ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2023м. ХарківСправа № 615/1008/20
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (вул. 1 Травня, 63, м. Дергачі, Харківська область, 62303) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Валківська міська рада (63002, Харківська область, Богодухівський р-н, м. Валки, вул. Харківська, буд. 16, код ЄДРПОУ 04058657) до 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2. Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (вул. Космічна, буд. 21, поверхи 8, 9, м. Харків, 61145, ідентифікаційний код 39792822) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Фермерське господарство "Агрофортуна 2021" (код ЄДРПОУ 44083201, 63002, Харківська область, м. Валки, вул. Полтавська, буд. 98) про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобовязання повернути земельну ділянку за участю представників учасників справи:
прокурора (позивача) - Пєскової Ю.В.
1-го відповідача - адвоката Чернишова К.О.
2-го відповідача - не з`явився
3-х осіб - не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
04.09.2020 керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (відповідач-2), в якому просив суд:
1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області 10178-СГ від 27.09.2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 площею 26,0416 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.
2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 26,0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області та скасувати його державну реєстрацію.
3. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 26,0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.
Судові витрати прокурор просив покласти на відповідачів.
Позов обґрунтовано тим, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області 10178-СГ від 27.09.2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 площею 26,0416 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області прийнятий з порушенням вимог ст.116,118,121,123,134 Земельного кодексу України, ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», а тому він є не законним. Враховуючи те, що цей наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області, на думку прокурора, є незаконним, то укладений на підставі нього договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року, має бути визнаний недійсним зі внесенням запису про скасування його державної реєстрації у відповідності до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а земельна ділянка повернута розпоряднику землями державної власності сільськогосподарського призначення в Харківській області - Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, який на момент звернення прокурора з позовом до суду є правонаступником Головного управління Держземагенства у Харківській області.
В обґрунтування правової позиції щодо строків позовної давності прокурор вказує, що лист від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування надійшов до Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області лише 29.11.2017 року, після чого прокурор довідався про порушення інтересів держави у вказаній сфері суспільних відносин, що полягає в ігноруванні сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету. За таких обставин, прокурор вважає, що строк позовної давності для реалізації права прокурора на звернення до суду з позовом на захист інтересів держави за вказаним фактом закінчується 29.11.2020, тому позов подано до суду (04.09.2020) з дотриманням вимогст. 257 ЦПК України.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 у справі №615/1008/20 позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області 10178-СГ від 27.09.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 площею 26.0416 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 26.0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області та скасовано його державну реєстрацію. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 26.0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі. Стягнуто в дольовому порядку з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір в розмірі 4204 грн та з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 16 480,97 грн на користь Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, мотивувальну частину рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 у справі № 615/1008/20 змінено з викладенням її в редакції цієї постанови.
Постановою Верховного Суду від 18.01.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 22.06.2021 у справі № 615/1008/20 скасовано, провадження у справі № 615/1008/20 закрито. Повідомлено керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, що розгляд пред`явленого ним позову відноситься до юрисдикції господарського суду. Роз`яснено керівнику Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області його право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
06.02.2023 керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду заяву про направлення справи № 615/1008/20 до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 615/1008/20 заяву керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про направлення справи №615/1008/20 до Господарського суду Харківської області задоволено. Справу №615/1008/20 передано для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
28.02.2023 до Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 615/1008/20.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 для розгляду справи №615/1008/20 визначено суддю Чистякову І.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.03.2023 прийнято справу №615/1008/20 до свого провадження. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.04.2023 о 10:00 год.
22.10.2020 до Валківського району Харківської області від представника відповідача-1 надійшов відзив, в якому останній просить в позові відмовити повністю та вважає, що прокурор не навів доводів про наявність порушеного права суспільства або держави, а доводи позову про охорону земель суперечать суті того порушення, на яке вказує прокурор. Прокурор підміняє повноваження органу суб`єкта владних повноважень, який самостійно має повноваження на вирішення спору як в позасудовому так і в судовому порядку. На думку представника відповідача-1, прокурор не попередив відповідного суб`єкта владних повноважень про представництво ним інтересів суспільства або держави в суді, прокурор не навів доводів того, що звернення до суду має на меті охорону земель, оскільки мова не йдеться ані про нераціональне використання земель, ані про шкідливий вплив на землю чи порушення особливого її призначення. Тобто, прокурор не навів доказів існування спору. Права держави або суспільства в даному випадку не порушуються, тому на думку представника відповідача-1 до суду звернулася неналежна особа. Зазначив, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. На думку представника відповідача-1, прокурор штучно вводить Головне управління Держгеокадастру відповідачем у справі, посилаючись на те, що йому належать повноваження з розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в Харківській області, не надавши доказів позасудового звернення до цього суб`єкта з питанням скасування або зміни відповідного наказу, хоча вказаний суб`єкт владних повноважень є правонаступником Держземагентства, скасування наказу якого є предметом спору. Прокурор не навів, ні в чому полягає порушення права, ні чиє право порушене, ні підстав для заміни прав відповідного суб`єкта владних повноважень правами прокурора. Також, представник відповідача-1 зазначає, що спірні земельні ділянки надані ОСОБА_1 в платне користування, тобто держава отримує за це прибуток. Землі обробляються, не засмічені. Посилання прокурора на ст.116 Земельного кодексу України на думку представника відповідача-1 містить лише перелік загальних підстав набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, не є відсилочною та не містить жодного посилання на фермерські господарства, тому ніяк не обґрунтовує позовні вимоги прокурора. Щодо посилання прокурора на ст.118 цього Кодексу вважає, що ч. 6 цієї статті передбачає право на отримання безоплатної земельної ділянки для ведення фермерського господарства шляхом подачі клопотання. При цьому, створення фермерського господарства на час подачі такого клопотання цією статтею не вимагається. Більш того, ч. 7 цієї статті не передбачає підставою відмови в задоволенні такого клопотання не створення фермерського господарства. На думку представника відповідача-1, позовна заява не містить жодної конкретизації того, в чому полягає перевищення зазначеної в ст. 121 Земельного кодексу України норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, в тому числі норми для ведення фермерського господарства (не вказаного конкретних розмірів, а також розрахунків перевищення вказаної норми). Позовна заява не містить доказів, що використання спірної земельної ділянки порушує встановленні ст. 121 Земельного кодексу України норми, якщо враховувати, що ОСОБА_1 має фермерське господарство Агрофортуна, що прокурором не оспорюється. Представниця відповідача-1 також зазначила, що ст. 116,118,121 Земельного кодексу України прямо не забороняють використовувати спірну земельну ділянку в межах раніше створеного фермерського господарства. Ст. 123 Земельного кодексу України, яка передбачає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, також прямо не забороняє ОСОБА_1 використовувати спірну земельну ділянку. Позивач не вказує, які саме положення ст. 123 Земельного кодексу України порушенні ОСОБА_1 . В той же час, вказана стаття з часу винесення оскаржуваного Наказу (2016 рік) зазнала численних змін у відповідності до Закону №155-ІХ від 03.10.2019, Закону №5245-VI від 06.09.2012, Закону №1472-VIII від 14.07.2016, Закону №1983-VIII від 23.03.2017. На думку представника відповідача-1, позивач сам собі суперечить, посилаючись на наведені норми закону, оскільки вони передбачають передачу користування земельних ділянок для фермерського господарства шляхом подачі відповідного клопотання, що в даному випадку було задоволене на законних підставах. Перевищення встановленим законом норм, враховуючи, що у ОСОБА_1 наявне фермерське господарство, прокурором у позові не доведено. Вважає, що посилання прокурора на ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство зазначені шаблонно, оскільки в діях ОСОБА_1 та інших відповідачів порушення цих вимог Закону не вбачається. До позовної заяви не залучено відповідну заяву ОСОБА_1 , а отже на думку представника відповідача-1 прокурор безпідставно стверджує, що ОСОБА_1 не підтвердив вище вказаних даних, враховуючи, що у позові він вказує про наявність ФГ Агрофортуна, зареєстрованого 29.01.2015. Зауважила, що ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України вимагає виключно підтвердження досвіду роботи у сільському господарстві або наявність освіти в аграрному закладі. Щодо матеріально-технічної бази - вимоги в законі відсутні. Твердження прокурора про недійсність договору оренди земельної ділянки вважає безпідставними, оскільки сторонами оспорюваного правочину дотриманні усі вимоги ст. 203 ЦК України. До того ж, прокурор, який не є стороною оспорюваного правочину, не має права визнавати його недійсним відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України. Щодо тверджень з приводу строків позовної давності, вважає, що прокурорська перевірка стосовно предмету спору не проводилася, про що свідчать додатки до позовної заяви. Так само, прокурор безпідставно намагається стверджувати, що органи Держгеокадастру не мають права звернутися до суду. Однак, відповідно до п.п. 34, 36 оспорюваного договору оренди зміна умов договору та його припинення чи розірвання здійснюється при відсутності домовленості сторін за рішенням суду. Тому орендар має повне право на самостійне звернення до суду, а до цього часу повинен вжити всіх заходів врегулювання спору за взаємно згодою сторін. Позовна заява навіть не містить натяку на дотримання вказаної вимоги договору оренди щодо досягнення сторонами взаємної згоди. Тому, на думку представника відповідача-1, звернення до суду є передчасним. Наполягає, що органи Держгеокадастру мають широкий спектр повноважень, в тому числі звертатися до суду з позовом у відповідності до постанови КМУ №15 від 14.01.2015.
29.03.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшла заява про застосування позовної давності (вх.№7633), в якій останній зазначив, що Верховний Суд в ухвалі від 15.02.2018 у справі № 800/499/17 зазначив, що, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом" (рішення у справі "Walchli v. Franсе", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України, заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016). Крім того, стаття 263 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав. Відтак, обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача (постанова Великої палати ВС від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц. пункт 7.5.2). У постанові від 08.02.2023 у справі X№ 922/3589/21 Верховний Суд зазначив, що вбачає підтвердження попередніх інстанцій про наявність повноважень та можливості прокуратури щодо здійснення моніторингу законності розпорядження відповідачем-1 (тобто Головним управлінням) земельними ділянками в межах спору у цій справі ще з 2015 року. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки. Слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16). Представник-2 вважає, що у прокурора була об`єктивна можливість з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру" своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (зокрема, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області чи іншого органу), необхідну для подання позову і захисту інтересів держави інформацію, проте прокурор звернувся до суду з цим позовом вже після спливу позовної давності. Так само, у Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку "Гомільшанські ліси" була об`єктивна можливість знати про стверджуване порушення прав. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "ВАТ "Нафтова компанія Юкос" проти Росії" визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності. Правова визначеність є складовою принципу верховенства права, який, в свою чергу, є однією з основних ознак правової держави. Правову (юридичну) визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Тому, представник відповідача-2 вважає, що норми ЦК України щодо позовної давності мають бути застосовні до всіх позовів, які подаються в порядку цивільного та господарського судочинства, якщо про це заявлено стороною у спорі. Одночасно відповідач-2 зазначив, що згідно з висновком, викладеним у п. 7.6, 7.7, 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 пред`явлення прокурором вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, коли відповідачем є ГУ Держгеокадастру у Харківській області вказує на те, що позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області). ВП ВС вказала, що зазначене не відповідає частині 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі ВП ВС дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі №826/3115/17. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла однозначного висновку, що вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, які заявляються прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру, задоволенню не підлягають, як такі, що фактично пред`явлені державою до держави. Також ВП ВС у пунктах 7.1. та 7.2 згаданої вище постанови зазначила, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
В підготовчому засіданні 03.04.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 24.04.2023 о 15:00 та про надання дозволу прокурору та 1-му відповідачу подати додаткові пояснення щодо заяви 2-го відповідача про застосування строків позовної давності до наступного підготовчого засідання.
07.04.2023 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№8534), в якій щодо доводів відповідача-2 щодо застосування строків позовної давності з урахуванням позиції Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №800/499/17, від 12.06.2019 у справі 487/10128/17, від 20.11.2018 у справі №907/50/16 прокурором зазначено наступне. Так, визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України. Відповідно до частини 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права. У цій справі прокурор виступає самостійним позивачем, про порушення вимог земельного законодавства при наданні земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства прокурору стало відомо після отримання Дергачівською місцевої прокуратурою Харківської області 29.11.2017 листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області про надання копій документів щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування. Слід зауважити, що органом, який здійснює функції держави у спірних правовідносинах, є саме ГУ Держгеокадастру, яким і було допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні землями державної власності, що стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом для захисту інтересів держави. Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів. Таким чином, прокурор 29.11.2017 довідався про порушення інтересів держави (національного, суспільного інтересу) у вказаній сфері суспільних відносин, що полягає в ігноруванні сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави, у вигляді ненадходження коштів до бюджету. Перебіг строку позовної давності розпочався з моменту, коли прокурор дізнався про порушення інтересів держави, а саме 29.11.2017, що не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №362/44/17.
Щодо доводів відповідача-2 щодо розгляду спору, ініційованого прокурором на захист порушеного права Українського народу на землю, як спору держави з державою, прокурором зазначено наступне. Позиція щодо визначення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування (визнання недійсним) рішення органу державної виконавчої влади у сфері земельних відносин зводиться до того, що прокурор, в силу буквального прочитання положень ст. 131-1 Конституції України та Закону України Про прокуратуру здійснює представництво держави. В свою чергу, органи державної виконавчої влади також в цивільних правовідносинах виступають від імені держави, що, за формального підходу, дає можливість ототожнити прокурора, як позивача, та відповідний орган державної влади, як відповідача, та визнати збіг позивача (на захист цивільних прав якого подано позов) і відповідача (суб`єкта, до якої спрямовано позовну вимогу) в одній особі - особі держави. При цьому вказане ототожнення та невиправдане спрощення оцінки ролі прокуратури у цивільному і господарському процесі, з одного боку, та права власності Українського народу, як учасника цивільних правовідносин, з іншого, мають наслідком як безпідставну відмову у задоволенні позовної вимоги, так і породження небезпечного прецеденту для подальшого звуження кола можливостей захисту права власності Українського народу на землю та інші природні ресурси. Найважливішим для оцінки спірних правовідносин є те, що прокурор звернувся з позовом про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень на захист цивільних прав Українського народу.
11.04.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло заперечення на відповідь на відзив прокурора (вх.№8841), в якому останній просив суд провести судове засідання, призначене на 24.04.2023 о 15:00 год, за відсутності представника 2-го відповідача, підтримав свою заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та просив суд відмовити в позові повністю. Відповідач-2 вважає, що постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1830/19 є такою, що формує оновлений загальний, а не виключно у питанні юрисдикції, підхід до здійснення захисту інтересів держави прокуратурою у подібних правовідносинах при пред`явленні позову про визнання незаконними і скасування наказів іншого органу державної влади, застосування якого судами усіх інстанцій є доцільним для забезпечення єдності судової практики. Крім того, відповідач-2 зазначив, що в цій справі оскаржуваний наказ Головного управління про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки вже реалізовний виконанням, на його підставі укладено договір оренди між відповідачами, та вичерпав свою дію після реалізації і оскарженню не підлягає, тобто скасування наказу Головного управління не матиме жодного ефекту для усунення стверджуваного порушення. Верховним Судом неодноразово було зазначено, що обрання неефективного чи неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови у позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).
В підготовчому засіданні 24.04.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10:00 год на 01.05.2023.
21.04.2023 через систему "Електронний суд" надійшла уточнена позовна заява керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (вих. №56/2-1479вих-23).
01.05.2023 до суду від відповідача-1 надійшло заперечення на уточнену позовну заяву (вх. №10686), в якому останній просив відмовити в прийнятті уточненої позовної заяви прокурора (вих. №56/2-1479вих-23).
01.05.2023 до суду від прокурора надійшло клопотання (вх.№10795), в якому останній просив суд залишити без розгляду заяву Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про уточнення позовної заяви (вих. №56/2-1479вих-23).
Представники відповідачів в судовому засіданні 01.05.2023 не заперечували проти клопотання прокурора про залишення без розгляду заяви про уточнення позовної заяви (вих. №56/2-1479вих-23).
Ураховуючи те, що клопотання прокурора про залишення без розгляду заяви прокурора про уточнення позовної заяви (вих. 56/2-1479вих-23) є таким, що не суперечить інтересам сторін та вимогам чинного законодавства, суд задовольнив вказане клопотання та залишив без розгляду заяву прокурора про уточнення позовних вимог (вих. 56/2-1479вих-23), про що постановлено ухвалу суду від 08.05.2023.
Крім того, 01.05.2023 до суду від прокурора надійшло клопотання про заміну правонаступника (вх.№10797), в якому останній просив суд залучити до участі у справі Валківську міську раду Харківської області в порядку процесуального правонаступництва в якості позивача, обґрунтовуючи вказане клопотання зокрема тим, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, повноваження щодо розпорядження нею на підставі ч. 3 ст. 122 ЗК України здійснювало Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Харківської області на момент звернення прокурора до суду з цим позовом здійснювало повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. Поряд з цим, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, передана в комунальну власність Валківської територіальної громади на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VI від 06.09.2012, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин №1423-ІХ від 28.04.2021, наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №52-ОТГ від 28.12.2020 та акту приймання-передачі земельних ділянок до нього, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.01.2021. Отже, з 13.01.2021 право власності на вказані земельні ділянки перейшло до територіальної громади в особі Валківської міської ради. Звернувшись у вересні 2020 року цим позовом до Валківського районного суду Харківської області прокурор правомірно визначив особу, право якої порушено - державу як власника спірних земельних ділянок. Прокурор у цій справі обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що згідно з п.п.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №21, вказане управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області. З огляду на вищевикладене, відповідачем у справі було визначено Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. При цьому, на момент подання позову був відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції (згідно ст. 122 Земельного кодексу України орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, тобто 2-й відповідач у цій справі), у зв`язку з чим звертаючись із цим позовом прокурор набув статусу позивача. Пред`являючи вказаний позов, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі у відання держави. Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення були незаконно надані в оренду для ведення фермерського господарства. Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямовувалось саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у відання держави земельних ділянок, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Крім того, суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку згідно зі ст. 81 ЗК України є держава, а повноваження Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як органу державної влади, через який держава реалізує це право, обмежені тільки лише переліком та порядком, визначеним у ст. 93, 116, 122, 134 цього Кодексу. Укладення Головним Управлінням Держгеокадастру Харківській області спірного договору оренди земельної ділянки із порушенням ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 1, 2, 7, 8, 14 Закону України Про фермерське господарство не відповідає волі держави: держава не уповноважувала розпорядника її власності діяти іншим чином, аніж згідно зі ст. 122, 124, 134 ЗК України. У даному випадку Головне управління Держгеокадастру у Харківській області як суб`єкт владних повноважень, який мав би виступати представником держави та реалізовувати відповідне цивільне право в межах компетенції, визначеної законом, виступає порушником речових прав держави на землю, як дійсного власника, що об`єктивно унеможливлює звернення цього ж органу до суду з позовом до самого себе за захистом порушених прав власника-держави. Оскільки інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями держави, відсутній, прокурор звернувся до суду саме як позивач. Отже, процесуальний статус прокурора як позивача у цьому спорі обумовлений відсутністю у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повноважень щодо звернення до суду. Це ніяк не означає, що прокурор є стороною у матеріально-правовому спорі, адже повноваження прокурора обмежуються порядком, визначеним ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. 53, 55 ГПК України. При цьому, стороною у матеріально-правових відносинах залишається держава як суб`єкт права власності на землі державної власності. Відповідні зміни у суб`єктному складі спірних правовідносин щодо суб`єкта права власності на спірні земельні ділянки (з держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на територіальну громаду в особі Валківської міської ради) відбулись: по-перше, після відкриття судом першої інстанції провадження у цій справі; по-друге, внаслідок передачі спірної земельної ділянки в комунальну власність ОТГ в особі Валківської міської ради, що є об`єктивною обставиною. На підставі викладеного, на думку прокурора, юридичний факт набуття 13.01.2021 права власності на спірні земельні ділянки територіальною громадою в особі Валківської міської ради, є підставою для здійснення процесуального правонаступництва Валківської міської ради після прокурора в інтересах держави.
Крім того, 01.05.2023 до суду від прокурора надійшло клопотання (вх.№10798), в якому останній просив суд залучити до участі у справі співвідповідача Фермерське господарство Агрофортуна 2021, обґрунтовуючи це клопотання зокрема тим, що в ході вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Валківського району, Валківським відділом Дергачівської місцевої прокуратури встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області №№ 3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12.11.2014 ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок площею 122,0832 га, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області. На виконання зазначених наказів між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 22.12.2014 було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, загальною площею 122,0832 га строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У подальшому, 29.01.2015 ОСОБА_1 одноособово створив Фермерське господарство Агрофортуна (ЄДРПОУ: 39608813), основним видом діяльності якого визначено - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Разом з тим, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2016 № 10178-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку №6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області. На виконання зазначеного наказу, між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 05.10.2016 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 26,0416 га, з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 за №16823677, в подальшому внесено відомості про зміну орендодавця на Валківську міську раду Харківської області (запис про інше речове право №49616200). Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 станом на момент подання позовної заяви був засновником та кінцевим бенефіціарним власником селянського (фермерського) господарства Агрофортуна (ЄДРПОУ: 39608813), державна реєстрація якого проведена 29.01.2015. Таким чином, ОСОБА_1 після укладення договору оренди земельної ділянки 6321255400:03:000:0702 з Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не створив фермерське господарство, як це вимагає Закон. У подальшому, під час розгляду цієї справи в апеляційному суді Харківської області, ОСОБА_1 23.03.2021 створив Фермерське господарство Агрофортуна-2021 (ЄДРПОУ 44083201 Україна, 62002, Харківська обл., Валківський р-н, м. Валки, вул. Полтавська, 98). Згідно рішення засновника про створення Фермерського господарства Агрофортуна-2021 від 22.03.2021 засновник Фермерського господарства - ОСОБА_1 прийняв рішення про створення Фермерського господарства Агрофортуна-2021 на основі земельних ділянок, які належать йому на праві оренди, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 6321255400:03:000:0703, 6321255400:03:000:0702, 6321255400:03:000:0701, 6321255400:03:000:0712. Серед вказаних земельних ділянок, спірна земельна ділянка 6321255400:03:000:0702 включена до статутного капіталу Фермерського господарства Агрофортуна-2021. Поряд із цим, для ведення фермерського господарства у користування останньому вже виділялась земельна ділянка за рахунок земель державної власності, що підтверджується вищевказаними наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області №№ 3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12.11.2014, згідно з якими ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок площею 122,0832 га, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області. На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 22.12.2014 укладено відповідні договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У подальшому 29.01.2015 ОСОБА_1 одноособово створив фермерське господарство Агрофортуна (ЄДРПОУ: 39608813), основним видом діяльності якого визначено - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області фактично двічі отримав земельні ділянки для ведення фермерського господарства, однак фермерське господарство створив лише після звернення органів прокуратури з відповідним позовом до суду, до цього ж використовував їх для іншої підприємницької діяльності. Таким чином, вказані накази щодо передачі в оренду ОСОБА_1 для створення фермерського господарства земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 прийнято з порушенням вимог ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство. На підставі викладеного, прокурор просив суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Фермерське господарство Агрофортуна-2021.
В судовому засіданні 01.05.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні до 14:30 год 08.05.2023.
05.05.2023 через систему "Електронний суд" надійшло заперечення 2-го відповідача на клопотання прокурора про заміну правонаступника (вх.№ 11201), в якому останній просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про залучення до участі у справі Валківську міську раду Харківської області в порядку процесуального правонаступництва в якості позивача, обгрунтовуючи свої заперечення зокрема тим, що в процесі розгляду цієї справи відбулися зміни у земельному законодавстві, зокрема, за змістом абзаців 1, 9, 10, II пункту 24 Перехідних положень Земельного Кодексу України, які були внесені Законом України № 14234Х від 28.04.2021 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, які набрали чинності 27.05.2021, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. Право власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на земельну ділянку, кадастровий номер, 6321255400:03:000:0702, було припинено 13.01.2021. Натомість, з 13.01.2021 власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Валки в особі Валківської міської ради, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Також, наявний запис про інше речове право - право оренди від 14.03.2023, орендар: ОСОБА_2 . Орендодавець: ВАЛКІВСЬКА МІСЬКА РАДА. Таким чином, договір оренди землі наразі укладений між органом місцевого самоврядування та другим відповідачем, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вибуло із правовідношення оренди. У цій справі учасником правовідносин є держава, в особі якої з позовом до суду звернувся прокурор, вважаючи права держави порушеними. За змістом статей 42, 46, 53, 56 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених процесуальним законом. У цій справі прокурор звертаючись із позовом у 2020 році набув статусу самостійного позивача. Звертаючись до Валківської міської ради із повідомленням від 07.04.2023 прокурор зазначив, що наразі наявні підстави для звернення до суду із позовом Валківською міською радою щодо повернення земельної ділянки у комунальну власність та запропоновано вжити заходів представницького характеру. У листі-відповіді Валківської міської ради від 12.04.2023 зазначено про те, що Валківська міська рада не заперечує та просить вжити відповідні заходи представницького характеру. Проте відповідно до позовних вимог, прокуратура просить суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області спірну земельну ділянку (тобто у державну власність). 2-й відповідач вважає, що для залучення Валківської міської ради як правонаступника позивача - прокурора, прокурор має вибути із спірних правовідносин, оскільки в іншому випадку, подане клопотання про залучення у справі правонаступника є фактично клопотанням про залучення співпозивача. Проте право на звернення до суду із заявою про залучення особи як співпозивача має виключно сама особа, яка вважає себе такою, що має право вимоги щодо відповідача, оскільки нормами ГПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. На підставі викладеного, 2-й відповідач вважає, що подане прокурором клопотання про залучення до участі у справі правонаступника не відповідає приписам ГПК України та задоволенню не підлягає.
Представники відповідачів в судовому засіданні 08.05.2023 заперечували проти клопотання прокурора про залучення до участі у справі Валківської міської ради Харківської області в порядку процесуального правонаступництва в якості позивача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №615/1008/20 залишено без розгляду заяву прокурора про уточнення позовних вимог (вих. 56/2-1479вих-23). Відмовлено в задоволенні заяви прокурора про залучення у справі Валківську міську раду в порядку процесуального правонаступництва в якості позивача. Залучено до участі у справі 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Валківську міську раду (63002, Харківська область, Богодухівський р-н, м. Валки, вул. Харківська, буд. 16, код ЄДРПОУ 04058657). Відмовлено в задоволенні заяви прокурора про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Фермерське господарство "Агрофортуна-2021". Залучено до участі у справі 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Фермерське господарство "Агрофортуна 2021" (код ЄДРПОУ 44083201, 63002, Харківська область, м. Валки, вул. Полтавська, буд. 98). Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 29.05.2023 об 11:30 год. Зобов`язано прокурора надіслати 3-м особам копію позовної заяви разом з доданими до неї документами листом з описом вкладення не пізніше двох днів з дня постановлення цієї ухвали, докази чого надати суду до 22.05.2023. Встановити 3-м особам строк на подання пояснення щодо позову - п`ять днів з дня отримання копії позовної заяви.
В судовому засіданні 29.05.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.06.2023 о 12:30 год.
В судовому засіданні 05.06.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення в судовому засіданні перерви до 12:00 год19.06.2023.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні просив в позові відмовити повністю з підстав, викладених у вказаному вище відзиві на позов та просив застосувати до позовних вимог позовну давність.
У наданих до суду додаткових поясненнях від 24.04.2023 за вх.№1006 представник відповідача-1 просив задовольнити заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про застосування позовної давності та у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлений ухвалою суду від 05.06.2023 в порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України.
У наданому через систему Електронний суд клопотанні від 16.06.2023 за вх.№ 15515 відповідача-2 підтримав правову позицію, викладену у відзиві на позов та просив провести дане судове засідання за відсутності його представника.
Суд, розглянувши клопотання відповідача-2 про розгляд справи за відсутності його представника дійшов висновку про його задоволення виходячи з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
За таких обставин та ураховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, суд вважає за необхідне клопотання відповідача-2 про розгляд справи за відсутності його представника задовольнити.
Представники 3-х осіб в судове засідання не з`явились, письмові пояснення щодо позову до суду не надали, про дату, час і місце цього засідання повідомлені ухвалою суду від 05.06.2023 в порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача-2 та третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1ст. 202 ГПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин та ураховуючи належне повідомлення відповідача-2 та третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача - 2 та третіх осіб за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, господарський суд встановив наступне.
Як убачається з матеріалів справи, наказами ГУ Держземагенства у Харківській області №№3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12.11.2014 ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок загальною площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га), кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, які розташовані за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.
На виконання зазначених наказів між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 22.12.2014 року укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадським формувань №1006893248 від 13.07.2020 ОСОБА_1 29.01.2015 року одноособово створив фермерське господарство «Агрофортуна», основним видом діяльності якого визначено вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10178-СГ від 27.09.2016, затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку №6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.
На виконання зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 05.10.2016 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 за №16825492 (далі договір).
Відповідно до п.2 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка державної власності з кадастровим номером №6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14 вказаного договору). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) (п.15 вказаного договору).
В п.5 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки складає 958 598,10 грн.
Як вбачається з матеріалів справи на момент звернення прокурора з цим позовом до суду ОСОБА_1 , після укладення оспорюваного договору оренди, не створив фермерське господарство.
На думку прокурора, звертаючись до ГУ Держгеокадастру із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 не мав на меті створювати нове фермерське господарство, а мав на меті розширити земельний банк вже існуючого фермерського господарства «Агрофортуна», засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого він виступає, при цьому без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон, оскільки у вказаного фермерського господарства вже перебували земельні ділянки, які належали ОСОБА_1 на праві оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду цієї справи в апеляційному суді Харківської області, ОСОБА_1 23.03.2021 створив Фермерське господарство Агрофортуна-2021 (ЄДРПОУ 44083201 Україна, 62002, Харківська область, Валківський район, м. Валки, вул. Полтавська, 98). Згідно рішення засновника про створення Фермерського господарства Агрофортуна-2021 від 22.03.2021 засновник Фермерського господарства ОСОБА_1 прийняв рішення про створення Фермерського господарства Агрофортуна-2021 на основі земельних ділянок, які належать йому на праві оренди, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 6321255400:03:000:0703, 6321255400:03:000:0702, 6321255400:03:000:0701, 6321255400:03:000:0712. Серед вказаних земельних ділянок, спірна земельна ділянка 6321255400:03:000:0702 включена до статутного капіталу Фермерського господарства Агрофортуна-2021.
Звертаючись до суду з позовом прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вивченням наданих ГУ Держгеокадастру матеріалів щодо наявності підстав для надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, встановлено ряд істотних порушень, зокрема, ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ст. 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, що в свою чергу також мають наслідком необхідність визнання незаконним і скасування наказу.
Враховуючи, що наказ ГУ Держземагенства у Харківській області є незаконним, то відповідно прокурор вважає, що укладений на підставі нього договір оренди землі має бути визнаний недійсним із внесенням запису про скасуванням його державної реєстрації у відповідності до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Правовими наслідками визнання правочину недійсним, відповідно до ст.216 ЦК України прокурор вважає подвійну реституцію, коли кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
В обґрунтування правової позиції щодо позовної давності прокурор вказує, що лист від ГУ Держгеокадастру у Харківській області разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування надійшов до Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області лише 29.11.2017 року, після чого прокурор довідався про порушення інтересів держави у вказаній сфері суспільних відносин, що полягає в ігноруванні сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.
За таких обставин, строк позовної давності для реалізації права прокурора на звернення до суду з позовом на захист інтересів держави за даним фактом закінчується 29.11.2020 року, тому позов, на думку прокурора, подано з дотриманням вимог ст.257 ЦПК України.
При цьому, прокурор вважає помилковими посилання представників сторін на те, що перебіг строку позовної давності розпочався з моменту прийняття оскаржуваного наказу, з огляду на те, що накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області про передачу землі в оренду в загальнодоступному доступі не перебувають та не розміщуються на офіційному сайті Головного управління. Тому прокурор не мав об`єктивної можливості довідатись про порушення вимог законодавства.
Крім того, прокурор зазначає, що Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 органи прокуратури були позбавлені можливості проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.
Вищевказані обставини, стали підставою для звернення до суду з цим позовом про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації, та зобов`язання повернути земельну ділянку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо подання позову прокурором, суд зазначає наступне.
Відповідно дост. 131-1 Конституції Українина прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 у справі №3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.
Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.
Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18.
Разом з тим, із наведених положень законодавства убачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.
У даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу), на думку прокурора, відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави, у вигляді ненадходження коштів до бюджету.
У зв`язку з вищевикладеним, а також ураховуючи те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і зазначений орган визначено прокурором як відповідача, даний позов заявлено прокурором самостійно.
Правомірність таких дій прокурора також підтверджується правовою позицієюВерховного Суду викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі № 389/29/17 та від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16 від 22.05.2019.
Зважаючи на викладене, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним і скасування наказу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно зі ст. 2 Закону України Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припинення діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
Згідно зі ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Цей порядок було визначено ст.116,124 ЗК України.
Так, частиною 1 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч. ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 123 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, ст. 123 ЗК України, у редакції станом на прийняття спірного наказу та укладення спірного договору, врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Доказів того, що ОСОБА_1 набув право користування земельною ділянкою кадастровий №6321255400:03:000:0702 в результаті аукціону або земельних торгів суду не надано.
Крім того, ОСОБА_1 під час звернення до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, кадастровий номер 6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області вже був засновником та керівником (головою) Фермерського господарства Агрофортуна та відповідно займався фермерським господарством.
Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 8 Закону України Про фермерське господарство, без проведення земельних торгів, діючим законодавством України не передбачена.
З огляду на викладене, судом установлено факт порушення передбаченої ЗК України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) кадастровий номер 6321255400:03:000:0702, загальною площею 26.0416 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.
За таких обставин, суд констатує, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області 10178-СГ від 27.09.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 площею 26,0416 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області прийнятий з порушенням вимог ст. 116, 124 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" та є незаконним.
В той же час, суд розглядаючи позовну вимогу про визнання незаконним і скасування наказу, бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, яка розглядаючи спір у подібних правовідносинах вказала наступне: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).
Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.
Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18)".
Як свідчать матеріали цієї справи № 615/1008/20, прокурор пред`явив зокрема вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області 10178-СГ від 27.09.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 площею 26,0416 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.
Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області).
Зазначене не відповідає положенням частини 1 статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Зважаючи на викладені висновки Великої Палати у справі № 922/1830/19 та беручи до уваги те, що у цій справі №615/1008/20 прокурор також пред`явив зокрема вимогу про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держземагентства та визначив ГУ Держгеокадастру відповідачем-2, а отже в частині цієї позовної вимоги прокурор обрав неефективний спосіб захисту, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області 10178-СГ від 27.09.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 площею 26,0416 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.
Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідних записів, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтями 13-14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типовий договір оренди землі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону (ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі).
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1 с. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правовою підставою для виникнення права оренди у ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6321255400:03:000:0702, загальною площею 26,0416 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області є відповідний наказ ГУ Держземагенства у Харківській області 10178-СГ від 27.09.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 площею 26.0416 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.
У зв`язку з незаконністю вищевказаного наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016 є таким, що укладений з порушенням зазначених положень закону, що є наслідком визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Державна реєстрація не є самостійною підставою набуття права оренди земельної ділянки, а є засвідченням державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення такого права. Закон пов`язує набуття права оренди землі з укладенням договору оренди, який підлягає державній реєстрації. Відтак реєстрація є похідною від виникнення права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди.
Рішення суду про визнання недійсним договору оренди не може бути в повній мірі виконане без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним земельним законодавством право оренди виникає з моменту його реєстрації.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відтак суд вважає, що вимоги прокурора про скасування державної реєстрації спірного договору оренди також є законними та обґрунтованими.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 26,0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області та скасування його державної реєстрації.
Щодо повернення земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Правовими наслідками визнання правочину недійсним, відповідно до ст. 216 ЦК України прокурор вважає подвійну реституцію, коли кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За таких обставин, спірна земельна ділянка, яка є предметом оренди підлягає поверненню її власнику.
Правове регулювання правовідносин, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В силу пункту 1, 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності та право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19.
Наведене є втіленням запровадженого в Україні у сфері обігу нерухомості "принципу внесення", в силу якого право, яке підлягає реєстрації, виникає в момент такої реєстрації. Відповідний правовстановлюючий документ (правочин (договір), акт тощо) є підставою для переходу до особи прав на нерухомість, тобто породжує відповідні зобов`язання з передачі майна, а безпосередньо набуття особою усіх повноважень власника (володіння, користування, розпорядження) відбувається в момент внесення до реєстру відповідного запису про державну реєстрацію отриманого речового права.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 травня 2020 року у справі №911/1902/19.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон віджуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 26.04.2023 за № 330362291, власником спірної земельної ділянки з 13.01.2021 є територіальна громада м.Валки в особі Валківської міської ради, а орендарем ОСОБА_1 .
Також спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, передана в комунальну власність Валківської територіальної громади на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VI від 06.09.2012, Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин №1423-ІХ від 28.04.2021, наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №52-ОТГ від 28.12.2020 та акту приймання-передачі земельних ділянок до нього, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.01.2021.
Отже з 13.01.2021 право власності на вказані земельні ділянки перейшло до територіальної громади в особі Валківської міської ради. Звернувшись у вересні 2020 року цим позовом до Валківського районного суду Харківської області прокурор правомірно визначив особу, право якої порушено - державу як власника спірних земельних ділянок.
Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Отож суд вважає за необхідне замінити Головне управління Держгеокадастру у Харківській області на правонаступника Валківську міську раду в порядку ст. 52 ГПК України в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 26,0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.
Також, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
У статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України "Про фермерське господарство".
За частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").
Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.
Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
За таких обставин, суд констатує, що користувачем (орендарем) земельної ділянки, площею 26,0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702) на момент вирішення спору є Фермерське господарство "АГРОФОРТУНА 2021".
З урахуванням чого, суд також вважає за необхідне замінити ОСОБА_1 на правонаступника Фермерське господарство "АГРОФОРТУНА 2021" в порядку ст. 52 ГПК України в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 26,0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.
Ураховуючи вищевикладене, суд зобов`язує Фермерське господарство "АГРОФОРТУНА 2021" повернути Валківській міській раді земельну ділянку, площею 26.0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.
Щодо клопотання відповідача-2 про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
Так, позовна давність у відповідності до ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України. Відповідно до частини 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
У цій справі прокурор виступає самостійним позивачем, про порушення вимог земельного законодавства при наданні земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства прокурору стало відомо після отримання Дергачівською місцевої прокуратурою Харківської області 29.11.2017 листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання копій документів щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування.
Слід зауважити, що органом, який здійснює функції держави у спірних правовідносинах є саме Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яким і було допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні землями державної власності, що стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом для захисту інтересів держави.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2023 у cправі № 922/2905/19 зазначено наступне:
"У частині 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільний кодекс України визначає як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.
Для цілей застосування частини 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.
Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.
Аналогічні за змістом висновки містяться і у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/14-ц.
Ураховуючи викладене, суд не вбачає жодних правових підстав для застосування позовної давності, оскільки лист від ГУ Держгеокадастру у Харківській області разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування надійшов до Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області 29.11.2017, після чого прокурор довідався про порушення інтересів держави у вказаній сфері суспільних відносин.
За таких обставин, суд вважає, що обчислення строків позовної давності починається з 29.11.2017. Позивач же звернувся до суду з позовом 04.09.2020 з дотриманням вимог ст. 257 ЦПК України, тобто до спливу строку позовної давності.
Також, суд погоджується з доводами прокурора та вважає помилковими посилання представників сторін на те, що перебіг строку позовної давності розпочався з моменту прийняття оскаржуваного наказу, з огляду на те, що накази ГУ Держгеокадастру у Харківській області про передачу землі в оренду в загальнодоступному доступі не перебувають та не розміщуються на офіційному сайті Головного управління. Тому прокурор не мав об`єктивної можливості довідатись про порушення вимог законодавства.
Крім того, Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 органи прокуратури були позбавлені можливості проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.
Приймаючи до уваги те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладено на підставі незаконного наказу, то позовна давність не спливла до вимог про визнання цього договору недійсним та повернення земельної ділянки.
Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Прокурор просить покласти судові витрати на відповідачів.
У ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз`яснено, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Ураховуючи часткове задоволення позову, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір, сплачений за подання позову до суду за вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки покладається порівну на відповідачів: ОСОБА_1 та Головне управління Держгеокадастру у Харківської області, а саме по 1051 грн, судовий збір, сплачений за подання позову до суду за вимогою про повернення земельної ділянки покладається на Фермерське господарство "Агрофортуна 2021" в сумі 2102 грн, як за вимогу немайнового характеру.
Статтями 161 - 164 Господарського процесуального кодексу України визначено основні вимоги до позовної заяви, зокрема, частиною першою статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір - збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
В статті 4 цього ж Закону, яка має назву "Розміри ставок судового збору" зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, згідно з частиною другою цієї статті ставки судового збору за подання до господарського суду встановлюються у таких розмірах:
1) позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому частиною першою статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Водночас, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Проаналізувавши предмет та підстави позову у справі № 615/1008/20, суд доходить висновку про те, що позовна вимога прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку за договором оренди земельної ділянки має немайновий характер, та вирішення спору не вплине на склад майна його сторін та не змінить власника майна.
Подібна правова позиція є усталеною практикою Верховного Суду, яка сформована в тому числі, але не виключно у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 915/742/17, від 02.12.2020 у справі №905/105/20, від 18.01.2021 у справі №905/561/20 тощо.
Сума судового збору, сплаченого за подання позову до суду за вимогою про визнання незаконним та скасування наказу покладається на прокурора в розмірі 4204 грн, оскільки в цій частині позову відмовлено.
Решта сума судового збору в розмірі 12 276,97 грн, сплаченого платіжним дорученням № 1958 від 19.08.2020 підлягає поверненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом) за клопотанням особи, яка його сплатила - Прокуратури Харківської області.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 1, 7, 8, 116, 121, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 1, 6 Закону України "Про оренду землі", ст. 1, 2, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 203, 215, 251, 257, 267 Цивільного кодексу України та ст. 4, 20,45, 52, 53, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Замінити Головне управління Держгеокадастру у Харківській області на його правонаступника Валківську міську раду в порядку ст. 52 ГПК України в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 26.0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.
Замінити ОСОБА_1 на його правонаступника Фермерське господарство «АГРОФОРТУНА 2021» в порядку ст. 52 ГПК України в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 26.0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.
Відмовити в задоволенні позову частково.
Відмовити в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області 10178-СГ від 27.09.2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 площею 26.0416 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.
В іншій частині позов задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 26.0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області та скасувати його державну реєстрацію.
Зобов`язати Фермерське господарство «АГРОФОРТУНА 2021» (код ЄДРПОУ 44083201, 63002, Харківська область, м. Валки, вул. Полтавська, буд. 98) повернути Валківській міській раді (63002, Харківська область, Богодухівський р-н, м. Валки, вул. Харківська, буд. 16, код ЄДРПОУ 04058657) земельну ділянку, площею 26.0416 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0702), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір, сплачений за подання позову до суду за вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в сумі 1051 грн.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (вул. Космічна, буд. 21, поверхи 8, 9, м. Харків, 61145, ідентифікаційний код 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір, сплачений за подання позову до суду за вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки в сумі 1051 грн.
Стягнути з Фермерського господарства "Агрофортуна 2021" (код ЄДРПОУ 44083201, 63002, Харківська область, м. Валки, вул. Полтавська, буд. 98) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір, сплачений за подання позову до суду за вимогою про повернення земельної ділянки в сумі 2102 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "29" червня 2023 р.
СуддяІ.О. Чистякова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 19.06.2023 |
Оприлюднено | 03.07.2023 |
Номер документу | 111887882 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні