Рішення

від 21.06.2023 по справі 915/1117/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року Справа № 915/1117/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ткаченко О.В.

за участі секретаря Сулейманової С.М.

та прокурора Григорян Е.Р.;

представники інших учасників справи у засідання не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1117/21

за позовом виконувача обов?язків заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001,

електронна адреса: centr@myk.gp.gov.ua;

в інтересах держави

в особі Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,

електронна адреса: sov@mkrada.gov.ua;

до товариства з обмеженою відповідальністю Готельно-ресторанний комплекс Хуторок,

пр. Богоявленський, 364, м. Миколаїв, 54051,

про стягнення коштів за користування земельною ділянкою у вигляді неодержаної орендної плати у сумі 93860,06 грн.

В С Т А Н О В И В:

Виконувачем обов?язків заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (далі ? прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради пред?явлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Готельно-ресторанний комплекс Хуторок (далі ? ТОВ ГРК Хуторок) у порядку ст. 1212 ЦК України грошових коштів у сумі 93860,06 грн. ? неодержаної орендної плати, з посиланням на те, що ТОВ ГРК Хуторок у період 01.06.2017-01.06.2021 використовувалася земельна ділянка за кадастровим номером 4810136600:07:003:0022 площею 708 кв.м. по пр. Богоявленському (Жовтневому), 364 у м. Миколаєві, на якій було розташоване нерухоме майно товариства, без оформлення у визначений законодавством спосіб права користування та без сплати у повному обсязі грошових коштів за користування земельною ділянкою.

Прокурор також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 26.07.2021 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглядати її в порядку загального позовного провадження та призначено в ній підготовче засідання на 15.09.2021.

Ухвалою від 15.09.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.10.2021.

Ухвалою від 19.10.2021 відкладено підготовче засідання на 26.10.2021.

Ухвалою від 20.10.2021 повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ ГРК Хуторок з доданими до неї документами.

Ухвалою від 26.10.2021 закрито підготовче провадження в даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2021.

Ухвалою суду від 15.11.2021 у зв?язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ ГРК Хуторок на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2021 постановлено зупинити провадження у справі до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2021; матеріали господарської справи № 915/1117/21 направлено до Південно-Західного апеляційного господарського суду.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.10.2021 залишено без змін.

Ухвалою від 22.02.2022 поновлено провадження в даній справі та призначено в ній судове засідання на 11.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою від 08.11.2022 призначено дану справу до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2022.

Ухвалою від 21.12.2022, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 01.03.2023.

Ухвалою від 01.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання з розгляду даної справи на 01.05.2023.

Ухвалою від 01.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання з розгляду даної справи на 21.06.2023.

ТОВ ГРК Хуторок у відзиві від 18.10.2021 № 4 позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на те, що між відповідачем та Миколаївською міською радою не існує договору оренди спірної земельної ділянки, тоді як, згідно ст. 125 ЗК України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.

Разом із тим, відповідач неодноразово звертався до Миколаївської міської ради з проханням про переоформлення договору оренди земельної ділянки, укладеного позивачем з попереднім власником нерухомості, розташованої на цій ділянці. При цьому Миколаївською міською радою проігноровані усі звернення ТОВ ГРК Хуторок, що, на думку відповідача, унеможливило проведення оплати орендної плати за користування земельною ділянкою через відсутність договору її оренди.

Крім того, ТОВ ГРК Хуторок послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, згідно якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Прокурор у відповіді на відзив від 20.10.2021 № 15/1-1407вих-21 виклав незгоду з твердженнями відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього коштів за користування земельною ділянкою, зазначивши, зокрема, наступне.

Відповідачем не заперечується те, що ним набуто право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 4810136600:07:003:0022 у зв?язку з набуттям права власності на нерухоме майно, розташоване на цій ділянці.

При цьому, оскільки право власності на нерухомість, розташовану на ділянці комунальної власності з кадастровим номером 4810136600:07:003:0022, зареєстровано за ТОВ ГРК Хуторок, Миколаївська міська рада позбавлена можливості передати цю ділянку іншим особам та отримувати від цього прибуток.

За такого наявні підстави для стягнення саме з ТОВ ГРК Хуторок коштів за користування зазначеною вище ділянкою.

Крім того, на думку прокурора, твердження ТОВ ГРК Хуторок щодо вжиття ним заходів до укладення договору оренди землі не впливають на спірні правовідносини та не відміняють обов?язок сплачувати кошти за користування землею.

Відповідач у поясненнях від 12.06.2023 навів контррозрахунок заборгованості з орендної плати, яка, на думку ТОВ ГРК Хуторок, останнє мало б сплатити за період 01.06.2017-01.06.2021 за умовами договору оренди землі від 08.12.2003 № 2131.

При цьому відповідач указав на те, що, на його думку, при розрахунку належало застосувати відсоткові ставки, визначені у п. 3.2 договору оренди, а саме, нараховувати річну орендну плату за земельну ділянку (218 кв.м) у розмірі 1,2 % від грошової оцінки земельної ділянки; за земельну ділянку (490 кв.м) ? у розмірі 2 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, відповідачем після закриття ухвалою від 26.10.2021 підготовчого провадження в даній справі заявлені клопотання:

1) від 16.11.2021 № 9 про витребування у Миколаївської міської ради документів: листа вх..№ 10945/02.02.01-20/14/14 від 11.11.2014 від ОСОБА_1 на Миколаївську міську раду про продовження договору оренди земельної ділянки; копії договору від 18.02.2009 про зміни до договору оренди землі, зареєстрованого в Миколаївській міській раді 08.12.2003 за № 2131; розрахунку нормативної грошової оцінки та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

2) від 16.11.2021 № 10 про призначення в даній справі експертизи, на вирішення якої відповідачем запропоновано поставити наступні питання:

1) Чи надходила заява повноважної особи до державного кадастрового реєстратора про внесення відомостей до Державного земельного кадастру разом із документацією з землеустрою та документацією з оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру?

2) Чи мала повноваження особа, яка подала заяву до державного кадастрового реєстратора, право підпису даної заяви?

3) Визначити дату коли державний кадастровий реєстратор вніс відомості до Державного земельного кадастру разом із документацією з землеустрою та документацією з оцінки земель?

4) Чи є порушення меж (або накладання) земельної ділянки: кадастровий номер 4810136600:07:003:0022, відповідно до правовстанавлювальних документів та документації із землеустрою на цю земельну ділянку?

5) Чи відповідають сумісні межі згідно відомості вирахування площі земельної ділянки кадастровий номер 4810136600:07:003:0022?

6) Чи відповідають відомості вирахування площі земельної ділянки кадастровий номер 4810136600:07:003:0022 відповідно сумісним пунктам, кути (ліві), дирекційні кути, лінії, координати: X, Y?

7) Чи погоджувались уточнені площі земельних ділянок по землекористовучах з сусідніми землекористувачами прийняті до відведення, визначено згідно викопіювання із матеріалів інвентаризації земель з урахуванням кадастрової зйомки земель ?

8) Чи погоджувались межі земельної ділянки кадастровий номер 4810136600:07:003:0022 визначені і погоджені по існуючим елементам ситуації (металева огорожа, проектні межі землекористувачів)?

9) Чи виконувалась топографічна зйомка земель за допомогою електронного тахеометра з прив?язкою JPS - устаткуванням в умовній системі координат WGS-84 до пунктів державної геомережі та твердих контурів на місцевості при проектуванні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 708 кв.м., кадастровий номер ділянки4810136600:07:003:0022 ?

10) Чи погоджувався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 708 кв.м. кадастровий номер ділянки 4810136600:07:003:0022?

У задоволенні зазначених клопотань відмовлено ухвалами суду від 21.06.2023, занесеними до протоколу судового засіданні, оскільки:

1) клопотання від 16.11.2021 № 9 подане з порушенням приписів ч. 3 ст. 80, п.п. 4-5 ч. 2 ст. 81 ГПК України, згідно яких відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи; у клопотанні про витребування судом доказів повинні бути зазначені, зокрема, заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання;

2) клопотання від 16.11.2021 № 10, всупереч ч. 1 ст. 99 ГПК України, не містить обґрунтувань щодо того, які обставини, з приводу яких заявлена необхідність у призначенні експертизи, на думку ТОВ ГРК Хуторок, можуть мати значення для вирішення спору в даній справі; яким чином поставлені відповідачем питання впливають на предмет спору.

Від Миколаївської міської ради та ТОВ ГРК Хуторок, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з?явилися.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

На підставі рішення Миколаївської міської ради від 16.10.2003 № 15/12 та відповідно до договору оренди землі від 08.12.2003 № 2131, зареєстрованого 08.12.2003 (далі ? договір оренди), земельну ділянку комунальної власності площею 708 кв.м., у.т.ч. 146 кв.м під капітальною забудовою, 72 кв.м під тимчасовою забудовою, 490 кв.м під проходами, проїздами, площадками, по пр. Богоявленському (Жовтневому), 364 в м. Миколаєві передано в оренду Стенькіну В.П. строком на 10 років для обслуговування кафе-закусочної з літнім майданчиком.

За оренду земельної ділянки Стенькін В.П. зобов?язався сплачувати орендну плату у грошовій формі, у такому розмірі:

- річна орендна плата за земельну ділянку (218 кв.м) встановлюється у розмірі 1,2 % від грошової оцінки земельної ділянки;

- грошова оцінка земельної ділянки (218 кв.м) на підставі розрахунку, складеного ТОВ Земельна справа з урахуванням коефіцієнта щорічної індексації 1,02 на час укладення цього договору складає 98450,98 грн.;

- річна орендна плата за земельну ділянку (490 кв.м) встановлюється у розмірі 2 % від грошової оцінки земельної ділянки;

- грошова оцінка земельної ділянки (490 кв.м) на підставі розрахунку, складеного ТОВ Земельна справа з урахуванням коефіцієнта щорічної індексації 1,02 на час укладення цього договору складає 221288,92 грн.

Розмір грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв?язку з проведенням щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін до цього договору (п. 3.2 договору оренди).

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору, його укладено на 10 років з дати прийняття рішення (тобто, до 16.10.2013).

Згідно Інформаційної довідки від 15.07.2021 № 265980198 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, будівля зазначеної вище кафе-закусочної, розташована на орендованій земельній ділянці, належала ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 08.01.2002 № 23.

У подальшому, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наведеними в зазначеній вище Інформаційній довідці, ОСОБА_1 20.02.2004 на підставі договору дарування № 663 подарував нежитлову будівлю кав?ярні-закусочної в рівних частинах громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 30.07.2010 № 902 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на підставі протоколу № 2 зборів учасників ТОВ ГРК Хуторок від 08.04.2010 та акту прийому-передачі від 08.04.2010 збільшено статутний фонд товариства за рахунок передачі учасниками майна, що розташоване по АДРЕСА_1 і складається з кав?ярні-закусочної за літ. А загальною площею 110,9 кв.м, альтанок за літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, огорож №№ 6-9.

На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 30.07.2010 № 902 ТОВ ГРК Хуторок отримало свідоцтво від 07.08.2010 серії НОМЕР_1 про право власності на нежитлову будівлю кав?ярні-закусочної загальною площею 110,90 кв.м. по АДРЕСА_1 .

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ ГРК Хуторок з 07.08.2010 (номер запису про право власності: 8486578) і на даний час (зокрема, в указаний прокурором період 01.06.2017-01.06.2021) є власником зазначеної вище нежитлової будівлі кав?ярні-закусочної загальною площею 110,90 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 557293948101).

Остання, за твердженнями прокурора, не спростованими відповідачем, розташована на земельній ділянці комунальної власності площею 708 кв. м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0022, яка раніше передавалася в оренду ОСОБА_1 за договором оренди, строком до 16.10.2013.

Прокурор також зазначає, що після закінчення дії договору оренди та набуття відповідачем права власності на нерухомість, розташовану на спірній земельній ділянці, правовстановлюючі документи на земельну ділянку ТОВ ГРК Хуторок не оформлені і плата землю не здійснюється.

Згідно з інформацією управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 22.06.2021 № 11.02-06-999, строк дії договору оренди від 08.12.2003 № 2131, укладеного між Миколаївською міською радою та громадянином Стенькіним, закінчився 16.10.2013; рішення про поновлення зазначеного договору оренди в інтересах ОСОБА_1 та передачу в користування ТОВ ГРК Хуторок Миколаївською міською радою не приймалося.

У зв?язку з неукладенням договору оренди, на думку прокурора, земельна ділянка площею 708 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0022 протиправно використовується відповідачем без оформлення у визначений законом спосіб права користування нею та без сплати коштів за її використання.

Обставини несплати відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою також підтверджуються листом ГУ ДПС у Миколаївській області від 27.05.2021 № 5235/5/14-29-04-02-08, в якому зазначено, що податкова звітність з плати за землю за податкові періоди 2017-2021 р.р. ТОВ ГРК Хуторок до податкового органу не надавалась, плата за землю за вказаний період не здійснювалась.

Отже, відповідач використовував земельну ділянку комунальної власності площею 708 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:07:003:0022 без оформлення у визначений законом спосіб права користування нею та без сплати коштів у повному обсязі.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об??єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю ? обов?язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до абз. 1 п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об?єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв?язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об?єкти (крім багатоквартирних будинків та об?єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об?єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об?єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв?язку з набуттям права власності на ці об?єкти, крім об?єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об?єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов?язанні (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 13.06.2019 у справі № 922/2427/18).

Після відчуження об?єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов?язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17).

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 922/2427/18).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17).

Прокурор зазначає, що відповідач не був власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, у зв?язку із чим не є платником плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата. Оскільки право власності на об?єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 4810136600:07:003:0022 у період 01.06.2017-01.06.2021 належало відповідачу, Миколаївська міська рада була позбавлена можливості передати її в оренду іншим особам та отримувати від цього прибуток у повному обсязі.

У зв?язку з цим міською радою розраховано розмір неодержаного доходу у вигляді орендної плати з огляду на розмір орендної плати за попереднім договором оренди землі від 08.12.2003 № 2131 за період часу 01.06.2017-01.06.2021, протягом якого земельна ділянка використовувалась відповідачем без відповідних правових підстав і сплати коштів у повному обсязі, у сумі 93860,06 грн.

Про необхідність сплати коштів за використання вказаної земельної ділянки відповідач повідомлявся листами Миколаївської міської ради від 04.03.2020 № 1328/01.01.01-22/11/14/20, від 28.05.2021 № 3599/02.02.01-22/11/14121.

Разом із тим, за твердженнями прокурора, не спростованими ТОВ ГРК Хуторок, товариством до теперішнього часу розмір втраченої орендної плати не сплачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов?язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Вказана стаття досить широко визначає підстави виникнення зобов?язань у зв?язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв?язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідач зазначає, що він неодноразово звертався до Миколаївської міської ради з проханням про переоформлення договору оренди земельної ділянки, укладеного позивачем з попереднім власником нерухомості, розташованої на цій ділянці, проте Миколаївською міською радою звернення ТОВ ГРК Хуторок проігноровані.

На підтвердження наведених доводів ТОВ ГРК Хуторок подані, зокрема, копії листів від 13.02.2014 № 7 до в.о. Миколаївського міського голови та від 29.05.2014 № 9 до Миколаївського міського голови, в яких відповідач просив в.о. про переоформлення договору оренди земельної ділянки від 08.12.2003 № 2131 та укладення його з ТОВ ГРК Хуторок терміном на 49 років для проведення будівельних робіт з капітального ремонту, реконструкції та подальшого обслуговування кафе-закусочної з літнім майданчиком по просп. Жовтневому, 364.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів переоформлення договору оренди земельної ділянки від 08.12.2003 № 2131 та укладення його Миколаївською міською радою з ТОВ ГРК Хуторок, як і доказів звернення ТОВ ГРК Хуторок з до суду відповідним позовом для продовження дії договору оренди у порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі.

Крім того, відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов?язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов?язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов?язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок Іншої.

Отже, у даному випадку вжиття відповідачем заходів для укладення договору оренди землі не впливає на спірні правовідносини та не відміняє обов?язок сплачувати кошти за користування земельною ділянкою.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об?єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об?єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов?язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у зв?язку із наявністю права власності на нерухоме майно на відповідача було покладено обов?язок укласти та зареєструвати договір оренди щодо земельної ділянки, на якій воно розташоване. На даний час та у спірний період відповідний договір (додаткову угоду) не укладено, а отже, ТОВ ГРК Хуторок без законних підстав зберігало у себе майно - кошти за оренду землі, які підлягають стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 № 922/3412/17.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Щодо заперечень відповідача щодо правильності нарахування розміру орендної плати, суд приходить до такого.

Як зазначалося вище, відповідач у письмових поясненнях навів контррозрахунок заборгованості з орендної плати, яка, на думку ТОВ ГРК Хуторок, останнє мало б сплатити за період 01.06.2017-01.06.2021 за умовами договору оренди землі від 08.12.2003 № 2131, виходячи з відсоткових ставок, зазначених у п. 3.2 договору оренди, а саме, у сумі 54866,55 грн.

При цьому відповідач указав на те, що, на його думку, при розрахунку належало застосувати відсоткові ставки, визначені у п. 3.2 договору оренди, а саме, нараховувати річну орендну плату за земельну ділянку (218 кв.м) у розмірі 1,2 % від грошової оцінки земельної ділянки; за земельну ділянку (490 кв.м) ? у розмірі 2 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Судом встановлено, що доданий до позовної заяви розмір неодержаного доходу у вигляді орендної плати у сумі 93860,06 грн. з огляду на розмір орендної плати за попереднім договором оренди землі від 08.12.2003 № 2131 за період часу 01.06.2017-01.06.2021 розрахований виходячи з відсоткової ставки 3 %.

Викладене зумовлене тим, що згідно з пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

У ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов?язковими до виконання на відповідній території.

Рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2015 № 48/9 затверджено в новій редакції Положення про податок на майно (далі Положення), згідно з п. 4.13.5 якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди у відсотках від нормативної грошової оцінки земельних ділянок згідно з їх цільовим та функціональним використанням. При цьому, за використання земельних ділянок для обслуговування об?єктів нерухомості, в яких здійснюється торгівля, громадське харчування та побудові послуги, передбачено річну орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У зв?язку з цим, внаслідок неправомірних дій відповідача міською радою розмір втраченого доходу розраховано з огляду на розміру орендної плати за періоди часу з 01.06.2017 по 01.06.2021, протягом якого земельна ділянка використовувалась відповідачем без відповідних правових підстав.

- розмір річної орендної плати становить: Гр.оц. х 3%, де:

Гр.оц. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки у році;

3% ? умови щодо розміру річної орендної плати.

- розмір орендної плати за місяць становить: Гр.оц. х 3 % : 12 міс, де:

Гр.оц. х 3% - розмір річної орендної плати;

12 міс. - кількість місяців у році;

3% ? умови щодо розміру річної орендної плати.

Ураховуючи викладене, поданий позивачем розрахунок неодержаного доходу у вигляді орендної плати у сумі 93860,06 грн. суд визнає обґрунтованим та арифметично вірним.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Статтею 1311 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям. У зв?язку з цим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного Суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не бути суспільним інтересом, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб?єктів цивільних правовідносин.

У той же час, використання земель без правовстановлюючих документів та безоплатно не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Отже, правовідносини щодо використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх використанні такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСШІ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Несплата фактичним землекористувачем орендної плати за використання земель грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів. Зазначене має своїм наслідком недофінансування бюджету та неможливість реалізації місцевих програм. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Вказане є підставою для захисту прокурором інтересів держави шляхом пред?явлення цього позову.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об?єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. «а» ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

В даному випадку спірна земельна ділянка відноситься до комунальної власності та належить Миколаївській міській раді.

За таких обставин право пред?явлення позову до відповідача про стягнення збережених без достатніх правових підстав коштів орендної плати за землю належить Миколаївській міській раді.

Плата за землю, яка є складовою податку на майно (ст. 265 Податкового кодексу України) відповідно до вимог ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, належить до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення. У зв?язку з цим збитки за безоплатне використання земельної ділянки у вигляді неотриманої орендної плати за землю підлягають перерахуванню на рахунок Миколаївської міської ради, яка діє від імені власника цієї ділянки територіальної громади м. Миколаєва.

Зі змісту положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб?єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради 31.05.2021 надіслало до Окружної прокуратури міста Миколаєва лист з копіями матеріалів про необхідність стягнення прокурором у судовому порядку з ТОВ ГРК Хуторок коштів у сумі 93860,06 грн. за безоплатне використання земельної ділянки площею 708 кв. м. з кадастровим номером і 4810136600:07:003:0022.Даний лист мотивований неналежним фінансуванням витрат на сплату судового збору.

За результатами опрацювання вказаного листа Окружною прокуратурою і міста Миколаєва 07.06.2021 письмово повідомлено Миколаївську міську раду про необхідність самостійного вжиття органом місцевого самоврядування ефективних заходів для стягнення з указаного товариства в судовому порядку вищевказаних коштів, а також про те, що недостатність фінансування судових витрат не є поважною причиною бездіяльності міської ради.

Водночас на вказаний лист прокурора позивач обмежився наданням 18.06.2021 інформації про те, що ТОВ ГРК Хуторок у добровільному порядку заборгованість не сплатило, а відповідний позов не запланований до пред?явлення у зв?язку з нестачею коштів на сплату судового збору.

Такі дії позивача свідчать про його усвідомлену пасивну поведінку як уповноваженого суб?єкта владних повноважень, тобто нездійснення ним захисту інтересів держави в суді.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об?єднаного королівства» суд наголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернуто увагу на те, що розумність строку для самостійного вжиття позивачем заходів оцінюється з урахуванням можливості подальшого відчуження спірного майна, настання невідворотних наслідків, значимості судового захисту та ні.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позов прокурора підлягає задоволенню повністю.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, ? на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Отже, ураховуючи те, що судом визнано позовні вимоги обґрунтованими у повному обсязі, витрати прокуратури на оплату позовної заяви судовим збором належить відшкодувати за рахунок відповідача.

У судовому засіданні 21.06.2023, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов виконувача обов?язків заступника Окружної прокуратури міста Миколаєва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Готельно-ресторанний комплекс Хуторок, пр. Богоявленський, 364, м. Миколаїв, 54051, ідентифікаційний код 36955380, на користь Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26565573, грошові кошти у сумі 93860,06 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 708 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0022 по пр. Богоявленському (Жовтневому), 364 у м. Миколаєві у вигляді неодержаної орендної плати (на розрахунковий рахунок UA588999980314000611000014483 УК у м. Миколаєві/Центральний р-н/, ЄДРПОУ одержувача 37992781, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Готельно-ресторанний комплекс Хуторок, пр. Богоявленський, 364, м. Миколаїв, 54051, ідентифікаційний код 36955380, на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 02910048, р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172, грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2270 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2023.

Суддя О.В.Ткаченко