Рішення

від 28.06.2023 по справі 914/746/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023 Справа № 914/746/23

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Модем», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДомНет», Новий Розділ Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову 91530,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Модем» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДомНет» про стягнення заборгованості у розмірі 91530,00 грн.

Ухвалою суду від 13.03.2023 позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Модем» залишено без руху.

23.03.2023, за вх.№7358/23, від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. Вказаною ухвалою відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

Ухвала суду від 27.03.2023 надсилалась позивачу на адресу, вказану у позовній заяві.

Ухвалу суду від 27.03.2023 надіслано відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (штрихкодовий ідентифікатор 7901414820770).

Згідно відстеження на сайті АТ «Укрпошта» відправлення (ухвала суду від 27.03.2023 штрихкодовий ідентифікатор 7901414820770) «вручене: за довіреністю» - 31.03.2023.

03.04.20023, за вх.№8284/23, від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, яку судом задоволено і надано можливість директору відповідача ознайомитись з матеріалами справи.

18.04.2023, за вх.№9512/23, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (надісланий до суду згідно відмітки на поштовому конверті 15.04.2023).

09.06.2023, за вх.№14441/23, від позивача поступила відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що отримав відзив на позовну заяву 03.05.2023, просить суд поновити строк для подання відповіді на відзив, посилаючись на поважність причини його пропуску, оскільки уповноважена особа позивача на представництво в суді - директор Товариства у період з 04.05.2023 по 26.05.2023, з 29.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 07.06.2023 перебував у службовому відрядження за межами міста Львова (докази на підтвердження обставин додано).

Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішуючи питання поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив, суд враховує основні засади господарського судочинства, в тому числі, принципи пропорційності, змагальності сторін, диспозитивності, які гарантують право кожного учасника процесу подати свої докази, відстоювати свою позицію перед судом, враховуючи значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, та обов`язок суду сприяти учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, та розглянути справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог та на підставі поданих доказів.

Беручи до уваги наведені підстави для поновлення пропущеного строку, а також важливість подання кожною стороною процесу письмових заяв по суті справи, враховуючи, що відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку на її подання відповідає вимогам чинного законодавства, суд, на підставі долучених документів визнає причини пропуску позивачем встановленого строку на подання відповіді на відзив поважними та вважає за необхідне поновити позивачу такий процесуальний строк.

Відтак, суд приймає відповідь на відзив до розгляду. Справа розглядається з урахуванням поданої відповіді на відзив.

Як вбачається з відстеження поштового відправлення позивача відповідачу (відповіді на відзив) таке отримано відповідачем 13.06.2023.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши заяву відповідача про виклик свідка від 14.04.2023, долучену в додаток до відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Оскільки, відповідачем не подано до справи належно оформленої згідно вимог ст.88 ГПК України заяви свідка та беручи до уваги, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто судове засідання не проводиться, що не передбачає виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_1 , тому підстави для задоволення заяви про виклик свідка від 14.04.2023 - відсутні.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України, спрямований на забезпечення своєчасності розгляду справ та правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, з огляду на що встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, чіткі стадії судового процесу, розумні обмеження, в тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно з тим, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Враховуючи наведене, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України в межах розумних строків.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наявність у відповідача простроченого зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт на підставі укладеного у спрощеній формі договору підряду - Акту №1 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2022 , у зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача 91530,00 грн заборгованості.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечує повністю, однак визнає, що дійсно між позивачем та відповідачем в дозволений законодавством спрощений спосіб був укладений усний договір на виконання робіт щодо прокладання волоконно-оптичної лінії зв`язку на ділянках «Новий Розділ - Розділ, Гранки-Кути Горішнє Стрийського району Львівської області».

Відповідач стверджує, що відповідно до усних домовленостей, сторони погодили частину суми сплатити в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, а іншу частину в готівковому розрахунку, а саме, було погоджено, що тільки 20085,00 грн. (двадцять тисяч вісімдесят п`ять гривень 00 копійок) відповідно до Акту №2 приймання виконаних робіт за квітень 2022 р. здійснюється в безготівковій формі, що підтверджується платіжною інструкцією №2693 від 13.05.2022 р.

Частина коштів в сумі 45500,00 грн. (сорок п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) здійснювалась переказом на карткові рахунки, а саме: позивач 28.03.2022 р. отримав від відповідача за умовами усного договору авансовий платіж в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок) на картковий рахунок бухгалтера позивача, що підтверджується квитанцією № 135303506.

05.04.2022 на рахунок бухгалтера позивача перераховано кошти в сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), що підтверджується квитанцією №136500131.

22.04.2022 р., на картковий рахунок директора ТзДВ «Модем» ОСОБА_2 сплачено суму 22000,00 грн. (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок), що підтверджується квитанцією №139108780.

Відповідач зазначає, що 50000,00 грн. за усною, погодженою в телефонному режимі з директором ТзДВ «Модем» ОСОБА_2 , домовленістю, 04.04.2022р. за адресою м. Новий Розділ вул.Ходорівська, відповідач передав особисто в руки ОСОБА_3 , який являється працівником позивача. Даний розрахунок здійснювався в присутності свідка ОСОБА_1 .

12.04.2023 р. відповідач направив Лист №1 працівнику позивача, з вимогою надати підтвердження про отримання готівки, однак жодної відповіді не було отримано.

Відтак, відповідач стверджує, що провів розрахунки з позивачем за виконані підрядні роботи з прокладання ВОК зв`язку на ділянках «Новий Розділ - Розділ, Гранки-Кути-Горішнє Стрийського району Львівської області».

Обставини справи.

Сторони підтверджують, що між ТзДВ «Модем» (як підрядником) та ТзОВ «ДомНет» (як замовником) був укладений усний договір підряду, згідно умов якого позивач мав обов`язок виконати роботи по прокладанню волоконно-оптичної лінії зв`язку на ділянках «Новий Розділ - Розділ, Гранки-Кути-Горішнє Стрийського району Львівської області», а Відповідач - сплатити грошові кошти за виконані роботи.

Факт виконання погоджених сторонами робіт підтверджується підписаними Актами приймання виконаних підрядних робіт, а саме - Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2022 року на суму 91530,00 грн, в т.ч. - ПДВ - 15255,00грн. та Акт №2 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2022 року на суму 20085,00 грн., в т.ч. - ПДВ - 3347,50 грн., а також Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2022 року на суму 20085,00 грн. та на суму 91530,00 грн.

Матеріали справи містять докази оплати робіт за Актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2022 року на суму 20085,00 грн., в т.ч. - ПДВ - 3347,50 грн. (кошти перераховані з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок підрядника по платіжній інструкції №2693 від 13.05.2022).

Однак в предмет дослідження входить виконання відповідачем (замовником) грошових зобов`язань, а саме оплати виконаних робіт лише по Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2022 року на суму 91530,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач (підрядник) направляв відповідачу (замовнику) претензії вих. № 206 від 08.11.2022 року та вих.№212 від 21.11.2022 року, в яких вказував на порушення відповідачем договірних зобов`язань та вимагав протягом 7-ми календарних днів з дня отримання претензій оплатити кошти у розмірі 91530,00 грн. на розрахунковий рахунок ТзДВ «Модем» IBAN № НОМЕР_1 в ПАТ «Кредобанк». Відповіді на претензії позивача відповідач не надав.

На дату подання позовної заяви кошти в сумі 91530,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача не поступили. Відтак, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджується виконання підрядником (позивачем у справі) робіт по прокладанню волоконно-оптичної лінії зв`язку на ділянках «Новий Розділ - Розділ, Гранки-Кути-Горішнє Стрийського району Львівської області» замовнику (відповідачу у справі) по Акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2022 року (№ КБ-2в) та Довідці про вартість виконаних підрядних робіт та витрати за квітень 2022 року (КБ-3) та прийняття цих робіт без будь-яких зауважень та претензій замовником.

Відтак, шляхом підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2022 року сторони уклали договір підряду у спрощений спосіб. Сторони зазначену обставину підтверджують у своїх заявах по суті.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем надіслано відповідачу претензії вих. № 206 від 08.11.2022 року та вих.№212 від 21.11.2022 року про оплату заборгованості у розмірі 91530,00 грн. по Акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2022.

Згідно положень ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий.

Перелічені вище Акти про приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати за квітень 2022 року (КБ-3) є підтвердженням здійснення господарських операції з прийняття спірних робіт замовником (відповідачем по справі).

Крім того, на підтвердження обставин, якими позивачем обгрунтовано позовні вимоги, до позовної заяви долучено податкову накладну ТзДВ «Модем» № 40 від 30.04.2022, квитанцію про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стосовно тверджень відповідача про проведення розрахунків з позивачем за виконані підрядні роботи в готівковій формі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148, суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків.

Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Відповідно до п. 23 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Показаннями сторони та показами свідків не може доводитись факт виконання зобов?язання за договором. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 (провадження № 61-16630св19).

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідачем не дотримано вимог щодо допустимості і належності доказів та не додано до відзиву на позовну заяву належним чином оформлених прибуткових касових ордерів, які б підтверджували факт оплати заборгованості в готівковій формі.

Як вбачається із вимог п. 25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства.

Щодо тверджень Відповідача про оплату вартості виконаних робіт на карткові рахунки. Відповідачем надано Суду квитанції про переказ коштів між фізичними особами на їхні особисті карткові рахунки, що порушує вимоги ст. 76 ГПК України щодо належності доказів, а саме - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Про факт отримання та повернення коштів можуть свідчити також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 169/506/17, від 12.04.2022 у справі № 191/4508/19).

Суд зазначає, що відносини між фізичними особами не мають жодного значення до заявлених позовних вимог. Фотокопії банківських карток (належних фізичним особам) не є належним та допустим доказом щодо форми оплати виконаних робіт між суб`єктами господарювання, юридичними особами замовником і підрядником у даному спорі.

Стосовно наведених відповідачем обставин (перерахування коштів фізичною особою іншій фізичній особі, передача коштів від фізичної особи до фізичної особи тощо), то такі знаходяться поза межами господарських правовідносин між двома юридичними особами (ТзДВ «Модем та ТзОВ «ДомНет»), носять приватноправовий характер і не підлягають встановленню у даному господарському процесі.

Суд зауважує, що відповідач, як вбачається з матеріалів справи, провів розрахунок з позивачем за виконані підрядні роботи по Акту №2 за квітень 2022 у сумі 20085,00 грн., перерахувавши кошти зі свого розрахункового рахунку в банківській установі на розрахунковий рахунок позивача в банківській установі.

У претензіях позивач визначив порядок розрахунків за виконані підрядні роботи по Акту №1 за квітень 2022 на суму 91530,00 грн. шляхом перерахування коштів на той же розрахунковий рахунок в банківській установі (реквізити яких у претензіях вказані чітко) і на який попередньо поступили кошти від відповідача за виконані роботи по Акту №2.

Відповіді на претензію відповідач не надав і не повідомив позивача про відсутність у нього заборгованості, оскільки виконані ним роботи оплачені.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого законом обов`язку щодо оплати за виконані позивачем роботи, чим було порушено право позивача на одержання коштів.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Відтак, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку з оплати за виконані роботи підтверджена матеріалами справи та становить 91530,00 грн.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17.

Правовідносини у даному справі виникли між двома юридичними особами ТзДВ «Модем» та ТзОВ «ДомНет» і у випадку перерахування коштів від однієї юридичної особи до іншої юридичної особи відбувається за правилами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, а посилання відповідача на те, що сторонами обумовлено перерахування коштів на карткові рахунки невстановлених судом фізичних осіб є голослівними, не підтверджені документально, та не можуть вважатися належною оплатою за Актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2022 на суму 91530,00 грн.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом кожній стороні по справі судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, долучені позивачем докази в сукупності підтверджують наявність у відповідача перед позивачем грошового зобов`язання по сплаті 91530,00 грн.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДомНет» (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул..Коновальця, буд.23, код ЄДРПОУ 40673866) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Модем» (79035, м.Львів, вул..Пасічна, буд.160, код ЄДРПОУ 00114040) 91530,00 грн. заборгованості та 2684,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 28.06.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.