманого на підставі договору, суд, з урахуванням приписів ч.1 ст.14 ГПК України, дійшов висновку про обгрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача 61'259,75 грн інфляційних втрат. Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що обгрунтованою є вимога про стягнення 8'410,57 грн 3% річних. У задоволенні решти вимог необхідно відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанціями №60073 від 02.02.2023 на суму 268,40 грн та №98483 від 11.04.2023 на суму 4'635,26 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір виник з вини відповідача, тому судові витрати у розмірі 4'903,66 грн покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 98,08 грн сервісного збору при оплаті судового збору підтверджуються квитанцією про сплату судового збору №60073 від 02.02.2023 та №98483 від 11.04.2023 на суму 4'635,26 грн, тому дані витрати покладаються на відповідача.

У заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу позивач зазначив, що поніс витрати у розмірі 5'000,00 грн. Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи долучено копію договору №09г23 про надання правової допомоги від 17.01.2023, укладений між адвокатом В. Чуфаровим та позивачем (з додатковою угодою №1 від 10.04.2023 до нього, ордеру серії АХ№1117037 від 03.02.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1151 від 19.01.2001, акта №1 приймання-передачі наданих послуг від 02.02.2023 та №2 від 10.04.2023.

Предметом договору є те, що адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату узгоджену суму гонорару у порядку та строки обумовлені договором (п.2.1 договору). Види правової допомоги сторони передбачили у п.2.2 договору. Про надання послуг за даним договором адвокат надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг (п.3.1 договору). Згідно з п.5.5 договору фактичні витрати адвоката (оплата роботи фахівців, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо) оплачуються клієнтом окремо від гонорару на підставі наданого адвокатом рахунку з наданням підтверджуючих документів.

У додатковій угоді №1 від 10.04.2023 до договору сторони погодили розмір витрат на правничу допомогу адвоката у фіксованому розмірі, визначеному у сумі 5'000,00 грн.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

У актах наданих послуг зазначено, що адвокатом здійснено збір та аналіз первинних документів, надано рекомендації щодо порядку стягнення заборгованості, підготовлено заяву про видачу судового наказу та позовну заяву про стягнення заборгованості. Позовна заява та додатки до неї, а також інші заяви, що подавались до суду від імені позивача, підписані адвокатом В. Чуфаровим та здійснено їх надсилання до суду та відповідачу.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У постанові ВС від 23.06.2022 по справі №607/4341/20 відзначається, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України). Клопотання відповідача в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надходило.

Відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи, що сторони визначили фіксований розмір винагороди, пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, а також зважаючи на те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з розглядом справи є обґрунтованими та співмірними із ціною позову та обсягом виконаних адвокатом послуг, суд застосовує ч.9 ст.129 ГПК України та стягує з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 5'000,00 грн, а також 98,08 грн витрат при оплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (81064, Львівська область, Яворівський район, с.Бердихів, вул. Промислова, 8; ідентифікаційний код 38380596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промкомпонент» (80300, Львівська область, м.Жовква, вул. Запорізька, 4; ідентифікаційний код 38225030) 257'229,00 грн. основного боргу, 61'259,75 грн інфляційних втрат, 8'410,57 грн 3% річних, 4'903,66 грн судового збору, 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 98,08 грн витрат при оплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Б. Яворський