Ухвала

від 16.06.2023 по справі 915/662/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання судового рішення

16 червня 2023 року Справа № 915/662/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Атьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 6707/23 від 26.05.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" про відстрочення виконання судового рішення по справі № 915/662/22 від 26.12.2022 про видачу судового наказу за вимогою

заявника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНГІС", вул. Перемоги, 131-А, прим. 1, м. Запоріжжя, 69005 (код ЄДРПОУ 20478413)

електронна пошта: tov-langis@ukr.net

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 32654880)

електронна пошта: kancelyariyasc@rusal.com

kancelyariyaSC@mik-al.com

про стягнення заборгованості у сумі 132 120, 00 грн. за поставлену продукцію по договору № 8310Р4419 від 31.01.2022

за участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився,

від боржника: Тубальцева Л.О., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

26.05.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області від ТОВ "Сервісний центр "Металург" надійшла заява, в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення суду № 915/662/22 від 26.12.2022, виданого Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" (код ЄДРПОУ 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНГІС" (код ЄДРПОУ 20478413) заборгованість за поставлену продукцію по Договору № 8310Р4419 від 31.01.2022, в сумі 132 120, 00 грн. (сто тридцять дві тисячі сто двадцять грн. 00 коп.), судовий збір в сумі 248, 10 грн. (двісті сорок вісім грн. 10 коп.), до 26.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.05.2023 призначено розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду в судовому засіданні на 16.06.2023.

Стягувач у судове засідання 16.06.2023 повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином у порядку ч. 3, 4 ст. 120 ГПК Українию

В судовому засіданні 16.06.2023 судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

1. Правова позиція заявника (боржника).

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану ТОВ "СЦ "Металург" зупинило свою господарську діяльність на невизначений термін та наразі не має можливості виконувати належним чином свої договірні грошові зобов`язання.

Посилаючись на постанову Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", заявник зазначає, що за рахунками ТОВ "СЦ "Металург" зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій, про що обслуговуючий банк (АТ "Райффайзен Банк") зазначив у листі № 97-5-4/1541 від 17.10.2022.

Заявник зазначає, що наразі постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", є забороняючим або обмежуючим нормативним актом, що перешкоджає виконанню рішення суду, що виникли без вини заявника і які ТОВ "СЦ "Металург" не могло ні передбачити, ні запобігти.

На підставі неможливості виконання ТОВ "СЦ "Металург" видаткових операцій, у підприємства виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 43 688 034, 52 грн., та відповідно до ст. 59 Податкового Кодексу України (ПКУ) підприємству сформовано податкову вимогу від 27.03.2023 року № 0000001-1300-3400, на підставі чого відповідно до ст. 89 р. II ПКУ, державною податковою службою України винесене рішення № 1367/6/34-00-13 від 27.03.2023 про опис майна ТОВ "СЦ "Металург" у податкову заставу.

2. Правова позиція стягувача.

16.06.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області засобами електронного зв`язку від стягувача надійшли пояснення (вх. № 7850/23 від 16.06.2023) щодо заяви ТОВ "Сервісний центр "Металург" про відстрочення виконання рішення по справі № 915/662/22.

У поясненнях стягувач зазначив, що у зв`язку з домовленістю щодо добровільного виконання з боку боржника щодо погашення заборгованості по справі № 915/662/22 в сумі 132 120 грн. ТОВ "Лангіс" погоджується на відстрочку виконання рішення суду по справі № 915/662/22 до 26.12.2023.

Подані пояснення долучено судом до матеріалів справи.

3. Обставини справи, встановлені судом.

26.12.2022 судом видано судовий наказ по справі № 915/662/22 та стягнуто з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНГІС": 132 120, 00 грн. (сто тридцять дві тисячі сто двадцять грн. 00 коп.) - боргу за поставлену продукцію по договору № 8310Р4419 від 31.01.2022.

Стягнуто з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНГІС": 248, 10 грн. (двісті сорок вісім грн. 10 коп.) - судового збору за подання заяви про видачу судового наказу.

Постановою від 13.02.2023 відкрито виконавче провадження ВП № 71019111.

Відповідно до п. 15 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України операцій (дій), які зазначені в переліку вказаного пункту.

Боржник в обґрунтування підстав для відстрочення виконання судового рішення посилається на:

- листи АТ "Райффайзен Банк" № 97-5-4/1541 від 17.10.2022 та № В6/19-2255 від 15.02.2023, в яких Банк, керуючись п. 15 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022, повідомив ТОВ "Сервісний центр "Металург" про зупинення здійснення видаткових операцій Товариства;

- податкову вимогу № 0000001-1300-3400 від 27.03.2023, відповідно до якої ТОВ "Сервісний центр "Металург" повідомлено про наявність податкової вимоги та розповсюдження права податкової застави на майно боржника в межах суми податкового боргу;

- рішення про опис майна ТОВ "Сервісний центр "Металург" у податкову заставу № 1367/6/34-00-13 від 27.03.2023;

- витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 83810812 від 04.05.2023, відповідно до якого проведено державну реєстрацію публічного обтяження (податкова застава) іншого рухомого майна, майно підприємства ТОВ "Сервісний центр "Металург" згідно з актом опису майна від 03.05.2023 № 4/34-00-13.

4. Оцінка аргументів учасників справи та джерела права, які застосував суд.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії , заява N 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).

У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Відстрочення / розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

5. Висновки суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ст. 331 ГПК України). При цьому, надання відстрочки виконання судового рішення ставиться у залежність від доведення наявності саме обставин, з якими пов`язано ускладнення чи неможливість виконання судового рішення, а не наявність згоди стягувача.

В спірному випадку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду, оскільки подані боржником суду докази не дозволяють суду встановити та оцінити ані фінансовий стан боржника, ані наявність та вартість майна, на яке можна звернути стягнення в порядку ЗУ "Про виконавче провадження" (зокрема, нерухомого майна). Отже, боржником не доведено належними та допустимими доказами у справі обставин, з якими закон пов`язує наявність підстав для відстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" в задоволенні заяви (вх. № 6707/23 від 26.05.2023) про відстрочення виконання рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 28.06.2023

Суддя Е.М. Олейняш